УДК  657.21

Н.С. АНДРЮЩЕНКО, асистент,

 кафедра бухгалтерського обліку

Житомирський національний агроекологічний університет

 

Формування інформації про адміністративні витрати в управлінському обліку

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·        Установлена необходимость распределения административных расходов на отдельные виды продукции.

·        Обоснованы рекомендации включения административных расходов в себестоимость продукции пропорционально общепроизводственным издержкам.

 

Key issues that are examined:

·        The necessity of distributing of administrative costs on the separate types of products is set .

·        Recommendations of including of administrative costs in an unit cost proportionally to indirect production costs are grounded .

 

Постановка проблеми. Важливою умовою прибутковості підприємства є ефективне управління. Управління як вид діяльності споживає витрати. Щоб проаналізувати ефективність управління потрібно мати інформацію про витрати, понесені на його здійснення, тобто знати, на які управлінські функції споживаються певні ресурси і заради яких цілей, щоб відшукати резерви або економії і зменшення цих витрат, або підвищення результатів від їх здійснення. Таку інформацію забезпечує бухгалтерський облік.

Витрати на управління в бухгалтерському обліку належать до адміністративних. Згідно П(С)БО 16 „Витрати” до адміністративних витрат відносяться витрати, пов’язані з управлінням та організацією діяльності підприємства, які не включаються до собівартості реалізованої продукції [6]. Ці витрати в обліку списуються  на фінансові результати і покриваються валовим прибутком. При нинішній  збитковості сільськогосподарських підприємств дані витрати збільшують валові збитки. При цьому невідомо за якими видами продукції адміністративні витрати покриваються у виручці та ціні реалізації, а по яких – ні. Отже, виникає потреба в інформації про величину цих витрат в собівартості реалізованої продукції. Дане питання не раз піднімалося в науковій літературі і його вирішення потребує подальших досліджень.

Аналіз останніх публікацій. Відповідно до теорії менеджменту, управління – це вид людської діяльності, пов’язаний з впливом на колектив для досягнення мети підприємства за допомогою підготовки, прийняття та реалізації рішень [7, с. 12].

За показниками ефективності управління можна робити висновок наскільки продуктивними є адміністративні витрати.

В   науковій літературі адміністративні витрати мало досліджуються і пропозиції по удосконаленню їх обліку зводяться лише до пропозицій щодо необхідності їх включення до собівартості продукції. Так, В.П. Ярмоленко зазначає, що загальногосподарські витрати як і загальновиробничі мають відношення до процесу основного виробництва, заради якого створюється підприємство. Покриття адміністративних витрат „валовим” прибутком перекручує їх економічну суть [11]. Про необхідність розподілу адміністративних витрат для управлінських цілей вказує П.Л. Сук та ряд інших вітчизняних та зарубіжних науковців [8], [2, 1].

 Отже, дана проблема потребує подальших досліджень в напрямку обліку та розподілу адміністративних витрат.

Метою статті є обгрунтування пропозицій щодо включення адміністративних витрат до собівартості продукції та пошук оптимальної бази їх розподілу на окремі види продукції.

Виклад основного матеріалу. Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків облік адміністративних витрат здійснюється на рахунку 92 „Адміністративні витрати” з послідуючим списанням на рахунок 79 „Фінансові результати”. Така методика відображення даних витрат не завжди відповідає потребам практики.

Щоб з’ясувати, які вимоги ставить сучасність перед обліком адміністративних витрат було проведено дослідження на сільськогосподарських підприємствах Житомирщини шляхом первинного спостереження бухгалтерської інформації.

Проведені дослідження підтверджують доречність пропозицій щодо визначення повної собівартості продукції із включенням до її складу адміністративних витрат. Так, на сільськогосподарських підприємствах Житомирської області для заповнення форми Державного статистичного спостереження № 50-СГ „Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств за 200__рік” розраховується повна собівартість реалізованої продукції.

