УДК 336:519.2

С.В. Івахненков,

к.е.н., доцент,

Національний університет «Києво-Могилянська Академія»

 

ЕЛЕКТРОННІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗВІТУВАННЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА АНАЛІЗУ ТА КОНТРОЛЮ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

-                     рассмотрены проблемы внедрения электронных технологий финансовой отчетности в Украине;

-                     исследованы факторы, которые тормозят процесс внедрения электронной отчетности;

-                     предложены меры и технические пути усовершенствования технологий электронной отчетности.

 

Key questions which are examined:

-                     The problems of the implementation of the electronic financial reporting technologies in Ukraine are considered;

-                     Factors, that break the introduction of the electronic reporting in Ukraine, are explored;

-                      Methodical and technical ways of improvement of the technologies of the electronic reporting are developed.

 

 

Постановка проблеми. Фінансова звітність підприємства – джерело інформації для прийняття управлінських рішень. Фінансовою звітністю користується адміністрація підприємства для ефективного управління господарською діяльністю, вона також потрібна акціонерам та інвесторам для оцінки ризиків вкладення коштів у підприємство. Крім того, фінансову звітність використовують органи державного управління для прогнозування розвитку галузей та регіонів, планування та відстеження ефекту від своєї роботи.

На сьогодні основними ініціаторами фінансового звітування у електронному вигляді в Україні є державні контролюючі органи. З розвитком інфраструктури мережі Інтернет з метою полегшення обробки звітної інформації вони запроваджують подання звітності підприємств в електронній форми засобами Інтернету. Проте це відбувається без належного теоретичного обґрунтування та організаційної підтримки, а також без використання досвіду розвинутих країн. Крім того, різні контролюючі органи запроваджують форми та формати звітності, не узгоджені між собою. Це призводить до численних проблем в процесі впровадження нового методу звітування і викликає спротив з боку господарюючих суб’єктів.

Крім того, за умови належної організації електронного фінансового звітування, фінансові аналітики, інвестори та аудитори отримують можливості порівнювати фінансовий стан підприємств у всьому світі за єдиною методикою за допомогою автоматизованих засобів.

Виділення невирішеної раніше частини загальної проблеми. Різні державні органи вимагають звітність підприємства у різних форматах, що не узгоджуються один з одним, а також зі світовими стандартами. Поступово все більш важливими для підприємств стають такі зовнішні користувачі фінансової звітності, як інвестори. Це може призвести до різкого збільшення кількості форм звітів, які формує підприємство, і методів їх подання. А це, в свою чергу, призведе до значного подорожчання процесу фінансового звітування для підприємства.

Мета статті. Основною метою статті є визначити основні проблеми подання звітності підприємства в електронній формі за допомогою Інтернет-технологій, а також запропонувати шляхи подолання цих проблем.

Аналіз публікацій. Проблеми формування і подання фінансової звітності підприємства в електронному вигляді на сьогоднішній день є достатньо актуальними.

В працях вітчизняних науковців питанням, пов’язаним із звітуванням в умовах комп’ютеризації обліку приділяється значна увага. Так, проблеми формування і подання фінансової звітності розглядали такі вчені, як д.е.н. Л.В. Чижевська [24], д.е.н. О.М. Петрук [18], д.е.н. В.П. Завгородній [13].

Зокрема, в праці д.е.н. Л.В. Чижевської [24] розглянуті та класифіковані форми результатної інформації, які надають програми бухгалтерського обліку; розглянуті вимоги до бухгалтерських програм щодо складання звітності. Д.е.н. О.М. Петрук [18] в своїй монографії розглянув обмін обліково-фінансовою інформацією в електронній формі між програмами автоматизації діяльності підприємства; сформулював вимоги до програм бухгалтерського обліку щодо формування фінансової звітності при міжнародних розрахунках.

Зазначимо, що більшість вітчизняних дослідників детально розглянули класифікацію звітності і методи її формуванні за допомогою комп’ютерних систем бухгалтерського обліку, в той час, як питанням формату звітної інформації і методики надання її користувачам приділена незначна увага.

