УДК 330.143.2

О.Є. Лаврик,

здобувач*, Сумський національний аграрний університет

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Концепции ABC (Activity Based Costing – функционально-стоимотный учет) и EVA (Economic Value Added – экономичческая добавленая стоимость);

·          Интегрированная система ABC-EVA, которая может использоваться для измерения стоимости компании через оптимизацию затрат и асортимента продукции, а также увязки стратегических целей собственника (инвестора) с операционным управлением предприятия;

·          Этапы внедрения интегрированной системы ABC-EVA;

·          Распределение расходов в рамках двух подходов – традицинной калькуляции себестоимости и системы ABC;

·          Отличие системы ABC от традиционных методов;

·          Испльзование модели ABC-EVA за групами продукции ОАО “Сумыхимпром”.

 

Key issues that are examined:

·          ABC (Activity Based Costing) and EVA (Economic Value Added) concepts;

·          Integrated system ABC-EVA, which may be used for creation of company’s value through optimization of costs and product lines, as well as for coordination of owner’s (investor’s) strategic goals with enterprise’s operational management;

·          Stages of the integrated ABC-EVA system implementation;

·          Costs distribution in terms of two approaches – traditional cost calculation and ABC system;

·          Differences between ABC system and traditional methods;

·          Application of the ABC-EVA model for product groups of JSC “SumyKhimprom”.

 

Аналіз зарубіжної практики управління показує, що останнім часом першочерговим пріоритетом для фінансових менеджерів стає забезпечення стабільного збільшення вартості компанії, що дає можливість власникам та інвесторам бути впевненими в успішній реалізації стратегії і створенні доданої вартості бізнесу. Якщо компанія не здатна генерувати достатній економічний прибуток протягом певного періоду часу, то її виживання в умовах ринку стає проблематичним. Керівництво, зацікавлене у задоволенні інтересів інвесторів, має регулювати витрати та економічну вартість хоча б для забезпечення мінімального рівня рентабельності. Все це означає необхідність реального покращення ситуації і створення доданої вартості, на відміну від маніпуляцій фінансовими даними з метою отримання короткострокових вигод.

У зв’язку з цим сьогодні багатьох фінансових менеджерів цікавить питання технології розрахунку доданої вартості підприємства, адже керівникам необхідний інструмент управління як витратами, так і капіталом. У даній статті ми обговоримо системи ABC і EVA – дві концепції, які стають все більш популярними серед компаній широкого спектра галузей, а також інтегровану систему ABC-EVA, що може використовуватися для створення вартості компанії через покращення структури витрат.

У щорічних звітах західних компаній практично завжди зустрічається показник з цікавою назвою EVA (economic value added, або економічна додана вартість). Система EVA, що є зареєстрованою торговельною маркою компанії Stern Stewart and Company, була запроваджена для мотивації менеджерів до створення вартості компанії.

EVA не є абсолютно новою концепцією. Економістам вже протягом багатьох років була відома концепція залишкового доходу, але лише в останній час бізнес почав переходити від менеджменту прибутків до менеджменту вартості, і показник EVA лише полегшив цей процес [7]. Традиційно, показник прибутку є первинним при аналізі успішності компанії. Проте, ні для кого не секрет, що бухгалтерська інформація базується на рішеннях, прийнятих керівництвом і задекларованих в обліковій політиці підприємства. На практиці ж нечасто можна зустріти однакову облікову політику, оскільки будь-який бізнес є унікальним. Саме тому за показником прибутку досить складно оцінити перспективи розвитку підприємства.

Показник EVA є оцінкою справжнього річного прибутку бізнесу, і він різко відрізняється від бухгалтерського прибутку, оскільки при розрахунку показника EVA вираховується вартість власного капіталу. Іншими факторами відмінностей є можливі поправки на амортизацію, витрати на дослідження і розробки, оцінку запасів і т.д. EVA представляє залишковий прибуток, що залишається після вирахування вартості всього капіталу (у т.ч. власного), тоді як бухгалтерський прибуток визначається без вирахування вартості власного капіталу.

Вартість боргового капіталу легко визначити, оскільки вона відображається у фінансовій звітності, як витрати на відсоткові виплати. Проте, вартість власного капіталу, яка фактично є набагато більшою за вартість боргового капіталу, не відображається у фінансовій звітності. Як результат, менеджери часто вважають власний капітал безкоштовним капіталом, хоча насправді він має високу вартість [2].

