В.В. Черноіванов,

канд. екон. наук,

директор департаменту Фонду державного майна України

 

&                   Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Со вступлением в действие Гражданского и Хозяйственного кодексов Украины изменен порядок государственной регистрации реорганизации предприятий. В частности, установлена новая, более сложная и продолжительная по времени процедура прекращения деятельности предприятий, направленная на защиту имущественных прав кредиторов.

·          В статье приведены предложения по координации выполнения  работ в процессе государственной регистрации прекращения деятельности  реорганизуемых предприятий и создания на их основе новых субъектов хозяйствования. Прежде всего, это касается согласования по срокам составления передаточного акта и формирования на его основе вступительного баланса вновь создаваемого предприятия.

·          Изложены особенности осуществления таких работ на примере преобразования государственных предприятий в открытые акционерные общества в процессе приватизации.

 

&                   Key issues that are examined:

·          With the introduction of Civil and Economic codes of Ukraine the order of the state registration of reorganization of the enterprises is changed. In particular, new, more complex and enduring procedure of the termination of activity of the enterprises, directed on protection of property rights of creditors is established.

·          Sugestions on coordination of actions during the state registration of the termination of activity of the reorganized enterprises and creation on their basis of new ones are resulted in the article. First of all, it concerns the coordination on terms of drawing up the transfer certificate and formation on its basis of introductory balance of created enterprise.

·          Features of realization of such works are stated by the example of transformation of the state enterprises to open joint-stock companies during privatization.

 

З початком процесів приватизації в агропромисловому комплексі, а також набуттям чинності Указів Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та від 29 січня 2001 року № 62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» активного розвитку  набула реорганізація підприємств і організацій АПК, спрямована в першу чергу на пошук нових, більш ефективних шляхів організації виробництва на приватній основі, створення умов для залучення недержавних інвестицій на технічне переозброєння цих підприємств (організацій), поповнення їх обігових коштів.

Пошук ефективних шляхів реформування суб’єктів господарювання АПК постійно перебуває  в полі зору науковців та практиків. Зокрема, цим питанням приділяється увага в роботах О.Ю Луценка [2], М.Й. Маліка та П.М. Федієнка [3], В. М. Меселя-Веселяка [4], О.М. Онищенка [5] та інших. Також слід зазначити про підготовлений науковим колективом під головуванням П.Т. Саблука та Г.М. Підлісецького практичний посібник «Реформування майнових відносин у підприємствах АПК» [6]. 

Проте трансформація відносин власності в АПК — проблема комплексна, що має разом з економічним  також правовий та інші аспекти. Зміна кожного з наведених аспектів впливає в цілому на визначення конкретних шляхів розв'язання цієї проблеми.  

Так, при подальшому виконанні робіт з реформування суб’єктів господарювання АПК необхідно звернути увагу на суттєві зміни в порядку проведення їх реорганізації, які відбулися в цивільному законодавстві після набуття чинності Цивільного та Господарського кодексів з 1 січня 2004 року.

У першу чергу це стосується того, що Цивільним кодексом України (далі — ЦКУ), а також  Господарським кодексом України (далі — ГКУ)  встановлюється нова процедура припинення діяльності юридичної особи, що реорганізується, яка передбачає право кредиторів вимагати дострокового виконання взятих перед ними цією юридичною особою зобов’язань.

Головна мета запровадження в українському законодавстві змін у процедурі припинення суб’єктів господарювання в результаті їх реорганізації полягає в захисті майнових прав кредиторів від можливих випадків шахрайства або неналежного виконання взятих суб’єктами на себе зобов’язань  завдяки зміні організаційно-правової форми боржників, їх поділу на декілька суб’єктів господарювання, злиттю чи приєднанню до інших суб’єктів господарювання.

Поява зазначеної вище процедури припинення насамперед пов’язана з «впорядкуванням системи державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, гармонізації процедур реєстрації з європейським законодавством» [1].

