banner-mia2.gif

УДК 338.246.89:338.435

М.О. ПЛЕСКАЧ, здобувач,НАУ,

викладач Березнівського лісового коледжу

 

Удосконалення механізмів антикризового управління діяльністю сільськогосподарських підприємств

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

•        Обосновывается  одно из наиболее важных условий эффективности реформирования и устойчивого развития в настоящее время и на ближайшую перспективу развитие усовершенствование механизма антикризисного управления деятельностью сельскохозяйственных предприятий.

 

Key issues which are considered:

•        In the article shows the most important condition of effectiveness of reforming and constant development of enterprises at present and for the nearest perspective. It is substantiated the development of mechanism of anticrises management.

 

Постановка проблеми. Інститут антикризового управління в економіці України перебуває на початковій стадії свого розвитку. Ця обставина дає можливість пояснити багато труднощів, конфліктних ситуацій навколо того який менеджмент, які технології повинні застосовуватися по відношенню до кризових підприємств.

Для запобігання кризи велике значення має своєчасне виявлення ознак майбутньої кризової ситуації.

Господарському керівнику, менеджеру необхідно вміти передбачати причини і джерела  виникнення проблемних ситуацій і мати  про запас заздалегідь спроектований механізм їхнього розв’язання для того, щоб наявними ресурсами і можливостями можна було, якщо і не досягати поставленої мети, то хоча б не мати збитків [ 3].

Розвиток механізму антикризового управління являється найважливішою

умовою ефективності  реформування і сталого розвитку підприємств в теперішній час і  на найближчу перспективу.

Аналіз останніх публікацій.  Дослідження  питань антикризового управління Альтмана Г.Х., Андреєва Е.В.,Василенка В.О., В.О.,Салиги О.Я., Ляшенка Є.І., Дацій Н.В.,Корецького С.О., Нестеренка Н.В.,Салиги К.С. не містять достатнього розкриття механізмів антикризового управління, а саме для сільськогосподарських підприємств, більшість з яких   на сьогодні перебувають в найскладніших економічних умовах.

Тому, метою даної статті є дослідження  необхідності вдосконалення механізмів антикризового управління діяльністю сільськогосподарських підприємств.

         Для досягнення поставленої мети передбачається виконання наступних завдань:

- розкриття змісту антикризового управління із зазначенням того, що результати соціально-економічного розвитку передових країн підтверджують залежність  добробуту держави, економічного, соціального, екологічного добробуту населення від рівня стійкого і  безпечного розвитку , і частково, інтенсивності новацій у сфері антикризового управління.  Ефективність впливу процесу антикризового управління в умовах структурних перетворень на соціально-економічний добробут як окремої особистості, так і населення в цілому залежить від розвитку ряду доповнюючих одна одну складових процесу антикризового управління:

-        досягнення в сфері антикризового управління, при умові створення нових знань і технологій, основою яких  являються фундаментальні дослідження і розробки в галузі управління;

-        нововведення (інновацій) , в тому випадку, коли накопичені апробовані  вітчизняні і світові знання і  технології передаються (впроваджуються) в процесі  антикризового управління заново створюваних соціально-економічних комплексів;

-        діяльності антикризового характеру, яка здійснюється  певними організаційно-правовими структурами і направлена на реалізацію накоплених досягнень (знань, технологій, устаткування), з метою  структурних перетворень для одержання нових товарів (послуг) з новими покращеними якостями;

-        визначення та удосконалення головних  інфраструктурних складових, необхідних для активізації антикризового управління .

Виклад основного матеріалуНа сьогодні  процес активізації

антикризового управління, цільове підвищення ресурсного потенціалу суб’єктів економіки повинні здійснюватися  в умовах виходу  із економічної кризи і подальшої стабілізації з врахуванням національних і  історичних особливостей, а також відсутності в перехідному режимі економіки збалансованої ринкової системи.

Характерною особливістю розвитку практики антикризового управління повинна стати першочерговість зростання соціально-економічного добробуту населення. Тому в сучасних умовах , на особливу (основну) увагу в розвитку методів антикризового управління  заслуговує    необхідність активізації заходів, пов’язаних з розробкою і створенням вітчизняної ринкової інфраструктури і ефективного механізму управління процесом структурних перетворень.