Власний капітал має свою вартість, оскільки кошти акціонерів могли бути інвестовані у будь-які інші доходні активи. Акціонери поступаються можливістю інвестувати кошти в інші активи, коли вони надають капітал фірмі. Доходність, яку вони можуть отримати будь-де по інвестиціях з аналогічним ризиком, і є вартістю власного капіталу. Ця вартість є альтернативною вартістю, а не бухгалтерською вартістю, проте це ніяк не принижує її реалістичність [2]. Таким чином, поки управлінська команда не визначить свою вартість капіталу, вона не знатиме, чи компенсуються всі витрати і збільшується вартість фірми.

EVA є своєрідним індикатором якості управлінських рішень. Постійна позитивна величина показника EVA свідчить про збільшення вартості компанії, тоді як негативна – про її зниження. В основі даних розрахунків закладений принцип перевищення операційного прибутку над вартістю капіталу [4].

Звернемо увагу, що при розрахунку показника EVA вираховуються амортизаційні витрати. Хоча амортизаційні витрати не є грошовими витратами, все одно по суті вони є витратами, а тому вираховуються при визначенні як чистого прибутку, так і показника EVA. У наших розрахунках показника EVA ми припускаємо, що фактична амортизація основних засобів компанії є еквівалентною бухгалтерському значенню амортизації. Якщо б мали місце розбіжності, то слід зробити відповідні поправки з тим, щоб отримати точніший вимірник EVA [2].

Приклад. Припустимо, що у вас є 30000 грн., які ви хочете ефективно використати. Одним з варіантів є інвестування коштів у депозит, що дає 13 відсотків річних. Проте, ви оцінюєте свій капітал у 18 відсотків річних і розглядаєте іншу альтернативу – відкриття власної справи. За даними фінансових звітів, ви отримуєте 5640 грн. чистого прибутку, тоді як плановий прибуток складає 18 відсотків від 30000 грн., або 5400 грн. Таким чином, економічна додана вартість вашого бізнесу склала 240 грн., позитивна величина якої свідчить про зростання вартості компанії. Нижче наведена формула розрахунку даного показника [1]:

EVA = EBIT·(1 – T) – WACC·C,          (1)

де EVA – економічна додана вартість;

EBIT – прибуток до сплати податків і відсотків;

C – величина капіталу;

T – ставка оподаткування прибутку;

WACC – середньозважена вартість капіталу.

Показник прибутку до сплати податків і відсотків береться із “Звіту про фінансові результати”. Величина капіталу відображається у пасиві балансу (вона включає в себе власні і позикові кошти). Ставка податку на прибуток на сьогодні складає 25 відсотків. Середньозважена вартість капіталу є середньою вартістю власного і позикового капіталів, зважена за їх частками у загальній структурі капіталу [1]:

WACC = W_d·C_d·(1 – T) + W_p·C_p + W_e·C_e,        (2)

де W_d, W_p, W_e – відповідно частки позикових коштів, привілейованих акцій, власного капіталу (звичайних акцій і нерозподіленого прибутку);

C_d, C_p, C_e – вартість кожної з відповідних частин капіталу;

T – ставка податку на прибуток.

Вартість власного капіталу має відображати ризикованість інвестиції у власний капітал компанії. Стандартні моделі співвідношення ризику і доходності – модель оцінки капітальних активів і модель арбітражного ціноутворення – конвертують вимірник ризику в очікувану доходність. Вартість боргових коштів має відображати ризик невиконання зобов’язань фірмою (чим вищим є даний ризик, тим більшою є вартість боргових коштів) і податкові вигоди, пов’язані із залученням боргових коштів (відсоткові виплати зменшують оподатковуваний прибуток) [1]:

Вартість боргових коштів = відсоткова ставка по запозиченнях·(1 – ставка податку)

Вартість привілейованих акцій має відображати дивіденд по цих акціях, що не зменшує розмір оподатковуваного прибутку [1]:

Вартість привілейованих акцій = дивіденд / ціна привілейованої акції

Вагові коефіцієнти, що використовуються для окремих компонентів формули, мають базуватися на ринковій, а не обліковій інформації.

На розмір витрат, пов’язаних з отриманням капіталу, впливають такі фактори, як рівень відсоткових ставок, сфера діяльності компанії, структура капіталу, а також очікування інвесторів.

