УДК 330.54:65,011

В.В. Тарасова, к.е.н., доцент,

Житомирський національний агроекологічний університет

 

СУКУПНІ РЕСУРСИ − КОРИСНИЙ АНАЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ

 

Питання, які розглядаються:

·      Дослідження присвячене поглибленому вивченню методологічних аспектів комплексної оцінки розміру сукупних ресурсів, ресурсозабезпеченості та якісного складу ресурсів, індикаторів і вимірників умов виробництва.

·      Розглянуто рівні ресурсозабезпеченості в різних регіонах України і дана оцінка однорідності умов виробництва.

Ключові слова: ресурси, сукупні ресурси, ресурсозабезпеченість, інтенсивність, концентрація виробництва.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Исследование посвящено углубленному изучению методологических аспектов комплексной оценки размера совокупных ресурсов, ресурсообеспеченности и качественного состава ресурсов, индикаторов и измерителей условий производства.

·      Рассмотрены уровни ресурсообеспеченности в разных регионах Украины и дана оценка однородности условий производства.

Ключевые слова: ресурсы, совокупные ресурсы, ресурсообеспеченность, интенсивность, концентрация производства.

 

Issues that are examined:

·      The research is dedicated to the in-depth study of methodological aspects of comprehensive assessment of aggregate resources, securing resources and qualitative composition of resources, indicators and measurers of production conditions.

·      Securing resources levels throughout various regions of Ukraine are taken into consideration and the assessment of homogeneity of production conditions is given.

Keywords: resources, aggregate resources, securing resources, quality of resources, intensity and concentration of production.

 

Постановка проблеми. На різних етапах розвитку національної економіки загальний обсяг ресурсів, що функціонували в процесі виробництва та рівень їх використання, оцінювалися по-різному: спочатку системою показників (з різним їх набором), а потім узагальнюючими інтегральними показниками (різних методичних шкіл), які стали домінуючими.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед новаторів з питань комплексної оцінки ресурсів слід відзначити багатьох провідних вчених України – В. Андрійчука [1], Б. Пасхавера [2], А. Юзефовича [3-4], В. Тарасову [5-6] та ін., Росії – А. Зельднера [7]; Білорусії – Ф. Мартинкевича, М. Кунявського [8], Литви і Латвії – Б. Пошкуса [9] і А. Калниньша [10].

Мета, об’єкти і методика дослідження. Мета дослідження – удосконалення оцінки та розробка комплексного показника сукупних виробничих ресурсів. Об’єктом дослідження є методологічні аспекти оцінки розміру сукупних ресурсів, ресурсозабезпеченості й якісного складу ресурсів різних регіонів.

Ресурси – основні елементи виробничого потенціалу, які має в розпорядженні система і які використовуються для досягнення конкретних цілей економічного розвитку. Сукупні ресурси - це інтегральна кількість питомих ресурсів, що функціонують у процесі виробництва матеріальних благ. Їх розмір визначається за формулами: Р′ = Σ Р′_k К_k ,  або   Р′ = Σ Р′_k,

де  Р′ – питомий розмір сукупних виробничих ресурсів сільського господарств;

Р′_k – питомий розмір k–го виробничого ресурсу сільського господарства;

К_k – коефіцієнт вагомості k–го ресурсу в складі сукупних ресурсів;

ΣР′_k К_k – загальний розмір питомих зважених ресурсів сільського господарства;

Σ Р′_k  - сукупні незважені ресурси.

Питомі ресурси

 

Сукупні ресурси      

де П', Т', С', М' - питомий розмір земельних, трудових, технічних і матеріальних ресурсів.

