banner-mia2.gif

УДК 631.16:658

О.Є. ГУДЗЬ, д.е.н.,

ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН

 

СУЧАСНИЙ ВИМІР ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРОФОРМУВАНЬ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·              Рассмотрены проблемы современного обеспечения производственной деятельности агроформирований, осуществлен мониторинг этих проблем в  контексте реалий современной аграрной экономики, а также предложены собственные подходы к их  решению.

 

Key issues that are examined:

·              The problem issues related of the state of agriculture enterprises’ financial provision are considered, the monitoring of these issues with regard to the contemporary agrarian economy is made, and the author’s own approach to their solution is formulated.

 

Постановка проблеми. Ринкові дифузії та економічні перетворення зумовили глибинні зміни фундаментальних підвалин виробничої діяльності агроформувань. На різних етапах їх розвитку, домінантою, яка акумулює проблеми трансформаційних ринкових перетворень та цілком об'єктивно знаходиться в серцевині подій є фінансове забезпечення їх виробничої діяльності. Воно формує ніби невидиму сферу можливостей економічного поступу, за межі яких агроформування неспроможні вийти. Вони все гостріше усвідомлюють і відчувають ці обмеження, оскільки від своєчасного, стабільного, збалансованого, доступного фінансового забезпечення визначальною мірою залежить ефективність, прибутковість та конкурентоспроможність ведення сільськогосподарського виробництва. Окреслене проблемне поле вимагає розробки практичних рекомендацій та заходів щодо розвитку фінансового забезпечення виробничої діяльності агроформувань на основі фундаментальних економічних досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковою скарбницею теоретико-методологічних підвалин процесів  фінансового забезпечення агроформувань стали наукові розвідки видатних мислителів економічної аграрної науки, особливо В. Андрійчука, М. Дем’яненка, М. Кропивка, П.Лайка, Ю. Лупенка, М. Маліка, О. Могильного, П. Саблука,  П. Стецюка, А.Чупіса та ін. (1- 9).  Їх фундаментальні дослідження наклали свій відбиток на осягнення сутності проблем фінансування, кредитування, оподаткування агроформувань, що ознаменувало початок якісно нового підходу до розгляду проблем в царині фінансового забезпечення, як цілісної конструкції. Водночас, спостерігається відсутність наукових доробок щодо комплексного вирішення проблем фінансового забезпечення виробничої діяльності агроформувань адаптованих до конкретних специфічних умов їх функціонування

Ціль статті. Сучасна практика фінансового забезпечення агроформувань переконливо підтверджує складний і неоднозначний характер процесів його розвитку, спростовуючи, те , що розвиток це лінійний прогрес, та доводячи, що він досягається не автоматично, а вимагає взаємодії різноманітних процесів, в яких вирішальна роль належить цілеспрямованій діяльності, яка спирається на пізнання об’єктивних законів.

Таким чином, визначення напрямів підвищення дієвості та удосконалення фінансового забезпечення виробничої діяльності агроформувань, які будуть базуватись на врахуванні особливостей сільськогосподарської галузі та викликів і запитів сьогодення, сприятиме  активізації їх економічного поступу. Цим зумовлюється практична значимість, цінність та наукова актуальність даної наукової розробки.

Виклад основного матеріалу. Фінансове забезпечення виробничої діяльності агроформувань залежить від їх фінансового стану. Аграрні реформи сприяли створенню агроформувань ринкового типу і на початок 2007 року в Україні їх вже налічувалось 23883. Але їх фінансовий стан характеризувався низькими і нестабільними темпами розвитку і не задовольняв вимогам банків щодо вкладання необхідних обсягів кредитних ресурсів, оскільки до 2003 р.  понад 50 % з них працювало зі збитками, що було результатом загострення суперечностей між агроформуваннями та постачальниками.

Фінансовий стан агроформувань характеризується нестабільністю і не задовольняє запитам сьогодення. Рівень їх рентабельності має тенденцію до повільного зростання, так у 2002 р. рентабельність становила – 3,9%, а вже у 2007 році – 20,6%, що призвело до істотного приросту обсягів фінансових ресурсів. Та попри це, упродовж чотирьох років їх структура залишилася майже незмінною. Так, готова продукція складає 24-33%, дебіторська заборгованість 60-69%, поточні фінансові інвестиції 0,3 – 0,5%, грошові кошти 3,7- 6,7% у сукупній структурі фінансових ресурсів. Рівень коефіцієнтів ліквідності не відповідає оптимальним значенням і свідчить про низьку платоспроможність агроформувань. Встановлені конкретні чинники такого розгармоніювання: неможливість відшкодування понесених витрат через відсутність паритету цін між продукцією агроформувань та матеріально-технічними ресурсами; високий рівень виробничих витрат, які виникають через технічну і технологічну відсталість; зниження обсягів виробництва через його збитковість та недостатністю обігових коштів; недоліки в існуючій законодавчій та нормативній базі, яка не враховує специфіку аграрного виробництва у міжгалузевому перерозподілі, взаємовідносинах з державою, податковою та фінансово-кредитною системами.

