Л.В. Остапенко,
начальник управління забезпечення податкових зобов’язань
державної податкової адміністрації в Чернігівській області
О.Д. Радченко,
кандидат економічних наук, ННЦ «Інститут
аграрної економіки»
І.В. Герасимук,
науковий співробітник, ННЦ «Інститут аграрної економіки»
Ключевые вопросы, которые рассматриваются:
· Специфика сельскохозяйственного производства объективно требует выработки соответствующей налоговой политики и налогового механизма государства, способствующих созданию таких условий для предприятий, которые помогали бы им преодолеть негативное воздействие стихийных факторов на процесс производства и выполнить налоговые обязательства.
· Рекомендуются пути усовершенствования методики применения некоторых составляющих налогового механизма, которые будут способствовать преодолению форс-мажорных ситуаций, возможных в процессе производства сельскохозяйственной продукции.
Key
issuers that are considered:
·
Specificity of an agricultural production
objectively demands appropriate tax policy and tax mechanism which will provide
favorable conditions for overcoming negative influence of spontaneous factors on process of
manufacture and payment of tax obligations by the enterprises.
·
Ways of improvement of a technique of application
the tax mechanism at overcoming force-majeur
situation which can arise in agricultural production are recommended.
Податки
як основний інструмент регулювання економічних відносин у нинішніх умовах
транзитної економіки перебувають у центрі уваги науковців і практиків.
Податкова політика держави має бути спрямована на реалізацію тих чи інших
завдань, поставлених перед суспільством. Сільське господарство як важлива
сфера його життєзабезпечення та особлива галузь виробництва, вимагає
специфічних підходів. Питання оподаткування аграрної сфери виробництва
розглядалися в працях вчених-аграрників І.І. Лукінова [1, с. 328-331], П.Т. Саблука [2, с. 238-261], М.Я. Дем’яненка [3], С. І.
Дем’яненка [4], П.А. Лайка [5] та інших.
Результати праці в сільському господарстві, а отже, й розмір виручки від реалізації як основне джерело сплати податкових зобов’язань є наслідком поєднання природних (грунтово-кліматичних, біологічних), а також економічних процесів. Даний факт визначає об’єктивну потребу врахувати специфіку сільськогосподарського виробництва при оподаткуванні сільськогосподарських підприємств. Саме тому державні пріоритети стосовно оподаткування сільськогосподарського виробництва за останні п’ять років (1999-2004 рр.) змістилися з фіскальної на регулюючу функцію податків. Сучасна система оподаткування сільськогосподарських підприємств передбачає сплату податків за спеціальними (спрощеними й пільговими) режимами. Це свідчить про те, що у податковій системі держави сформувалася й діє відносно відособлена підсистема оподаткування сільськогосподарських підприємств.
Дієвість цієї системи, тобто забезпечення, з одного боку гарантованих надходжень до бюджету, а з другого — створення умов для безперебійного фінансового забезпечення циклу сільськогосподарського виробництва, — залежить безпосередньо від надійності функціонування механізму оподаткування. Але яким би раціональним не був цей механізм, природні фактори впливу на виробництво сільськогосподарської продукції, в першу чергу рослинництва, не піддаються керуванню.
Основними причинами нестабільності сільськогосподарського виробництва є вплив несприятливих стихійних факторів. Щоб компенсувати збитки від стихії та дати підприємствам можливість раціонально використати наявні фінансові ресурси для відновлення виробництва, на законодавчому рівні передбачені заходи адміністративно-економічного спрямування. Так, статтею 14 та пунктом 18.2 статті 18 Закону України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181) [6] державним контролюючим органам, зокрема органам державної податкової служби (Державної податкової адміністрації України), надано право розстрочувати та відстрочувати платникам податків терміни сплати податкових зобов’язань, а в разі виникнення податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) — списувати такий борг як безнадійний.
Оперативні
коментарі щодо застосування законодавчо-нормативної бази при наданні розстрочок
і відстрочок та списання податкового боргу публікуються на сторінках журналу
«Вісник податкової служби»[7]. Комплексний аналіз законодавчо-нормативної бази,
яка регламентує дію механізму надання розстрочок (відстрочок) і списання
податкового боргу підприємствам АПК та відображення цих операцій у
бухгалтерському обліку, був проведений на сторінках журналу «Облік і фінанси
АПК» [8]. Мета цього аналізу полягала в наданні методичної допомоги керівникам
та працівникам бухгалтерської служби підприємств при оформлені розстрочок та
проведенні списання боргу, визнаного безнадійним.