Середньозважена вартість капіталу відображає справжні витрати фірми на отримання коштів для проекту [7], адже для отримання коштів на нові проекти більшість фірм використовують комбінацію власного капіталу і боргового фінансування. Якщо фінансування надходить з двох джерел, то доречною відсотковою ставкою буде середнє значення двох ставок фінансування. Якщо боргове фінансування має більшу питому вагу, то боргові кошти повинні мати більший ваговий коефіцієнт у середньому значенні. Аналогічно, ваговий коефіцієнт власного капіталу має відображати частину фінансування, що забезпечується власним капіталом.

Приклад розрахунку показника WACC. Уявімо, що капітал компанії складається з 480 тис. грн. власних коштів, вартість яких власники оцінюють у 23 відсотки річних, і 320 тис. грн. позикових коштів, які були залучені для кредитування довгострокового проекту під 26 відсотків річних. Загальна сума капіталу складає 800 тис. грн., з яких на власні кошти припадає 60 відсотків, а на позикові – 40 відсотків. Відсотки за банківськими кредитами відносяться на валові витрати підприємства, що призводить до зниження податку на прибуток і зменшення середньозваженої вартості капіталу, розрахунок якої наведено нижче:

WACC = 0,4·26·(1 – 0,25) + 0,6·23 = 7,8 + 13,8 = 21,60%.

Середньозважена вартість капіталу даної компанії складає 21,60 відсотків. Іншими словами, якщо рентабельність капіталу є вищою за вказану цифру, то вартість бізнесу зростає, тоді як у протилежному випадку її значення знижується.

Показник EVA є досить практичним, його легко пояснити на прикладі щоденних операцій, у результаті чого кожна людина в компанії починає розуміти, що гроші, заморожені в запасах і дебіторській заборгованості, не є безкоштовними, а витрати, пов’язані з їх використанням, ляжуть на її підрозділ. Багато західних компаній використовують показник EVA при розробці системи мотивації. Внаслідок її впровадження менеджери стають зацікавленими не лише у короткострокових результатах, а і в довгостроковому процвітанні бізнесу, що є основною метою будь-якого інвестора.

Оскільки керівництво розглядає певні інвестиційні можливості в рамках конкретних проектів, продуктів або процесів, то при калькулюванні витрат може бути доцільним розподіл сукупних витрат на капітал серед різних видів діяльності. Якщо такий розподіл загальних витрат на капітал був здійснений довільно, то це може спотворювати витрати, особливо у тому випадку, коли витрати на капітал не є пропорційними операційним витратам.

Застосування даної моделі спільно з системою АВС (Activity-Based Costing, тобто аналіз витрат за місцями їх виникнення) дозволяє оптимізувати витрати і асортимент продукції, а найголовніше – пов’язати стратегічні цілі власника (інвестора) з операційним управлінням підприємства. Метод ABC виник через подібний недолік, пов’язаний з довільним розподілом накладних витрат серед різної продукції.

Основним мотивом компанії для впровадження і використання системи ABC є потреба у надійній інформації щодо витрат. Надійна інформація щодо витрат на виробництво продукції вважається потужним інструментом збільшення прибутковості і конкурентоспроможності компанії [8].

У більшості випадків аналіз за методом ABC завершується після того, як операційні (накладні) витрати були розподілені між об’єктами калькуляції і додані до прямих витрат. Проте, оскільки ці результати аналізу за методом ABC ігнорують витрати на капітал, необхідний для виробництва продукту або надання послуги, то в кінцевому рахунку менеджери  можуть прийняти незадовільні рішення. Наприклад, у багатьох компаніях навіть високий операційний прибуток для певної продуктової лінії необов’язково означатиме створення вартості компанії. Якщо фактична вартість капіталу є вищою за операційний прибуток, то капітал компанії виснажується, а не створюється [8].

З метою усунення недоліку методу ABC (пов’язаного з ігноруванням вартості капіталу) багато авторів запропонували поєднати метод ABC з показником економічної доданої вартості, що є вимірником ефективності [5, 6, 8, 9]. Компонент ABC цієї інтегрованої системи стосується операційних витрат, тоді як компонент економічної доданої вартості фокусується на витратах на капітал.