При цьому процес створення і розвитку ринкової інфраструктури визначає  темпи (швидкість) розвитку економіки і зростання добробуту населення. В першу чергу необхідно забезпечити  розвиток ринкової інфраструктури таким чином, щоб вони випереджали розвиток  країн з розвинутою економікою, тому що тільки це дасть можливість Україні  забезпечити темпи (швидкість) росту добробуту населення.

Необхідно визначити основний (стратегічний) напрям  розвитку практики антикризового управління, у відповідності до якого слід модернізувати і удосконалювати ринкову інфраструктуру, розвивати ресурсний потенціал. Поряд з цим   в якості  основного ( стратегічного) напрямку  слід рахувати  гармонійний соціально-економічний розвиток суспільства, який враховує соціально-економічний, екологічний розвиток суспільства.

До головних інфраструктурних складових повинні входити  розвинуті всіма видами ресурсів такі складові як:

-        кадрова, представлена  професійно-підготовленим з досвідом практичної антикризової діяльності керівниками, а саме професіоналами-організаторами, які зможуть забезпечувати організацію  і відповідальне керівництво реалізацією антикризових заходів ;

-        інформаційна складова, представлена  обслуговуючими керівників соціально-технічними апаратно-програмними комплексами, що  забезпечать керівників оперативною і достовірною базою даних, необхідних для якісної реалізації комплексу  заходів антикризового управління;

-        інструментальна складова, представлена  обслуговуючими керівників техніко-програмними комплексами, які автоматизують (комп’ютеризують) працю керівників , тобто автоматизацію (прискорення і підвищення якості) процесу реалізації антикризових заходів, пов’язаних із структурними перетвореннями в сфері  аграрної економіки (комп’ютеризація проведення  робіт по антикризовому циклу  маркетинг, техніко-економічне обґрунтування, організація тимчасового колективу, розробка створюваного об’єкту – нової  системи, комплектне постачання устаткування, підготовка персоналу, здавання об’єкту, сертифікація, сервісне обслуговування).

Водночас керівники і підсистеми, які  їх обслуговують інформаційні бази  даних і інструментальних засобів практики антикризового управління, повинні скласти основу  розгалуженої по всіх  регіонах України ринкової інфраструктури. Це дасть можливість стан ресурсного  потенціалу визначати станом (ресурсами, якістю, досвідом) створюваної розгалуженої ринкової інфраструктури.

Слід зауважити, що Україна, як і  республіки бувшого Радянського Союзу  значно уступає по ресурсному потенціалу  і загальновизнаному потенціалу  СРСР і  рівню передових країн світу. Саме і це пояснює  те, що найбільш ефективні інвестиційні проекти в ряді регіонів України (порти, аеропорти, розробка і  освоєння природних ресурсів) керуються і реалізуються зарубіжними інвестиційними (інжиринговими) компаніями, що призводить   до подальшої деградації ресурсного потенціалу регіонів і в результаті  не сприяє створенню нових робочих місць.

В умовах  всезагальної  структурної  перебудови  української  економіки   більш  актуальною  стала  проблема  прискорення  антикризових  інноваційних  процесів і  їх фронтального   регулюючого об’єму. В цих умовах, завдання    полягає  в  розробці  на  підприємстві  цільової  стратегії   цільового  антикризового  управління,  яке  дозволяє  перейти  від епізодичних  мір  до створення  стабільного  механізму   цільової  орієнтації  всіх елементів (учасників) на  здійснення  фронтальної  антикризової політики  на підприємстві. Так, вирішення  цієї  задачі  можливе  в  рамках  побудови  системи  антикризового  управління   на принципах  проблемно-орієнтованого  підходу,  суттєвість якого  полягає:

- в забезпеченні  постійної  і довготермінової  здатності  підприємства до сприйняття   трансформацій, взаємоадаптації антикризових  нововведень у всіх  сферах  діяльності;

- в створенні   механізмів  для  здійснення  фронтальних  ефективних  заходів  в  кризовій  зоні;

- в розгортанні  антикризових  дій  на основі  методів  сценарного  моделювання, які забезпечать   узгодженість  і  логічний  взаємозв’язок   пропозицій  про  напрямки  розвитку  стратегій   антикризового процесу  з врахуванням  впливу  зовнішніх  і внутрішніх  факторів.

