УДК 338.43.02

В.І. ДОВГАЛЮК, к.е.н.,

завідувач сектору економіки,

Хмельницький інститут агропромислового виробництва

НААН України

 

РОЗВИТОК ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ

 

Питання, які розглядаються:

·      Досліджено розвиток форм господарювання у Хмельницькій області та ефективність їхньої роботи.

·      Визначено окремі напрямки по усуненню існуючих негативних факторів у сільськогосподарському виробництві на господарському рівні.

Ключові слова: ефективність, рентабельність, валова продукція, форми господарювання, сільське господарство, сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, особисті селянські господарства.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Исследовано развитие форм хозяйствования в Хмельницкой области и эффективность их работы.

·      Определены отдельные направления по устранению существующих негативных факторов в сельскохозяйственном производстве на хозяйственном уровне.

Ключевые слова: эффективность, рентабельность, валовая продукция, формы хозяйствования, сельское хозяйство, сельскохозяйственные предприятия, фермерские хозяйства, личные крестьянские хозяйства.

 

Issues that are examined:

·      Development of forms of managing in Khmelnitskiy area and efficiency of their work is investigated.

·      Separate directions on elimination of existing negative factors in an agricultural production at economic level are defined.

Keywords: efficiency, profitability, gross output, managing forms, agriculture, the agricultural enterprises, farms, personal country economy.

 

Постановка проблеми. Зміна форм господарювання, демографічні проблеми і, як наслідок, - зниження трудового потенціалу села, а також деіндустріалізація сільського господарства призвели до зменшення обсягів виробництва багатьох видів продукції [2, с. 5].

Тому, головною умовою ефективної роботи агропромислового комплексу залишається розширення промислового виробництва продукції, інтенсифікація, спеціалізація та концентрація сільськогосподарського виробництва. Досягнення цієї мети більшість фахівців вбачає у розвитку форм господарювання, що й обумовлює актуальність і практичну цінність проведеного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, виділення невирішених проблем. Проблемам впливу на стабільність і ефективність агропромислового виробництва різних форм господарювання присвячено чимало праць вітчизняних економістів. Теоретичні, методологічні і практичні аспекти із зазначеного питання знайшли відображення у наукових дослідженнях Месель-Веселяка В.Я., Саблука П.Т., Федорова М.М. та ін.

Віддаючи належне науковим розробкам зазначених авторів, потрібно відмітити, що у працях, присвячених впливу форм господарювання на розвиток агропромислового комплексу в цілому, залишаються не достатньо дослідженими питання, пов’язані з оцінкою різних форм господарювання у сільському господарстві, зокрема на місцевому рівні. Крім цього, відсутня їх систематизація, не аналізуються причини відсутності гласного і постійного моніторингу за реалізацією нормативних документів з реформування агропромислового комплексу, що негативно впливає на стан сільськогосподарського виробництва і ефективність його роботи.

Формування цілей статті. Беручи до уваги зазначені проблеми, метою цієї статті є дослідження розвитку форм господарювання у сільському господарстві Хмельницької області, виявлення закономірностей функціонування та надання рекомендацій по усуненню існуючих негативних факторів у сільськогосподарському виробництві.

Виклад основного матеріалу. Механізм реформування аграрного сектора економіки було визначено Указами Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» (10.11.1994 р.) та «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» (03.12.1999 р.).

В результаті їх практичного застосування на Хмельниччині, як і в цілому по Україні, створено три форми господарювання – особисті селянські господарства (господарства населення), фермерські господарства, а також сільськогосподарські підприємства ринкового типу. За розмірами вони відповідають практиці багатьох високо розвинутих країн світу, що забезпечують ефективне ведення сільського господарства і мають перевиробництво продукції: перша – японсько-китайській моделі; друга європейській; третя – американській і колишній моделі в Радянському Союзі. Створені на Хмельниччині форми господарювання відповідають вимогам різного бізнесу – великого, середнього та дрібного (табл. 1).