Особливістю господарської діяльності агроформувань є нерівномірне надходження виручки від реалізації продукції протягом календарного року, це пов’язано зі строками збирання врожаю та реалізації продукції рослинництва. Продукція тваринництва реалізується рівномірно протягом року, але і тут мають місце значні коливання в надходженні коштів по періодах року. Витрати виробництва агроформувань формуються протягом року, але більша їх частина припадає на весняно-літній період, в той час як виручка від реалізації продукції надходить в літньо-осінній період. В результаті чого агроформування поєднують внутрішні та зовнішні джерела при формуванні фінансових ресурсів.

Амортизація, яка становила понад 10,2% виробничих витрат сільгосппідприємств у 1990 році, скоротилася в 2007 році майже в 3 рази до 4,4%, стала відігравати незначну роль у фінансовому забезпеченні агроформувань. Встановлено, що сума отриманого прибутку є незначною по відношенню до суми майбутніх фінансових потреб агроформувань, оскільки може покрити лише 13% майбутніх їх витрат що зумовлює необхідність залучення зовнішніх джерел.

Сучасний етап функціонування агроформувань характеризується позитивними тенденціями банківського кредитування, які проявляються у збільшені обсягів та строків кредиту, зменшенні відсотка ставки за користування кредитом та підвищенні їх доступності для агроформувань. Проте незважаючи на це забезпечення агроформувань кредитами банків не відповідає потребам економічного поступу галузі. Питома вага кредитних ресурсів, спрямованих банками в сільське господарство, становила у 2005 році 2,6 % від валового внутрішнього продукту країни, тоді як частка продукції сільського господарства у структурі ВВП – близько 21 %.  Виявлено, що розв’язати проблему кредитування лише за допомогою механізму кредитної субсидії буде неможливим.

На різних етапах функціонування агроформувань під дією зовнішніх та внутрішніх чинників структура джерел  на закупку техніки, реконструкцію, будівництво зазнавала суттєвих деформацій (табл. 1). За умов обмеженості власних грошових джерел та бюджетних коштів, інвестиційної непривабливості аграрного виробництва для вітчизняних та іноземних інвесторів та актуальністю розвитку матеріальної бази сільськогосподарського виробництва, об’єктивною необхідністю є застосування довгострокових кредитів банків для потреб агроформувань.

Таблиця 1

Структура джерел фінансування основних засобів агроформувань

Джерела

Рік

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

 

2007

Амортизація

6,7

5,8

5,6

4,7

5,2

4,9

5,1

5,1

Прибуток

16,8

19,6

22,0

14,1

19,1

29,1

26,3

29,6

Банківські кредити

2,6

4,9

7,6

11,6

11,0

8,6

7,3

6,3

Фінансовий лізинг

1,6

3,8

7,5

8,4

8,9

9,4

9,5

8,6

Інвестиції

15,6

29,6

26,0

34,7

27,4

31,2

25,6

23,2

Кредиторська заборгованість

55,4

34,0

27,8

22,7

24,2

14,2

23,4

 

25,2

Бюджетні кошти

1,3

2,3

3,5

3,8

4,2

2,6

2,8

2,3

Всього

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

 

Динаміка розвитку системи довгострокового банківського кредитування агроформувань за останні 7 років характеризується позитивними тенденціями, які виявляються у зростанні його обсягів у 15 разів, зниженні процентної ставки у 3,7 раз (з 57,4 % у 2000 році до 15,6 % на кінець 2006 року); збільшенні питомої ваги довгострокових кредитів у структурі кредитів галузі з 24,0 до 58,0 %. Показово, що більшість агроформувань (у 2007 році понад 72 %) залучали та користувалися короткостроковими кредитами обсягом від 50 тисяч до 1 млн. гривень. І тільки незначна їх кількість (3,6 %) отримала кредити понад  5 млн. гривень. Серед довгострокових кредитів попитом користувалися кредити обсягом  до 1 млн. гривень (76,4 підприємств) і лише 5% отримували кредити понад 5 млн. гривень. У той же час, дані проведеного опитування позичальників – керівників 327 агроформувань демонструють, що з плином часу найбільшим попитом користуються довгострокові кредити для купівлі техніки, обладнання, будівництва нових потужностей, формування основного стада і вирощування багаторічних насаджень.