         Концепція проблемно-орієнтованого  підходу  дозволить:

-        зосередити  зусилля  на вирішення  ключових  антикризових  проблем підприємства,  які витікають  із  розробленої  технології  виживання,  підприємницької  політики  і  довготермінових намірів, сформованих  в місії  підприємства;

-        забезпечити  на системній  основі  інтеграцію  механізмів  і  учасників

антикризового  процесу;

- створити  стратегічну  систему  антикризового управління , яка забезпечить перехід від  „реактивного” до „активного” управління, побудованому  на принципах  випередження  протиріч, які виникають  із проблем  в господарській системі.

При цьому слід відмітити, що сценарне  моделювання  в  рамках проблем

но-орієнтованого  підходу  здійснюється  з врахуванням того , що антикризовий  процес являє собою цілісний, організаційно оформлений програмно-цільовий  комплекс  заходів, розрахований   на  достатньо  довгий часовий  етап, який пропонує  широкий  об’єм  структурних  ланок  і виконавців,  а також  залучення  різних  матеріальних, фінансових  і  трудових  ресурсів. Крім  того,  сценарій  виконує  важливу структуроутворюючу  функцію,  так як   дозволяє  розмістити у вертикальному  і горизонтальному  розрізах  основні  процесуальні елементи антикризових  дій і на цій  основі здійснювати ті  чи   інші  організаційні  будови. Власне сценарій  являє собою логічну  послідовність  дій (актів) , використовуваних підприємством  для досягнення  мети  антикризового  управління. Зміст  і  масштаби  заходів  на різних  підприємствах  можуть  бути  рівновеликими, але  логіка дій  лишається  для  всіх однаковою.

Згідно  сценарію  для  реалізації  встановлених критеріїв оздоровлення необхідно  систематично  виявляти „вузькі місця”  в  реалізації антикризових заходів  підприємства і  формування  на цій  основі  банку   антикризової інформації. Для  цієї мети  необхідний  так званий  механізм  антикризового  узгодження, який  здійснює  на систематичній  основі  межі  необхідного  і достатнього потенціалу  життєздатності  підприємства з наявними  на даний  момент ресурсами і можливо допустимими  ризиками [1].

Джерелами  формування банку антикризової інформації являються, з однієї  сторони,  результати  аналізу зовнішнього  середовища, виявлення зовнішніх негативних  тенденцій, з другої -  аналізу  потенціалу  підприємства  і  його попередньої  господарюючої  діяльності, виявлення  внутрішніх  негативних  тенденцій, слабких  і  сильних  сторін  підприємства, а  також  даних  експертного  попиту керівників, спеціалістів функціональних  і  виробничих підрозділів. Спільною  вимогою   до інформації являється  можливість  її  використання  з метою  прогнозування, що  передбачено сценарним  моделюванням  проблеми.  В сценарії фіксуються  причинно-наслідкові  залежності,  очікувані  в перспективі зміни стану  підприємства  і умови , в яких  ці зміни  будуть  проходити. Мета прогнозу  полягає у виявленні  нових проблемних  ситуацій , які  можуть виникнути  в  процесі  розвитку  підприємства і  встановленні  їх впливу на прогнозований  стан  системи,  оцінка  ефективності заходів  в процесі антикризового  управління.

Принципи  попереджуючого  управління  в  рамках антикризових заходів пропонують  використання методів і засобів  раннього  виявлення тенденцій  дисбалансу  в  системі  на основі  так званих  слабких  сигналів і застосування   попереджуючих  його профілактичних  заходів.

Метод  використання  механізму слабких  сигналів забезпечує підприємству завчасне  нарощування  запасу  гнучкості,  що дозволить уникнути  небезпеки  на  ранніх стадіях  виникнення кризової  ситуації. При цьому ,  чим слабший  сигнал, виявлений  і  ідентифікований  підприємством,  тим  раніше  у  підприємства  з’являться  шанси точно  визначити  ризики  із зовнішнього і  внутрішнього  середовища,  більший  тимчасовий  ресурс  для прийняття  і  реалізації  попереджуючих  і  нейтралізованих  рішень[2].

