УДК 657.471

В.С. ЛИТВИНЕНКО[1], аспірант,

Національний університет біоресурсів і природокористування України

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ

ДЛЯ ЦІЛЕЙ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Рассматриваются основные подходы к классификации трансакционных издержек.

·          Предложены пути усовершенствования существующих классификаций трансакционных издержек для целей построения системы бухгалтерского учета.

 

Key issues that are examined:

·          The main approaches to classification of transaction costs.

·          The ways of conformity and the offer of a way of improvement of transaction costs existing classification for the purpose of accounting are offered.

 

Постановка проблеми. На початку ХХ століття економічна наука поповнилася новим напрямом - інституціалізмом, який відкрив до цього невідомі об’єкти дослідження, одним з яких є трансакційні витрати.

Зокрема було встановлено, що останні займають значну частку у структурі витрат, проте їх досить складно ідентифікувати і виокремити із загальної сукупності витрат. Це відкриття привернуло увагу багатьох визначних науковців, але проблема виявилася надзвичайно складною та багатогранною і, незважаючи на численні дослідження, єдиного підходу до розуміння сутності трансакційних витрат досі не знайдено. С. Архієреєв пояснює це тим, що «розвиток теорії трансакційних витрат пов’язаний з іменами таких різних за своїми поглядами дослідників як А. Алчіан, Р. Коуз, Д. Норт, Дж. Волліс, О. Уільямсон…»[1, 8].

Важливу роль у дослідженні витрат відіграє науково обґрунтована їх класифікація. За період дослідження трансакційних витрат розроблено багато їх класифікацій. Загалом таке своєрідне накопичення знань про трансакційні витрати є позитивним, але водночас призводить до хаотичності у розумінні і підходах до цих витрат. Коли кожен вчений бачить різні трансакційні витрати неможливо досягти порівняльності показників, не кажучи вже про якісний аналіз. Тому науковій громадськості врешті-решт потрібно буде дійти більш чіткого і однозначного розуміння категорії трансакційних витрат та їх класифікації.

Науково обґрунтована класифікація трансакційних витрат, на основі якої буде розроблена номенклатура таких витрат, сприятиме побудові системи їх бухгалтерського обліку та контролю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням класифікації трансакційних витрат займалися як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, серед них: О. Вільямсон, Д. Норд, К. Менар, Т. Еггертсон, П. Мілгром, Дж. Робертс, Р. Капелюшников, В. Кокорев, А. Шаститко, С. Авдашев, І. Булєєв, Г. Кірейцев, С. Архієреєв та інші.

Виклад основного матеріалу. Розглянемо найбільш поширені підходи до класифікації трансакційних витрат та спробуємо поглянути на проблему з погляду бухгалтерської науки.

О. Вільямсон запропонував класифікацію трансакційних витрат по відношенню до моменту укладання угоди. Відповідно до цього підходу трансакційні витрати поділяють на витрати понесені до укладання угоди (ex ante) та після укладання угоди (ex post).

Витрати ex ante включають витрати на розробку проекту контракту, проведення переговорів і забезпечення гарантій реалізації домовленостей. На думку вченого «дані дії потрібно проводити із особливою ретельністю, і у такому разі розробляється складний документ, у якому передбачаються багаточисельні можливі майбутні події і відповідна адаптація до них учасників домовленостей. У іншому випадку договір може залишитися неповним, і прогалини у ньому будуть заповнюватися сторонами по мірі виникнення непередбачених обставин» [6, 55-56].

Витрати понесені після укладання угоди (ex post) включають, по-перше, витрати пов’язані з поганою адаптацією до непередбачених подій , які мають місце при порушенні відповідності механізму контракту обставинам їх реалізації, по-друге, витрати на тяжби, які супроводжують двосторонні зусилля щодо усунення ex post збоїв у контрактних відносинах, по-третє, організаційні та експлуатаційні витрати, пов’язані із використанням структур управління (часто не судів), куди сторони звертаються для врегулювання конфліктів, по-четверте, витрати, пов’язані з точним виконанням контрактних зобов’язань [6, 57-58].

