УДК 336.02:631.1

І.Б. Садовська,

канд. екон. наук, зав. кафедри обліку і аудиту, Луцький державний технічний університет

І.І. Сардачук,

канд. екон. наук, доцент кафедри обліку і аудиту, Луцький державний технічний університет

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Несовершенство законодательной базы относительно механизма распределения налогового кредита между декларациями по налогу на добавленную стоимость сельскохозяйственных товаропроизводителей способствует неэффективному использованию денежных средств предприятий

·          Разработаны этапы формирования эффективной налоговой политики с учетом альтернативных направлений хозяйственной деятельности

·          Предложена методика распределения сумм налогового кредита между декларациями по налогу на добавленную стоимость, которая успешно апробирована на экономически активных сельскохозяйственных предприятиях Волынской области

&                   Key issues that are disclosed:

·          Imperfection of legislative base concerning the mechanism of distribution of the tax credit between declarations on value added tax of agricultural commodity producers promotes inefficient use of money resources of the enterprises

·          Stages of formation of an effective tax policy are developed in view of alternative directions of economic activities

·          The technique of distribution of the sums of the tax credit between declarations on value added tax which is successfully approved at economically active agricultural enterprises of the Volynsk area is offered

 

Економічні перетворення, що здійснюються в аграрному секторі України, нерозривно пов’язані з пошуком нових методів підвищення ефективності виробництва, а, відповідно, і прибутковості сільськогосподарських підприємств. Розмір чистого прибутку підприємства в значній мірі залежить від обсягу податкового навантаження.

Отже, важливе значення в управлінні діяльністю підприємства має використання певної методики чи окремих процедур податкового планування, які повинні бути спрямовані на мінімізацію податкових платежів на законних підставах. Це, в свою чергу, дасть можливість більш ефективно використовувати кошти, збільшувати прибутки, і, відповідно, підвищувати темпи розвитку виробничої діяльності.

Проблема оптимізації податкових платежів з метою збільшення прибутку вирішується шляхом формування на підприємстві ефективної системи податкової політики, яка має бути невід’ємною частиною фінансової, облікової та загальної політики управління аграрним бізнесом.

Багато зовнішніх факторів, що впливають на ефективність діяльності підприємств, не можуть бути врегульовані за рахунок успішного управління. Зокрема, це рівень цін, інфляція, зміни в законодавстві. А запровадження ефективної податкової політики та відповідної організації процесу обліку і складання податкової звітності на рівні кожного підприємства дадуть можливість зупинити необґрунтоване вимивання грошових коштів.

Окремі аспекти проблем оптимізації податкових платежів і формування податкової політики на підприємствах різних галузей економіки України розглядались в роботах вітчизняних науковців і практиків: Ф.Ф. Бутинця, П.М. Гарасима, П.І. Гайдуцького, М.Я. Дем’яненка, В.М. Жука, Ю.Б. Іванова, І.Г. Кириленка, В.Б. Моссаковського та ін. Поряд з цим, залишаються відкритими і потребують науково-практичного та методичного вирішення проблеми аналізу альтернативних систем оподаткування, формування оптимальних варіантів і розробка послідовності впровадження ефективної податкової політики в сфері аграрного бізнесу.

Податкова політика, як складова частина загальної політики управління прибутками підприємства визначається вибором найбільш ефективного варіанту сплати податків при альтернативних напрямках господарської діяльності. За висловленням І.А. Бланка, «… в окремих випадках розроблена підприємством податкова політика сама може бути критерієм коректування окремих напрямків операційної діяльності підприємства» [4, с. 275 ].

Посадовим особам підприємства (керівник, головний бухгалтер, економіст, фінансовий директор), які безпосередньо займаються процесами формування податкової політики на підприємстві, важливо не втрачати контроль на етапі оптимізації податкових платежів і враховувати наступні принципи і процедури (рис.1).

 

Рис.1. Етапи формування податкової політики

 

Формування ефективної податкової політики для сільськогосподарських підприємств рекомендуємо здійснювати в наступному порядку:

1)           оцінка стану фінансово-господарської діяльності підприємства;

2)           визначення напрямків розвитку виробництва на перспективу та джерел фінансування;

3)           розрахунок податків, враховуючи оцінку стану діяльності підприємства;

4)           розрахунок податків з врахуванням перспективних напрямків розвитку сільськогосподарських підприємств;

5)           вибір оптимальної організаційної форми господарювання з метою мінімізації податкових платежів;

6)           аналіз можливості зменшення бази оподаткування за рахунок використання прямих і непрямих податкових пільг відповідно до чинного законодавства;

7)           розробка обґрунтованої і законодавчо врегульованої методики визначення об’єкта і бази оподаткування для теперішньої діяльності;

8)           розробка методики визначення об’єктів і бази оподаткування з врахуванням перспективного плану розвитку діяльності підприємства;

9)           оцінка ефективності податкової політики і впливу на прибутковість аграрного бізнесу.

Різноманітність форм господарювання і можливість використання альтернативних систем оподаткування значно розширюють спектр проблем, які слід брати до уваги при формуванні податкової політики підприємства.