Щоб  користуватись  слабкими сигналами,  необхідний  більший  ступінь  впевненості  в тому , що підприємство  використовує  саме ті  сигнали, які   надають  об’єктивну  інформацію  про нові  загрози  або нові  можливості. В залежності  від ступеня  об’єктивності  інформації  про кризову  ситуацію і формується  реакція  антикризового  підрозділу  підприємства на загрози  зі  сторони  зовнішнього  і внутрішнього середовища.  Для  введення  в  дію  механізму  виявлення  ранніх ознак наступаючої  кризи,  необхідно  також  визначити  саме поняття „ слабкий  сигнал”. При цьому  слід  виходити  з того , що в  ринковій  економіці  стійкої рівноваги  в господарюючих  системах завжди  являється умовним,  а показники стійкості   завжди  відносні. Так,  в конкурентному  середовищі перехід  від  стану  відносної  рівноваги  в  систему дисбалансу  проходить , як  правило,  в короткі терміни. Однак межі можливих кризових  ситуацій, нажаль  виявляються  достатньо  широкі, щоб можна  було б диференціювати ранні ознаки  виникнення  загрози  розвитку  підприємства від ознак , які характеризують поки що лише  його  певне  відставання  в  тих чи  інших функціональних областях  від  інших  підприємств,  наприклад , від середньогалузевого рівня.  В  цьому  зв’язку під  „слабким сигналом” загрози слід  розуміти саме  первісну  інформацію про ті  ранні ознаки дисбалансу в господарюючій  системі  підприємства, без врахування якої і без прийняття в зв’язку з  цим оперативних попереджуючих  заходів підприємство з найбільшою очевидністю буде  йти до стану  банкрутства. Процес  формування банку  антикризової інформації  заснований  не тільки на  збиранні  інформації,  яка характеризує слабкі сигнали  по  мірі  їх виникнення, а також   банк  антикризової  інформації формується  на  системній основі, що  передбачає  постійне отримання  і  аналітичну обробку інформації  про ситуації  в різних  функціональних  областях  в  більш широких  межах кризового  симптому.

Висновки та пропозиції. Відповідно до наведених даних, доречно не протиставляти, а  в певній мірі виділяти проблеми, пов’язані з забезпеченням  життєздатності  підприємства  із загального  процесу його стратегічного  розвитку  . Разом з тим, враховуючи  ту обставину, що  межі відносно  автономних  дій  досить умовні, необхідно  організаційно  і цілеспрямовано  підприємства, у яких  є проблеми  в  області життєзабезпечення, зобов’язати в першу  чергу  здійснювати вирішення антикризових задач. Для цього  необхідно використовувати  цільові антикризові  програми, кожна з яких покликана  вирішувати задачі стабілізації  положення в  цій чи  іншій  функціональній  сфері діяльності сільськогосподарського підприємства, а саме: організаційній, постачальнозбутовій, виробничо-технологічній, інноваційній, фінансовій, інвестиційній, кадровій, управлінській.

Основою підходу до вирішення проблеми існування збиткових підприємств повинно стати виведення підприємства, що перебуває у кризі, спочатку на беззбитковий, а  потім і на прибутковий рівень діяльності [4]. Для цього необхідно вивчення і удосконалення механізмів антикризового управління з метою формування його системи. Використання вказаних підходів буде сприяти раціональній  організації  антикризових процесів  на підприємстві, подоланню  виникнення кризових  ситуацій, забезпечувати його сталий розвиток.

Список використаних джерел

1. Альтманн Г.Х. Звездные часы лидерства: лучшие стратегии управления в мировой истории. – М.: ДИС, 2000. - 232 с. 

2. Андреева Е.В. Прогнозирование социально-экономического развития региона на основе сценарно-аналитического подхода.– СПб.: Изд-во СПГУЭФ, 1999. - 117 с.

3. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством : Навч. посіб.- К.: ЦУЛ, 2003. - 273 с.

4. Салига О.Я., Ляшенко Є.І., Дацій Н.В., Корецька С.О., Несторенко Н.В., Салига К.С. Антикризове фінансове управління підприємством: Навч. посіб. - К.:Центр навчальної літератури,2005. - 208 с.

__________________________

1 Науковий керівник – Гудзинський О.Д., д.е.н., професор  НАУ