А.П. Гайдуцький

асистент кафедри міжнародної економіки

Київського Національного університету

імені Тараса Шевченка

 

 

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·       В статье рассмотрены основные аспекты формирования аграрного рынка в контексте его влияния на обеспечение финансового оздоровления и повышения инвестиционной привлекательности сельского хозяйства.

&                   Key issues that are examined:

·       The article highlights the main aspects of forming the agrarian market in the context of its influence on supplying with the financial invigoration and increasing of investment attractiveness of agriculture industry.

 

Упродовж тривалого часу в аграрному секторі відбувається формування ринкових відносин зі збуту та експорту продукції. Однак заходи, що здійснюються в цьому напрямі, поки що не цілком зорієнтовані на фінансове оздоровлення та підвищення інвестиційної привабливості галузі. Ринкова інфраструктура та механізми галузі ще недостатньо  використовуються для забезпечення паритетності відносин, їх еквівалентності й розширення можливостей для залучення іноземних інвестицій.

Останнім часом в Україні з’явилась низка публікацій з  проблеми, що досліджується. Вони здебільшого висвітлюють напрями формування аграрного ринку, його державного регулювання. Найбільша увага даним проблемам приділяється у роботах 6, 8, 9 і 10.

Однак у опублікованих джерелах приділено недостатню увагу впливові процесів формування та функціонування аграрного ринку на фінансове оздоровлення й підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектора та визначенню головних переваг створення для іноземних інвесторів більш прозорого аграрного ринку.

Мета даної роботи — узагальнення основних аспектів формування аграрного ринку, які спрямовані на його лібералізацію, реалізацію значних експортних можливостей галузі, створення вільних конкурентних відносин, фінансове оздоровлення та підвищення інвестиційної привабливості галузі.

Важливою умовою успішного розвитку аграрного сектора є збільшення інвестицій у галузь, в тому числі за рахунок іноземного капіталу. З цією метою необхідно здійснити заходи щодо підвищення інвестиційної привабливості галузі. У такому разі зросте значення макроекономічних важелів, які застосовує держава для формування інвестиційної привабливості економіки загалом і конкретних галузей зокрема. На це вказують багато дослідників. «На динаміку інвестицій істотно впливає ступінь розвитку фінансової та фондової інфраструктури вітчизняної економіки» [7, c.96]. «Для широкомасштабного залучення іноземних інвесторів у сучасних умовах неможливо обійтися без спеціальних стимулюючих заходів податкового, фінансового і організаційного характеру. Такі заходи покликані компенсувати наявні недоліки загальноекономічної кон'юнктури в даній країні й підсилити привабливість окремих галузей чи регіонів для реалізації інвестиційних проектів» [11, c. 34].

Таким чином, формування інвестиційної привабливості галузі полягає в застосуванні макроекономічних важелів для широкомасштабного залучення і високоефективної віддачі інвестицій, успішного здійснення інвесторами підприємницької діяльності.

Необхідною умовою для цього насамперед є лібералізація збуту продукції, виходу на внутрішній і зовнішній ринки. Ця умова — одна з визначальних для іноземних інвесторів, особливо, коли вони інвестують свої капітали в країни з перехідною економікою. Протягом останніх років у цьому напрямі досягнуто чималих зрушень.

До початку 90-х збут сільськогосподарської продукції (маркетинг) в Україні був одержавлений. Обсяги виробництва, закупівлі та переробки продукції, а також ціни встановлювалися державою. Частка сільськогосподарської продукції, яка контролювалась державною заготівельною системою у 1992-1993 рр., становила понад 9 % загального обсягу реалізованих цукрових буряків, 33 % зернових культур, 64 % молока, 78 % яловичини, 50 % свинини та курятини [3, розд. 3, п.3].

У другій половині 90-х років організація збуту сільськогосподарської продукції в Україні зазнала серйозних змін. Планові механізми збуту було скасовано. Однак, натомість не було створено ринкової системи торгівлі. Вакуум, що утворився, заповнила стихійна комерціалізація збуту продукції. Це зумовило негативні тенденції та деформації: з 1990 до 1999 р. ємність внутрішнього ринку продовольства знизилася до 22,2 млрд. грн., більш ніж втричі [12, c. 97].

Завдяки здійсненню аграрної реформи, у 2000-2003 рр. настав перелом у формуванні аграрного ринку, що сприяло поліпшенню цінової кон’юнктури та початку фінансового оздоровлення галузі. У процесі лібералізації збуту продукції різко змінилася його структура (Табл. 1). Частка переробних підприємств знизилася з 53,2 % у 1995 до 16,2 % у 2003 році.

Таблиця 1

Динаміка структури реалізації продукції сільськогосподарськими  підприємствами у %

Джерело: Держкомстат, Статистичний щорічник України 2000, 2003 рр.