Банки переважно надають довгострокові кредити на закупівлю сільськогосподарської техніки, найменше кредити надаються на оплату клієнтами платежів за лізинговими контрактами і здійснення капітальних затрат, пов’язаних з будівництвом. Внутрішньою спонукою цього є те, що, оплачуючи техніку, банки краще контролюють цільове використання кредиту і можуть оформити у якості застави об’єкт кредитування. В інших випадках позичальнику необхідно надати додаткове забезпечення кредиту, що для багатьох агроформувань є проблематичним.

Обсяги інвестицій на формування основних засобів у сільському господарстві зменшувалися з початку 90-х років, тенденція до їх зростання намітилась лише з 2001 року (індекс їх росту до рівня 2000р у 2001р. – 1,52, у 2002 – 1,82, у 2003 - 2,01, у 2004 – 3,21, у 2005 – 4,80, у 2006р. – 6,9). Але цих обсягів недостатньо для забезпечення розвитку продуктивних сил аграрного сектора економіки.

Специфікою фінансового забезпечення сучасного періоду агроформувань є, те, що в якості зовнішнього джерела активно використовуються фінансові ресурси вітчизняних та іноземних партнерів агроформувань, а також міжгосподарське фінансування. Вони залучаються на умовах: створення спільних підприємств; спільного вирощування рослинних культур; безпроцентної позики; кредитування під майбутній врожай; суборенди землі; фінансування  дочірнього підприємства, підрозділу  або філії; співпраці; лізингу; проведення науково-дослідних робіт у рослинництві та тваринництві.

На умовах фінансування виробничої діяльності, 17% фінансових ресурсів отримали дочірні підприємства, філії та підрозділи  від підприємств засновників. На умовах спільного вирощування та суборенди землі отримано 4% фінансових ресурсів. Позитивним є той момент, що у 2006 році – 2% фінансових ресурсів залучено на умовах безпроцентної позики. Важливу роль в фінансовому забезпеченні агроформувань починають відігравати міжгосподарські агропромислові формування. Як правило, вони  прагнуть до створення замкнутого технологічного циклу, в якому зберігається та розвивається сировинна зона – агроформування.

На початку проведення аграрних реформ значні обсяги фінансової державної підтримки надавались агроформуванням у вигляді прихованих форм. Виявлено, що кількість та обсяги державних програм щороку коливаються, і в середньому на одну програму припадало лише 16 млн. грн., при цьому найбільше бюджетних коштів спрямовувалось на: фінансову підтримку продукції тваринництва та рослинництва – 31%, компенсацію за посів ярих зернових культур – 29,6%, погашення заборгованості із заробітної плати – 12,9%, компенсацію за короткостроковими та довгостроковими кредитами – 9,29%.

Ефективність державної фінансової підтримки сільськогосподарським підприємствам може бути досягнута, якщо бюджетні кошти виділятимуться прозоро за прогнозованими, наперед інформованими напрямами на постійній довготерміновій основі та у точно передбачених обсягах.

Використання зовнішніх джерел має як позитивний так і негативний вплив на фінансове забезпечення виробничої діяльності агроформування. Серед позитивних чинників можна виділити: можливість залучення позикових коштів для підвищення виробничого потенціалу і збільшення темпів росту обсягів господарської діяльності. Серед негативних – залучення позикових коштів пов’язано з додатковими витратами, підвищенням фінансових ризиків, зниженням фінансової стійкості та втратою платоспроможності. Крім того, сам процес залучення коштів є складною дорогою та довготерміновою процедурою.

Для об’єктивності та своєчасності прийняття гнучких фінансових рішень щодо забезпечення безперервності виробничої діяльності  агроформувань доцільно проведення діагностики фінансового забезпечення.  При цьому найважливішим є: визначення й формування оптимального обсягу та структури фінансових ресурсів;  мінімізація витрат на підтримку певного їх обсягу; забезпечення платоспроможності агроформування та необхідної щільності й направленість фінансових потоків. Творче осмислення сучасних економічних трансформацій, їх динамізм та широкий горизонт подій сьогодення, зумовлюють необхідність  застосування в агроформуваннях діагностики фінансового забезпечення виробничої діяльності  під час розробки фінансової стратегії.