 

Таблиця 1

Розвиток форм господарювання в сільському господарстві Хмельницької області

 

 

Період реформування сільськогосподарського виробництва, умовно можна поділити на два етапи: перший – з 1991 по 1999 р. – на цьому етапі відбувалось формування нормативно-правової бази, затягування реформ і спад виробництва; другий (з 2000 р.) – після проведення реформ і одержання від них певних позитивних результатів (див. рис.1).

Рис. 1. Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства в Хмельницькій області, %

 

Як бачимо, ще задовго до паювання земель сільськогосподарського призначення (1991-1996 рр.) виробництво сільськогосподарської продукції в Хмельницькій області зменшилося на 34,1 %. Після паювання земель спад виробництва продовжувався і його апогей припадав на 1999 рік. У 1999 році порівняно з 1990 роком виробництво валової продукції в Хмельницькій області зменшилося на 49,7%. Після реформування колгоспів в сільськогосподарські підприємства ринкового типу, розширення землекористування фермерських господарств і господарств населення, виробництво почало поступово збільшуватися і у 2009 році порівняно з 1999 роком приріст валової продукції становив 30,2%.

Створення господарських структур ринкового типу відіграло позитивну роль у збільшенні виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах. Якщо у 1990 році сільськогосподарськими підприємствами на 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено валової продукції на суму 298 тис. грн., а у 2000 році – 116 тис. грн., то у 2009 р. – 190 тис. грн., у тому числі продукції рослинництва відповідно 168, 77 і 140 тис. грн. Отже, рівень інтенсивності використання земель сільськогосподарськими підприємствами при виробництві продукції рослинництва у 2009 році становив 83 % до показника 1990 року, а показник 2000 року перевершено в 1,8 рази. Дещо підвищився рівень розвитку тваринництва. Так, у 1990 році на 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено продукції на 130 тис. грн., у 2000 році – лише 39 тис. грн., а у 2009 р. – вже на 51 тис. грн. (табл. 2).

Таблиця 2

Виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь за категоріями господарств в Хмельницькій області, тис. грн.

 

 

Таким чином, реформування аграрних підприємств забезпечило позитивні організаційні зрушення, що забезпечило прискорення розвитку як рослинництва так і тваринництва.

Позитивну роль у стабілізації виробництва відіграли особисті селянські господарства. Площа сільськогосподарських угідь у цих господарствах зросла з 130,3 тис. га в 1990 році до 340,6 тис. га. у 2000 р. і 639,9 тис. га у 2009 році, а виробництво валової продукції відповідно 2113,8, 2245,7 і 2699,9 млн. грн.

Як стверджують академіки НААН П.Т. Саблук, В.Я. Месель-Веселяк та професор М.М. Федоров, і ми поділяємо їхню думку, "Ці господарства за часи реформування аграрного сектору, коли в сільськогосподарських підприємствах спостерігався значний спад виробництва, забезпечили відносну його стабільність, компенсувавши значною мірою зменшення виробництва в сільськогосподарських підприємствах і в усіх категоріях господарств"[3, с. 8].

Якщо у 2000 році на 100 га сільськогосподарських угідь особисті селянські господарства виробили 82 % валової продукції, при співставній базі 1990 року, а сільськогосподарські підприємства  лише 39 %, то у 2009 році різниця скоротилася і ці показники виробництва становили відповідно 74 і 64 % (табл. 3).

Таблиця 3

Розрахунок зміни виробництва валової продукції сільського господарства в Хмельницькій області, у % до 1990 року

 

 

Особисті селянські господарства до цього часу відіграють важливу роль у виробництві сільськогосподарської продукції. Достатньо сказати, що у 2009 році їх питома вага у виробництві валової продукції сільського господарства в Хмельницькій області становила 64 %, а на 100 га сільськогосподарських угідь в них вироблялося всієї валової продукції на 422 тис. грн., у тому числі рослинництва – на 263 і тваринництва – на 159 тис. грн., що відповідно на 122, 88 і 212 % більше, ніж у сільськогосподарських підприємствах (див. табл.2). Необхідно зазначити що дані господарства також потребують державної підтримки і створення економічних умов рівних із іншими формами господарювання.