Натомість значно зросла частка продажу продукції комерційним, торгівельно-посередницьким та іншим структурам, активізувалася біржова торгівля продукцією [2]. Кількість біржових угод, укладених у 2000-2002 рр. в 14 разів перевищувала кількість угод, укладених в 1997-1999-му. Біржовий ринок став реальним індикатором ринкових цін. (Рис. 1).

Таким чином, наприкінці 1990-х і на початку 2000-х  командно-адміністративну систему збуту продукції в Україні замінено ринковою системою вільної оптової торгівлі. Найбільш яскраво про це свідчить динаміка державних закупівель зерна. Якщо у 1990 р. держава закупила його 17 млн. тонн, у 1994 — 10, у 1995 — 5, то у 2000-2002 рр. — у середньому 300-500 тис. тонн. Решта закупівель здійснювалася приватними структурами-виробниками та тими, хто торгував зерном на ринку вільно,  за прямими договорами. Аналогічна динаміка спостерігається практично по всіх інших видах сільськогосподарської продукції.

Рис. 1. Динаміка і структура біржових угод (кількість угод)

Джерело: Держкомстат, Статистичний щорічник України 2000, 2003 рр.

Це безперечне свідчення лібералізації аграрного ринку і зростання його інвестиційної привабливості.

Реалізація заходів з формування прозорого аграрного ринку, збільшення продажу продукції через біржі та інші ринкові форми забезпечили підвищення середніх цін на продукцію. У 2000 р. ціни на сільськогосподарську продукцію зросли відразу на 55,8 %, у тому числі на зерно більш як удвічі. У 2001-му ціни продовжували зростати, передусім на тваринницьку продукцію. У 2002 році в зв'язку зі зростанням і насиченням виробництва ріст цін зупинився і вони навіть дещо знизилися. Однак загальний приріст цін у 2000-2003 рр. проти дореформеного 1999-го становив 72 %, в тому числі на продукцію рослинництва — на 82 %, тваринництва — на 71 % (Табл. 2). Це найвище зростання цін після 1990 року. Завдяки такому зростанню  фінансовий стан сільськогосподарських підприємств відразу зі збиткового у 1999 році  у 2000  та у 2001 і 2003 роках перетворився  на прибутковий.

Після реформування в аграрному секторі позначилися позитивні зрушення і в системі розрахунків, що дуже важливо для іноземних інвесторів. Рівень бартеризації розрахунків знизився з 27 % у 1999 році до 1,7 у 2003-му. Прострочена дебіторська заборгованість за 1999-2003 рр. зменшилася на 15 %, а кредиторська — майже на третину. Слід зазначити, що в цілому в економіці прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість за цей період продовжували зростати.

Таблиця 2

Динаміка індексів цін на  сільськогосподарську продукцію у %

Джерело: Держкомстат, Статистичний щорічник України 2000, 2003 рр.

 

Однак в Україні ще є значні резерви для підвищення рівня організації і забезпечення більшої відкритості та прозорості аграрного ринку. За даними досліджень Світового Банку у 2001-2003 рр. понад 64-70 % зерна продавалось за неформалізованими каналами збуту [3, п. 45], як правило, комерційним структурам, посередникам прямо з поля, з токів і складів. Внаслідок цього ціни на продукцію значно коливалися в залежності від регіону чи підприємства, а також від року продажу. Так, за даними досліджень Ю. Коваленко коефіцієнти варіації середньообласних реалізаційних цін сільськогосподарських підприємств у 2002 р. по зерну, насінню соняшника, цукрових буряках, свинині, яйцях становив 10 %, по овочах, картоплі — понад 15 %. Коефіцієнти варіації середньорічних цін за 1996-2002 рр. по основних видах сільськогосподарської продукції (крім яєць) перевищували 40 %, тоді як у США на рівні 14-20 % [1, c.24-25].

Внаслідок цього в Україні спостерігається значний диспаритет цін на  промислову продукцію, яка споживається сільським господарством, і на продукцію самого сільського господарства, що сягає п’ятикратного розміру [12, c.26]. За розрахунками Інституту аграрної економіки, внаслідок нееквівалентних взаємовідносин на ринку в сільське господарство в  1998 р. не надійшло коштів на 8,6 млрд., 1999 р. — на 7,4, 2000  — 4,6, 2001  — 5,1, 2002 — 9,8 млрд. грн. За останнє десятиріччя тільки через ціновий диспаритет галуззю недоотримано 57 млрд. грн. [4, c. 60].

