І.Б. Садовська
канд. екон. наук, доцент,
зав. кафедрою обліку та аудиту
Луцького державного технічного університету
& Ключевые вопросы, которые рассматриваются:
· В соответствиии с изменениями, внесенными Законом Украины «О внесении изменений к некоторым законам Украины относительно налогообложения сельскохозяйственных предприятий и поддержки социальных стандартов их работы», начиная с 1 января 2005 года сельскохозяйственные предприятия попадают под специальный режим налогообложения.
· Предложенные методические рекомендации по формированию финансовой политики сельскохозяйственных предприятий содержат обоснованные предложения по оптимизации налоговых платежей в условиях неопределенности.
& Key issues that are examined:
· In accordance with the changes brought by the Law of Ukraine «About changes to some laws of Ukraine concerning the taxation of the agricultural enterprises and support of social standards of their work», since January, 1, 2005 the agricultural enterprises get under a special mode of the taxation.
· The offered methodical recommendations on formation the financial policy of the agricultural enterprises contain the proved offers on optimization of tax payments in conditions of uncertainty.
Фінансова політика, сформована належним чином, — критерій успіху будь-якого підприємства. Йдеться про обґрунтовану систему заходів у сфері фінансів з метою забезпечення ефективної діяльності підприємства в ринкових умовах.
Головне завдання фінансової політики підприємства, таким чином, — це в першу чергу пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів.
В умовах невизначеності, що можуть скластися для сільськогосподарських товаровиробників в недалекому майбутньому, можливо, навіть з 1 січня 2005 року, фінансова політика повинна перш чергу за все передбачити способи «виживання» таких стратегічно важливих галузей, як рослинництво і тваринництво.
Проблеми покращення організації та ефективності сільськогосподарського виробництва, вдосконалення обліку, контролю й аналізу висвітлювались у роботах П.І. Гайдуцького, М.Я. Дем’яненка, В.М. Жука, І.Г. Кириленко, Ю.Я. Лузана, М.Й. Маліка, В.Б. Моссаковського, П.Т. Саблука, П.Л. Хомина та ін.
Значні зміни в законодавстві, які набувають чинності з 1 січня 2005 року, кардинально вплинуть на вимивання оборотних коштів із сільськогосподарських підприємств. При цьому на даному етапі розвитку економічних відносин питання фінансової політики в світлі нових законів залишаються невивченими й тому набувають ще більшої актуальності.
Мета статті — всебічний аналіз змін у чинному законодавстві щодо порядку нарахування та сплати сільськогосподарськими товаровиробниками податків і зборів. На цій підставі повинні базуватися пошук і обґрунтування пропозицій стосовно формування фінансової політики сільськогосподарських підприємств на рівні, здатному забезпечити можливість їх ефективного функціонування в умовах невизначеності.
Аналіз світового досвіду розвитку бізнесу свідчить, що починаючи з 80-х років багато зарубіжних компаній зіткнулись зі значними змінами конкурентного середовища, що сприяло створенню умов невизначеності [5, 6]. Тобто попередні правила ціноутворення й обмежень щодо конкуренції було ліквідовано. Їм на зміну прийшли дерегуляція та інтенсивна конкуренція.
Але світовий досвід, від якого можна було б відштовхуватись, розглядаючи проблеми сільськогосподарського бізнесу в умовах невизначеного конкурентного середовища, поки що відсутній. Адже визначальна особливість сільського господарства полягає в тісному поєднанні природного та економічного процесів відтворення. Виробництво тут просторово роззосереджене, здійснюється на великій території з різними грунтово-кліматичними умовами, які мало контролюються людиною, а це зумовлює своєрідність форм організації підприємств і використання переважно мобільної техніки.
Природні умови та своєрідність функціонування рослин і тварин у сільському господарстві спричиняють до розриву між часом виробництва й робочим періодом, внаслідок чого в основному, зокрема, в рослинництві використання техніки й робочої сили має сезонний характер. Ця особливість сільського господарства визначає спеціалізацію та поєднання галузей у підприємствах, що, в свою чергу, викликає потребу в своєрідній організації виробництва для більш повного й рівномірного використання виробничих засобів, трудових ресурсів протягом року.