Система АВС – це система обліку витрат, що набула популярності в останнє десятиріччя. На думку Р. Купера, вона базується на простій ідеї: на підприємстві джерелом накладних (операційних) витрат є велика кількість процесів, необхідних для забезпечення успішного виробництва та управління. Оскільки у процесі діяльності споживаються ресурси (у т.ч. і в частині накладних витрат), а продукти вимагають певних процесів, то вартість продуктів пов’язана з вартістю ресурсів. Проте, система АВС надає не лише відносно точні дані про витрати, але й інформацію про джерела витрат [3]. Система АВС була запроваджена у багатьох компаніях у розвинених країнах, а менеджери, обізнані з методом АВС, були здатні здійснювати більш ефективний менеджмент витрат. Витрати трималися на певному рівні через усунення тих видів діяльності, які не додавали вартість, підвищення ефективності процесів або ж отримання ресурсів із зовнішніх джерел. Проте, як вважає В. Хаббелл, навіть найбільш вражаючі зменшення витрат автоматично не означатимуть покращення ситуації у плані створення вартості; часто вартість компанії залишалася незмінною, або ж навіть зменшувалася. Це є результатом неадекватності методу АВС (що є достатнім при розрахунку операційних витрат) при управлінні повними витратами, пов’язаними з отриманням капіталу. Тоді як амортизація (частина вартості капіталу) враховується у розрахунках в рамках системи АВС, відсотки, що сплачуються на інвестований у компанію капітал, не враховуються [5, 6].

Відмінність системи ABC від традиційних методів наведена на рисунку 1. Наприклад, продукт з коротким циклом переробки може вимагати непропорційні площі складів або час у порту. Коли непрямі витрати розподіляються серед продуктів, які базуються на невірних кост-драйверах (тобто базах розподілу витрат), то продукти здаватимуться дешевшими або дорожчими порівняно з їх фактичною вартістю. Система ABC використовується для ідентифікації всіх процесів (прямих і непрямих), а також для більш точного розподілу витрат, пов’язаних з цими процесами.

Рис. 1. Розподіл витрат в рамках двох підходів –

традиційної калькуляції собівартості і системи ABC

Система ABC може використовуватися у будь-якому типі організації. Проте, найбільш корисною вона є тоді, коли організація має складну систему трансфертного ціноутворення, високі непрямі витрати і спільні переробні потужності. Так, компанія Procter & Gamble використовує технології в рамках системи ABC для ідентифікації вартості неефективних практик у розрахунку на одиницю продукції, а також визначення сум, які можуть бути зекономлені шляхом покращення цих практик.

На противагу, вимірники ефективності, що базуються на вартості, зокрема економічна додана вартість (EVA) і залишковий доход (residual income, або RI) фокусуються на вартості капіталу і вартості компанії.

Етапи впровадження інтегрованої системи ABC-EVA ідентичні етапам впровадження традиційної системи ABC. Основна відмінність полягає у визначенні загальних витрат для кожного виду діяльності. Розглянемо основні етапи впровадження моделі ABC-EVA.

Етап 1. Аналіз фінансової інформації підприємства. На цьому етапі здійснюється аналіз звіту про фінансові результати і балансу компанії з метою визначення прибутку до сплати податків і відсотків, і вивчення структури капіталу (табл. 1-2).

Таблиця 1

Звіт про фінансові результати ВАТ “Сумихімпром”

 

Таблиця 2

Баланс ВАТ “Сумихімпром”

 

Для більш глибокого дослідження і отримання точніших результатів необхідно використовувати дані управлінського обліку, оскільки часто фінансова звітність українських підприємств спотворює реальний стан справ.

Обчислимо середньозважену вартість капіталу (WACC). Частка власного капіталу у загальній структурі капіталу підприємства складає 60,68 відсотків, частка залученого капіталу – 39,32 відсотків. Вартість власних та залучених коштів оцінюють, відповідно, у 10 і 21 відсоток. Отже, середньозважена вартість капіталу для ВАТ ”Сумихімпром” визначається наступним чином:

WACC = 0,6068·10% + 0,3932·21%·(1 – 0,25)= 12,7%.

Розрахуємо загальну економічну додану вартість підприємства:

EVA = 53375 тис. грн.·(1 – 0,25) – 0,127·612428 тис. грн. = -37747,11 тис. грн.

Від’ємна величина EVA свідчить про те, що компанія не створює вартість, тобто її цінність для акціонерів знижується.

Власників і потенційних інвесторів цікавить питання про те, яку додану вартість створюють основні групи продуктів ВАТ “Сумихімпром” – мінеральні добрива ”Суперфосфат” і ”Суперагро”, а також двоокис титану.

Етап 2. Визначення основних процесів. Даний етап передбачає вивчення процесів виробництва, закупівлі, збуту, а також інших процесів (зокрема, інвестиційних), пов’язаних із споживанням ресурсів. На ВАТ “Сумихімпром” процеси аналізують досить глибоко, здійснюється їх деталізація до конкретних робіт, що дозволяє надалі розподілити операційні витрати між основними групами продукції.