Зарубіжні дослідники, такі як С. Діпіаза, Р. Экклз [12], А. Лаймер, Р. Дебресені, Р. Грей, Г. Раман [4],  Г. Трайтс [10], К. Хоффман, К. Стренд [3] приділяють електронним форматам звітності та способам її передачі засобами Інтернет, як найбільш перспективним напрямкам розвитку фінансової звітності, значну увагу. Проте в своїх працях вони, природно, не враховують особливостей системи бухгалтерського обліку та розвитку інформаційних технологій, характерних для України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [14]. Вона містить узагальнені і взаємопов’язані показники про стан та використання основних та оборотних засобів, про джерела формування цих засобів, фінансові результати і напрямки використання прибутку. Також фінансова звітність – це сукупність способів та прийомів узагальнення облікових даних, які є коротким витягом з поточного обліку, що відображає зведені дані про стан та результати діяльності підприємства та його підрозділів за звітний (обліковий) період.

Основне призначення фінансової звітності – надати внутрішнім і зовнішнім користувачам правдиву, достовірну інформація про майновий та фінансовий стан підприємства, про фінансові результати та ефективність господарювання за звітний період.

Базуючись на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного і суворо документального оформлення господарських процесів, фінансова звітність певною мірою відображає і дозволяє оцінити результати діяльності, прогнозувати напрямки підвищення ефективності господарювання і пропонувати необхідні для управління рішення.

Більшість науковців поділяють користувачів, зацікавлених в інформації фінансової звітності, на дві основні категорії: внутрішні та зовнішні користувачі [22, 11, 23].

·        внутрішні (відносно меж підприємства) – вищі органи, власники, трудові колективи;

·        зовнішні (відносно меж підприємства) – органи виконавчої влади та інші користувачі, передбачені законодавством;

Серед зовнішніх користувачів фінансової звітності звичайно виділяють дві групи [22, 11, 23]:

·            з прямим інтересом – безпосередньо зацікавлені в діяльності підприємства в контексті отримання від цього фінансової вигоди;

·            з непрямим інтересом – користувачі, які зацікавлені в діяльності підприємства опосередковано, без зв’язку з фінансовою вигодою.

Задачі, які вирішують різні групи користувачів за допомогою інформації фінансової звітності, наведені у табл. 1.

 

Таблиця 1. Використання інформації фінансової звітності підприємства

 

Підприємство, в першу чергу, зацікавлене у залученні зовнішніх користувачів з прямим фінансовим інтересом – потенційних інвесторів, позикодавців, кредиторів, покупців. Фінансова звітність підприємства є потужним засобом для їх залучення. На думку професора Києво-Могилянської бізнес-школи М. Колісника, „...часто трапляється так, що на звичайний ординарний річний звіт у середньому буде приділено не більше 60 секунд уваги особи, від якої залежить, чи варто у подальшому вивчати компанію як потенційний об'єкт інвестицій” [15, с. 35].

Однак, крім цього підприємство зобов’язане подавати фінансову звітність в контролюючі державні органи. Таким чином, двома основними групами користувачів фінансової звітності підприємства є, з одного боку, потенційні інвестори, кредитори і споживачі, а з іншого – державні органи.

З появою нових технологій передачі і надання інформації, в першу чергу, мережі Інтернет та таких її сервісів, як електронна пошта та Всесвітня павутина (World Wide Web – WWW) фахівці постійно намагаються спростити процес подання фінансової звітності різноманітним користувачам за їх допомогою. Розглянемо, які особливості фінансового звітування підприємства виникають в середовищі інформаційних технологій (табл. 2).

 

Таблиця 2. Особливості фінансового звітування в середовищі інформаційних технологій

 

Перша група користувачів фінансової звітності підприємства – державні контролюючі органи (податкові органи, управління статистики, державна комісія по цінних паперах). Можна виділити такі особливості звітування цим користувачам, як законодавчо зафіксовані терміни подання і форми фінансової звітності, а також точно відома адреса її подання.