У подальшому підхід до класифікації трансакційних витрат відносно хронологічної послідовності трансакцій був розвинений та вдосконалений. Зокрема, ми пропонуємо наступний варіант класифікації за вказаною ознакою:

1.     Пошук необхідної інформації;

2.     Організація і проведення переговорів;

3.     Правове обслуговування;

4.     Процес обміну;

5.     Контроль за виконанням контрактів;

6.     Втрати від опортуністичної поведінки контрагентів [4].

За роки досліджень розроблено безліч класифікацій і класифікаційних ознак трансакційних витрат, але необхідно відділити основне від другорядного і С. Архієреєв запропонував використати вищу таксономічну одиницю – тип трансакційних витрат. Відповідно він пропонує трансакційні витрати поділити на трансакційні затрати і втрати.

На думку С. Архієреєва втрати виникають внаслідок відмінностей очікуваних результатів угоди від реальних. Тому втрати однієї сторони супроводжуються трансакційним виграшем іншої сторони. Трансаційні затрати сторони несуть окремо, щоб кожна могла забезпечити свої інтереси. Розподіл тягаря затрат суттєво залежить від характеристик попиту і пропозиції на об’єкти угод. У решті-решт затрати приводять до виконання угоди і у цьому сенсі сприяють реалізації інтересів обох сторін, хоча можуть розподілятися досить нерівномірно [1, 18].

У свою чергу типи трансакційних витрат поділяються на види. Зокрема до трансакційних втрат відносяться:

·       Витрати непередбачених дій;

·       Витрати, пов’язані із можливим різним читанням положень контракту;

·       Витрати неузгодженості законодавства або інших нормативних актів;

·       Витрати відсутності дієвого контролю і примусу виконання законодавчих норм ;

·       Витрати опортуністичної поведінки [1, 26-32].

Трансакційні затрати включають:

·       Витрати укладання контракту;

·       Інформаційні витрати;

·       Витрати специфікації і захисту прав власності;

·       Витрати здійснення розрахунків [1, 33-42].

Надалі розгляд трансакційних витрат з погляду їх типології набув подальшого розвитку і, наприклад, автори монографії «Управління затратами підприємства» пропонують таку типологію трансакційних витрат (таблиця 1) [7, 161].

 

Таблиця 1

Типологія трансакційних витрат

 

Загалом така класифікація є вдалою, проте автори використовують термін «затрати», який відповідно до першої типологічної ознаки позначає позитивну складову трансакційних витрат, а отже є вужчим від поняття «витрати». Тому було б логічним у решті випадків використовувати термін «трансакційні витрати», щоб не створювати додаткових протиріч у без того нечіткому розумінні цієї категорії.

Наведена типологія трансакційних витрат може бути корисною для прийняття управлінських рішень, а отже бухгалтерська наука, будучи традиційним постачальником інформації для менеджменту, повинна розробити методи одержання таких даних.

Для побудови системи бухгалтерського обліку Ющак Ж.М. і Мельник С.І. пропонують класифікувати трансакційні витрати по відношенню до бухгалтерського обліку на два типи: контрольовані (ті, що відображаються, або можуть відображатися в бухгалтерському обліку) та неконтрольовані (ті, що не відображаються в бухгалтерському обліку). До контрольованих вони відносять витрати:

·       на пошук інформації;

·       на проведення переговорів;

·       на укладання угод;

·       витрати вимірювання;

·       витрати специфікації;

·       витрати на утримання.

Неконтрольовані витрати включають:

·       витрати захисту від третіх осіб;

·       витрати опортуністичної поведінки;

·       витрати, пов’язані з «ціною позалегальності» [8].