Етап 3. Визначення операційних витрат на кожен вид робіт. Тут необхідно визначити операційні витрати по кожному процесу таким же чином, як це робиться при впровадженні традиційної системи ABC. Витрати мають відображати накладні витрати по кожному процесу. Операційні витрати на кожен вид робіт визначаються шляхом інтерв’ювання працівників ВАТ “Сумихімпром”, хронометражу виробничого циклу виробництва продукції, а також вивчення технології і опрацювання великого обсягу первинної документації.

Етап 4. Визначення витрат на капітал по кожному процесу за допомогою використання ACD-аналізу (Activity-Capital Dependence Analysis). Даний етап є відсутнім у традиційних розрахунках в рамках системи ABC. Оскільки у багатьох процесах споживаються не лише ресурси, але й інвестиції капіталу, то повна вартість багатьох процесів є вищою за вартість, розрахованою в рамках системи ABC. Як результат, система ABC часто занижує витрати по об’єктах калькуляції. Інтегрована система ABC-EVA визначає витрати на капітал для тих процесів, які вимагають інвестування капіталу. Така інформація отримується шляхом розрахунку на основі балансу компанії витрат на капітал. Далі ці витрати додаються до витрат по кожному процесу, розрахованих в рамках системи ABC.

Етап 5. Вибір кост-драйвера (бази розподілу). Даний етап є таким же, як і при використанні традиційної системи ABC. Кост-драйвери служать для віднесення витрат по процесу на продукти на основі споживання продуктом результатів тієї чи іншої діяльності. Таким чином, операційні кост-драйвери використовуються для перерозподілу операційних витрат, а капітальні кост-драйвери – для перерозподілу витрат на капітал. Взагалі, точний вибір носіїв витрат дозволяє вірно розподілити витрати за роботами на основні групи продукції. Так, витрати на амортизацію розподіляються між видами продукції, виходячи з машино-годин роботи обладнання. Базою розподілу витрат на оренду складських приміщень є об’єм, що займається відповідною продукцією. Вибір баз розподілу витрат дозволяє максимально точно визначити собівартість готової продукції.

Етап 6. Калькуляція операційних витрат за видами продукції. Даний етап полягає у розрахунку операційних витрат на кожен вид продукції згідно обраних баз розподілу (етап 5).

Етап 7. Визначення витрат капіталу на кожен вид продукції. Розрахунок EVA. На даному етапі розраховується споживання інвестиційних ресурсів кожною групою продукції. Для цього здійснюється аналіз коштів, заморожених у дебіторській заборгованості і запасах окремо для кожного виду продукції.

У табл. 3 представлені результати застосування моделі ABC-EVA за групами продукції ВАТ “Сумихімпром”.

Таблиця 3

Розрахунок показника EVA за групами продукції

 

На основі даних табл. 3 розрахуємо значення економічної доданої вартості для кожного виду продукції шляхом вирахування суми затрат капіталу на виробництво кожного виду продукції з прибутку після сплати податку (EBIT·(1 – T)):

EVA_{суперфосфат} = -2048,9 грн. – 350,84 грн. = -2399,74 грн.

EVA_{суперагро} = -832,3 грн. – 926,64 грн. = -1758,94 грн.

EVA_{двоокис титану} = 54113,0 грн. – 1900,85 грн. = 52212,15 грн.

Загальний показник економічної доданої вартості для виробництва трьох основних видів продукції є позитивним, однак очевидно, що дана тенденція зберігається лише за рахунок високої ефективності виробництва двоокису титану. Адже показник EVA для виробництва мінеральних добрив є від’ємним, що свідчить про неефективність майбутнього інвестування у виробництво мінеральних добрив. Варто пам’ятати і те, що показник EVA в цілому для підприємства має від’ємне значення, а тому це спричиняє низьку ефективність виробництва взагалі. Отже, доцільно зосередитись на виробництві двоокису титану, нарощуючи обсяги його виробництва, або ж застосовувати програми реінжинірингу процесів, спрямовані на зменшення витрат на виробництво мінеральних добрив та підвищення їх якості.

Багато систем ABC розроблені для визначення витрат, які відображаються лише у звіті про прибутки і збитки. На нашу думку, даний підхід є невірним, оскільки він надає неповну інформацію. Необхідно також враховувати вартість капіталу, що використовується у виробництві певного продукту або обслуговуванні певного клієнта. Наприклад, якщо клієнт наполягає на подовженні терміну оплати, то додаткові витрати, пов’язані з дебіторською заборгованістю по даному покупцю, повинні враховуватися у системі ABC. Менеджери мають фокусуватися на вартості і капіталі.