Але
практика роботи органів державної податкової служби з сільськогосподарськими
підприємствами — платниками фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП),
які в умовах виникнення дії обставин непереборної сили зверталися з
заявами про списання боргу, засвідчила наявність прогалин у нормативному
регулюванні цієї процедури. В зв’язку з цим виникає потреба проаналізувати
конкретні ситуації, що виникають у процесі податкових правовідносин між
посадовими особами державної податкової інспекції та сільськогосподарськими
підприємствами при реалізації права платників податків на списання безнадійного
податкового боргу.
У відповідності до підпункту 5.1 пункту 5 «Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14 березня 2001 р. № 103 (Порядок № 103) [9] у випадку виникнення форс-мажорних обставин платник податків звертається до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації (якщо контролюючим є податковий орган) з письмовою заявою, де зазначає суми податків, зборів, інших платежів, які просить списати. До заяви у обов’язковому порядку додається будь-який з документів, який підтверджує безнадійність податкового боргу.
Підпунктом 3.4 пункту 3 Порядку № 103 [9] визначено
перелік суб’єктів, які володіють правом підтверджувати факт настання обставин
непереборної сили. При цьому слід зауважити, що в переважній більшості випадків
при настанні обставин непереборної сили на території України керівники
сільськогосподарських підприємств звертаються до Торгово-промислової палати
України (м. Київ), щоб засвідчити обставини форс-мажору.
Після отримання від підприємства відповідної заяви з доданим до неї підтверджуючим документом про те, що події непереборної сили справді мали місце на території, де розміщене підприємство, та дату їх настання, відповідний структурний підрозділ державної податкової інспекції здійснює визначення сум безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню.
Згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку № 103 [9] визначення сум безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню, здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Абзацом шостим підпункту 4.2 пункту 4 Порядку № 103 [9] встановлювалося, що в разі настання форс-мажорних обставин днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається дата, визначена в документі, яка засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, наявного на цю дату.
З цього витікало, що визначений у Порядку № 103 [9] механізм реалізації правової норми, зазначеної в частині «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181 [6], передбачав списання лише зафіксованих на дату визнання обставин непереборної сили у особовому рахунку платника (заявника) сум податкового боргу.
Проте окремими платниками податків були пред’явлені судові позови до органів державної податкової служби про визнання недійсними абзацу шостого підпункту 4.2 пункту 4 Порядку № 103 [9]. Суть позовів полягала в тому, що прив’язка суми боргу до дати виникнення форс-мажорних обставин не давала можливості платникам ліквідувати шляхом списання ті борги, що утворювалися після дати настання форс-мажору (тобто до отримання нового врожаю). До таких платежів відносяться:
· штрафні санкції за порушення термінів сплати податкових зобов’язань у попередніх (до дати виникнення форс-мажорних обставин) періодах, якщо вони не були пред’явлені платнику офіційно;
· штрафні санкції, нараховані на списані суми боргу на дату визнання події форс-мажорних обставин;
· суму ФСП, що була нарахована до сплати за період з дати виникнення форс-мажорних обставин до кінця року, в якому дані обставини виникли.
Такі позови судами були задоволені на користь сільськогосподарських підприємств-позивачів. На виконання судових рішень податковими органами підприємствам-заявникам були списані як безнадійні перелічені вище суми податкової заборгованості.
Державна податкова адміністрація України своїм наказом від 22.01.2004 р. № 36 [10] виключила частину шосту з підпункту 4.2 пункту 4 Порядку № 103 [9]. Таке правове рішення унеможливило здійснення процедури ідентифікації податкового боргу, який виникав внаслідок впливу обставин непереборної сили на господарський процес та підлягав списанню у відповідності до статті 18 Закону № 2181 [6]. Отже, в результаті цієї юридичної дії починаючи з 2 лютого 2004 р. податкові органи втратили можливість визначати податковий борг як безнадійний при наявності форс-мажорних обставин.