Враховуючи зазначені особливості, подання звітності найкраще виконувати за допомогою такої комунікаційної технології, як електронна пошта. В процесі подання електронної звітності таким чином користувачам важливо переконатись, що інформація під час передачі не була змінена, відправник інформації є тим, за кого себе видає, а також переконатись, що адресат отримав листа. Достовірність звітності в розумінні «відсутність помилок, що виникли при переданні, підробок і перекручень» [14] при використання електронної пошти дозволяє задовольнити такий технічний засіб, як електронний цифровий підпис. У випадку звичайної пошти ці завдання вирішуються за допомогою підпису і спеціальної печатки-пломби, якою пломбується конверт, а також доставки із повідомленням про вручення. На відміну від звичайної, електронна пошта вимагає для вирішення цих завдань менших витрат. Так, засвідчити цілісність інформації та особу відправника можна за допомогою електронного цифрового підпису. Для підписання листа електронним цифровим підписом необхідно отримати спеціальний цифровий сертифікат (у вигляді файлу) від спеціальної організації – центру сертифікації. Пересвідчитись, що електронний цифровий підпис, яким підписаний документ, належить саме відповідній особі, можна також звернувшись до центру сертифікації, який видав цей підпис.

Підтвердити те, що адресат отримав листа електронної пошти, а також що він його прочитав, можна, встановивши спеціальні атрибути „Підтвердження доставки” та „Підтвердження прочитання” у самому листі.

Другу групу користувачів фінансової звітності складають інвестори, кредитори, акціонери – тобто ті , хто має фінансову зацікавленість в діяльності підприємства Останнім часом при поданні інформації про свою діяльність підприємства все більше орієнтуються саме на цю групу користувачів . Це пов’язане як зі зростанням українського ринку капіталу, так і з пожвавленням інтересу закордонних інвесторів до української економіки.          На відміну від органів державного управління, місце розташування потенційних акціонерів та інвесторів може бути невідоме, так само як невідомо, коли їм потрібно буде надати фінансову звітність підприємства. Найбільш зручною формою подання звітності за таких умов є певна «дошка оголошень», на якій підприємство розміщує свої дані для ознайомлення. Традиційною формою подання звітності для інвесторів є її публікація в спеціалізованих ділових виданнях. Натомість, в Україні така практика поки що не прийнята, і інвестору, який захоче переглянути фінансову звітність підприємства, часто доводиться звертатись за нею безпосередньо на підприємство, і чекати – іноді безрезультатно – поки йому цю звітність перешлють.

Можна стверджувати, що серед технологій подання звітності для потреб інвесторів з часом все більше переважає публікація звітності на веб-сайті підприємства. Про це свідчать наступні дані:

·        99 відсотків зі 100 найкращих компаній рейтингу “Fortune 500” мають веб-сайти, 94% з яких містять фінансову інформацію [2];

·        86 відсотків з кращих 30 підприємств з 22 країн світу (загалом 660 компаній) мають веб-сайти, з яки 62% містять фінансову інформацію [4].

·        69 відсотків з 10000 корпорацій, які беруть участь в торгах на Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE), NASDAQ та Токійській фондовій біржі (TSE), мають веб-сайти, 35% з яких містять фінансову інформацію [10];

·        94 відсотки зі 100 найбільших гонконгських фірм мають веб-сайти, 87% з яких містять фінансову звітність [6].

За даними проведеного нами на кафедрі фінансів Києво-Могилянської академії дослідження було виявлено, що з 120 обстежених протягом 2005-2007 років українських підприємств на 53 (а це 44%!) додатково складають фінансову звітність в інших, ніж П(с)БО України, стандартах. У друкованих ЗМІ інформацію про свою діяльність публікують лише 14 підприємств, на спеціалізованих веб-сайтах – 32. Таким чином, наявна тенденція до того, що з часом більшість підприємств в Україні також буде використовувати саме веб-сайти для розповсюдження фінансової інформації про свою діяльність, причому користувачами цієї інформації будуть акціонери та інвестори, а також фінансові консультанти, аудитори (ті, хто обслуговує акціонерів та інвесторів). Тому питання узгодженості національних і міжнародних стандартів подання електронної звітності буде набирати все більшої і більшої актуальності.