Таким чином, до умов невизначеності економічних, у яких функціонує і розвивається сьогодні світовий та вітчизняний бізнес, для сільськогосподарських підприємств долучаються ще й природні умови невизначеності.
Ще один несприятливий для сільськогосподарських підприємств фактор — низький рівень кадрового потенціалу, а кадровий потенціал, як відомо, є запорукою успішного функціонування бізнесу.
Перелічені вище фактори доводять актуальність, об’єктивну необхідність дослідження й створення моделі фінансової політики сільськогосподарських підприємств в умовах невизначеного економічного і природного середовища.
Розв’язання проблеми економічного зростання і розвитку сільськогосподарських формувань слід здійснювати комплексно, враховуючи три складові: продуктивність, ефективність, екологічну адаптацію сільськогосподарського виробництва. Потрібно вживати заходів довгострокової дії, таких, як закладання багаторічних насаджень, створення агроландшафтів, заліснення малопродуктивних земель, ефект від яких буде отримано через 10-20 років [10].
Аналізуючи досвід функціонування сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах протягом останніх років, можна виділити окрему групу факторів і визначити їх вплив на розв’язання проблеми прибутковості аграрного виробництва:
1) рівень податкових вилучень;
2) ціни на сільськогосподарську сировину;
3) кредитна політика;
4) бюджетна підтримка.
Умовну питому вагу їх впливу можна розподілити так: 1 — 30%, 2 — 40, 3 — 10%, 4 — 10% [8].
Таким чином, значний вплив на збільшення прибутковості аграрного виробництва справляє рівень податкових вилучень (30%) та ціни на сільськогосподарську продукцію (40%).
Проблема в тому, що сільськогосподарське підприємство в сучасному ринковому середовищі не може вплинути на формування ціни.
Тому зупинимось на окремому напрямку фінансової політики підприємства, який полягає у виборі оптимального способу здійснення податкових платежів за наявності альтернативних варіантів його господарської діяльності.
На нашу думку, при формуванні фінансової політики в напрямку оптимізації податкових платежів як способу збереження власних ресурсів необхідно виходити з таких принципів:
1) дотримання чинного податкового законодавства;
2) обґрунтування та використання найефективніших господарських рішень, які забезпечують мінімізацію бази оподаткування;
3) оперативне врахування змін чинної податкової системи;
4) розрахунок сум податкових платежів на плановий період;
5) забезпечення своєчасності розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами.
24 червня 2004 року підписано Закон України № 1878 «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників», яким внесено зміни до Законів України:
1. «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (стаття 8).
2. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року (пункт 1 стаття 4).
3. «Про фіксований сільськогосподарський податок» № 320-ХІV від 17 грудня 1998 року (стаття 2).
Згаданий вище Закон № 1878 набуває чинності з 1 січня 2005 року. Саме з цієї дати для сільськогосподарських товаровиробників створено спеціальний режим оподаткування. Обрати спеціальний режим оподаткування згідно з Законом № 1878 може будь-яка юридична або фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність у сфері сільського, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки виготовленої нею продукції, а також із надання супутніх послуг.
Спеціальний режим оподаткування передбачає:
а) звільнення сільськогосподарського підприємства від обов'язків сплати податку на додану вартість за ставкою 20%;
б) оподаткування операцій з реалізації сільськогосподарським підприємством продукції за такими ставками податку:
— з 1 січня 2005 року 10% від вартості реалізованих товарів лісового і сільського господарства та рибальства, супутніх їм послуг (п. 8-1.14. Закону № 1878);
— з 1 січня 2007 року 6% від вартості реалізованих товарів лісового господарства та рибальства й супутніх їм послуг та 9% від вартості реалізованих товарів сільського господарства і супутніх їм послуг.