Впровадження в практику агроформувань діагностики фінансового забезпечення виробничої діяльності дозволяють не тільки своєчасно отримувати неупереджену об’єктивну, достатньо вичерпну інформацію про рівень фінансового забезпечення виробничої діяльності агроформувань та можливу його динаміку у майбутньому, а й передбачати можливі траєкторії руху фінансових ресурсів завдяки застосуванню графічного поля результатів діагностики, для досягнення запланованих фінансових результатів при заданій або наявній структурі джерел фінансового забезпечення.

У царині фінансового забезпечення функціонування агроформувань, переплітаються різновекторні процеси, де позитивні тенденції поєднуються з негативними змінами. На сучасному етапі розвитку агроформувань їх реальні можливості щодо залучення фінансових ресурсів ще досить обмежені і потребують створення сприятливих умов для позитивних зрушень у вирішенні зазначених проблем. Старий механізм виявився зламаним, новий повинен бути створеним на базі нових цінностей та ідей, адекватних ринковій економіці.

Висновки. Не зважаючи на очевидний прогрес в розвитку фінансового забезпечення функціонування агроформувань за останні роки, існуюча ситуація набагато складніша й строкатіша, оскільки обсяги фінансових ресурсів є недостатніми для потреб агроформувань, а фінансові технології не досконалими.

В сучасному вимірі компоненти фінансового забезпечення виробничої діяльності агроформувань представлені не в повному обсязі, оповиті різнобарвними стрічками, а фінансова політика носить формальний характер, фінансове планування здійснюється на низькому рівні, а стратегія фінансового забезпечення формується без потрібного обгрунтування, що, підвищує ризики в умовах постійних економічних дифузій та потребує всеохоплюючих докорінних якісних змін підпорядкованих певній логічній ритміці.

В складних фінансових умовах доцільно вирішувати проблему формування дешевих фінансових ресурсів в агроформування через механізм фінансування контрактів шляхом залучення коштів іноземних банків, який забезпечує економію коштів агроформування, в порівнянні зі звичайним кредитом.

Вбачається доцільним створення системи сезонного кредитування підвалинами якого виступить застава сільськогосподарської продукції та об'єднання агроформувань з підприємствами переробки, зберігання і реалізації продукції  за участю банків. Такі конструктивні сполучення ґрунтуючись на множинності варіантів  стануть визначальним фактором у формуванні адаптивних моделей економічного розвитку агроформувань, а також принципів та методів економічної модернізації, а, відповідно, і різних стратегій  управління фінансовим забезпеченням виробничою діяльністю агроформувань, що сприятиме розвитку методів їх кредитного забезпечення шляхом створення спільного фонду кредитної гарантії і застави, підвищенню фінансової стійкості і привабливості для зовнішніх партнерів, активізації інвестиційного процесу щодо застосування новітніх технологій та прискорення технічного переоснащення сільськогосподарського виробництва, підвищенню конкурентоспроможності продукції, впровадженню механізму економічного стимулювання кредитних інституцій до довгострокового партнерства з агроформуваннями, можливості постійного контролю за фінансовим станом партнерів та оперативного вирішення проблем фінансового забезпечення виробничої діяльності агроформувань.

 

Список використаних джерел

1.     Балабанов И.Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта. – М.: Финансы и статистика, 1998. – С.48.

2.     Бланк И.А. Словарь-справочник финансового менеджера. – Киев: Ника-Центр, 1998. – С.215.

3.     Русак Н.А., Русак В.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования: Справочное пособие. – Минск: Высш. шк., 1997. – С.8.

4.     Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. – М.: ИНФРА-М, 1999. – С.195.

5.     Хелферт Э. Техника финансового анализа / Пер. с англ. под ред. Л.П. Белых. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – С.52.

6.     Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции и методы: Учеб. пособие для вузов / Пер. с франц. Под ред. Я.В. Соколова. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – С.550.

7.     Финансовое положение предприятия (оценка, анализ, планирование)./Под. ред. А.В. Чуписа – Сумы:Университетская книга. -1998. –с. 332.

8.     Фінанси в період реформування агропромислового виробництва/ Дем’яненко М.Я., Алексійчук В.М., Борщ А.Г. та ін.; За ред М.Я. Дем’яненка – К.: ІАЕ УААН, 2002 – 645 с.

9.     Стецюк П.А. Економічна суть фінансових ресурсів //Фінанси України. – 2007. - №1.-  С. 129 – 144.