Загальний обсяг функціонуючих сукупних ресурсів характеризує виробничі можливості суб’єктів господарювання. Їх раціональний якісний склад, поєднання і рівень використання забезпечуватимуть оптимальний результат виробництва при мінімумі затрат живої й уречевленої праці. Показник сукупних виробничих ресурсів може безсумнівно слугувати корисним аналітичним інструментом, що є базою для визначення багатьох індикаторів і умов виробництва:

Ресурсозабезпеченість Р_П = Р' / П',

Якісний склад ресурсів     Р''_k = P'k / P' * 100

Інтенсивність виробництва: І = (Т' + А' + М') / П'  або   І = (Р-П') / П'

Концентрація виробництва:   К_і = Р_і    або    К_р = ΣР/n

де        К_і – коефіцієнт концентрації виробництва і-го підприємства;

К_n – коефіцієнт концентрації виробництва в середньому по регіону;

Р''_k – відсоток k–го ресурсу в сукупних ресурсах;

Р_і – питомий розмір сукупних ресурсів і-го підприємства;

ΣР - питомий розмір сукупних ресурсів регіону;

n – питома кількість підприємств регіону.

Сукупні ресурси агропідприємств в підсумку є сукупними ресурсами більших територіальних одиниць – районів, зон, областей і країни в цілому. Вони порівняні у просторі і в часі. Порівнянням їх розміру із розміром земельних ресурсів визначається ресурсозабезпеченість (Р_П), яка відображає кількість сукупних ресурсів, що припадає на одиницю земельної площі. Величина Р_П показує кратність співвідношення між розміром сукупних ресурсів і площею землі, що функціонує в галузях сільського господарства: чим вища ресурсозабезпеченість, тим вища інтенсивність виробництва.

Між рівнем ресурсозабезпеченості і якісним складом ресурсів існує безпосередній взаємозв'язок. Якісний склад ресурсів оцінюється показниками структури (Р''_k). Величина ресурсозабезпеченості прямо залежить від співвідношення між матеріально-трудовими ресурсами у складі сукупних ресурсів. У той же час, чим вища ресурсозабезпеченість тим більша питома вага матеріально-трудових ресурсів у складі сукупних ресурсів, тим кращий їх якісний склад і навпаки.

Результати досліджень. Середньорегіональні рівні забезпеченості агропідприємств окремими видами ресурсів в розрізі кожного економічного району і узагальнююча оцінка умов виробництва наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Середні значення показників умов виробництва по агропідприємствах економічних районів України, 2007 р.

 

 

Зональні умови виробництва не тільки формують рівні забезпечення підприємств виробничими ресурсами, а й їх пропорційність у складі сукупних ресурсів. Горизонтальний розгляд даних таблиці дозволяє встановити різний склад ресурсів за регіонами природно-економічних зон: у складі сукупних ресурсів ЕР степової зони переважають земельні, а в дефіциті знаходяться матеріальні ресурси; по ЕР лісостепової зони спостерігається майже пропорційне формування всіх видів ресурсів; що стосується ЕР поліської зони, то тут переважають трудові ресурси, інші види – є дефіцитними. Вертикальне порівняння дозволяє мати уявлення про міжрегіональну диференціацію забезпеченості ресурсами в розрізі окремих їх видів: так найбільші розміри земельних ресурсів склалися по підприємствах Донецького ЕР, а трудових і матеріально-технічних – по підприємствах Центрального ЕР.

Як відомо, природні умови є не тільки природними факторами розвитку рослин, набору й розміщення сільськогосподарських культур, але й умовами додатка праці й техніки в сільському господарстві: надлишок або нестача вологи, різні типи й види ґрунтів, різна площа й конфігурація земельних ділянок в різних зонах впливають на умови застосування сільськогосподарської техніки, трудових і матеріальних ресурсів.

Більш наочне уявлення про умови виробництва дає рис. 1.

Рис. 1. Регіональні умови агровиробництва

У загальному підсумку можна констатувати, що підприємства розміщені в різних зональних умовах виробництва мають різний рівень показників. Вони по-різному забезпечені сукупними ресурсами: найнижча забезпеченість спостерігається в степовій, а найвища - в поліській зоні. Рівень інтенсивності виробництва, що є похідним від ресурсозабезпеченості, має аналогічні тенденції. Найнижчу ступінь концентрації виробництва мають підприємства поліської зони, в якій переважають невеликі за розмірами всіх видів ресурсів підприємства.