Звітність переробних підприємств не передбачає розрахунку  повної собівартості, проте, як показує практика більшість з них, для управлінських потреб (прогнозування, ціноутворення) розраховують повну собівартість продукції із включенням до її складу адміністративних витрат, щоб мати інформацію про всі витрати, понесені на виробництво кожного виду продукції.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми Державного статистичного спостереження № 50-СГ „Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств за 200__рік” адміністративні витрати разом з іншими непрямими невиробничими витратами включаються до собівартості реалізованої продукції шляхом ділення їх загальної суми на загальну собівартість реалізованої продукції. Так визначається коефіцієнт окремо для рослинництва, тваринництва, промислового виробництва, робіт і послуг, який множиться на собівартість реалізованої продукції кожного виду і таким чином розраховується повна собівартість реалізованої продукції [3]. Вважаємо, що такий розподіл є економічно необгрунтованим, а отриманий показник не дає інформації про величину адміністративних витрат у собівартості окремих видів продукції, так як ці витрати об’єднані з іншими непрямими невиробничими витратами. Також виникає запитання, чому адміністративні витрати розподіляються лише на реалізовану продукцію. Розподіл їх  лише на реалізовану продукцію збільшує величину цих витрат в собівартості цієї продукції, а нереалізована продукція залишається поза адміністративними витратами.

Управління підприємством і організація його роботи здійснюється заради основної діяльності, тобто сільськогосподарського виробництва і включає управління такими процесами як: постачання – виробництво – реалізація.

Адміністративні витрати хоч і не беруть участі у створенні продукції, але необхідні для нормального функціонування виробництва [4, с. 96].

Щоб мати інформацію про повну собівартість виробленої продукції для прийняття рішень про доцільність подальшого виробництва того чи іншого виду продуції та для потреб ціноутворення потрібно здійснювати науково обгрунтований розподіл адміністративних витрат. В даному випадку проблема виникає у правильному виборі бази розподілу цих витрат.

П.В. Іванюта підкреслює, що при формуванні повної собівартості необхідною умовою є розподіл адміністративних витрат, які він пропонує розподіляти між підрозділами пропорційно виробничим витратам [2, с. 262].

Ч. Хорнгрен  відмічає, що багато компаній частину загальногосподарських витрат відносять на підрозділи і пропонує  бази розподілу для окремих видів адміністративних витрат. Зокрема, об’єкт продажу  -  для розподілу витрат на оплату праці управлінського персоналу, кількість працівників – для витрат на утримання відділу кадрів, час надання послуг – для витрат на утримання юридичного відділу [10, с. 277].

Г.О. Партін пропонує витрати на управління розподіляти пропорційно кількості працівників, заробітній платі, годинам праці, витрати на оренду, страхування, опалення і освітлення – пропорційно площі будівлі [5, с. 118].

Потрібно вибрати базу розподілу, що в найбільшій мірі відповідає невиробничим накладним витратам. При розподілі невиробничих накладних витрат за видами продукції в традиційних системах проявляється тенденція використовувати для цього не причинно-наслідковий, а умовний розподіл. Найбільш використовуваним є розподіл невиробничих накладних витрат на основі того, наскільки продукція має відношення до затрат цього типу [1, с. 72].

Перш ніж розподіляти адміністративні витрати потрібно визначити об’єкт розподілу. Об’єкти розподілу можуть бути проміжні та кінцеві [10, с. 240]. Вважаємо, що проміжними об’єктами розподілу адміністративних витрат мають бути лише виробничі підрозділи, тобто галузі (цехи) рослинництва, тваринництва, підрозділи промислової переробки та географічні сегменти, так як витрати допоміжних підрозділів в кінцевому результаті включаються в собівартість виробленої продукції і розподіл адміністративних витрат ще й на ці підрозділи призведе до подвійного їх включення в собівартість продукції. Кінцевими ж об’єктами розподілу адміністративних витрат є окремі види продукції.

Згідно горизонтального (структурного) поділу управлінської праці виділяють три рівні керівництва: вищий, середній та низовий (рис. 1).

Між керівниками різних ланок управління відбуваються постійні комунікації, в результаті яких приймаються відповідні управлінські рішення. З цього можна зробити висновок, що робота керівників вищої ланки пов’язана з організацією та управлінням роботи керівників нижчих ланок.

Отже, якщо існує взаємозв’язок між роботою керівників різних рівнів, то й існує залежність між витратами на їх утримання. Тому пропонуємо, як базу розподілу адміністративних витрат використовувати величину загальновиробничих витрат певного підрозділу. Дана база є доцільною і для розподілу адміністративних витрат на кінцеві об’єкти в середині підрозділу.