Такий варіант правової регламентації дії податкового механізму не вирішував ряд проблемних моментів, для яких запроваджувався, й додавав нові. По-перше, нормативний документ обмежував законні права сільськогосподарських підприємств — платників ФСП, визначені в частині «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181 [6]. По-друге, не була врахована специфіка сплати ФСП, яка полягає в тому, що загальний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік на всю площу земельних ділянок, які підлягають оподаткуванню, подається щорічно до 1 лютого поточного року платником податку до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації [11, п.5]. В подальшому, щомісячно 30-го календарного дня, наступного за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у особовому рахунку платника проводяться нарахування визначеної до сплати частини річної суми. По-третє, сільськогосподарським підприємствам, які понесли значні фінансові втрати від стихійного лиха, не надавалася можливість поновити свою платіжоспроможність у наступні періоди (до й після отримання нового врожаю) звітного (податкового) року.
Таким чином, нормативний документ, який регламентував механізм реалізації правової норми щодо списання безнадійного податкового боргу, не давав відповідей на такі запитання:
1) чи
підпадає під дію правового механізму списання безнадійного податкового боргу
борг сільськогосподарських підприємств, який утворився внаслідок проведення господарських
операцій, не пов’язаних із сільськогосподарською діяльністю, тобто тих, на
отримання доходів від яких стихійні фактори не впливають?
2) чи
підпадають під списання як безнадійний податковий борг податкові зобов’язання
по ФСП, нараховані з дати виникнення форс-мажорних обставин до кінця року, в
якому ці обставини виникли ?
3) який орган уповноважений визначати величину боргу до списання у відповідності до частини “г” підпункту 18.2.1 підпункту 18.2 статті 18 Закону № 2181 [6]?
На вирішення окреслених вище проблемних моментів, які блокували дію механізму реалізації правової норми щодо списання безнадійного податкового боргу сільськогосподарських підприємств-платників ФСП, Державною податковою адміністрацією України за погодженням з Міністерством аграрної політики України, Пенсійним Фондом України, Міністерством фінансів України та рядом інших відомств наказом від 3. 11. 2004 року № 629 [12] були внесені чергові зміни (набрали чинності з 28 листопада 2004 р.) до Порядку № 103 [9].
Так, зокрема, підпункт 4.2 пункту 4 Порядку № 103 [9] був доповнений абзацом шостим щодо визначення дня виникнення безнадійного податкового боргу. Таким днем відтепер вважається наступний день за граничним терміном погашення податкових зобов'язань за період, на який припадає дата, вказана в документі, що засвідчує факт непереборної сили.
Пункт 4 Порядку № 103 [9] був доповнений підпунктом 4.5, яким визначено, що списанню підлягає податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку, плати (податку) за землю, комунального податку, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що виникає у зв'язку з непогашенням податкових зобов'язань за період після дня настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і до закінчення термінів його сплати за бюджетний рік, в якому такі обставини виникли.
Із зазначених змін витікає, що в новій редакції Порядок №
103 [9] дає змогу
отримати однозначну відповідь на друге з проблемних питань, про які говорилося
вище. Списанню підлягають нараховані до сплати суми ФСП з початку року по
податковий період (місяць), у якому була юридично зафіксована форс-мажорна
подія, що негативно вплинула на господарський процес, а також майбутніх
платежів по ФСП, які нараховуються до кінця бюджетного року. До цих сум не
можуть бути включені суми податкового боргу з ФСП, зафіксовані в особових
рахунках платників станом на день виникнення форс-мажорних обставин. Сплата
сум податкового боргу з ФСП може бути реструктуризована
(відстрочена) у відповідності до порядку затвердженого наказом ДПАУ від 28.09.
2004 р. № 562 [13].