Для забезпечення достовірності фінансової звітності, до звітності, поданої на веб-сайті підприємства, як правило, прикладають аудиторський висновок з відсканованим підписом аудитора. Натомість ми рекомендуємо для підтвердження також застосовувати електронний цифровий підпис аудитора, а також керівників підприємства (директора, головного бухгалтера тощо).

Веб-сайт підприємства дає можливість зробити фінансову звітність підприємства доступною не тільки для вітчизняних, але й для закордонних інвесторів. Проте, оскільки інформація, яка цікавить різних користувачів фінансової звітності, суттєво відрізняється, і для задоволення їх інформаційних потреб логічним є подання звітності у різних формах, форматах та за допомогою різних технологій передачі даних, виникає протиріччя. З одного боку, державні органи вимагають подання звітності за допомогою електронної пошти, у певному форматі, розробленому фахівцями цих установ. З іншого боку, інвестори хотіли б бачити звітність підприємства на його веб-сайті, найкраще, підготовлену в одному з міжнародних стандартів. Таким чином, підприємствам доводиться складати декілька наборів звітів, і користуватися кількома службами Інтернет, щоб задовольнити різні групи користувачів.

Все це призводить до зростання вартості та організаційних ускладнень при підготовці і поданні звітності підприємства в електронному вигляді. Це, в свою чергу, примушує багато підприємств відмовлятися від такого способу звітування і обирати традиційну паперову форму звітування.

Можна виділити три групи факторів, які гальмують впровадження електронного звітування в широку практику в Україні (рис. 1).

 

Рис. 1. Фактори, що гальмують впровадження електронного звітування в Україні

 

 

Технічні фактори

Головною технічною перешкодою на шляху впровадження електронного подання звітності підприємствами є недостатня кількість користувачів мережі Інтернет, викликана великою вартістю послуг, їх поганою якістю, а також недостатнім освітнім рівнем населення в галузі інформаційних технологій.

На сьогоднішній день існують найрізноманітніші дані про кількість постійних користувачів Інтернету в Україні. Так, за даними Державного департаменту з питань зв’язку та інформатизації Міністерства транспорту і зв’язку України, у першому півріччі 2005 року кількість Інтернет-користувачів склала 6,5 млн. чол. або 13,7% населення, а у першому кварталі 2006 року становила вже 8,5 млн. чол., або 18% населення [17]. З іншого боку, за даними Державного комітету статистики кількість користувачів Інтернету в Україні на 1 січня 2006 року становила 711 450, тобто 1,5% населення країни. За оцінками Інтернет-спостерігачів, кількість користувачів Інтернету в Україні становила від 2 800 000 (TNS-Ukraine) до 5 278 100 (InternetWorldStats) [21].

Важко сказати, які цифри є більш достовірними, проте ми схиляємось до думки, що більш достовірними є менші цифри. В будь-якому разі, в плані використання населенням і бізнесом послуг Інтернет Україна значно відстає від країн Західної Європи та Америки. Як свідчить Всесвітній звіт з інформаційних технологій 2005-2006 Світового економічного форуму [9], з точки зору готовності економіки до використання сучасних інформаційних технологій Україна посідає 76 місце серед країн світу, поступаючись Росії та ряду інших країн СНД.

Нормативне регулювання

На сьогодні в багатьох країнах Америки, Азії та Західної Європи запроваджене електронне подання обов’язкової звітності суб’єктів господарювання. Крім того, державні контролюючі органи цих країн, як зацікавлені користувачі звітності, беруть активну участь у розробці міжнародних стандартів електронного звітування, і є членами таких організацій як Комітет розробки XBRL (eXtensible Business Reporting Markup Language Steering Committee – XBRL Steering Committee) та Організація розвитку структурованих інформаційних стандартів (Organization for the Advancement of Structured Information Standards  – OASIS).

Найбільш поширеним у світі на сьогоднішній день є стандарт електронного звітування XBRL (eXtensible Business Mark-up Language – розширювана мова розмітки ділового звітування). Особливістю цього стандарту є те, що він дозволяє значно спростити процеси пошуку даних фінансової звітності в Інтернеті, та їх автоматичного аналізу. Формат XBRL однаково зручний як для подання обов’язкової звітності в державні контролюючі органи, так і для представлення звітів на веб-сайтах підприємств.

