Щодо складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку
Лист Державної податкової адміністрації України
від 2 серпня 2006 р. N 8466/6/17-0716
Державна податкова адміністрація України повідомляє.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 22.05.03 року N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з підпунктом 4.2.11 пункту 4.2 статті 4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності.
Згідно із статтею 17 Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з інших доходів, є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (п. 17.2 "а").
У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону).
Якщо платник податку помирає або визначається судом померлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активів такого платника податку (нарахованих на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, встановлених законом (п. 2.3 ст. 2 Закону).
Відповідно до п. 11.11 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", який набрав чинності з 1 жовтня 1997 року, датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з продажу газу всім категоріям споживачів до 1 січня 2001 року була дата зарахування коштів на банківській рахунок або до каси платників податку, що здійснювали таку діяльність.
До набрання чинності Податковим кодексом України, згідно із Законом України від 11.07.01 N 2649-III "Про внесення зміни до статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", визначення бази оподаткування платників податків за операціями з продажу теплової енергії, газу природного (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, чи надання послуг, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (ЖЕКи) здійснюється за касовим методом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з надання зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.
Прикінцевими положеннями Закону України від 23.06.05 N 2711-ІV "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" внесено зміни до ст. 4.5 Закону України "Про податок на додану вартість", в якій зазначено, що не підлягають коригуванню суми податкового зобов'язання та податкового кредиту заборгованості, до якої застосовуються механізм списання, взаєморозрахунків, реструктуризації та/або часткової оплати на умовах, визначених Законом України N 2711-IV.
Заступник голови ДПА України
С. Лекарь
Щодо виплати матеріальної допомоги
Лист Державної податкової адміністрації України
від 24 липня 2006 р. N 8053/6/17-0716
(Витяг)
Державна податкова адміністрація України розглянула... лист..., і оскільки в ньому не зазначено, яка саме матеріальна допомога виплачується до відпустки, повідомляємо таке.
При розгляді питання щодо оподаткування нецільової благодійної (матеріальної) допомоги слід також мати на увазі, що для цілей Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (за текстом - Закон) згідно з пунктом 1.1 ст. 1 під терміном "заробітна плата" слід розуміти також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом та відносяться до фонду оплати праці.
Отже, якщо виплата допомоги, наприклад, на оздоровлення, передбачена в працедавця положеннями про оплату праці найманих працівників (галузевою угодою, колективним договором, контрактом тощо), прийнятими згідно з нормами трудового законодавства, то така матеріальна допомога з метою оподаткування розглядається як заробітна плата і вся сума такої допомоги повинна включатися до складу загального місячного оподатковуваного доходу та оподатковуватися за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону.
Якщо працівнику виплачується нецільова благодійна (матеріальна) допомога, тобто за його заявою у зв'язку з особистими обставинами, то її оподаткування регулюється пп. 9.7.3 п. 9.7 ст. 9 Закону, відповідно до якого не підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника податку сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного рівня доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 (у 2006 році - 680 грн.), за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги згідно з пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону.
Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (у 2006 році - 680 грн.).
У всіх випадках виплати нецільової благодійної, в тому числі матеріальної, допомоги, у розмірі, що не перевищує на рік у 2006 році 680 грн., платнику податку, незалежно провадилась така виплата працедавцем чи іншою особою - податковим агентом, така допомога не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у джерела виплати.
Сума перевищення допомоги над вказаним розміром підлягає оподаткуванню у джерела виплати за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону (13 % на період 2004 - 2006 років).
При цьому про всі випадки виплати нецільової благодійної (матеріальної) допомоги податковий агент, в тому числі неприбуткова благодійна організація, повинен повідомити податковий орган у податковому розрахунку за формою N 1ДФ.
Заступник Голови
Л. В. Ходос
ЩОДО ПОРЯДКУ ОПОДАТКУВАННЯ КОШТІВ, ОТРИМАНИХ З БЮДЖЕТУ ДЛЯ СУБСИДІЙ ГРОМАДЯНАМ
Лист Державної податкової адміністрації України
від 23 березня 2006 р. N 5485/7/16-1517-13
Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо порядку оподаткування коштів, отриманих з бюджету для субсидій громадянам, і повідомляє.