На Хмельниччині, поряд із сільськогосподарськими підприємствами і особистими селянськими господарствами, створено й розвивається нова форма господарювання – фермерство. У 2009 році в Хмельницькій області нараховувалось 1269 фермерських господарств, за якими закріплено 141,4 тис. га сільськогосподарських угідь (див. табл. 1). Середній розмір кожного – 111 га сільськогосподарських угідь. Ця форма господарювання за площею відповідає високоефективній моделі ведення фермерства в Європейських країнах, де за даними Саблука П.Т., Меселя-Веселяка В.Я. та Федорова М.М. середній розмір господарства становить 18 га, в Англії – 70, Німеччині – 32, у тому числі на нових землях (колишня НДР) – 197 га, з яких 20 % землі використовують господарства середнім розміром 714 га і 50 % - 1751 га [3, с. 10]. Разом із тим, потрібно визнати, що до цього часу фермерство в Хмельницькій області ще недостатньо розвинуто. На 100 га сільськогосподарських угідь фермери у 2009 році виробили продукції на 135 тис. грн., тоді як сільськогосподарські підприємства на 190 тис. грн., а особисті селянські господарства – на 422 тис. грн., у тому числі продукції рослинництва відповідно на 110, 140 і 263 тис. грн., а тваринництва – на 25; 51 і 159 тис. грн. (див. табл.2).

Не на користь фермерства говорить і той факт, що фермерські господарства різко зменшили виробництво валової продукції проти того рівня, який забезпечували на цих землях сільськогосподарські підприємства у 1990 році. Так, у 2009 році фермерами вироблено валової продукції лише 45 % проти виробленої продукції сільськогосподарськими підприємствами на цих землях у 1990 році, тоді як у сільськогосподарських підприємствах – 64 % і особистих селянських господарствах – 74 %. У виробництві продукції рослинництва ці показники становили відповідно 65; 83 і 100 %, а тваринництва – 19, 39 і 52 % (див. табл.3).

На Хмельниччині в останні роки активно розвиваються нові господарські формування, що створюються шляхом оренди землі потужними промисловими підприємствами, фінансовими і сервісними структурами, які інвестують кошти у виробничу та соціальну сферу села. Таку форму господарювання, як стверджує В.Я. Месель-Веселяк, можна вважати позитивною, особливо за умов, коли існує дефіцит коштів для інвестування АПК. Особливістю таких великих за розмірами підприємств є те, що вони матимуть змогу організовувати переробку сільськогосподарської сировини й уникати монопольного економічного впливу переробних підприємств, раціональніше використовуватимуть існуючу вітчизняну і зарубіжну потужну техніку. Проте, її недоліком є те, що господарські підрозділи розосереджені по території України і розташовані на значній відстані (навіть по 200-300 км). Тому, це не раціональна організаційна структура, які ще й до цього недостатньо займалися соціальним розвитком села. Такі або такого типу агропромислові об’єднання слід організовувати на районному чи міжрайонному рівні[1, с. 12-13].

Аналіз ефективності різних форм господарювання показав, що рівень рентабельності сільськогосподарської продукції за 2009 рік у фермерських господарствах становив 17,2 %, в т.ч. продукції рослинництва 19,4 %, продукції тваринництва 1,9 % (табл. 4).

Таблиця 4

Результати сільськогосподарської діяльності фермерських господарств, млн. грн.

 

 

Поряд із цим сільськогосподарські підприємства Хмельницької області у 2009 році мали рівень рентабельності сільськогосподарської продукції лише 4,4 %, в т.ч. продукції рослинництва 7,3 %, а продукція тваринництва була збитковою. Рівень збитковості склав 3,5 % (табл. 5).