Звітування в форматі XBRL набуває дедалі більшого поширення. Так, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку США (SEC) з лютого 2005 року приймає звіти в форматі XBRL від емітентів цінних паперів [8], управління статистики Ірландії (Ireland's Central Statistics Office) в 2005 році запровадило здачу квартальної статистичної звітності в XBRL [1], австралійська податкова адміністрація (Australian Taxation Office) запровадила стандарт XBRL в якості стандарту подання звітності [7]. В Нідерландах підприємці мають змогу заповнити податкову звітність в форматі XBRL в режимі он-лайн, тобто прямо на сайті Податкової адміністрації [5]. Національний банк Іспанії розробляє стандарти електронного звітування в рамках стандарту XBRL для банків, кредитних та фінансових установ [5].

На сьогодні до складу XBRL Commіttee входить більше 120 компаній і міжнародних організацій, таких як KPMG, Ernst&Young, Deloіtte&Touche, Mіcrosoft, ІBM, PeopleSoft, банківські асоціації Америки, Канади, Німеччині, Нової Зеландії і Австралії, аудиторські асоціації багатьох країн миру.

Українські органи державної влади роблять спроби запровадити подання обов’язкових звітів в електронній формі. Найбільшу активність виявляє Державна податкова адміністрація України.

Перша спроба ввести стандарт подання податкової звітності в електронному вигляді була зроблена у 1998 році. Восени 1998 року в податкових інспекціях Радянського та Шевченківського районів Києва згідно з розпорядженням ДПА України № 260-р від 12.09.98 р. відбувся експеримент з подання податкової звітності в електронній формі за допомогою програми „Звіт”.

Проте існував ряд факторів, через які перший експеримент виявився невдалим. Згідно з наказом ДПАУ №581, передачу звітів в електронному вигляді можна було виконувати засобами електронної пошти через спеціальний протокол. Проте кількість користувачів Інтернету в Україні у 1998-1999 роках складала менше 300 тис. осіб. Крім того, більшість податкових адміністрацій не користувались послугами доступу до Інтернету. Таким чином, для здачі звітності в електронній формі за допомогою засобів телекомунікації не було необхідної інфраструктури;

Оскільки передати звітність телекомунікаційними засобами зв’язку виявилось неможливо, платникам податків довелось здавати звіти в електронній формі на дискеті. Проте разом з електронним звітом необхідно було здати і паперову копію звіту „для уникнення помилок”, які могли б міститися в електронній версії звіту. Таким чином, час і обсяг роботи, яку було необхідно виконати бухгалтеру для підготовки податкового звіту, суттєво зросли.

В наказі ДПАУ №581 містилася вимога підписувати файл звітності електронним цифровим підписом. Проте на момент видання наказу в Україні не було врегульоване питання використання електронного цифрового підпису та статус електронного документу. Відповідні закони України № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та № 852-IV «Про електронний цифровий підпис» були прийняті тільки в травні 2003 р.

Державна податкова адміністрація України своїм наказом від 5 грудня 1998 року рекомендувала використовувати для заповнення звітності в електронному вигляді програму "Звіт", розроблену ДП "Професіонал". Однак формат файлу, в якому зберігається звіт, не було оприлюднено. Таким чином, жоден розробник програмного забезпечення в Україні, крім ДП „Професіонал”, не міг створити програму (або модуль для програми автоматизації бухгалтерського обліку) для формування податкової звітності в електронному вигляді. Тобто, закритий формат файлу зробив неможливою самостійну перевірку бухгалтером тих даних, які були включені до звіту.

Програма "Звіт" коштувала на час прийняття наказу 540 гривень. Отже, платники податку мали додатково до своїх програм бухгалтерського обліку купувати спеціальну програму для складання податкової звітності, а потім додатково сплачувати за абонентське обслуговування програми. Крім того, платник податку не міг обрати іншу програму для складання податкової звітності або замовити модуль складання звітності у розробника своєї програми бухгалтерського обліку.