Оскільки Положення № 103 [9] не дає відповіді на перше
питання, з’ясуємо правові підстави щодо того, чи підпадає під дію правового
механізму списання безнадійного податковий борг, який утворився внаслідок
проведення господарських операцій, не пов’язаних із сільськогосподарським
виробництвом. Це перш за
все податок на прибуток, податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір (АЗ),
які формуються в процесі господарської діяльності, не пов’язаної з
сільськогосподарською (виробництво рослинницької і тваринницької продукції та
їх переробка в господарстві, надання послуг, супутніх виробництву
сільськогосподарської продукції) діяльністю. До зазначеної діяльності
відносяться промислові підсобні виробництва з переробки не власної
сільськогосподарської сировин, інші промислові
виробництва, послуги, які не підпадають під визначення супутніх виробництву
сільськогосподарської продукції, посередницькі види діяльності. На
перелічені види діяльності не впливають стихійні фактори, які можуть негативно
позначитися на виробництві підприємством продукції рослинництва та пов’язаної з
нею тваринницької продукції. Отже, якщо виходити з норми підпункту 3.4 пункту 3
Порядку № 103 [9], внаслідок того, що стихійні сили (форс-мажорні обставини),
які призводять до втрати рослинницької продукції, а відповідно, і кормової бази
для тваринництва, безпосередньо не впливають на своєчасне виконання
податкових зобов'язань (з податку на прибуток, ПДВ, АЗ), нарахованих на не
пов’язані з сільськогосподарським виробництвом господарські операції;
податковий борг із цих податків не може бути віднесений до категорії
безнадійного на тих самих умовах, що й борг по ФСП.
Поряд з цим, перелічені види діяльності дозволяють
підвищити ефективність використання трудових і технічних ресурсів підприємств
та прискорити обіг вкладених у виробництво коштів. На цьому ґрунтується
об’єктивна потреба для сільськогосподарських підприємств займатися допоміжними
видами діяльності. Таким чином, щоб враховувати у податковому механізмі
організаційну специфіку сільськогосподарського виробництва, на період подолання
наслідків стихії сільськогосподарські підприємства потребують відстрочок
(розстрочок) у сплаті податків від несільськогосподарської діяльності.
Отже, маючи на меті створення сприятливих фінансових умов для подолання негативного впливу природних факторів на сільськогосподарський виробничий цикл, нераціональним видається, списуючи податковий борг по ФСП, не надавати сільськогосподарським підприємствам, постраждалим від стихії, пільг у термінах сплати податкових зобов’язань, нарахованих на несільськогосподарські види діяльності.
Яким може бути правовий вихід із даної ситуації? Як було
з’ясовано раніше, Положення № 103 [9] не дає органам державної податкової
служби права приймати рішення про списання як безнадійного податкового боргу,
якщо форс-мажорні обставини безпосередньо не впливають на своєчасне виконання
цих податкових зобов'язань. Тому, якщо в сільськогосподарського підприємства
відсутній податковий борг із інших, крім ФСП, податкових зобов’язань, доцільно
застосувати економічний захід поєднання відстрочки з розстрочкою (на платній
основі) сум податкових зобов’язань згідно з «Порядком розстрочення та відстрочення
податкових зобов'язань платників податків», затвердженим наказом Державної
податкової адміністрації України від 18 вересня 2001 р. № 378 (Порядок № 378)
[14].
Зазначений захід може бути дієвим, коли така необхідність
виникає у зв’язку з несприятливими погодними умовами під час зимівлі озимих,
які призвели до втрати значної частини озимого клину, або втрати продуктивності
тварин внаслідок негативного впливу природних факторів протягом стійлового
періоду їх утримання. У цій ситуації, згідно з діючою законодавчо-нормативною
базою, доцільно запропонувати такий варіант дій. Спочатку (з дня виникнення
форс-мажорних обставин до 1 серпня, коли господарство отримає урожай ранніх
зернових) надати відстрочку по платежах, а потім (з 1 серпня по 31 грудня)
надати розстрочку податкових зобов’язань. Протягом весняно-осіннього періоду,
за умови сприятливих погодних факторів і належної організації виробництва у
підприємств є всі підстави очікувати відновлення виробничого циклу й
виробництва необхідної кількості товарної продукції достатньої для отримання
виручки, щоб провести розрахунки по податкових зобов’язаннях.
У випадку настання форс-мажорних обставин протягом
весняно-літнього періоду, дієвість цього заходу зменшується, а коли через
несприятливі погодні фактори втрачено урожай або значну його частину, даний
захід цілковито втрачає сенс. При цьому постає потреба в отриманні відстрочки і
розстрочки на термін 12 місяців, термін розрахунків за якими припадав би на
наступний бюджетний рік. У такому випадку, відповідно до підпункту 2.3 пункту 2
Порядку № 378 [14], стосовно загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових
платежів), підприємству необхідно звертатися до ДПАУ, за узгодженням — до
Міністерства фінансів України, а щодо місцевих податків і зборів — до місцевої
державної податкової інспекції після узгодження з фінансовим органом місцевого
органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи
збори.