Сума податку, отримана (нарахована) сільськогосподарським підприємством внаслідок застосування спеціальних ставок, залишається цілковито у його власності, не підлягає сплаті до бюджету та використовується для відшкодування сум податків на додану вартість, нарахованих таким сільськогосподарським підприємством на ціну виробничих факторів, а також для інших цілей, і не включається до складу валових доходів у разі визначення і сплати податку на прибуток.
Якщо сума податку, нарахована сільськогосподарським підприємством за спеціальними ставками, є меншою за суму податку, нараховану ним на ціну виробничих факторів за ставкою 20 відсотків, то така від'ємна різниця не підлягає бюджетному відшкодуванню та не включається до складу валових витрат сільськогосподарського підприємства в разі оподаткування податком на прибуток.
Сільськогосподарське підприємство — суб'єкт спеціального режиму оподаткування має право на отримання бюджетного відшкодування при експорті сільськогосподарської продукції та супутніх послуг. При цьому сума бюджетного відшкодування розраховується за загальними правилами Закону «Про податок на додану вартість» з урахуванням того, що для її розрахунку береться частка податкового кредиту, яка виникла внаслідок придбання таким сільськогосподарським підприємством виробничих факторів, використаних у виробництві експортованої сільськогосподарської продукції та супутніх послуг.
Вибрати спеціальний режим обкладання податком на додану вартість мають право юридичні та фізичні особи — суб'єкти підприємництва, які провадять господарську діяльність у сфері сільського господарства. За визначенням Закону № 1878, сільськогосподарською є продукція, яка виробляється внаслідок діяльності у сфері сільського та лісового господарства чи рибальства (крім підакцизних).
У відповідності до п.п. 8-1.13.6. цього Закону діяльністю у сфері сільського господарства є:
— виробництво продукції рослинництва, вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах);
— вирощування грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей;
— виробництво продукції тваринництва, а саме, свійської худоби, продукції птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів та змій, інших їстівних ссавців, птахів та плазунів.
Діяльністю у сфері лісового господарства є:
— висаджування, вирощування чи зрубування дерев або чагарників та догляд за ними (крім зрубування дерев чи чагарників у межах Кримських та Карпатських гір, що з метою оподаткування цим податком вважається промисловим виробництвом);
— збирання дикорослих грибів та ягід.
Діяльністю у сфері рибальства є:
— виловлювання прісноводної (лиманної) риби чи інших прісноводних (лиманних) та їх розведення, а також збір мушлів, вустриць, ракоподібних, жаб, дикорослих водоростей та діяльність з їх розведення.
Необхідно зазначити, що в законі досить детально визначено перелік послуг, супутніх сільськогосподарській продукції, до яких належать послуги із:
— висівання та висадження рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;
— пакування та підготовки до продажу, в тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекції та силосування сільськогосподарської продукції;
— зберігання сільськогосподарської продукції;
— вирощування, розведення, відгодівлі та забою свійської худоби, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;
— надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання такої техніки в оренду (лізинг);
— надання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме, загальноуправлінського значення (з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління), а також збуту (продажу, поставки) сільськогосподарської продукції, вирощеної, відгодованої, виловленої або зібраної (заготовленої) безпосередньо таким платником податку;
— знищення бур'яну та шкідливих комах, обробки посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також з використання засобів захисту тварин;
— експлуатації меліоративного (зрошувального) та іригаційного обладнання для посівних площ та сільськогосподарських угідь.
Крім того, підприємства можуть перейти на спеціальний режим лише в тому випадку, якщо обсяги реалізації несільськогосподарської продукції за останні 12 календарних місяців не будуть перевищувати 61200 грн., не включаючи доходу від реалізації основних засобів (п.8-1.11. Закону № 1878).
Сільськогосподарські підприємства, які згідно з Законом № 1878 підпадають під спеціальний режим оподаткування, мають право зареєструватись у відповідному податковому органі за правилами та у терміни, визначені статтею 9 Закону «Про податок на додану вартість» для реєстрації платників податку на додану вартість, за самостійним рішенням. Податковий орган зобов'язаний надати сільськогосподарському підприємству свідоцтво про його реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування у встановлений цим Законом термін.
Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування додатково до відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, має містити виключний перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.
Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню в таких випадках:
— у разі подання заяви про зняття з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування або про реєстрацію як платника на загальних підставах;
— у разі ліквідації сільськогосподарського підприємства, тобто, якщо воно потрапило під дію п. 9.6 Закону «Про податок на додану вартість»;
— у разі порушення вимоги п. 8-1.11 Закону № 1878: обсяг від несільськогосподарської діяльності за останні 12 місяців перевищив 61200 грн.
Для суб'єкта спеціального режиму встановлено квартальний звітний період. При цьому в декларації з ПДВ необхідно буде окремо відображати:
— суми ПДВ, нараховані за пільговими ставками, і відповідний їм податковий кредит за виробничими факторами;
— суми ПДВ, нараховані за ставкою 20%, і відповідну суму податкового кредиту.
Отже, сільськогосподарському підприємству достатньо буде здавати всього дві декларації: звичайну та спеціальну. Форма останньої має бути розроблена з урахуванням законодавства (п. 8-1.12 Закону № 1878).
Платники фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) не сплачують нарахувань до Пенсійного фонду, керуючись статтею 102 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», хоча й зобов'язані це робити згідно з вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. № 1058-ІV (далі — Закон про пенсійне страхування). Але починаючи з 1 січня 2005 року платники ФСП нараховуватимуть на заробітну плату найманих працівників, зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, пенсійні внески за спеціальною ставкою, яку встановлено у 2005-2006 роках у розмірі 20% від загальної ставки. А починаючи з 2007-го цей розмір щороку збільшуватиметься на 20 відсоткових пунктів до досягнення загальної для всіх ставки. Тобто у 2005-2006 роках ставка дорівнюватиме 6,4% (32x20:100); у 2007-12,8% (32x40:100); у 2008-19,2%; у 2009 —25,6%; у 2010 та наступних — 32% (звісно, якщо не зміниться базова ставка пенсійних нарахувань — 32%). За всіх інших найманих осіб платники ФСП сплачуватимуть внески за ставкою 32%. Для цілей цього положення термін «виробництво сільськогосподарської продукції» визначатимуть згідно зі статтею 8 Закону України «Про податок на додану вартість».
Завдяки запровадженому порядку за однакових умов оплати праці упродовж дії спеціальної ставки витрати на оплату праці механізаторів на сільськогосподарських роботах будуть меншими, ніж на оплату праці аналогічних працівників, задіяних на будівництві ферми. Такий підхід зобов'язує роботодавця чітко контролювати, кому, за що й коли нараховано оплату праці. Адже той самий тракторист може вранці розвозити корми, а ввечері виконувати перевезення будівельних матеріалів.
Слід звернути увагу, що зменшені ставки передбачено виключно для найманих працівників. Хоча можна навести приклади, коли певні види робіт, які можна віднести до сільськогосподарських, проводяться на підставі цивільно-правових договорів підряду (наприклад, відгодівля худоби). У свою чергу, визначення терміна «найманий працівник» належить до галузі трудового права, основним документом якого є Кодекс законів про працю України. У Цивільному кодексі використовується термін «виконавець робіт». Тому для таких цивільно-правових договорів зберігатиметься ставка 32%.
Для пенсійного забезпечення працівників платника ФСП також важливо, що періоди сплати страхових внесків за зменшеною ставкою зараховуватимуть до їх страхового стажу як періоди, за які сплачено страхові внески на загальних підставах. Таку норму внесли до Прикінцевих положень Закону про пенсійне страхування. У результаті, незалежно від того, що внесків сплачуватимуть менше, на пенсіях це ніяк не позначиться.