Питання припинення діяльності підприємств у процесі їх реорганізації достатньо повно розглянуте з правової точки зору [7]. Проте воно ще не отримало належної економічної та організаційної оцінки.  Хоча не слід недооцінювати важливості цього питання, оскільки від того, наскільки грамотно та скоординовано вдасться провести процедуру припинення підприємства в процесі його реорганізації, залежатимуть кінцеві результати: чи отримає підприємство нову організаційно-правову форму, сприятливу для залучення нових інвестицій та розвитку виробництва, чи навпаки — буде зруйноване через невдалі дії.

Початок процедури припинення діяльності підприємства  відповідно до статті 59 ГКУ співпадає з прийняттям рішення про це  власником (власниками) вказаного підприємства чи уповноваженим ними органом,  рішення інших осіб — засновників підприємства чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, — за рішенням суду (далі — уповноважені органи).

Стаття 105 ЦКУ передбачає, що уповноважені органи, які прийняли рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, який здійснює державну реєстрацію (далі — реєструючий орган). На підставі повідомлення реєструючий орган  вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Наступним кроком є призначення уповноваженим органом за погодженням з реєструючим комісії з припинення юридичної особи та встановлення порядку й термінів припинення юридичної особи. При цьому виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладене уповноваженим органом на орган управління юридичної особи.

З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, у яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і термін заявлення кредиторами вимог до неї.

Комісія повинна вживати всіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляти їх про припинення юридичної особи.

У свою чергу, відповідно до статті 107 ЦКУ, кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання.

Після закінчення терміну для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються уповноваженим органом; нотаріально посвідчені копії цих документів передаються реєструючим органам за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, та місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.

Наведена вище процедура покладена в основу порядку державної реєстрації припинення юридичної особи, викладеного у Розділі ІV  Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», що набув чинності з 1 липня 2004 року (далі — Закон про державну реєстрацію).

Згідно з цим Законом державна реєстрація припинення юридичної особи складається з декількох етапів, серед яких можна виділити наступні ключові:

— державну реєстрацію рішення уповноваженого органу про припинення юридичної особи;

— складання комісією з припинення юридичної особи, сформованої уповноваженим органом за погодженням з реєструючим органом, за результатами розрахунків з кредиторами, передавального акта;

— державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Виконання органами, уповноваженими управляти державним майном, функції з припинення державного підприємства в процесі  його реорганізації визначає певні особливості в складі документів, які виготовляються в процесі провадження цієї процедури (Табл. 1).

Особливістю Закону про державну реєстрацію є те,  що цим законодавчим актом визначаються достатньо жорсткі терміни виконання кожного з етапів порядку державної  реєстрації.  Безперечно, це позитивний момент, який запобігає гальмуванню чи блокуванню процедур створення, реорганізації або ліквідації суб’єктів господарювання.

 

Таблиця 1

Державна реєстрація припинення діяльності державного підприємства

 

Зокрема, під час проведення процедури реєстрації припинення юридичної особи Законом про державну реєстрацію встановлюються такі терміни виконання робіт:

— погодження уповноваженим органом з реєструючим складу комісії з припинення юридичної особи  — 2-3  робочі дні з дати надходження до реєструючого органу всіх необхідних документів щодо прийнятого уповноваженим органом рішення про припинення юридичної особи (ч. 9 та 10 статті 34 Закону про державну реєстрацію);

— внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи  — 1 день з дати надходження до реєструючого органу  всіх необхідних документів щодо прийнятого уповноваженим органом рішення про припинення юридичної особи (ч. 1 статті 35 Закону про державну реєстрацію);

— розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і термін заявлення кредиторами вимог до неї — 10 робочих днів з дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру (ч.18 статті 22 Закону про державну реєстрацію);

— складання та затвердження передавального акта — не менше 2-х місяців з дати опублікування повідомлення  про припинення юридичної особи (ч. 1 статті 37 Закону про державну реєстрацію);

— внесення  до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи — 3 робочі дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (ч.9 статті 36 Закону про державну реєстрацію);

— розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про державну реєстрацію припинення юридичної особи — 10 робочих днів з дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру (ч.18 статті 22 Закону про державну реєстрацію).