Процес інтенсифікації є таким розвитком виробництва, за якого обсяг виробленої продукції забезпечується на основі підвищення родючості ґрунту, продуктивності худоби, якісного поліпшення виробництва за умови забезпечення виробничих процесів робочою силою і матеріально-технічними ресурсами. Закон концентрації виробництва - виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між розвитком продуктивних сил і процесом конкуренції, внаслідок дії якої поступово відбувається зосередження факторів виробництва (речових і особистих) на крупних підприємствах. В силу підвищення дії цих чинників умов виробництва (рис.2) зростає і результат виробництва й насамперед значно підвищується продуктивність землі (вихід валової продукції з одиниці площі с.-г. угідь).

Рис. 2. Вплив інтенсивності і концентрації виробництва на продуктивність землі

 

Ліва діаграма відображає тісний зв’язок між рівнем інтенсивності і виробництвом продукції з одиниці площі; на правій діаграмі - між продуктивністю землі і показником концентрації виробництва. Цей рисунок є достатньо переконливим свідченням прийнятності цих показників і високої їх надійності при оцінках процесів інтенсифікації і концентрації виробництва. А парні коефіцієнти кореляції (r = 0,693 і r = 0,889) підтверджують тісний зв’язок між інтенсивністю, концентрацією і продуктивністю землі.

Висновки. В сучасних умовах виробництва, коли його розвиток здійснюється різними шляхами, правомірно використовувати комплексні показники – коефіцієнти концентрації та інтенсивності виробництва в якості основних індикаторів умов господарювання для оцінки екстенсивного та інтенсивного розвитку, а також ступеня концентрації виробництва. Пріоритетність методичного підходу, що рекомендується автором, порівняно з методами інших шкіл оцінено багаторічними дослідженнями.

Отже, рішення проблеми комплексної оцінки сукупних ресурсів дає можливість на науковій основі вирішити стратегічно важливі завдання: формувати раціональний рівень і структуру аграрного ресурсного потенціалу суб'єктів господарювання, забезпечити сучасний технологічний рівень виробництва, мати надійний критерій ефективності галузей сільськогосподарського виробництва та підвищити конкурентоспроможність і економічну стійкість аграрної сфери національної економіки.

 

Список використаних джерел

1.    Андрийчук В. Методологические и методические вопросы определения аграрного потенциала с.-х. предприятий и регионов / В. Андрийчук // Экономика Сов. Украины. – 1981. – № 9. – С. 53-59.

2.      Пасхавер Б. Интегральный показатель эффективности сельскохозяйственного произ-водства / Б. Пасхавер // Вопр. экономики. – 1979. – № 10. – С. 67-77.

3.      Юзефович А. Э. Оценка возможностей и результатов сельскохозяйственного произ-водства / А. Э. Юзефович. - Киев. Наукова думка, 1976. - 143 с.

4.      Формування і реструктуризація аграрного ресурсного потенціалу України: Зб. наук. праць / Редкол.: А. Э. Юзефович (відп. ред.) та ін. // НАН України. Ін-т економіки. - Київ, 1998.- 128с.

5.      Тарасова В. В. Ресурсоємність і землеємність в аграрному секторі АПК України: глобальні, регіональні і локальні аспекти: монографія / В. В. Тарасова. – Київ, ННЦ ІАЕ, 2009. – 296 с.

6.      Тарасова В. В. Ресурсоємність і ресурсовіддача в агровиробництві: ретроспекція та перспективи: монографія / В. В. Тарасова. - Житомир, ДАУ, 2007. – 348 с.

7.      Зельднер А. Г. Региональные аспекты выравнивания экономических условий воспро-изводства в сельском хозяйстве / А. Г. Зельднер, Р. П. Харебова. - М.: Наука, 1982. - 160 с.

8.      Мартинкевич Ф. О. Критерии эффективности социалистического производства / Ф. Мартинкевич, М. Кунявский // Вопр. экономики. – 1974. – №12. – С. 111-115.

9.      Пошкус Б. Выравнивание экономических условий хозяйствования / Б. Пошкус // МСХ Лит. ССР. - Вильнюс, 1979. - С. 74.

10.  Калныньш А. А. Выравнивание объективных условий хозяйствования в колхозах и совхозах / А. А. Калныньш. - М.: Колос, 1976. - 160 с.