Оскільки формат статті не дає можливості зупинитись на більшості із них, вважаємо за доцільне розглянути одну з найбільш актуальних – методика обчислення і порядок сплати (використання) сум податку на додану вартість сільськогосподарськими товаровиробниками.

Вже більше десятиріччя, практично з часу введення в Україні податку на додану вартість сільськогосподарські підприємства користуються пільговим режимом оподаткування. Це обумовлюється як стратегією держави щодо підтримки галузі, так і практикою країн світу, де виробництво і реалізація продуктів харчування оподатковується за пільговими ставками. Зокрема, у Франції, Німеччині, Італії, Греції, Китаї тощо застосовуються знижені ставки податку на додану вартість для сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки [7, с.35-37].

З метою оподаткування операції сільськогосподарських підприємств з продажу поділяються на чотири групи:

1) операції з продажу молока і м’яса в живій вазі переробним підприємствам;

2) операції з реалізації молока, м’яса (крім операцій першої групи) птиці, вовни, молочної продукції і м’ясопродуктів, виготовлених у власних переробних цехах;

3) продаж продукції (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах з власної сировини;

4) продаж будь-яких придбаних раніше товарів та продукції, що є підакцизною чи виготовленої на давальницьких умовах з покупної сировини.

Суми податкових зобов’язань, що виникають внаслідок зазначених операцій і, відповідно, суми податкового кредиту, пов’язані з ними, сільськогосподарські підприємства розподіляють по трьох деклараціях з ПДВ:

-               спеціальна декларація №1, до якої включають операції другої групи;

-               спеціальна декларація №2, де відображаються операції третьої групи;

-               загальна декларація №3, яка об’єднує операції першої і четвертої групи.

Пільговий податковий режим для сільськогосподарських товаровиробників, який було збережено на поточний 2005 рік, полягає в тому, що суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету за деклараціями № 1 та 2 підприємства, перераховуються на спеціальні рахунки і використовуються для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Залишок з податкових зобов’язань за декларацією №3 перераховується до бюджету, а з податкового кредиту – відшкодовується в порядку, встановленому Законом України «Про податок на додану вартість» [1].

Щодо механізму розподілу сум податкових зобов’язань, які виникають з обсягів реалізації, між деклараціями №1, №2 та №3, то питань у фахівців бухгалтерських служб підприємств сільськогосподарських виробників не виникає.

Що ж стосується методики розподілу сум податкового кредиту з вартості товарів і послуг, які використовуються у операціях всіх чотирьох груп, то тут виникає багато питань, відповіді на які чітко не визначені у законодавстві.

На проблемі відсутності єдиної методики розподілу сум податкових зобов’язань зауважують П.М. Гарасим, Г.П. Журавель, П.А. Хомин, зокрема: «Одночасно треба враховувати і особливості відображення податкового кредиту за придбаними матеріалами, роботами та послугами, бо збільшування податку на додану вартість, сплаченого постачальникам разом з вартістю придбаних кормів та будівельних матеріалів, призначених для реалізації працівникам господарства, неприпустиме, адже ці суми податкового кредиту повинні відображатись в різних деклараціях…» [5, с.69].

Згідно пп. 7.4.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»: «У разі, якщо товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбані, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду».

За результатами дослідження практично застосовуваної методики розподілу сум податкового кредиту сільськогосподарськими підприємствами Волинської області було виявлено, що єдині підходи відсутні. Однак, простежується тенденція до єдиних принципів розподілу сум податкового кредиту в межах окремих районів області відповідно до адміністративного підпорядкування певним районним та міжрайонним Державним податковим інспекціям (табл.. 1).

Таблиця 1

Аналіз обсягів реалізації молока та м’яса та визначення сум ПДВ по декларації № 3 економічно активними підприємствами Волинської області за 9 місяців 2005 року

 

Дані таблиці 1 підтверджують, що економічно активні сільськогосподарські підприємства, по яких було проведено дослідження, майже рівномірно в розрізі районів реалізовують молоко і м’ясо переробним підприємствам. Відповідно, підпадають за даними операціями під дію п.11.21 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто: «…Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва» [1].

За даними анкетування економічно активних сільськогосподарських підприємств Волинської області виявлено, що при розподіленні податкового кредиту між деклараціями № 1, 2, 3 застосовуються різні методики, які умовно можна згрупувати наступним чином (таблиця 2).

Таблиця 2

Аналіз методик групування податкових накладних і розподілу податкового кредиту між деклараціями № 1, 2, 3 сільськогосподарських підприємств Волинської області

 

Як бачимо, порядок групування податкових накладних по придбаних матеріальних цінностях, отриманих послугах і роботах, а також методика віднесення і розподілу суми податкового кредиту до відповідних декларацій значно відрізняються, хоча цей перелік можна продовжувати. Але вже ці вищезазначені варіанти ще раз підтверджують, що потребують розгляду і розробки методичних рекомендацій питання розподілу сум податкового кредиту між деклараціями №1, 2, 3 для сільськогосподарських підприємств.

Для розподілу сум податкового кредиту у вартості придбання товарів, робіт, послуг між деклараціями по ПДВ рекомендуємо вести декілька реєстрів обліку придбання для податкових накладних. Розподіл доцільно здійснювати в таблицях, форми яких наведено нижче.

1. Реєстр придбання товарів, робіт, послуг, що використовуються для вирощування продукції тваринництва (медикаменти, біодобавки, покупні корми, ланцюги, спецодяг для працівників тваринництва тощо). В цей реєстр включаються податкові накладні, отримані від постачальників зазначених матеріальних цінностей, використання яких безпосередньо пов’язано з тваринництвом.

Загальна сума податкового кредиту ділиться пропорційно обсягам реалізації продукції тваринництва по деклараціях №1, 3, для чого можна використати таблицю. В реєстр податкових накладних дописується: «сума податкового кредиту згідно розподілу» і зазначаються суми, одержані внаслідок розподілу.

Таблиця 3

Розподіл сум податкового кредиту по придбаних товарах (роботах, послугах), що використовуються для тваринництва

 

2. Реєстр придбання товарів, робіт, послуг, що використовуються для вирощування продукції рослинництва, що підлягає реалізації і не використовується у власному виробництві (цукровий буряк, льон, гречка тощо). Розподіл сум податкового кредиту по податку на додану вартість по даному реєстру не здійснюється і відображається в декларації №2.

3. Реєстр придбання товарів, робіт, послуг, що використовуються для вирощування продукції рослинництва, що використовується як корми для тварин (багаторічні трави, кукурудза, кормовий буряк, зернові на зелений корм тощо). Загальна сума податкового кредиту, визначена по даному реєстру, ділиться у відповідності з вимогами пп..7.4.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» [1], тобто пропорційно обсягам реалізації продукції тваринництва за даними декларацій №1, 3. Для розподілу доцільно використовувати таблицю №3.

4. Реєстр придбання товарів, робіт, послуг, що використовуються для вирощування продукції рослинництва, податковий кредит по яких розподіляється для декларацій № 1, 2, 3.

Розподіл доцільно здійснювати пропорційно до використання в оподатковуваних операціях (наприклад, зерна на насіння, для продажу, тваринництва тощо; силос – на реалізацію, на тваринництво) у таблицях (табл.. 4, 5).

Таблиця 4

Розподіл сум податкового кредиту по придбаних товарах (роботах, послугах), що використовуються для тваринництва, рослинництва, в іншій діяльності

Таблиця 5

Розподіл сум податкового кредиту по придбанню товарів, робіт, послуг для тваринництва, що підлягає розподілу між Деклараціями № 1 та 3

 

5.Реєстр придбання товарів, робіт, послуг загальногосподарського призначення, податковий кредит по яких розподіляється між трьома деклараціями. Сума податкового кредиту, отримана за даними цього реєстру розподіляється пропорційно до обсягів реалізації за допомогою таблиці 6, і включається відповідно до всіх декларацій сільськогосподарського підприємства.

Таблиця 6

Розподіл сум податкового кредиту по придбаних товарах (роботах, послугах) загальногосподарського призначення

Запропонована методика розподілу сум податкового кредиту між деклараціями з податку на додану вартість, що складаються сільськогосподарськими підприємствами, є найбільш оптимальною для використання при формуванні податкової політики, оскільки:

-               є апробованою на економічно активних сільськогосподарських підприємствах Волинської області, що дало можливість не тільки оптимізувати грошові потоки підприємства, але і робити це у відповідності до законодавства;

-               прийнятна до використання сільськогосподарськими підприємствами, так як відповідає їх специфіці, вимогам Закону «Про податок на додану вартість»;

-               дозволяє належним чином обґрунтувати і підтвердити правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ при перевірці сільськогосподарських підприємств працівниками податкової служби.

Дослідження у зазначеному напрямі і надалі залишаються вкрай актуальними, так як очікуються наступні зміни у законодавстві щодо оподаткування податком на додану вартість підприємств – виробників сільськогосподарської продукції. Зокрема, зміни до ст. 8 Закону, які наберуть чинності з 1 січня 2006 року, передбачають застосування сільськогосподарськими підприємствами диференційованих ставок податку. Відповідно, завданням всіх практиків і науковців, які займаються питаннями оподаткування, розробити і запровадити на сільськогосподарських підприємствах такий механізм формування податкової політики, який здатен в певній мірі сприяти їх розвитку та економічному зміцненню.

 

Список використаної літератури:

1.       Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 16 квітня 1997 року зі змінами і доповненнями.

2.       Постанова Кабінету Міністрів від 26 лютого 1999 року «Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» № 271.

3.       Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.1997 року, зі змінами і доповненнями.

4.       Бланк И.А. Управление активами.- К.: Ника – Центр, Эльга,2002. – 720 с.

5.       Гарасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Податкових облік і звітність на підприємствах: Навч. посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 448с.

6.       Іванов Ю.Б. Альтернативні системи оподаткування. Монографія. – Харків: ХДЕУ – Торнадо, 2003. – 517 с.

7.       Мельник В.М., Грицаєнко І.А., Іванишина О.С. Оподаткування підприємницької діяльності: Навч. посібник – К.: Кондор, 2003. – 160с.