  Перераховані фактори викликали сильне невдоволення платників податків. Тому в березні 1999 року Державний комітет України з питань розвитку підприємництва своїм рішенням зобов’язав ДПА [19]:

·        чітко визначити, що подання звітності в електронній формі є добровільним   рішенням   суб'єкта   підприємницької   діяльності;

·        оприлюднити в  наказі  формат  файлів,  що  передаються  до податкових   органів,   або   дати   посилання  на  доступний  для підприємців документ, в якому ці дані вказані.

На цьому експеримент з електронним поданням податкової звітності було тимчасово припинено. Наступна спроба врегулювати подання податкової звітності в електронному вигляді відбулась у 2003 році, після прийняття законів України №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та №852-IV «Про електронний цифровий підпис». ДПА України видала Наказ від 23.12.2003 р. №616 «Про затвердження формату (стандарту) електронного документа звітності платників податків», що регламентує єдиний формат для подання звітності в електронному вигляді для всіх форм податкової звітності.

В додатках до наказу №616 були визначені формат (стандарт) електронного документа звітності платників податків (наведений перелік полів з поясненнями та приклади документів), та описаний формат довідників, які будуть використовуватись в межах формату (стандарту) електронної звітності платників податків. У процесі вибору формату подання електронного звіту було обрано формат файлів на основі мови eXtensible Markup Language (XML).

Друга спроба ввести подання податкових звітів в електронній формі безперечно врахувала помилки, зроблені при попередній спробі. Зокрема:

1)     була розроблена нормативна база щодо статусу електронного документу та електронного цифрового підпису;

2)     за час, що пройшов, розвинулась інфраструктура мережі Інтернет, з’явились центри сертифікації електронних цифрових підписів;

3)     формати файлу звітності і довідників були оприлюднені;

4)     формат на основі XML полегшив платнику податків публікацію даних звітності в Інтернеті/Інтранеті;

5)     формат на основі XML дозволив складати звіти без спеціальних програм у текстових редакторах, які підтримують цей формат (MS Word 2003 тощо);

6)     використання схем XSD дозволило автоматично перевірити структуру звіту при введенні.

Однак існує ряд проблемних питань, пов’язаних з впровадженням нового формату звітності. Зокрема, стандарт був розроблений без урахування існуючих міжнародних стандартів подання електронної звітності (таких як ISO 11179 та XBRL), отже через певний час його доведеться знову змінювати, щоб привести у відповідність до стандартів.

Подання звітності учасниками ринку цінних паперів регулюється відповідними документами Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку [20, 16]. На сьогоднішній день звітність емітентів цінних паперів, а також учасників  подається у форматі бази даних DBASE/DBF. Це робить її абсолютно несумісною за форматом зі звітністю, що вимагає ДПА, та ускладнює її публікацію для ознайомлення інших зацікавлених користувачів. Крім того, підприємства мають використовувати спеціальне програмне забезпечення, сертифіковане Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку.

Пропозиції.

Одним з принципів державного регулювання фінансової звітності в багатьох країнах є те, що новий формат звітування не повинен значно збільшувати вартість подання звітності для підприємства. Це є цілком логічним, бо інакше підприємства будуть усіма способами ухилятись і саботувати новий спосіб подання звітності. Участь державних органів в розробці і впровадженні міжнародних стандартів електронного звітування, а також залучення до роботи над розробкою і адаптацією таких стандартів підприємців та інвесторів зі своєї країни спрямована на забезпечення сумісності національних стандартів електронного звітування з національними стандартами обліку і звітності, та допомагає уникнути суб’єктам звітування додаткових витрат

Роль державних контролюючих органів в розробці національних стандартів електронного звітування є значною. Для впровадження електронного звітування в Україні, на нашу думку, з їх боку необхідно зробити наступні кроки:

1)     скасувати паралельне подання електронної і паперової звітності;

2)     розробити і запровадити єдиний формат електронного звітування до усіх державних контролюючих органів;

3)     узгодити національні стандарти електронної звітності з міжнародними (зокрема, з XBRL);

4)     вжити суттєвих заходів для розвитку інфраструктури надання послуг Інтернет з метою зниження ціни на послуги, підвищення їх якості та збільшення кількості підприємств, які використовують їх у своїй господарській діяльності.