Таким чином, високий рівень організованості, відкритість і прозорість аграрного ринку, заходи щодо забезпечення еквівалентності міжгалузевих товарообмінних ринкових відносин — це важливий напрям і шлях до подальшого підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектора. Сюди слід віднести також і заходи щодо створення можливостей для реалізації експортного потенціалу галузі. За останні роки в  цьому напрямі досягнуто суттєвих зрушень (Табл. 3). У 1992-1993 роках сальдо зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією було негативне.

Таблиця 3

Динаміка зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією

 

Джерело: Держкомстат, Статистичний щорічник України 2000, 2003 рр.

Однак уже в 1999 році ситуація різко змінилася й позитивне сальдо торгівлі становило 2,5 млрд. грн.  У США в 2002 р. сальдо зросло до 6,2 млрд. грн., а сума експорту в чотири рази перевищила суму імпорту. Це свідчить про високий рівень ефективного ринкового орієнтування аграрного сектора. У 1999-2001 роках експортні можливості аграрного сектора зменшилися порівняно з 1992-м в основному за рахунок скорочення обсягів продажу за кордон тваринницької продукції [8]. У 2003 р. експортні можливості скоротились через неврожай зерна.

Особливо значний зерновий експортний потенціал України, який розкрився після реформування аграрного сектора. У 2000-2002 маркетингових роках експорт зерна зріс у 6 разів. У 1999-2000 та 2003-му роках експорт зерна кукурудзи також підвищився  в 7 разів [13]. За експортом зерна у 2001-2002 рр. Україна ввійшла до групи країн-лідерів. У 2000-2001 маркетингових роках світовий експорт пшениці становив 101 млн. т. З них із США — 27,5 млн. т., Австралії — 18,0, з Канади — 16,5, з Ар­гентини — 11,0, України — 5,2.  Тобто Україна посіла 5 місце (5,14 % світового експорту пшениці) [5]. Високий експортний потенціал Україна має також по молоку та молокопродуктах, м'ясу і м'ясопродуктах; насінню соняшника, олії. Таким чином, в державі відбулася суттєва лібералізація експортної політики щодо сільськогосподарської продукції.

Велике значення для характеристики інвестиційного ринку агарного сектора має оцінка експортної привабливості галузі. Для її визначення та порівняння з показниками інших країн можна використати методику розрахунку індексу фактичних порівняльних переваг. Зазначені індекси визначаються на основі даних про обсяги експорту, імпорту продукції, по окремих її видах і загальній сукупності по країні та світу. Позитивне значення індексу свідчить про наявність порівняльних переваг, негативне — про їх відсутність [8, c. 81-86; 9, c. 118]. Зазначені індекси ми пропонуємо використати в якості показників оцінки експортної привабливості вітчизняної сільськогосподарської продукції на світовому ринку. На основі розрахованих О. Лукою [8; 9, с.116-121] індексів порівняльних переваг нами складено таблицю, яка характеризує експортну інвестиційну привабливість основних видів вітчизняної сільськогосподарської продукції на світовому ринку (Табл. 4).

З наведених даних видно, що по більшості основних видів сільськогосподарської продукції Україна входить у десятку країн світу, які мають найвищу експортну інвестиційну привабливість, причому, найбільш привабливими в цьому відношенні є  такі галузі, як  експорт яловичини, ячменю, насіння соняшника, соняшникової олії та пшениці, по яких Україна посідає перші 5 позицій у рейтингу експортної інвестиційної привабливості сільськогосподарської продукції на світовому ринку. 

 

 

Таблиця 4

 Інвестиційна привабливість експорту сільськогосподарської продукції України на світовому ринку

* - оцінка експортної привабливості продукції

Джерело: складено за даними О.Луки [9, c.116-121].

Однак експортний потенціал аграрного сектора реалізується ще не цілком. Поки що не запроваджено ефективну політику стимулювання експорту, український агропродовольчий сектор слабо інтегрований у світову міжнародну торгівельну систему. Співвідношення експорту сільськогосподарської продукції до валової в Україні становить лише 20 %, тоді як у Польщі — 25 %, у Франції та Німеччині — 53 % (Табл. 5).

Водночас, як видно з Таблиці 5, аграрний сектор має найкраще співвідношення чистого експорту (сальдо) до валової доданої вартості галузі і валової продукції, тоді як і в багатьох країнах, що мають високі показники співвідношення експорту до валової продукції, співвідношення чистого експорту до валової продукції і доданої вартості від’ємне (ЄС-15, Німеччина, Польща).

Таблиця 5

 Характеристика експорту сільськогосподарської продукції і продовольства окремих країн світу (у %, дані за 2002 рік)

Джерело: складено за даними [3, Табл. 4.1.]

Конкурентні переваги продукції аграрного сектора України підвищуються здебільшого за рахунок низької собівартості, але втрачаються через низький рівень державної підтримки. Розвинуті країни надають цій галузі значно більшу підтримку за рахунок державного бюджету.

