banner-mia2.gif

ОПУБЛІКОВАНО: Жук В.М. Селозберігаючий базис реформи оподаткування аграрного підприємництва України / В.М. Жук // Фінансова безпека аграрного бізнесу: тези виступів / Всеукраїнська конференція «Фінансова безпека аграрного бізнесу» (22-23 жовт. 2014 р. м. Житомир). – Житомир: ЖДТУ, 2014. – 144 с. – С. 135-137.

В.М. ЖУК, д.е.н., професор,

віце-президент Національної академії аграрних наук України

 

СЕЛОЗБЕРІГАЮЧИЙ БАЗИС РЕФОРМИ ОПОДАТКУВАННЯ АГРАРНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА УКРАЇНИ

 

Урядові ініціативи 2014 року, щодо змін до податкового кодексу України по відміні податкових преференцій сільгосппідприємствам, в цілому повторюють наміри попереднього Кабінету Міністрів України. Більше того, і у наукових колах є переконання необхідності докорінного реформування системи пільгового оподаткування аграрного підприємництва. Проте, базових положень реформи, які б розділяла більшість науково-практичної спільноти, до сих пір не відпрацьовано.

Беззаперечним є факт, що введення спеціальних режимів оподаткування (з 1999 р.) посприяли розвитку аграрної економіки. Рівень рентабельності галузі зріс із мінус 10 відсотків (1998–1999 рр.) до 25 відсотків у 2012 році. Сьогодні лише за рахунок спецрежиму ПДВ щорічно акумулюється 12–15 млрд. грн. доходу, а застосування ФСП додатково оцінюється зиском у 4–5 млрд. грн. При цьому, у 2 рази зріс осяг валової продукції. Аграрна галузь демонструє стабільну динаміку зростання капітальних інвестицій. За останні роки частка агропродукції в експорті держави зросла до 27 відсотків і майже на 10 відсотків випереджає продукцію чорної індустрії, яка з першої зійшла на другу позицію.

Проте, у цієї «медалі» є й зворотній бік – засилля агрохолдингів (вертикальна і горизонтальна інтеграція підприємництва в агропродовольчому комплексі). Монополізм у виробництві, зменшення зайнятості, знищення соціальної сфери села, як і власне сіл, і це далеко не повна ціна за вищезазначені успіхи.

Саме спеціальні режими оподаткування надають агрохолдингам конкурентні переваги за рахунок «ефекту масштабу», поширення схем податкової оптимізації у вертикальній інтеграції, зменшення трансакційних витрат та іншого. За останні роки агрохолдинги стали першим джерелом зростання вітчизняної олігархії. Приріст 2–4 мільярдери щорічно. Значно зріс їх вплив на економічну політику держави.

В 2014 році Кабінет Міністрів України вирішив змінити «правила гри». Найбільш суттєвими пропозиціями є обмеження розмірів підприємств для застосування спецрежимів оподаткування, що викристалізовано двома критеріями: 1) обмеження земель у користуванні до 1000 га (тепер збільшено до 2000 га); 2) максимальна виручка від реалізації сільгосптоварів (послуг) – 20 млн. грн на рік.

За оцінками ННЦ «Інститут аграрної економіки», таким чином Уряд планує зібрати до бюджету близько 12 млрд. грн. податків, що складає біля 60 % сьогоднішніх пільг. Стверджується, що сплачувати податки будуть лише агрохолдинги. Для малого та середнього бізнесу система пільгового оподаткування залишається без змін.

Навіть не фахівцю зрозуміло, що такий підхід легко обійти шляхом розукрупнення до потрібних для збереження спецрежиму параметрів. Сучасні інформаційні технології дозволить агрохолдингам не нести при цьому суттєвих втрат на управління, облік та звітність.

Таким чином, нічого не зміниться. Від агрохолдингів до бюджету податки не надійдуть, а село і надалі буде руйнуватись. Систему податків потрібно міняти.

Однак від пільгових режимів оподаткування аграрного підприємництва сьогодні не можна відмовлятись. Європа дотує своїх фермерів з розрахунку 300 євро на 1 га. В Україні тепер відсутня бюджетна підтримка галузі, а за рахунок пільг в оподаткуванні підтримка ледь сягає 20 євро на 1 га. За таких умов конкурувати з європейськими аграріями можуть лише агрохолдинги.

З агрохолдингами потрібно домовлятись. Уряд відстрочив прийняття анонсованих змін і очікує прийнятних для держави, бізнесу і села пропозицій.

При вирішенні проблеми важливим є її базові, фундаментальні основи. В даній проблемі таким є селозберігаючий базис аграрної політики держави, функціонування аграрного підприємництва, розвитку сільських громад і територій. Село формує генофонд нації, а аграрне підприємництво забезпечує місію України в глобальному світі.

Селозберігаюча модель розвитку аграрного підприємництва відповідає і базовим положенням децентралізації і дерегуляції влади і економіки.

Селозберігаючий базис пов’язується з сільською територією та несе відповідальність за її сталий розвиток. Теоретичною основою селозберігаючої моделі виступає інституціональна теорія та концепція сталого розвитку.

На сьогоднішньому етапі розвитку України для Уряду більш важливішим є сталий розвиток сільських територій та конкурентоспроможність вітчизняного аграрного підприємництва, чим негайне наповнення центрального бюджету держави. Окрім того, перспективи наповнення місцевих бюджетів є більш ефективним шляхом вирішення державних проблем.

За селозберігаючою моделлю податковими пільгами користуються лише селозберігаючий тип підприємств, що може включати всі форми господарювання від фермерських господарств до підприємств (підрозділів) агрохолдингів. Однак, такі підприємства мають відповідати певним критеріям. Серед, яких: 1) реєстрація підприємства на території сільської ради, де здійснюється господарювання (тобто землекористування таких підприємств обмежується територією сільської ради); 2) оренда землі не у індивідуальних селян (фізичних осіб), а у створених при сільських радах об´єднаних пайщиків земель і майна (за рішенням цих об´єднань частина орендної плати направляється на соціальний розвиток сіл); 3) обов´язкова організація кооперативних відносин з особистими селянськими господарствами у постачанні та збуту їх продукції (за трьохсторонніми угодами (підприємство – ОСГ – сільська рада) за реєстрації та контролю сільських рад); 4) забезпечення зайнятості сільського населення з розрахунку на площу землекористування (включаючи зайнятість поза сільським виробництвом – промисли, будівництво, і тому подібне); та інші. Важливо, щоб критерії були такими, що контролюються і адмініструються без додаткових витрат сільської ради і податкових служб.

Статус селозберігаючого підприємства надається чи анулюється, за поданнями відповідних сільських рад та місцевих податкових органів, органами Державної реєстраційної служби України.

Очевидно, що запровадження такої Моделі потребуватиме прийняття Закону України «Про сільське господарство і розвиток сільських територій».

Таким чином, селозберігаючий базис реформування оподаткування аграрного підприємства забезпечує надходження до місцевих бюджетів, відновлює та зберігає сільські громади, демонополізує аграрне підприємництво, посилює конкурентоспроможність галузі за рахунок розвитку малого та середнього бізнесу. Це і ефективно, і реально, у порівнянні з труднощами, у зборі з агрохолдингів близько 12 млрд. грн. податків до державного бюджету.

Разом з тим, реалізація такої ідеї вимагає національного конкурсу між державою і місцевою владою, агрохолдингами та малим і середнім бізнесом, наукою та громадськістю.

Національна академія аграрних наук України спільно з Національною академією наук України започатковує таку дискусію в рамках розроблення та обговорення селозберігаючої моделі подальшого розвитку аграрного підприємництва в Україні.