Діючим законодавством встановлено окремий порядок оплати вартості житлово-комунальних послуг. Перша частина складається з тарифу на оплату таких послуг, який сплачується населенням, а друга частина - з дотації з бюджету на покриття збитків від продажу послуг за тарифом. Оплата вартості комунальних послуг, наданих населенню за тарифом, може здійснюватися в два етапи: оплата безпосередньо населенням та оплата за рахунок бюджетних субсидій, наданих у межах тарифу.
Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній до 31.03.2005 p., було визначено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначалася виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами). До складу договірної (контрактної) вартості включалися будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Тобто до 31.03.2005 р. Законом визначалося два способи визначення бази оподаткування податком на додану вартість виходячи з формування договірної (контрактної) вартості: перший спосіб - за вільними цінами; другий - за регульованими цінами (тарифами).
При цьому враховуючи те, що житлово-комунальні послуги підлягають державному регулюванню та реалізуються за встановленими тарифами, то база оподаткування таких послуг визначалася виходячи із розміру встановленого тарифу незалежно від того, з яких джерел такий тариф отримувався в повному розмірі чи частково (від громадянина чи від бюджету).
А тому, якщо з місцевого бюджету відшкодовується частина тарифу, встановленого органами виконавчої влади, яка не сплачена населенням у зв'язку з отриманням будь-яких категорій пільг та субсидій по оплаті житлово-комунальних послуг, то такі відшкодування як складові частини регульованого тарифу включаються до об'єкта оподаткування, базою якого є тариф.
Слід враховувати також те, що частка плати за житлово-комунальні послуги, яку бюджет у вигляді субсидії оплачує замість цього громадянина, у сукупному доході такого громадянина визначається виходячи із розміру тарифу, затвердженого з урахуванням податку на додану вартість, а тому і розмір субсидії, яка отримується громадянами у вигляді вищезазначеної різниці, містить в собі податок на додану вартість. Таким чином, ці кошти (субсидії) разом з коштами, сплаченими безпосередньо кожним одержувачем субсидії, в загальній сумі складають тариф на житлово-комунальні послуги. Цей тариф і є базою для об'єкта оподаткування підприємства, що надає такі послуги.
Кошти, які бюджет у вигляді субсидії оплачує замість громадянина як частку плати за житлово-комунальні послуги, підприємство не може класифікувати як такі, що на них поширюються норми пп. 3.2.7, оскільки частка плати за житлово-комунальні послуги, яку бюджет у вигляді субсидії оплачує замість громадянина, є субсидією з бюджету, наданою бюджетом безпосередньо громадянину - споживачу таких послуг, а не підприємству. Для підприємства ці кошти є складовою частиною тарифу, отриманою з іншого джерела.
Крім бюджетних субсидій і дотацій для пільгових категорій населення, житлово-комунальні підприємства отримують з бюджету дотації на покриття від'ємної різниці, яка склалася між витратами на виготовлення (придбання) комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню за встановленими тарифами. Така бюджетна дотація не включається до бази оподаткування, оскільки не є частиною регульованого тарифу.
При цьому відповідно до норм пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону платник податку, який здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 та 5 цього Закону, повинен суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносити, відповідно, до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включати.
Починаючи з 31 березня 2005 року, згідно із змінами, внесеними до цього пункту Закону України від 25.03.2005 p. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", редакція п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" не містить окремого порядку визначення бази оподаткування для операцій з поставки товарів (послуг), вартість яких визначається за регульованими цінами (тарифами), а тому для таких товарів (послуг) база оподаткування визначається у загальновстановленому порядку.
З 31 березня 2005 року згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Поряд з цим згідно з пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону (з урахуванням останніх змін і доповнень) не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі). Таким чином, дотація, яка отримується підприємством як різниця між витратами на виготовлення (придбання) комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню за встановленими тарифами, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки надається безпосередньо підприємству.