Такий варіант вирішення проблеми практично досить складно
реалізувати, оскільки чинним нормативним документом не визначена конкретна
процедура узгодження. Тому, в разі настання форс-мажорних обставин протягом
весняно-осіннього циклу сільськогосподарських робіт, необхідно законодавчо
передбачити можливість надання до 1 серпня року, наступного за тим, у якому був
зафіксований факт форс-мажору, відстрочок та розстрочок щодо термінів сплати
податкової заборгованості. Крім цього, щодо термінів сплати податкових
зобов’язань у випадку підтвердження факту настання непередбачених
(форс-мажорних) обставин, слід надати можливість сільськогосподарським
підприємствам поєднувати відстрочки з розстрочкою. Це дасть змогу Державній
податковій адміністрації України за погодженням з Міністерством аграрної
політики України та Міністерством фінансів України у відповідному нормативному
документі розробити механізм реалізації вказаних заходів.
На закінчення з’ясуємо останнє з окреслених темою статті проблемних питань, а саме, який орган наділений правом визначати величину боргу до списання. Виходячи з норм підпунктів 2.1.4 та 2.3.1 статті 2 Закону № 2181 [6] такими органами є виключно податкові, тобто ДПАУ та її органи на місцях. Але, оскільки облік належних до сплати в бюджет платежів здійснюється паралельно як місцевими органами державної податкової служби (державними податковими інспекціями і обласними державними податковими адміністраціями), так і підприємствами — платниками податків, то без координації облікового процесу між цими суб’єктами неможливо уникнути облікових недоречностей. Тому в процесі адміністративної процедури ідентифікації суми податкового боргу (ФСП, який внаслідок факту форс-мажору підлягає списанню як безнадійний), або суми податкових зобов’язань (податок на прибуток, ПДВ, АЗ, що мають бути відстрочені (розстрочені), необхідно проводити звірку заявлених платником сум податків із даними карток особового рахунку податкової інспекції. Як витікає з листа ДПАУ від 18.10.2004 р. № 20055/7/24-1117 «Про реструктуризацію сільськогосподарського податку» [15] Державна податкова адміністрація України поділяє даний підхід стосовно сум ФСП. Отже, нічого не перешкоджає тому, щоб даний методичний підхід зафіксувати у відповідних нормативних документах (порядках).
Підсумовуючи викладене, доцільно зробити такі висновки:
1. Виходячи з економічного стану галузі, підсистема оподаткування сільськогосподарських підприємств повинна бути спрямована на забезпечення пільгового режиму оподаткування, спрощення механізму обчислення податків, зручного по відношенню до специфіки сільськогосподарського виробничого циклу, механізму їх сплати та механізму податкових санкцій, що забезпечують контроль і стимулювання суб’єктів оподаткування до своєчасного і повного розрахунку з бюджетом.
2. Серед
складових податкового механізму доцільно виділити адміністративно-економічні
заходи, обґрунтоване застосування яких сприятиме відновленню процесу
виробництва, порушеного негативним впливом некерованих природнокліматичних
факторів. Такими заходами пільгового спрямування є списання державою
безнадійного боргу по ФСП та надання відстрочки у поєднанні з розстрочкою
податкових зобов’язань від несільськогосподарської діяльності.
3. У практичному плані діюча законодавчо-нормативна база, що визначає право підприємств на списання податкового боргу, відстрочку і розстрочку поточних податкових платежів та регламентує механізм його реалізації потребує вдосконалення у частині:
· відпрацювання в рамках одного нормативного документу (порядку) комплексного застосування щодо сільськогосподарських підприємств, які потерпіли від стихійного лиха, адміністративно-економічних заходів по списанню податкового боргу, розстрочки та відстрочки поточних податкових платежів;
·
спрощення процедури отримання рішення
про відстрочку та розстрочку належних до сплати сум податків у терміни, що
виходять за межі бюджетного року.