Наразі в Україні у сфері стандартів електронної звітності активно діє лише держава. Підприємства-суб’єкти звітування, інвестори, аудитори та розробники програмного забезпечення лише реагують на введення нових обов’язкових форм і форматів звітності. Ми вважаємо, що для успішного впровадження електронного звітування в Україні, в цьому процесі повинні взяти участь інші зацікавлені сторони (рис. 2).

Рис. 2. Участь зацікавлених сторін у впровадженні електронного звітування

 

Ми вважаємо, що підприємства-суб’єкти звітності повинні брати активну участь у процесі розробки і впровадження національних стандартів електронного звітування, оскільки є найбільш зацікавленою стороною. Адже саме вони несуть додаткові витрати від складання і подання одних і тих самих звітів у різних форматах, і навпаки, отримують переваги з точки зору інвесторів завдяки звітності, представленій у зручному для аналізу форматі.

Аудитори, інвестори і розробники програмного забезпечення, на нашу думку, повинні брати участь як в розробці національних стандартів електронної звітності, так і в роботі міжнародних організацій з розробки стандартів електронного звітування. З одного боку, це дозволить при розробці міжнародних стандартів врахувати інтереси національних зацікавлених осіб, а з іншого – легше розширити і адаптувати міжнародні стандарти звітування для українських умов господарювання.

Нарешті, на сьогоднішній день український ринок потребує не тільки програмних продуктів для складання звітності, сертифікованих відповідними державними органами, а й інструментів для автоматичного збирання і аналізу даних звітності, поданої в електронному вигляді, для потреб інвесторів і аудиторів. Проте такі інструменти будуть працювати тільки за наявності сховищ фінансових даних, доступних через Інтернет (Internet-accessible financial data repositories), та загальної практики підприємств публікувати фінансову звітність на своїх веб-сайтах у зручних для аналізу стандартах. В свою чергу, підприємство буде публікувати звітність на веб-сайті тільки в тому випадку, коли в нього є власний веб-сайт і воно використовує його в господарській діяльності. Передумовами цього є, по-перше, недорогий і якісний доступ до послуг Інтернет для підприємств, по-друге, усвідомлення можливостей, які надає Інтернет для потреб бізнесу, і по-третє, велика присутність національних підприємств в Інтернет-просторі, що формує національну інфраструктуру електронного бізнесу.

Таким чином, на сьогоднішній день найважливішими завданнями є створення національних стандартів електронного звітування, та розвиток національної інфраструктури доступу до мережі Інтернет. Тільки за наявності цих передумов можливе успішне впровадження електронного звітування в Україні.

Висновки. Основними зовнішніми користувачами фінансової звітності в Україні є державні органи та інвестори, акціонери і кредитори. З метою покращення обробки і здешевлення електронного звітування. На шляху впровадження подання звітності в електронному вигляді стоять неузгодженість форматів обов’язкової звітності, їх невідповідність міжнародним стандартам, незацікавленість інвесторів у використанні звітності в електронному форматі та незадовільна ціна та якість Інтернет-послуг. Все це призводить до додаткових витрат і небажання підприємств подавати звітність в електронному вигляді.

Ми пропонуємо залучити до процесу впровадження електронного звітування в Україні всі зацікавлені сторони: державні контролюючі органи, інвесторів і аудиторів, розробників програмного забезпечення і підприємства-суб’єкти звітування. Серед організаційних заходів ми пропонуємо врегулювати нормативну базу електронної звітності шляхом запровадження єдиного формату обов’язкової звітності для всіх державних контролюючих органів, а також скасування обов’язкового подання паперової звітності разом з електронною державним контролюючим органам. Вітчизняним аудиторам, інвесторам та розробникам програмного забезпечення пропонується долучитись до роботи міжнародних організацій з розробки стандартів електронного звітування; залучити до розробки національних стандартів електронного звітування інвесторів і підприємців, та узгодити ці стандарти з міжнародними. Серед заходів, спрямованих на покращення інфраструктури Інтернету як технічного засобу подання електронної звітності, ми пропонуємо збільшувати бюджетні кошти на розбудову інфраструктури мережі Інтернет.