Таким чином, виконання всіх робіт з проведення процедури державної реєстрації припинення юридичної особи відповідно до Закону про державну реєстрацію разом складає близько трьох місяців.

Крім того, перед учасниками процесу реорганізації юридичної особи постає питання проведення процедури державної реєстрації нової юридичної особи — правонаступника державного підприємства, що припиняє свою діяльність, яка також складається з декількох етапів, та вимагає певних витрат часу й коштів (Табл. 2).

 

Таблиця 2

Державна реєстрація нового відкритого акціонерного товариства,

що створюється в процесі приватизації

 

У зв’язку з наведеним вище потребує вирішення проблема узгодження за часом проведення дій з припинення державного підприємства, що реорганізується, та державної реєстрації його правонаступника.

Адже цілком зрозуміло, що зазначені процедури не можуть виконуватися одна за одною оскільки тоді через розрив у часі між припиненням однієї юридичної особи та державною реєстрацією створення іншої юридичної особи — правонаступника — не вдасться зберегти господарюючий майновий комплекс, і тому, замість реорганізації державного підприємства, фактично відбудеться його ліквідація зі всіма пов’язаними з цим наслідками.

Таким чином, ряд заходів за вказаними процедурами в процесі реорганізації мають виконуватися одночасно.

Насамперед це стосується кінцевих етапів робіт — державної реєстрації припинення юридичної особи, що реорганізується, та державної реєстрації нової юридичної особи-правонаступника, а також подання реєструючому органу всіх необхідних для державної реєстрації документів.

Разом з тим, з цього не витікає, що решта робіт, які виконуються у рамках реалізації зазначених процедур, також мають збігатися в часі.

Так, підготовка установчих документів нової юридичної особи, що створюється на базі особи, яка припиняється в процесі реорганізації, може здійснюватися лише після завершення розрахунків з кредиторами протягом терміну, встановленого процедурою припинення.

Подібно до цього вступний баланс нової юридичної особи має складатися на базі передавального акта, що затверджується уповноваженим органом під час провадження процедури припинення. Якщо ця умова не буде виконана, то вступний баланс буде складено ще до завершення всіх розрахунків з кредиторами й існуватиме загроза невідповідності цього документа реальному складові активів та пасивів, що переходять до новоствореної юридичної особи.

У випадку, коли відбувається реорганізація державного підприємства  в процесі приватизації шляхом його перетворення на відкрите акціонерне товариство, до проведення процедур припинення юридичної особи та створення на її базі нового суб'єкта господарювання  встановлюються додаткові вимоги, пов’язані з необхідністю дотримання норм законодавства з питань приватизації.

Так, Законом України «Про приватизацію державного майна»  встановлюються наступні терміни виконання окремих робіт у процесі підготовки об’єкта приватизації до продажу:

— затвердження складу комісії з приватизації — 1 місяць з дня прийняття державним органом приватизації рішення про приватизацію об’єкта (ч. 1 статті 13 Закону);

— подання комісією з приватизації державному органові приватизації проекту плану приватизації — 2 місяці з дня затвердження складу комісії з приватизації (ч. 1 статті 13 Закону);

— затвердження державним органом приватизації плану приватизації — 10 днів з дня надходження проекту цього документу від комісії з приватизації (ч.4 статті 14 Закону).

При цьому слід враховувати, що відповідно до статті 14 Закону  про приватизацію державного майна проект плану приватизації повинен передбачати, зокрема, початкову ціну об’єкта приватизації (розмір статутного фонду господарського товариства, що створюється на базі  державного підприємства, яке приватизується). Крім того, до проекту плану приватизації повинен додаватися акт оцінки вартості об’єкта приватизації, який складається відповідно до законодавства та затверджується органом приватизації.

Отже, проект плану приватизації, а разом з ним  — акт оцінки вартості об’єкта приватизації мають складатися комісією з приватизації вже після затвердження передавального акта, який оформлюється в процесі провадження процедури припинення державного підприємства, що приватизується.

