УДК 368.023.5

І.О. МАНЬКО, здобувач,

Київський національний торговельно-економічний університет

 

КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

 

Питання, які розглядаються:

·      Проаналізовано основні класифікаційні ознаки страхових посередників, виходячи з функцій, які виконують при укладанні договору страхування.

·      Визначено шість класифікаційних ознак страхових посередників.

Ключові слова: класифікаційні ознаки страхових посередників, посередницька діяльність на ринку страхових послуг, страховий брокер, страховий агент.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Проанализировано основные классификационные признаки страховых посредников, исходя из функций, которые они выполняют при заключении договоров страхования.

·      Определены шесть основных классификационных признаков страховых посредников.

Ключевые слова: классификационные признаки страховых посредников, посредническая деятельность на рынке страховых услуг, страховой брокер, страховой агент.

 

Issues that are examined:

·      The main features of the classification of insurance intermediaries based on the functions they perform at the conclusion of insurance contracts are analyzed.

·      Six features of the classification of insurance intermediaries are identified.

Keywords: classification signs of insurance mediators, intermediary activity at the market of insurance services, insurance broker, insurance agent.

 

Постановка проблеми. Залучення страхових посередників при укладанні договорів страхування має позитивні та негативні наслідки. Так до позитивних наслідків слід віднести розширення структури та підвищення якості надання страхових послуг, додатковий захист прав споживачів цих послуг, створення за допомогою страхових посередників конкурентноспроможного середовища на ринку страхування. До негативних слід віднести подорожчання страхової послуги (якщо страховий брокер отримує комісійну винагороду від страхувальника), необхідність встановлення з боку держави контролю за діяльністю страхових посередників, ускладнення взаємодії між учасниками ринку страхових послуг при укладанні договорів страхування.

Огляд напрацювань зарубіжних та вітчизняних дослідників з цієї проблеми вказує, що проблема є актуальною і недостатньо дослідженою; варіанти кожного з дослідників, навіть якщо вони в дечому й суперечать один одному, наближають до розуміння сутності посередницьких послуг на ринку страхових послуг

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що питанню вивчення класифікаційних ознак страхових посередників не приділяється достатньо уваги, проте, деякі аспекти цієї проблеми розглядали як українські так і російські дослідники, а саме Т.М. Артюх, В.Д. Базилевич, О.І. Барановський, О.Д. Заруба, С.С. Осадець, Піратовський Г.Л., Т.А. Ротова, В.М. Фурман, Я.П. Шумелда. Це питання також розглядали такі вітчизняні спеціалісти страхового ринку як Габідулін І.А., Дарков В.М., Залєтов О.М, Нечипоренко В.І.

Віддаючи належне доробку учених у цій сфері, слід зауважити, що подальшого вивчення потребують питання, що стосуються безпосередньо сфери систематизації класифікаційних ознак страхових посередників. Достатньо не обґрунтовано погляд на посередницьку діяльність на ринку страхових послуг як окреме економічне явище, відмінне від послуг страхових посередників, що призводить на практиці до відчутних недоліків в організації ринку посередницьких послуг, залишаючи поза увагою такі елементи як вартість послуг страхових посередників та їх відповідальність при укладенні договору страхування.

Метою даної статті є визначення системних підходів визначення класифікаційних ознак діяльності страхових посередників на ринку страхування як окремого економічного явища. Зазначена мета буде реалізовуватись шляхом визначення основних ознак діяльності страхових посередників, що структурують попит і допомагають сформувати актуальну пропозицію страхової послуги.

Актуальність обраної теми пояснюється тим, що сучасний стан розвитку страхового ринку в Україні вже вимагає системності у визначенні його основних учасників з метою якісного та збалансованого регулювання їх діяльності.

При розгляді цієї проблематики розглянемо та вирішимо такі завдання:

- навести основні класифікаційні ознаки страхових посередників, виходячи з функцій, які виконують при укладанні договору страхування;

- обґрунтувати складові, що характеризують класифікаційні ознаки страхових посередників.

Виклад основного матеріалу. Розгляд теоретичних підходів до діяльності страхових посередників, як і до такої категорії як страхові послуги, є неможливим без групування основних ознак [1, с. 23], що характеризують діяльність таких учасників ринку страхових послуг. Спроби класифікації представників страхових посередників мали неповний та недосконалий характер [2, 3, 4].

За результатами аналізу основних показників діяльності страхових посередників [5, с. 166] автором згруповано та визначено основні класифікаційні ознаки посередників в табл. 1.

Таблиця 1

Класифікаційні ознаки страхових посередників в Україні*

* складено автором

Щодо першої класифікаційної ознаки, наведеної у таблиці 1, то слід зауважити, що українське законодавство не встановлює будь-яку вимогу щодо створення страхового посередника у конкретній організаційно-правовій формі (окрім вимоги до страхових брокерів утворюватись як фізичні-особи підприємці або юридичні особи, та вимоги створення перестрахових брокерів виключно у формі юридичної особи).

Найбільш поширеною формою серед страхових та перестрахових брокерів є товариство з обмеженою відповідальністю, менш поширеними є фізичні особи – підприємці та постійні представництва брокерів-нерезидентів [6].

Щодо другої класифікаційної ознаки (стосовно країни реєстрації страхового посередника) слід відмітити, що до моменту вступу України до Світової організації торгівлі на страховому ринку України провадили діяльність тільки страхові агенти – резиденти, а також страхові брокери резиденти та нерезиденти, зареєстровані у формі постійних представництв цих нерезидентів.