Розподіл адміністративних витрат пропонуємо здійснювати в кінці року  у Відомості розподілу адміністративних витрат, де спочатку розподіл здійснювати на проміжні об’єкти, а потім на кінцеві.

Продемонструємо  розподіл адміністративних витрат між підрозділами на прикладі ДП НДГ  „Україна” Черняхівського району.

Таблиця 1

Розподіл адміністративних витрат між виробничими підрозділами в ДП НДГ  „Україна” Черняхівського району Житомирської області, 2008 р.

 

Наступним кроком є розподіл адміністративних витрат в середині підрозділу на окремі види продукції. При даному розподілі величина даних витрат, що припадає на одиницю продукції залежить від використовуваної на підприємстві бази розподілу загальновиробничих витрат. Тому важливо правильно вибрати базу розподілу загальновиробничих витрат, так як вона впливає на величину адміністративних витрат в собівартості виробленої продукції, а, отже, і на правильність управлінських рішень.

Наведені пропозиції щодо удосконалення обліку адміністративних витрат не відкидають сучасної методики їх обліку. Вважаємо, що у фінансовому обліку адміністративні витрати мають списуватись на рахунок 79 „Фінансові результати”. В управлінському ж обліку адміністративні витрати потрібно розподіляти на окремі види виробленої продукції, формуючи її повну собівартість. При цьому досліджувані витрати не будуть капіталізуватись у виробничих витратах, а керівники матимуть необхідну їм інформацію.

Пропонуємо наступну модель відображення адміністративних витрат у фінансовому та управлінському обліку (рис. 2, 3 )

Отже, в управлінському обліку буде своя інформаційна база, що забезпечить керівництво повною інформацією про адміністративні витрати для прийняття правильних та обгрунтованих управлінських рішень для подальшого планування і прогнозування діяльності підприємств.

Висновки. В результаті проведеного дослідження обгрунтовано доцільність розподілу адміністративних витрат на окремі види виробленої продукції пропорційно загальновиробничим витратам, що дасть можливість отримати інформацію про повну собівартість продукції, правильно оцінити її прибутковість та прийняти ефективні управлінські рішення щодо виробництва того чи іншого виду продукції та подальшої діяльності підприємства.

 

Список використаних джерел

1. Друри Колин. Управленческий и производственный учет [Текст]: учебный комплекс для студентов вузов / Колин Друри; пер. с англ. [В.Н. Егорова.] – 6-е изд. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 1423 с.

2.     Іванюта П.В. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік у виробничих підрозділах сільськогосподарських господарюючих суб’єктів [Текст] : навч.посібник / П.В. Іванюта, З.М. Левченко. – К.: Центр навч. літератури, 2006. – 362с.

3.     Інструкція щодо заповнення форми Державного статистичного спостереження № 50-СГ „Основні економічні показники роботи сільгосппідприємства за 200_рік”, затверджена наказом Державного комітету статистики від 05.11.2004р. № 607 // Облік і фінанси АПК. – 2005. - №11. – С.9-12.

4.     Маренич Т.Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях. Підручник./ за ред. В.Я. Амбросова. – 2-е виання, доповнене і перероблене. К.: ВД „Професіонал”, 2005. – 896с.

5.     Партин Г.О. Управлінський облік [Текст] : навч.посібник / Г.О. Партин, А.Г. Загородній. – К.: Знання, 2007. – 303с.

6.     П(С)БО 16 „Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318 //zakon 1.rada.gov.ua.

7.     Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Осовська Г.В. – К.: „Кондор”, 2003. – 556с.

8.     Сук П. Облік витрат, що підлягають розподілу / П. Сук // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2005. - № 12. – С.8-14.

9.     Стадник В.В.  Менеджмент: Посібник / Стадник В.В. Йохна М.А. – К.: Академвидав, 2003. – 464с.

10. Хорнгрен Ч. Управленческий учет / Хорнгрен Ч., Фостер Дж., Датар Ш.4 пер. с англ. – СПб, 2005. – 1008с.

11.  Ярмоленко В.П. Про склад і класифікацію виробничих витрат / В.П. Ярмоленко // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2000. - № 11. – С.20-24.