УДК 631.16:336.152:330.31

 

В.В. Макогон,

аспірант* кафедри фінансів та кредиту,

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

 

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·    Проанализировано влияние прибыльности отдельных отраслей сельского хозяйства на воспроизводственный процесс в них

·    Предлагаются новые подходы к оценке и калькуляции себестоимости органических удобрений в соответствии со стандартами бухгалтерского учета

·    Проанализировано влияние изменений в методике калькуляции себестоимости органических удобрений на экономическую эффективность производства зерна и молока

 

Key issues that are examined:

·    Influence of profitability of separate industries of agriculture on a reproduction process is analysed

·    New approaches to estimation and cost accounting of organic fertilizers in accordance with the standards of accounting are offered

·    Influence of changes in the method of cost accounting of organic fertilizers on economic efficiency of grain and milk production is analysed

 

Постановка проблеми та її зв’язок з важливими науковими і практичними завданнями. Особливістю відтворення в сільському господарстві на сучасному етапі є необхідність сполучення різних галузей рослинництва та тваринництва. Таке сполучення обумовлене, з одного боку, прагненням до більш ефективного використання виробничих ресурсів (вимоги сівозмін, зниження сезонності виробництва за рахунок розвитку галузей тваринництва тощо), з іншого, зниженням виробничих і фінансових ризиків унаслідок диверсифікації виробництва. Збільшення виробництва рослинницької продукції не можливе без підвищення родючості ґрунтів, і тому внесення гною є запорукою вирішення цієї проблеми. Гній забезпечує грунт органічними речовинами та біогенними елементами на 50% від потреби в поживних речовинах і зменшує загальну потребу в дорогих мінеральних добривах[1].

Окремі галузі сільського господарства характеризуються різним рівнем економічної ефективності і відповідно різною динамікою відтворювального процесу. Одна з причин такого становища полягає в механізмі розподілу витрат між окремими галузями, зокрема в оцінці гною як одного з об’єктів такого перерозподілу.

Аналіз останніх досліджень. Проблема ефективності та сталості відтворювальних процесів висвітлюється в публікаціях М.Д. Кондратьєва, І.І. Лукінова, П.Т. Саблука, В.М. Трегобчука, В.Й. Шияна, О.В. Олійника [2-6]. Проблема удосконалення галузевої структури та внутрішньгосподарської спеціалізації виробництва розглядається в наукових працях В.Я. Амбросова, М.М. Турченка [7-8]. Питання оцінки та калькуляції собівартості продукції рослинництва і тваринництва знайшли відображення в наукових працях М.Ф. Огійчука, