УДК 378.09

Л.Л. ГОЛОВКО, к.п.н., доцент,

кафедра обліку і аудиту,

Уманський національний університет садівництва

 

Н.І. ЗАГРЕБЕЛЬНА, к.е.н., доцент,

кафедра обліку і аудиту,

Уманський національний університет садівництва

 

БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС ВИМАГАЄ ПОДАЛЬШОГО ЙОГО ВИВЧЕННЯ

 

Питання, які розглядаються:

·      Розглянуто проблеми застосування дидактичного принципу послідовності у навчанні, коли оновлення вивченого йде, опираючись на уже набуті знання, уміння та навички.

Ключові слова: освітній простір, Болонська декларація, послідовність, нормативні, природничо-наукові та загальноекономічні дисципліни.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Рассмотрены проблемы применения дидактического принципа последовательности, когда обновление изучаемого идет, опираясь на уже полученные знания, умения и навыки.

Ключевые слова: образовательное пространство, Болонская декларация, последовательность, нормативные, природоведческие, общеэкономические дисциплины.

 

Issues that are examined:

·      The article deals with the problems of a didactic principle of succession in studies when the reviewing of the material is gained due to the use of the already achieved knowledge and skills.

Keywords: educational and scientific space, Bolonska declaration, sequence, normative disciplines, naturally scientific, in-economic.

 

Постановка проблеми. Розрив між розвитком суспільства і сферою освіти в Україні призвів до того, що освіта не може пристосуватися до швидкого темпу змін умов життя. Тому вона інтегрує у Європейський освітній і науковий простір для розробки та формування єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері. Питання входження України до нього уже не дискусійне, бо інакше наша держава залишиться на узбіччі шляху розвитку Європейських країн.

Процес трансформування та модернізації національної освіти у напрямках, визначених Болонською декларацією 1999 року, уже сприяє підвищенню її статусу, конкурентоспроможності і, без сумніву, відповідатиме сучасним світовим стандартам. Але для цього, до 2005 року, було поставлено завдання про створення двоступеневої структури вищої освіти та запровадження кредитів ЕСТS, що практично уже здійснено. До 2010 року – планувалося створити єдиний загальноєвропейський простір вищої освіти. Чи буде він здійснений – скоро стане зрозуміло. А ось проблеми, які необхідно вкрай вирішити, виникають все нові й нові.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Великі зусилля для вирішення цих проблем вклали відомі в Україні та за її межами науковці та практики в освітній галузі: Пасічник І., Бакіров Б., Мельничук С., Бондарчук Ю., Левківський К., Михайлов Ю., Згуровський М., Швець В., Дмитриченко М., Шаронова С. та інші. А проблеми з підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів з окремих спеціальностей, зокрема економічних, успішно вивчають і пропонують способи їх вирішення: Кузьмінський Ю., Мельничук М., Колот А., Сопко В., Чернелевський Л., Нападовська Л., Вієвська М., Мних Є. На їх думку спеціалісти економічного профілю користуються попитом і їх випуски найбільші. Однак на 1 місце претендують уже на даний час 10 бухгалтерів та по 6 юристів і економістів [2, 5].

Паралельно необхідно перебудовувати сам процес вивчення окремих навчальних дисциплін. Свої пропозиції з питань, наприклад, викладання бухгалтерських дисциплін пропонують: Труш В., Чебан Т., Чиж В., Ларікова  Л., Гуцайлюк З., Сопко В., Метелиця В. Ці та інші вчені - викладачі вищих закладів освіти України оприлюднили серію досліджень щодо питань вищої освіти і науки за спеціальністю «Бухгалтерський облік, контроль, аналіз і аудит» відповідно до Болонського процесу [6, 8, 9]. В їх працях вказується, що для побудови навчального процесу потрібно визначити ті основні навчальні дисципліни, що має опанувати та пройти різні навчальні процедури студент, майбутній фахівець для оволодіння відповідною кваліфікацією. Автори розкривають місце бухгалтерського обліку як системи знань та підкреслюють, що виконувати обов’язки бухгалтера можуть особи, що мають освітній рівень від молодшого спеціаліста до магістра та бухгалтера - професіонала (аудитора). Вони також наводять схеми діючих в Україні систем підготовки спеціалістів з бухгалтерського обліку з вищою освітою і пропонують формувати рівень знань вищої кваліфікації та дають багато корисних пропозицій щодо перебудови навчання відповідно до вимог Болонського процесу [7, 3]. Є достатня кількість публікацій вище згаданих авторів щодо самого процесу викладання окремих навчальних дисциплін, наприклад, з курсу «Бухгалтерський облік» для економістів і правознавців [4].

Одначе, ми не виявили досліджень і їх результатів щодо питань розробки Планів навчальних процесів для підготовки бакалаврів (спеціалістів, магістрів) за будь-якою спеціальністю.

На нашу думку, такі питання на сучасному етапі потребують поглиб­леного вивчення і удосконалення. Це і є метою статті.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до діючого та проекту нового Закону України «Про вищу освіту» і Збірників законодавчих та нормативних актів про освіту (випуск 1 та 2), високий ступінь якості вищої освіти встановлюється стандартами вищої освіти, зокрема встановленим терміном навчання, порушувати який неприпустимо. Це 4 роки на підготовку бакалавра та 5 років – на спеціаліста (магістра) за денною формою навчання. При заочній формі навчання, про яку в Європейських державах уяви не мають, на бакалавра – 5 років, спеціаліста (магістра) – 6 років [1].

В цих документах пояснюється, що якість вищої освіти, це – сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні й матеріальні потреби, так і потреби суспільства.

У розділі ІІІ Закону про вищу освіту та в дослідженнях М. Левочко вказується також, що повинні бути розроблені Навчальні плани, які розподіляють і визначають Графік самого навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю [1, 5].

Така прерогатива вищого закладу освіти та його керівництва, однак, зовсім не означає, що положення можна порушувати, зокрема не враховувати хоч би одне із вище приведених положень.

Одним із найважливіших положень є дидактичний принцип послідовності у навчанні. Згідно із ним вивчення нового матеріалу підготовлюється попереднім навчанням. Тобто, в пам’яті студента при викладанні нового матеріалу відновлюється вже вивчене й опирається на набуті знання, вміння і навички.

Нас зацікавили саме питання послідовності вивчення дисциплін, ос­кільки, опрацьовуючи спеціальну літературу, наткнулися на те, як частина із науковців, зробивши аналіз змісту та тематики окремих навчальних дисциплін, мають підставу стверджувати, що, якщо додержувати так званої послідовності вивчення навчальних дисциплін, тобто щоб спочатку вивча­лись базові дисципліни, які є основою наступних дисциплін, навчальний процес потрібно будувати або за без семестровою (триместровою) системою (дисципліна – іспит), або розтягнути навчання на 11-12 років. Вони дають свій варіант системи дисциплін і навчальних робіт, узагальнений, як говорять автори, на основі міжнародного досвіду за фа­хом «Бухгалтерський облік, контроль, аналіз і аудит» [8, 9].

Проведений нами аналіз поданого авторами «Плану навчального процесу» за вище вказаним фахом, напряму підготовки 0501 (тепер 0305) «Економіка підприємства», на основі практичного двадцятирічного досвіду викладацької роботи показав існування в ньому тих же суперечностей, які були раніше.

Щодо питань, які нас зацікавили найбільше, то це, в першу чергу, чому послідовність викликає розтягування навчального процесу в 2,0 – 2,5 рази – до 11-12 років. Чи мають на увазі автори ще й послідовність викладу і вивчення матеріалу окремої навчальної дисципліни.

Наприклад, навчальна дисципліна «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка», на нашу думку, дуже вірно, що вивчається в другому семестрі, а така дисципліна як «Економіка праці й соціально-трудові відносини», яка продовжує вивчення трудових ресурсів і доповнює розміщення продуктивних сил, вивчається аж у шостому семестрі. В четвертому семестрі вивчається «Статистика (економічна)», яку краще було б назвати «Економічна статистика з основами соціальної статистики». Крім того, чомусь відсутній у представленому навчальному плані такий курс, як «Теоретична статистика», а саме він є важливим логічним зв’язком у ланцюгу навчальних дисциплін: математика – теорія ймовірностей – математична статистика – теорія статистики – галузева статистика – економіка – аналіз. А в галузевій статистиці було б доцільно виділити в окремий розділ - соціальну (демографічну) статистику.

Не зрозуміло також і з економічною історією, яка вивчається в другому семестрі, а історія економічних вчень – аж у четвертому.

І зовсім не логічним, як нам здається, таке положення: які такі важливі спеціальні знання дає курс «Цивільної оборони», що його вивчення перенесено аж на 4 курс і в сьомий семестр. Цілком справедливо його вивчати значно раніше, а це може бути - паралельно із екологією, тобто максимум в четвертому семестрі.

Є іще одна навчальна дисципліна, яка, на нашу думку, безпідставно вивчається на 3 чи 4 курсі (залежно від спеціальності), тобто в період підготовки бакалаврів. Це курс «Аудиту».

Виходячи із Типової програми навчального курсу «Аудит», який на думку авторів нового Навчального плану відноситься до 5 групи дисциплін, підгрупи 5.5 «Бухгалтерський аудит (незалежний)» як дві складові цієї навчальної дисципліни: «Основи зовнішнього (незалежного) аудиту» та «Методика і організація незалежного аудиту» одночасно введено при підготовці бакалаврів і спеціалістів. Таке дублювання зустрічається з багатьох спеціальностей та спеціалізації, як в Навчальних планах, так і в практиці навчання в вишах.

Цього не повинно бути і ось з яких причин.

Якщо проаналізувати трактування предмету та мети курсу Аудит, то:

- обґрунтовуючи причини використання аудиту в Україні, Сопко В., Верхоглядова Н., Шило В. вказують, що розвиток різних форм власності у значній мірі скоротив сферу відомчого контролю, обумовив зростання потреби в незалежному від держави контролю щодо достовірності, повноти бухгалтерської звітності і відповідності її чинному законодавству;

- на думку Н.І. Дороша – факти, відображені у фінансових звітах є предметом аудиторської перевірки;

- на думку Гончарука Я.А. та Рудницького В.С. метою аудиту є підтвердження достовірності фінансової звітності;

- дещо ширше про це говорить ще й окремо Б.Ф. Усач: - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства з питань ведення справ і управління його фінансами, а також щодо фінансового і управлінського обліку та фінансової звітності;

- Завгородній А.Г., Корягін М.В., Єлісєєв А.В., Полякова Л.М. вказують, що аудиторська перевірка фінансової звітності повинна зробити висновок про те, чи відповідає вона в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і подання фінансових звітів;

- Кадуріна Л.О. підсумовує, що аудит – знаряддя перевірки і підтвер­дження вірогідності бухгалтерських документів і звітів;

- аудит, на думку Петрик О.А., Савченко В.Я., Свідерського Д.Є., в Україні поступово перетворюється на контрольний інструмент забезпечення довіри користувачів різних рівнів (міжнародного, державного, урядового, підприємства) до перевіреної аудитором фінансової інформації.

Якщо підсумувати думки вчених, то предметом аудиту є контроль організації та ведення облікового процесу і достовірності інформації, представленої у фінансовій звітності та відповідність їх чинному законодавству. При цьому, навчальна дисципліна «Звітність підприємств», яка вчить як саме складати форми фінансової звітності, сама вивчається на 5 курсі, 9-10 семестри. Як можна навчити студентів перевірити достовірність звітної інформації, якщо курс «Звітність» і порядок її складання та представлення ще не вивчався, а якщо й вивчався, то з метою ознайомлення. Окрім цього, за Українським законодавством, аудитором (зовнішнім та незалежним) не може стати ні в якому разі особа, яка здобула освіту освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр.

Тому не зрозуміло, з яких причин вивчення «Аудит» проводиться не на 5 курсі навчання.

Виявлено ще й інші недоречності. Такі, наприклад, як у Навчальному плані для підготовки спеціалістів відповідної галузі за нормативними дисциплінами та дисциплінами спеціальності по вибору кафедри, студента та роботодавців кожна із дисциплін вкладена в загальний обсяг 108 годин. При цьому, якщо аналізувати час, який відводиться на заняття, то там відображено найчастіше таке: 18 годин на індивідуальну роботу, 20 годин лекцій та 70 годин самостійної роботи студента. Хотілося б знати, як за такого погодинного навантаження здійснити вивчення, наприклад, курсу «Стратегічний аналіз», не провівши ні одного групового (практичного, семінарського) заняття.

І наостанок, пропонований Навчальний план зовсім не підходить для заочної форми навчання, де фах бакалавра здобувається за 5 років навчання, а у даному документі є тільки чотири курси.

Ми детально не знайомі із Навчальними планами тих закордонних вишів, на які орієнтовано Болонський процес, але переконані, що порушення логічності та послідовності у них теж не допускаються, або вирішуються в якийсь інший спосіб, а не продовженням строків навчання.

Провівши дослідження ми виявили, що якщо зробити деякі перестановки в Навчальному плані, то можна дещо налагодити справи без збільшення строків навчання.

Ось наші конкретні пропозиції:

1) не дозволяти нехтувати послідовністю вивчення дисциплін та послідовністю викладу матеріалу кожної конкретної навчальної дисципліни;

2) зробити наступні перестановки у Навчальному плані:

- курс «Економіка праці й соціально-трудові відносини» перенести з 6 в 3 семестр;

- на 7 семестр поставити вивчення курсу «Статистика» і назвати цей курс «Економічна статистика з основами соціальної статистики» та перенести з циклу природничо-наукових дисциплін до дисциплін загальноекономічної підготовки;

- курс «Екології» перенести на 3 семестр;

- замість курсу «Екології» в 4 семестрі запланувати вивчення курсу «Теорія статистики»;

- «Історію економічних вчень» перенести в перший або другий семестр, щоб була послідовність у вивчені економічної історії та цієї науки;

- «Цивільну оборону» перенести з 7 у 4 семестр;

- уникати дублювання і вивчення «Основ аудиту» та перенести дисципліну на 9 семестр;

- вивчення курсу «Методика і організація аудиту» запланувати в 10 семестрі, після вивчення курсу «Звітність підприємств»;

- вивчення навчального курсу «Аналіз стратегічний», «Аналіз діяльності банку», «Аналіз діяльності страхової кампанії» тощо, перенести на 7 та 8 семестри;

3) у вивчення дисциплін для підготовки спеціалістів відповідної економічної галузі запланувати за рахунок частини самостійної роботи студентів групові (практичні, семінарські) заняття.

Висновки. Всі ті проблеми, які виникли в вищій освіті України, можна віднести до органів державного управління України: від Верховної і до місцевих Рад, які дуже часто ставлять «воза попереду коня» в важливих ситуаціях, що мають прояви в нашій державі. Так наприклад, Верховна рада приймає Закони поспіхом, поверхнево розібравшись з їх змістом. А тому уже через дуже короткий строк виявляється, що цей Закон суперечить іншим законам та законодавчим нормативам (особливо «Конституції України») і потребує змін та доповнень.

Аналіз цілого ряду Законів України і у інших сферах, прийнятих в останні роки, показав, що не знайдено ні одного, який би існував у тому ж вигляді, в якому його було прийнято вперше, а усі вони зазнали цілий ряд поправок, доповнень та змін. Багато неточностей та недоречностей ми виявили, детально познайомившись з проектом Закону України «Про вищу освіту (нова редакція)»

Те ж відбувається й в інших питаннях та невирішених проблемах. Наприклад, використання в бухгалтерському обліку сільськогосподарського виробництва П(С)БО 30 «Біологічні активи». Ще у 2005 році почали мову про цей стандарт і дуже забажали впровадити його уже в 2006 році. Однак, детально ні з чим не розібралися і створили в 2007 році таку ситуацію, коли за цей рік порекомендували, зробивши механічні переходи і перерозподіли, показати у річній фінансовій звітності дані за обліком біологічних активів, не розуміючи ні суті ні змісту їх. І лише у 2008 році дещо розібралися з ним і свідомо відобразили потрібну інфор­мацію в річній фінансовій звітності.

Ми не претендуємо на те, що розкрили усі досліджені напрямки з покращення навчання у вищому закладі освіти, оскільки є ще й інші недоречності, які слід було б вивчати та виправляти.

 

Список використаних джерел

1. Про вищу освіту, Закон України (нова редакція): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=39329

2. Вієвська М. Регіональна система економічної освіти в умовах інтеграційних перетворень / Муза Вієвська, Лариса Красовська // Вища школа. - 2009. - № 3. - С.63-74.

3. Гуцайлюк З. Ще раз про вдосконалення бухгалтерського обліку в контексті Болонського процесу /З. Гуцайлюк // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004. - № 10. - С.31-32.

4. Колот А. Реалізація основних принципів Болонської декларації при підготовці фахівців економічного профілю / А. Колот // Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - № 10. - С.3-11.

5. Левочко М.Наступність, як філософська та педагогічна категорія у підготовці фахівців економічної галузі / Марія Левочко // Вища школа. - 2009. - № 1. - С.49-57.

6. Метелиця В.М. Тенденції розвитку бухгалтерської освіти / В.М. Метелиця // Облік і фінанси АПК. - 2010.- № 4.- С.98-102.

7. Мних Є. До питання трансформації системи підготовки фахівців з обліку і аудиту / Є. Мних // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004.-№ 6.- С.7-14.

8. Сопко В. Болонський процес: питання вищої освіти за спе-ціальністю «Бухгалтерський облік, контроль, аналіз і аудит» / В. Сопко // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004.- № 6,7,8,9,10 – 22-25.

9. Труш В. Деякі проблеми викладання бухгалтерського обліку у ВНЗ згідно з вимогами та положеннями Болонського процесу / В. Труш, Т. Чабан // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004.- № 10.- С.35-36.