І ще одне важливе нововведення. Діючого зараз розподілу фіксованого податку між бюджетом та соціальними фондами з нового року більше не буде. Частину 2 статті 6 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98 р. № 320-ХІV, у якій ідеться про згаданий розподіл, викладено в такій редакції: «Відділення Державного казначейства України в районах наступного дня після надходження коштів ФСП перераховують відповідну суму до місцевого бюджету». У результаті на платників ФСП чекає ще один «сюрприз». Фонд страхування від непрацездатності нічого від податку не отримуватиме. І з нового року в нього виникнуть підстави вимагати від страхувальників нарахування та сплати внесків на страхування від непрацездатності .
Описані зміни не стосуються утримань з доходів найманих осіб, тобто їх роботодавці провадитимуть, як і раніше, на загальних підставах.
Після 1 січня 2005 року Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» запрацює по-новому.
Право платити ФСП отримає тільки сільськогосподарське підприємство, що відповідає критеріям, визначеним в новій ст. 8 Закону про податок на додану вартість, тобто це підприємства, які займаються рослинництвом, тваринництвом (або надають послуги в названих галузях), рибним господарством і виробляють продукцію лісового господарства (надають пов'язані з нею послуги).
Крім того, право сплатити ФСП безпосередньо залежить від обсягів реалізації сільськогосподарської продукції (супутніх послуг) за попередні 12 місяців. Актуальною залишається умова про наявність 75% доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції у загальній сумі валового доходу. Тлумачення терміна «сільськогосподарська продукція» визначено у пп. 8-1.13.2 Закону України «Про податок на додану вартість». Поняття «сільськогосподарська продукція» розшифровано і в ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18.01.01 р. № 2238-ІІІ, як продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11 — 01.42 та 05.00.1 — 05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 (затвердженого наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. № 822). Таким чином, з 1 січня 2005 року до неї може приєднатися перелічена в розділі 2 названого Класифікатора продукція лісового господарства та пов'язані з нею послуги, послуги у рибному господарстві (категорія 05.00.5), і дохід від супутніх послуг (визначення яких наведено в пп. 8-1.13.3 Закону про ПДВ).
Залишається відкритим питання про віднесення до сільськогосподарської продукції продуктів переробки сільськогосподарської сировини власного виробництва. В Законі № 1878 відсутнє чітке тлумачення даної проблеми. Так, у пп. 8-1.13.7 Закону про ПДВ зазначено: діяльність з обробки або переробки вирощеної (виловленої, заготовленої) продукції вважається діяльністю у сфері сільського і лісового господарства та рибальства. Але вже наступний пп. 8-113.8 Закону про ПДВ зобов'язує використовувати ці терміни з урахуванням ще іншого Класифікатора — Класифікації видів економічної діяльності. За останнім, і виробництво борошна, й екстракція рослинної олії належать до обробної промисловості.
Слід звернути увагу на нововведення, згідно з яким підприємствам- платникам ФСП необхідно буде щомісяця подавати звітність про питому вагу доходів від реалізації сільськогосподарської продукції (супутніх послуг) у валовому доході підприємства. Якщо доходи від поставок несільськогосподарської продукції (несупутніх послуг) перевищать 25-відсотковий поріг у валовому доході, податковий орган зможе перевести підприємство на загальну систему оподаткування. В такому випадку потрібно до 30 числа наступного місяця сплатити ФСП за той період, за підсумками якого було перевищення доходів від несільськогосподарських видів діяльності. При цьому, в разі несплати така сума вважається податковим боргом. Але така вимога абсолютно не узгоджується з Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-111 — спеціальним законом, який встановлює порядок погашення зобов'язань за податками і зборами, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій.
Спірним є питання щодо права новостворених підприємств застосовувати систему оподаткування ФСП. У редакції ст. 2 Закону про ФСП сказано: «Новостворені суб'єкти господарювання, основним видом діяльності яких є виробництво (вирощування), переробка та збут сільськогосподарської продукції, у рік створення є платниками фіксованого сільськогосподарського податку». Згідно з Законом № 1878 новоствореному підприємству та підприємствам, сформованим шляхом виділення або перетворення, потрібно буде 12 місяців працювати на загальній системі оподаткування. Виняток складають підприємства, які виникли внаслідок злиття (приєднання). Якщо вони забажають застосовувати систему оподаткування ФСП, необхідно підрахувати процентне співвідношення між сумою доходів підприємств, які об'єднуються, від сільськогосподарської діяльності та сумою їх валових доходів за останні 12 місяців. Якщо в підсумку вийде 75 і більше відсотків, підприємство зможе відразу зареєструватися як платник ФСП.