Після вступу України до Світової організації торгівлі у травні 2008 року страхові агенти - нерезиденти за обмеженим у Законі України "Про страхування" переліком ризиків отримали можливість працювати на страховому ринку України. Також у 2008 році була скасована вимога страховим брокерам нерезидентам здійснювати діяльність лише через постійні представництва та надано можливість працювати на ринку шляхом офіційного повідомлення.

Третя класифікаційна ознака вказує на специфіку представлення страховими посередниками інтересів споживачів або постачальників страхових послуг.

При розгляді четвертої класифікаційної ознаки слід розуміти, що специфічність послуг страхового брокера та підходів до регулювання його діяльності призводить до можливості отримання винагороди від страхувальника, від страховика, а також і від цих двох учасників ринку страхових послуг.

Наочно це видно на прикладі руху основних грошових потоків, зображених на рис. 1-4. На рис. 1-2 представлені грошові потоки при укладанні договору страхування за допомогою страхового агента, за умови перерахування страхового платежу споживачем через страхового агента в напрямі до страховика.

Рис 1. Грошові потоки при перерахуванні страхових платежів  через страхового агента

 

Рис 2. Грошові потоки при перерахуванні страхового платежу напряму страховику

 

Дещо відрізняється вигляд грошових потоків при укладанні договору за допомогою страхового брокера, оскільки через рахунок страхового брокера можливий перерахунок не тільки страхових платежів але й виплат (рис. 3-4).

Рис 3. Грошові потоки при перерахуванні страхового платежу через страхового брокера

 

Рис 4. Грошові потоки при перерахуванні страхового платежу та страхової виплати через страхового брокера

 

П'ята ознака страхових посередників випливає з основних функцій страхових посередників при укладанні та супроводженні договорів страхування. Страхові агенти беруть участь лише в укладанні договорів страхування, а страхові брокери також супроводжують врегулювання збитків за договором страхування (один з найскладніших етапів супроводження договору) як представники страхувальника.

Шоста кваліфікаційна ознака стосується саме професійності учасників ринку посередницьких послуг у страхуванні. Українським законодавством встановлені вимоги щодо проходження навчання та підвищення кожні 3 роки кваліфікації страхових брокерів. При цьому навчання є поверхневим і не поділяється відповідно до основної специфіки брокерів укладання договорів страхування та перестрахування. Щодо страхових агентів така вимога взагалі відсутня, що на нашу думку, є суттєвим недоліком діючого законодавства.

Діяльність страхових посередників (зрозуміло в меншій мірі ніж страховика) потребує розробки показників та критеріїв оцінки цієї діяльності. При цьому показники ефективності діяльності страхових посередників, аналогічно до оцінки діяльності страховиків [1, с. 62], повинні базуватися не тільки на фінансових показниках, особливо враховуючи відсутність інвестиційної на накопичувальної складової у складі діяльності страхових посередників.  Система показників оцінки діяльності страхового посередника може складатися з трьох основних складових: фінансових результатів діяльності посередників, показників діяльності на користь різних споживачів страхових послуг та бізнес-позиції страхового посередника.

Висновки. При створенні системи оцінки страхового посередника, як елемента державного регулювання, обов'язково необхідно керуватись головними критеріями публічності та доступності показників діяльності страхових посередників, перш за все споживачу.

Питання, порушені у статті, дозволяють відзначити, що роль страхових посередників на макроекономічному рівні проявляється у тому, що вони беруть участь у перерозподілі ВВП, як учасники ринку страхових послуг.

Аналіз сутності основних класифікаційних ознак страхових посередників дозволяє стверджувати, що страхові посередники є безпосередніми учасниками фінансово-економічних відносин між страховиком та страхувальником на усіх етапах їх взаємовідносин і забезпечують своєчасне виконання договорів страхування.

Вплив страхових посередників, які виконують частину функцій страховика, виявляється на мікрорівні при забезпеченні страхового захисту майнових інтересів суспільства (шляхом укладання договорів страхування), що забезпечує стабільний розвиток економіки України та укріплює довіру до інституту страхування в цілому.

 

Список використаних джерел

1. Піратовський Г.Л. Страховий бізнес: управління розвитком / Піратовський Г.Л. – К: Національний торгівельно-економічний університет, 2006. – 253 с.: іл., табл.

2. Батиашвили Т.О. Современные тенденции развития российского и мирового страхових рынков (на пример страхового посредничества): дис. .... канд. экон. наук: 08.00.10/ Батиашвили Теймураз Отарович. – М., 2005. – 200 с.

3. Галагуза Н.Ф. Страховое посредничество: значение, формы, перспективы: дис. .... канд. экон. наук : 08.00.10/Николай Федорович Галагуза. – Москва, 2001. – 179 с.

4. Залетов А.Н. Страхование в Украине / А.Н. Залетов; [под ред. д.э.н. О.А. Слісаренко]. – К.: Международная агенция. "BeeZone", 2002. – 452 с.

5. Страховий ринок України: Стан та перспективи розвитку: [монографія] / [С.О. Булгакова, А.В. Василенко, Л.І. Василенко та ін.]; під ред. Мазаракі А.А. – К., 2007. – 460 с

5. Офіційні дані Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів станом на 01.01.2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/drldp/Reestr_broker.doc