Таким чином, як до 31.03.2005 р., так і після цієї дати, до бази оподаткування податком на додану вартість у підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, включаються всі суми коштів, отримані в зв'язку з компенсацією вартості житлово-комунальних послуг, враховуючи ті, що отримані безпосередньо від громадян, та ті, що отримані з бюджету як субсидія, надана громадянам. Кошти, що надходять таким підприємствам з бюджету як дотація на покриття від'ємної різниш, яка склалася між витратами на виготовлення (придбання) комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню за встановленими тарифами, до бази оподаткування не включаються.
Вищевикладений порядок оподаткування коштів, отриманих в зв'язку з компенсацією вартості житлово-комунальних послуг (ті, що отримані безпосередньо від громадян, та ті, що отримані з бюджету як субсидія, надана громадянам) викладено також в Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 09.12.2004 р. N 04-5/3359 та в ряді листів ДПА України, направлених на адресу як окремих платників податку, так і на адресу регіональних податкових адміністрацій України, зокрема від 04.11.99 р. N 16-1121 (пункт 12), від 16.11.2000р. N 15251/7/16-1201 (пункт 40).
Що стосується листа ДПА України від 02.07.98 р. N 7945/10/16-1201, то зазначений лист не може використовуватися окремим підприємством в своїй діяльності, оскільки не є загальним роз'ясненням, а був підготовлений в зв'язку з окремим запитом стосовно оподаткування коштів, одержаних з бюджету відділами (управліннями) субсидій для подальшого їх перерахування житлово-комунальним підприємствам в рахунок оплати вартості житлово-комунальних послуг, що надаються цими підприємствами громадянам.
Перший заступник Голови
Г. Оперенко
щодо набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. N 193 та обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності
Лист Департаменту політики державного соціального страхування
Міністерства праці та соціальної політики України
від 5 липня 2006 р. N 442/020/99-06
У Департаменті політики державного соціального страхування Мінпраці розглянуто … лист щодо набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. N 193 та обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266, не встановлює та не змінює права застрахованих осіб на одержання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (у тому числі допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах). Таке право встановлено законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Зазначеним Порядком визначено механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку страхових виплат.
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. N 193 "Про внесення змін до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням" також не визначає прав і обов'язків громадян, тому вона повинна набирати чинності з 22.02.2006 р. - дати її прийняття.
Зважаючи на викладене, для страхових випадків (у тому числі тимчасова непрацездатність), які настали до 22.02.2006 р. (приклади II та III - лікарняні листки видано з 20.02.2006 р. по 08.03.2006 р. та з 20.02.2006 р. по 03.03.2006 р.), обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності необхідно здійснювати без урахування змін до Порядку (незалежно від дати закриття лікарняного листка та його пред'явлення до комісії із соціального страхування підприємства).
Директор Департаменту політики державного соціального страхування
Т. Антоненко
ЩОДО ПЕРЕРАХУНКУ ЛІКАРНЯНИХ ТА ДЕКРЕТНИХ
Лист Міністерства праці та соціальної політики України
від 25 травня 2006 р. N 332/020/99-06
Департаментом політики державного соціального страхування розглянуто ваш лист щодо перерахунку лікарняних та допомоги по вагітності та пологах з урахуванням нового розміру заробітної плати за січень - лютий 2006 року.
Середня заробітна плата для оплати листка непрацездатності обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 р. N 1266, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.06 р. N 193 (далі-Порядок).
Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата застрахованої особи для оплати листка непрацездатності, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески. Таким періодом є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1 числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.
Відповідно до пункту 7 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян), в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Враховуючи те, що при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат може включатися лише заробіток, з якого сплачені страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, немає підстав для коригування заробітної плати у зв'язку з підвищенням посадових окладів, оскільки страхові виплати не будуть забезпечені фінансовими ресурсами Фонду.
Усі виплати, з яких сплачено страхові внески під час обчислення середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат включаються в межах максимальної величини в тому місяці, в якому їх було нараховано, в т. ч. суми донарахованих доплат по заробітній платі за січень - лютий 2006 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України N 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", які включені до фонду оплати праці у березні.