З метою підвищення інвестиційної привабливості аграрного ринку, реалізації великих експортних можливостей потрібна подальша лібералізація та регуляторне впорядкування товаропотоків продукції. З цією метою доцільно здійснити наступні основні заходи [1; 6; 10; 14]:

·        організація консультативного, дорадчого та інформаційного обслуговування суб'єктів з  маркетингу і збуту продукції, цінової кон'юнктури;

·        гармонізація вітчизняних стандартів з міжнародними, сучасний розвиток відповідної інфраструктури, моніторинг якості продукції;

·        розширення зовнішньої діяльності на підтримку експорту, зокрема: прискорення вступу до СОТ, розширення співпраці з ФАО, вдосконалення роботи міжнародних виставок та ярмарок.

Реалізації значних експортних можливостей аграрного сектора України, певною мірою можуть сприяти іноземні інвестори, здатні забезпечити як фінансування нарощування виробництва та збуту продукції, так і вихід на зовнішні ринки.

Таким чином, підвищення інвестиційної привабливості аграрного ринку для іноземних інвесторів виявляється в наступному:

·        ліквідація монополії держави на сферу матеріально-технічного забезпечення аграрного сектора та збуту сільськогосподарської продукції;

·        лібералізація збуту продукції і формування організованого, прозорого (біржового) ринку та індикативної системи ціноутворення на ринку виходячи з попиту та пропозиції;

·        наявність значних резервів збалансування еквівалентності міжгалузевого обміну, забезпечення паритетності цін по промисловій та сільськогосподарській продукції та підвищення доходів сільськогосподарських товаровиробників;

·        лібералізація експорту сільськогосподарської продукції, значні переваги експорту над імпортом, конкурентні переваги основних видів вітчизняної продукції на світовому ринку продовольства.

Для розширення залучення іноземних інвестицій до аграрного сектора у великих обсягах важливого значення для  інвесторів набуває фінансова стабілізація галузі. Вона досягається завдяки макроекономічним заходам держави і забезпечує окупність вкладених коштів. Зокрема лібералізовано збут продукції, запроваджено вільне ціноутворення та зростання цін і фінансове оздоровлення галузі. Особливо широких масштабів набула лібералізація експорту сільськогосподарської продукції. З 1999 по 2002 рр. сальдо від експорту зросло з 2,5 до 6,2 млрд. грн., експорт у чотири рази перевищив імпорт. За експортом зерна у 2000-2001 рр. Україна ввійшла до групи країн-лідерів. Високий експортний потенціал вона також має по молоку та молокопродуктах, м’ясу та м’ясопродуктах, насінню соняшника, олії.

 

Список використаної літератури:

1. Біржова торгівля сільськогосподарською продукцією, продовольством та матеріально-технічними ресурсами в 2002 р. — К., 2003. –—40 с.

2. Біржовий ринок України у 2003 році та основні тенденції торгівлі у 2004 році. Київагропромбіржа. — 2003. — 35 с.

3. Використання сільськогосподарського потенціалу України: стимулювання зростання у сільському господарстві та поліпшення життя на землі. Проект Світового Банку. — 2004. — 231 с.

4. Дем’яненко М.Я., Іванина Ф.В. Проблеми аграрної економіки із вступом України до СОТ. Економіка АПК. — 2003. — № 11. —  57-66 с.

5. Кириленко І.Г. Про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі // Економіка АПК. — 2003. — № 1. —  3-11 с.

6. Коваленко Ю.С. Аграрний ринок України: організація та управління. — К.: ІАЕ УААН, 1998. — 108 с.

7. Крупка І.М. Формування макроекономічного інвестиційного середовища в Україні. Фінанси України. — 2004. — № 4. — 87-96 с.

8. Лузан Ю.Я. Реформування аграрного сектора України: стан і перспективи // Економіка АПК. — 2002. — № 4.  3-8 с.

9. Лука О.Ф. Україна на світовому ринку агропродовольчої продукції. Економіка АПК. — 2003. — № 11. — 116-121с.

10. Осадчий С.О. Механізм державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки // Економіка АПК. — 2002. — № 12. — 66-70 с.

11. Павличенко Р. Регулирование прямых иностранных инвестиций: тенденции и проблемы. // Мировая экономика и международные отношения. — 2001. — № 4. — 30-35 с.

12. Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році».

13. Сільське господарство України: Стат. зб. — К.: Держкомстат, 2001. — 262 с.

14. Стан аграрного виробництва та аграрного бізнесу в Україні / За ред. О. Кобзева. — К.: Міжнародна фінансова корпорація, 2002. — 42 с.