Хоча наведена класифікаційна ознака і є цікавою для теорії бухгалтерського обліку, адже дозволяє визначити, яку частину трансакційних витрат потенційно можна відобразити (або швидше спрогнозувати) методами бухгалтерського обліку, проте на нашу думку є досить умовною і порівняно мало наближає бухгалтерську науку до відображення трансакційних витрат. Крім того, не можна цілком погодитися, що бухгалтерський облік не може відобразити витрати понесені, наприклад, внаслідок опортуністичної поведінки контрагентів. Ці витрати важко спрогнозувати, але понесені витрати (приміром, витрати на судові справи) можна відобразити в обліку та звітності. Тому можна говорити не про контрольованість витрат, а про їх релевантність, а це питання важливіше для менеджменту, ніж для побудови системи бухгалтерського обліку трансакційних витрат.

Висновки. Численні дослідження провідних зарубіжних і вітчизняних вчених вказують на те, що трансакційні витрати є важливою і водночас складною та багатогранною категорію. Незважаючи на багаторічні пошуки, єдиного розуміння цих витрат, а отже і їх класифікації немає. За таких умов чекати від бухгалтерської науки у найближчому майбутньому чіткої номенклатури трансакційних витрат і тим більше конкретної їх оцінки не варто. І водночас, зрозуміло, що нехтувати інформацією про трансакційні витрати означає не враховувати дію економічних законів ринкової економіки та не мати змоги приймати виважені управлінські рішення.

Компромісним рішенням даної проблеми на нашу думку є побудова системи управлінського обліку трансакційних витрат, яка буде працювати за таким алгоритмом (Рис. 1).

 

Рис. 1. Алгоритм побудови системи управлінського обліку трансакційних витрат.

 

Об’єктами обліку можуть бути: вид виробництва, продукції чи послуги, постачальники чи замовники. Статтями трансакційних витрат буде та інформація, яка доступна для ідентифікації на даному підприємстві. Наприклад, коли об’єктами обліку є замовники (канали реалізації) це можуть бути витрати на опрацювання замовлень, витрати на поїздки до замовників, транспортні витрати, експедиційні послуги, витрати на зв'язок, витрати на розрахунки тощо.

Звичайно такий варіант обліку не знайде свого окремого відображення на рахунках бухгалтерського обліку, а інформацію необхідно накопичувати у додаткових реєстрах, що призведе до зростання трудомісткості облікових процедур. Проте активний розвиток автоматизованих форм бухгалтерського обліку може значно спростити одержання таких даних, а додаткова інформація дозволить приймати правильні управлінські рішення, що позитивно вплине на ефективність діяльності.

 

Список використаних джерел

1.       Архиереев С.И. Трансакционные издержки и неравенство в условиях рыночной трансформации / С.И. Архиереев. – Х.: Бизнес Информ, 2000. – 288 с.

2.       Голов С.Ф. Управлінський облік / С.Ф. Голов. – Х.: Фактор, 2009. – 784 с.

3.       Економічна енциклопедія: у 3-х т. / [Відп.ред. С.В.Мочерний]. – К.: Академія 2002.

4.       Кірейцев Г.Г., Литвиненко В.С. Концепція обліку трансакційних витрат у сільському господарстві // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2008. – №124. – с. 288-293.

5.       Норт Даглас. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / Даглас Норт ; [Іван Дзюб (пер.)]. — К. : Основи, 2000. — 198 с. Т.3. – 2002. – 864 с.

6.       Уильямсон Оливер Итон. Экономические институты капитализма: Фирмы, рынки, "отношенческая" контрактація / Оливер Итон Уильямсон. — СПб. : Лениздат, 1996. — 702 с.

7.       Управління затратами підприємства: монографія / [Козаченко Г.В., Погорелов Ю.С., Хлапьонов Л.Ю., Макухін Г.А.]. — К. : Лібра, 2007. — 319 с.

8.       Ющак Ж.М., Мельник С.І. Трансакційні витрати у вітчизняній обліковій системі: ХХІ століття – нове уявлення майбутнього [Електронний ресурс] // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. Випуск 1(13). – Режим доступу до журн.: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ptmbo/2009_1/stat16.pdf