Заступник директора
департаменту політики державного соціального страхування
О. Боков
щодо нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
від 17 липня 2006 р. N 02-24-1530
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянула лист щодо нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на суми донарахованої заробітної плати працівникам за попередні періоди і повідомляє.
Порядок нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) визначається Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. N 2240 (далі - Закон N 2240), "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 р. N 2213 (далі - Закон N 2213) та Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженою постановою правління Фонду від 26.06.2001 р. N 16 (далі - Інструкція N 16).
Відповідно до статті 1 Закону N 2213 базою для нарахування страхових внесків до Фонду є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. N 108/95, та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Статтею 23 Закону N 2240 та пунктом 4.1 розділу 4 Інструкції N 16 встановлено, що нарахування страхових внесків до Фонду страхувальники здійснюють щомісячно.
Згідно з пунктом 1.6.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. N 5, якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування.
Враховуючи зазначене, сума донарахованої заробітної плати включається в базу для нарахування страхових внесків до Фонду в місяці, у якому здійснено донарахування, і на такі виплати слід нараховувати та з них утримувати страхові внески до Фонду в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що діє у момент їх нарахування.
Водночас донарахування заробітної плати за попередні періоди не впливатиме на розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності, що виплачена за попередній період, оскільки при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги включається лише сума оплати праці, з якої у розрахунковому періоді сплачені страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Заступник директора
О. Леонов
ЩОДО ВИДАЧІ ДОВІДКИ ПРО ТИМЧАСОВУ НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ДОПОМОГИ ПО ТИМЧАСОВІЙ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ НА ЇЇ ПІДСТАВІ
Лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
від 31 серпня 2006 р. N 01-16-1788
У зв'язку з чисельними зверненнями від виконавчих дирекцій відділень Фонду, профспілкових об'єднань, страхувальників та застрахованих осіб щодо видачі довідок про тимчасову непрацездатність та про порядок проведення нарахування і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності по цих довідках, повідомляємо.
Відповідно до пункту 1 статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. N 2240-ІІІ підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, тому запропонована МОЗ довідка про тимчасову непрацездатність не є підставою для розрахунку страхувальником розміру допомоги та надання її за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Надання допомоги по тимчасовій непрацездатності можливо лише після обміну довідок на листки непрацездатності встановленого зразка.
З метою забезпечення права застрахованих осіб на своєчасне отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах Виконавчою дирекцією Фонду було надіслано листи до Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Федерації профспілок та Федерації роботодавців України щодо прискорення вирішення питання друку бланків листків непрацездатності та недопущення у подальшому ситуації з їх відсутністю у лікувально-профілактичних закладах.
Директор
С. Санченко
щодо порядку нарахування і сплати страхових внесків до Фонду
Лист Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
від 27 червня 2006 р. N 164-07-2
(Витяг)
На <...> лист щодо порядку нарахування і сплати страхових внесків до Фонду із сум перерахованої заробітної плати страхувальниками відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. N 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" повідомляємо.
У зв'язку з тим, що відповідно до пункту 15 зазначеної постанови умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 березня 2006 року, тому буде здійснено перерахунок заробітної плати за січень - лютий 2006 року.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що обмеження виплат максимальною величиною, на які нараховуються страхові внески, здійснюється за кожний місяць окремо в розмірі обмеження, яке діяло в період, за який здійснюється нарахування виплат, страхові внески нараховуються із застосуванням максимальної величини у розмірі 4830 гривень окремо за січень та лютий.
При цьому нарахування страхових внесків проводиться на всі суми перерахованої відповідно до зазначеної постанови заробітної плати з урахуванням розміру максимальної величини.
У разі неправильного нарахування страхувальниками страхових внесків на ці суми перерахованої заробітної плати у зв'язку з невірним відображенням бази нарахування страхувальники разом із звітом за II квартал повинні надати коригуючий звіт за I квартал п. р., в якому відобразити загальну суму виплат, на які нараховуються страхові внески з врахуванням перерахунку окремо за січень, лютий, березень із застосуванням максимальної величини у розмірі 4830 гривень та відповідні помісячні нарахування страхових внесків.
...
Заступник директора
П. Тертичний