Таблиця 5

Ефективність виробництва сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських підприємствах Хмельницької області

 

^*Млн. крб.

 

Реформування сільськогосподарських підприємств та перерозподіл земель між користувачами позначились на розмірі посівних площ сільськогосподарських культур. Значна частина населення, що отримала у власність землю, з різних причин не займається обробітком землі і не завжди має можливість передати цю землю в оренду. Тому, в минулому році більше п’ятої частини ріллі (287.8 тис. га) не використовувалось[4, с. 13].

Що ж потрібно зробити для підвищення ефективності виробництва?

Першим напрямком є удосконалення цінового механізму. При переході до ринкових відносин, для всіх галузей економіки було створено умови вільного ціноутворення, а для сільського господарства запроваджено орієнтовні ціни, які зростали значно нижчими темпами, ніж на товари і послуги, що споживаються сільським господарством, унаслідок чого виник диспаритет цін не в користь аграріїв. Ми вважаємо, що ціна має відшкодовувати нормативні затрати і забезпечувати прибутки на авансований у виробництво капітал.

Крім ціни на продукцію, ефективність аграрного виробництва залежить від державної підтримки аграрного сектора, яка широко застосовується в усіх країнах світу, що цілком справедливо, адже сільське господарство має сезонний характер виробництва й уповільнений термін обороту капіталу.

Що стосується організації виробництва, то як свідчить вітчизняна і світова практика, ефективність виробництва зростає з підвищенням його концентрації до певних розмірів.

Високоінтенсивним і ефективним, а отже й конкурентоспроможним, може бути тільки спеціалізоване виробництво, де є необхідна матеріальна база, досвідчені кадри, застосовуються сучасні технології виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Тому, встановлення раціональних розмірів – важлива складова організації й підвищення ефективності виробництва.

Висновки. Підсумовуючи вищезазначене, приходимо до таких висновків:

По-перше, створені на Хмельниччині три форми господарювання за розмірами відповідають світовим моделям виробництва: сільськогосподарські підприємства – американській та колишній радянській; фермерські господарства – європейській; особисті селянські  господарства – японській та китайській моделям.

По-друге, з економічної точки зору, сільськогосподарські підприємства мають меншу рентабельність виробництва, порівняно із фермерськими господарствами, однак питома вага у виробництві продукції і ефективність використання землі у них вища.

По-третє, позитивну роль у стабілізації виробництва відіграли особисті селянські господарства. Разом із тим, починаючи з 2007 року, площа сільськогосподарських угідь у користуванні господарств населення поступово зменшується.

Для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на господарському рівні необхідно, на основі раціональної концентрації, спеціалізації і кооперації виробництва, досягнення оптимальних розмірів господарств, ферм і комплексів, застосовувати прогресивні технології на базі сучасних технічних засобів, впровадження прогресивних форм організації виробництва.

 

Список використаних джерел

1. Аграрна реформа і організаційно-економічні трансформації у сільському господарстві: доповідь на Дванадцятих річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників 25-26 лютого 2010 року / В.Я. Месель-Веселяк – К.: Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки", 2010. – 57 с.

2. Концепція наукового забезпечення установами УААН розвитку галузей агропромислового комплексу України в 2011-2015 роках // Економіка АПК. – 2010. - № 2. С. 3-14.

3. Саблук П.Т., Месель-Веселяк В.Я., Федоров М.М. Аграрна реформа в Україні (здобутки, проблеми і шляхи їх вирішення) // Економіка АПК. – 2009. - №12. – С. 3-14.

4. Сільське господарство Хмельницької області за 2009 рік. Статистичний збірник/ за ред. Скальського В.В. – Хмельницький.: Головне управління статистики у Хмельницькій області, 2010. -  242 с.