Перспективи подальших досліджень. Тенденції розвитку фінансових ринків, а також послуг, що надаються за допомогою мережі Інтернет, свідчать, що незабаром активними користувачами фінансової звітності підприємств, представленої в електронному вигляді вітчизняні і закордонні інвестори, які, в свою чергу, вимагатимуть звітність підприємства у звичному для себе форматі, а також аудитори, зацікавлені у мінімізації витрат з перевірок та засвідчення вірогідності такої звітності.

Це може вимагати розробки нових методів звітування, а також нових форм і форматів фінансової звітності, які б базувались на єдиному стандарті і задовольняли різних користувачів звітності.

 

Список використаних джерел

1.     Business reporting solutions: XBRL gains momentum // Datamonitor. – 2005. –  September. – P.188-189

2.     FASB. Business reporting research project: electronic distribution of business information. – Norwalk, CT: Financial Accounting Standards Board, 2000.

3.     Hoffman C., Strand C. XBRL Essentials. – New York: AICPA, 2001.

4.     Lymer A, Debreceny R, Gray G, Rahman A. Business reporting on the Internet. – London: International Accounting Standards Committee, 1999.

5.     O’Kelly C. In a Nuthsell. XBRL Development// Accountancy Ireland October 2005 Vol.37 No.5 l73

6.     Poon P.L., Li D., Yu Y.T. Internet Financial Reporting // Information Systems Control Journal . – 2003. – Volume 1.

7.     Responsive Government - A New Service Agenda // http://www.agimo.gov.au/publications/ 2006/march/introduction_to_responsive_government/architecture

8.     SEC Processes First Forays Into XBRL Filing // Securities Industry News. – April 25, 2005. – pp.14-15

9.     The Global Information Technology Report 2005-2006 // http://www.weforum.org/site/ homepublic.nsf/Content/Global+Competitiveness+Programme%5CGlobal+Information+Technology+Report

10. Trites G. The impact of technology on financial and business reporting. – Toronto: Canadian Institute of Chartered Accountants, 1999.

11. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік в Україні. Міфологія. Частина 2. – Житомир: ЖДТУ, 2003. – 524 с.

12. Дипиаза С. Экклз Р. Будущее корпоративной отчетности. Как вернуть доверие об­щества. — М.: Альпина Паблишер, 2003. — 212 с.

13. Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу та аудиту. – К.: А.С.К., 1998. – 768 с.

14. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.1999 // Урядовий кур'єр вiд 01.09.1999.

15. Колісник М. Принципи репортінгу: за кулісами річного звіту // Києво-Могилянська Бiзнес Студiя. -  2004. - N8. - С. 34-39

16. Наказ Державної Комісії з цінних паперів і фондового ринку №250 від 14.03.2006 „Щодо встановлення вимог до електронної форми регулярної інформації, яка складається відповідно до Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами - емітентами облігацій, затвердженого рішенням Комісії від 09.06.1998 №72” //

17. Основні показники діяльності галузі зв’язку та сфери інформатизації // http://www.stc.gov.ua/comitet/condition/

18. Петрук О.М.  Гармонізація національних систем бухгалтерського обліку: Монографія. – Житомир: ЖДТУ, 2005. – 420 с.

19. Рішення Державного Комітету України з питань розвитку підприємництва № 17-16/3 від 03.03.1999 „Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України  від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень,  що стримують розвиток підприємницької діяльності"  Державною податковою адміністрацією України”.

20. Рішення Державної Комісії з цінних паперів і фондового ринку №3 від 17.01.2000 "Про затвердження Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій" //

21. Рынок рекламы в Украине. Взгляд изнутри // .internetua. – 2006. – Червень. – с. 32

22. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник: Курс лекцій / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 440 с.

23. Цал-Цалко Ю.С. Статистичний аналіз фінансової звітності. – Монографія. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – 506 с.

24. Чижевська Л.В. Бухгалтерський баланс: проблеми теорії і практики. – Житомир. ЖІТІ, 1998. –  408 с.