Таким чином, оскільки вибір фіксованої системи оподаткування залежатиме від обсягів реалізації за останні 12 місяців (період 2004 року), то вже з 1 січня цього року необхідно було здійснювати розрахунки й пошук альтернативних методів оптимізації оподаткування, щоб забезпечити необхідний мінімальний розмір операцій з несільськогосподарською продукцією.
На наш погляд, основні методи формування фінансової політики в напрямку оптимізації податкових платежів сільськогосподарських підприємств в умовах невизначеності наступні:
1) зміна організаційно-правової форми господарювання або формальне створення на базі одного кількох суб’єктів підприємницької діяльності;
2) вибір оптимальної системи оподаткування;
3) реєстрація філій (представництв) у офшорних зонах;
4) формування облікової політики з урахуванням альтернативних підходів, що мають вплив на величину об’єкта оподаткування;
5) вибір альтернативних форм і систем оплати праці;
6) укладання господарських договорів з урахуванням особливостей оподаткування операцій (договори поруки, комісії, переробки давальницької сировини тощо);
7) вибір контрагентів з урахуванням їх податкового статусу;
8) зміна видів діяльності та переоформлення установчих документів.
Виходячи з усього, сказаного вище, можемо зробити такі висновки:
1. Фінансова політика підприємства формується лише за окремими напрямками фінансової діяльності, що потребують якнайефективнішого управління для досягнення головної стратегічної мети розвитку бізнесу.
2. У природних та економічних умовах, в яких сьогодні функціонують сільськогосподарські підприємства, основними етапами формування фінансової політики в напрямку податкових платежів слід вважати:
— виявлення напрямків господарської діяльності підприємства, які дають змогу мінімізувати податкові платежі внаслідок різних ставок оподаткування;
— оцінка можливостей зменшення бази оподаткування підприємства за рахунок прямих податкових пільг;
— врахування непрямих податкових пільг та регіональних особливостей формування податкової політики підприємства;
— обчислення сум податків на плановий період;
— оцінка ефективності розробленої податкової політики підприємства.
3. Виникла об’єктивна необхідність створити умови для налагодженої фінансової роботи на сільськогосподарських підприємствах, що забезпечить досить точне прогнозування динаміки фінансових ресурсів в невизначених умовах (змінах цін, податків та інших кон’юнктурних факторах) і сприятиме забезпеченню фінансової стабільності аграрного бізнесу.
Список використаної літератури:
1. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» від 24 червня 2004 року № 1878.
2. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.
3. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV.
4. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 року № 320-ХІV.
5. Ван Хорн, Джеймс, К., Вахович, мл., Джон, М. Основы финансового менеджмента, 11-е издание.: Пер. с англ. — М.: Издательский дом «Вильямс», 2001.— 992 с.
6. Друри К. Управленческий и производственный учет: Пер. с англ.; Учебник. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 1071с.
7. Завгородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. — 4-те вид., випр. та доп. — К.: Т-во «Знання», КОО; Л.: Вид-во Львів. банк. ін-ту НБУ. — 566 с.
8. Кириленко І.Г. Аграрний сектор України: уроки, завдання// Економіка АПК. — 2004. — № 1. — 3-1 с.
9. Попов В.М., Млодик С.Г., Зверев А.А. Анализ финансовых решений в бизнесе. — М.: КНОРУС, 2004. — 288 с.
10. Саблук П.Т. Структурно-інноваційні зрушення в аграрному секторі України як фактор його соціально-економічного зростання// Економіка АПК. — 2004. — № 6. — 3-8 с.
11. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. — Львів: «Новий світ-2000» —, 2003. — 268 с.