Тобто, виконання робіт з  припинення державного підприємства, що приватизується, повинно дещо випереджати за часом підготовку документів, на підставі яких буде здійснюватися подальше створення відкритого акціонерного товариства та розміщення його акцій.

З огляду на наведене вище, постає питання щодо можливості покладення на комісію з приватизації функцій комісії з припинення юридичної особи, що створюється відповідно до частини другої статті 105 ЦКУ. На нашу думку, це робити недоцільно з  огляду на такі  обставини.

ЦКУ встановлює, що з моменту призначення комісії з припинення юридичної особи до неї переходять повноваження щодо управління справами цієї юридичної особи. При цьому комісія з припинення юридичної особи має виступати в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

 З іншого боку, до складу комісії з приватизації (комісії з корпоратизації) входять представники не лише органу приватизації (засновника) але також інших міністерств та відомств, які не уповноважені виконувати роботи з припинення юридичної особи.

Тому в даному випадку доцільно створення органом приватизації (засновником) комісії з припинення юридичної особи окремо від комісії з приватизації (комісії з корпоратизації), включивши до її складу керівників державного підприємства, що приватизується (корпоратизується). Завдяки цьому вдасться уникнути від розв’язання ряду складних питань, пов’язаних з делегуванням повноважень керівника підприємства іншим особам, що має відбуватися в процесі припинення юридичної особи, виходячи з наведеної вище норми ЦКУ.

Таким чином, нові вимоги цивільного законодавства до проведення реорганізації юридичних осіб обумовлюють додаткове ускладнення порядку приватизації державних підприємств, одночасне створення та подальшу діяльність на цих підприємствах як комісії з приватизації, так і комісії з припинення юридичної особи, паралельне виконання цими комісіями різних робіт. Тому надзвичайної актуальності набуває координація дій зазначених комісій, спрямованих на дотримання процедурних норм законодавства у сфері державної реєстрації суб’єктів господарювання та законодавства з питань приватизації (корпоратизації) (рис.1,2).

Наведені вище пропозиції щодо побудови порядку виконання робіт, пов’язаних з державною реєстрацією,  актуальні також у випадку, коли відбувається реорганізація недержавних підприємств агропромислового комплексу. При цьому слід враховувати специфіку організаційно-правової форми того чи іншого суб’єкта господарювання, що реорганізується.

Рис. 1. Порядок перетворення державного підприємства

у ВАТ в процесі приватизації

Рис. 2. Порядок перетворення державного підприємства

у ВАТ в процесі корпоратазації

Так, наприклад, рішення про припинення колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських виробничих кооперативів, що реорганізуються, мають приймати вищі органи управління цих агроформувань  — загальні збори їх членів. Стосовно господарських товариств (акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю) таке рішення приймається  загальними зборами їх учасників, а фермерських господарств  — їх власниками. 

 

Список використаної літератури

1. Лисогор Н. Зміни у законодавстві про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності // Право України — 2004.— №1,—С. 71-73.

2. Лупенко Ю.О. Акціонерні товариства в АПК. — К.: ІАЕ УААН, 1997, — 185с.

3. Малік М.Й., Федієнко П.М. Аграрна реформа і розвиток підприємництва, — К.: ІАЕ УААН, 2003, — 245 с. 

4. Месель-Веселяк В. Організаційно-правові форми господарювання / Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК : Зб. Наук. пр.— К.: ІАЕ УААН, 2001. — С.4-17.

5. Онищенко О.М. Соціально-економічна природа і розміри сільськогосподарських підприємств // Економіка України — 2000. — № 6 — С. 58-64.

6. Реформування майнових відносин у підприємствах АПК (Практичний посібник)./ За ред. П.Т. Саблука та П.Т. Підлісецького. — К.: ІАЕ УААН, 2001, — 614с.

7. Щербина В. С. Господарське право України. Навч. Посібник — К.: Атіка, 1999, — 336с.