Проте, навіть коли певна система ABC удосконалюється з тим, щоб включати вартість капіталу, вона все ще надає неповну картину. І хоча витратний аспект є життєво важливим, менеджерам необхідно розуміти вплив на надходження, обсяги, задоволення клієнтів, ринкову позицію, моральний стан працівників і ряд інших факторів. Таким чином, сама по собі інформація про витрати, незалежно від її точності, є недостатньою для максимізації вартості. Менеджерам необхідно розуміти, як витрати взаємодіють з іншими показниками ефективності перед тим, як вони зможуть покращити ефективність свого бізнесу.

Висновки. Модель ABC-EVA можна використовувати на будь-якому підприємстві. Її впровадження дозволить підвищити відповідальність менеджерів за прийняття рішень, зменшити кількість конфліктних ситуацій між підрозділами підприємства, оскільки вони ітимуть до єдиної мети – максимізації вартості бізнесу, а також надасть змогу керівництву підприємства мати більш точне уявлення про економічну ефективність і доцільність подальшого розвитку того чи іншого напрямку виробництва.

Оскільки модель ABC-EVA передбачає платність капіталу, то менеджерам збуту слід щомісяця нараховувати відсотки на залишок коштів у дебіторській заборгованості, менеджери-логісти мають оплачувати певний відсоток вартості сировини і готової продукції, що знаходиться на складі.

Модель ABC-EVA забезпечує спільну мову в рамках організації. Як правило, різні показники використовуються для різних процесів. Наприклад, зростання продажів і ринкової частки обговорюються при формулюванні стратегії, чиста теперішня вартість або внутрішня норма доходності розраховуються при аналізі потенційних інвестицій, прибуток і прибуток у розрахунку на акцію враховуються при аналізі перспектив поглинання, а прибуток від діяльності використовується при визначенні розміру оплати праці. Менеджерам, які для обґрунтування прийнятності проекту використовують показник внутрішньої норми доходності, немає потреби хвилюватися про фактичну ефективність їх роботи, оскільки показник внутрішньої норми доходності не можна використовувати для вимірювання ефективності протягом реалізації проекту. Менеджери, оплата праці яких залежить від бюджету, знають, що вміння обговорювати бюджет можуть бути більш вигідними, ніж фактичні результати.

Як відомо, значна частина культури організації визначається способом вимірювання і винагородження успіху. EVA показує, чи були працівники успішними і чи слід їх винагороджувати, а також допомагає менеджерам гарантувати, що певний бізнес-підрозділ збільшуватиме вартість компанії, тоді як інвестори можуть використовувати його для виявлення акцій, вартість яких, імовірно, зросте. Взагалі, стабільне покращення показника EVA є синонімом підвищення вартості компанії.

Список використаної літератури:

1. Єрмоленко Н. Шість кроків до ефективного управління капіталом. – круглий стіл. – №1-2 (14-15). – 2004. – С. 19-21.

2. Brigham, Eugene F., Louis C. Gapenski, Michael C. Ehrhardt. “Financial Management”. – Ninth Edition. – Harcourt College Publishers, 1999. – P. 47-49.

3. Cooper, Robert, Robert S. Kaplan. “Measure Cost Right: Make the Right Decisions”. – Harvard Business Review (September-October 1988, p. 96-102.

4. Dodd, James L., Shimin Chen. “Economic Value Added (EVA)”, Arkansas Business and Economic Review (Winter 1997), pp. 1-8. (8). 

5. Hubbell, William W. “A Case Study in Economic Value Added and Activities-Based Management”. – Journal of Cost Management (Spring 1996 b), p. 20-29.

6. Hubbell, William W. “Combining Economic Value Added and Activities-Based Management”. – Journal of Cost Management (Spring 1996 a), p. 18-29.

7. Ross, Stephen A., Randolph W. Westerfield, Bradford P. Jordan. “Fundamentals of Corporate Finance”. – McGraw-Hill Companies, Inc., 1998. – P. 410-416.

8. Roztocki, Warcyz, Kim LaScola Weedy. “An Integrated Activity-Based Costing and Economic Value-Added System as An Engineering Management Tools for Manufacturers”. – University of Pittsburgh. www.pitt.edu/~roztocki/abc/abc.htm

9. Stewart, G. Bennett. “The Quest for Value: A Guide for Senior Managers”, Harper Business, New York (1991). http://www.gestiopolis.com/canales/gerencial.htm