Це може бути досягнуто шляхом встановлення періоду, на
який надається відстрочка і розстрочка для підприємств, основною діяльністю
яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відповідного
агротехнологічному циклу отримання основної продовольчої культури європейського
ареалу озимої пшениці.
Але частина проблемних питань щодо списання податкового
боргу по ФСП пов’язана з методологією оподаткування цим податком, яка не
передбачає прив’язки об’єкта оподаткування до отриманого підприємством
фінансового результату. З прийняттям Верховною Радою Закону України від 23
грудня 2004 року № 2285-IV «Про
Державний бюджет України на 2005 рік» [16], у якому пунктом 22 статті 73
зупинено на 2005 рік дію підпункту «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18
Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами» [6], вищезазначена проблема для
сільськогосподарських підприємств — платників ФСП ще більше загострюється.
Більше того, виходячи зі змісту наведених у статті аргументів щодо специфіки
сільськогосподарського виробництва порівняно з іншими галузями економіки, є всі
підстави стверджувати, що дана юридична дія по відношенню до
сільськогосподарських товаровиробників недоречна й потребує відміни.
Наведений факт у черговий раз підтверджує обґрунтованість позиції частини фахівців — аграрників та науковців, які доводять, що подальше вдосконалення податкового механізму тісно пов’язане з переведенням сільськогосподарських підприємств зі сплати ФСП на сплату єдиного сільськогосподарського податку. Запропонований напрямок вирішення проблеми, поряд з іншими перевагами, дозволить у автоматичному режимі уникати появи незабезпечених надходженнями податкових зобов’язань, а отже, зніме потребу у заходах адміністративного спрямування і пов’язаних з ними правовими недоречностями.
Список використаної літератури
1. Лукинов И.И. Эволюция экономических систем. — М.: ЗАО «Изд.- во «Экономика», 2002. — С. 328-331.
2. Саблук П. Аграрна економіка і політика в Україні: підсумки минулого та погляд у майбутнє. Т. ІІ. Аграрна економіка в умовах демократичного державотворення. — К.: Інститут аграрної економіки, 2001. — 484 с.
3. Дем’яненко М.Я. Основи податкових відносин в АПК. — К.: ІАЕ , 1999. — 72 с.
4. Дем’яненко С., Зоря С. Система оподаткування сільського господарства України після 2004 року // Наукові матеріали. — К.: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій в Україні, 2002. — 40 с.
5. Лайко П.А., Ляшенко Ю.І. Фінанси АПК. — К.: Дія, 2000. — 225с.
6. Закон України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»// Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». — 2000 - 2005.
7. В. Тарасенко, С. Бакальчук Зміни у процедурі списання безнадійних податкових боргів, що виникли в результаті дії обставин непереборної сили // Вісник податкової служби України. — 2004. — № 46. — С. 15-23.
8. Герасимук І.В., Драч В.І. Особливості списання та розстрочення податкового боргу сільськогосподарських підприємств // Облік і фінанси АПК. — 2004. — № 2. — С. 72-79.
9. Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14 березня 2001 р. № 103 // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». — 2001- 2005.
10. Про внесення змін до
Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджено
наказом Державної податкової адміністрації України від 22 січня 2004 року № 36 // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». — 2004 - 2005.
11.
Порядок розрахунку
фіксованого сільськогосподарського податку та складання податкового
розрахунку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації
України від 26 березня 2004 року № 170 //
Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». — 2004 - 2005.
12.
Про внесення змін до Порядку
списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджено наказом
Державної податкової адміністрації України від 3 листопада 2004 року № 629 // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». — 2004 - 2005.
13.
Порядок проведення органами
державної податкової служби реструктуризації (відстрочки) сплати сум
фіксованого сільськогосподарського податку у випадку виникнення форс-мажорних
обставин, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України
від 28 вересня 2004 року № 562 // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». — 2004 - 2005.
14. Порядок розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 18 вересня 2001 р. № 378 // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». — 2001- 2005.
15. Лист ДПАУ від 18.10.2004 р. № 20055/7/24-1117 «Про реструктуризацію сільськогосподарського податку» // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». — 2004 - 2005.
16. Закону України від 23грудня 2004року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ «Ліга». — 2004 - 2005.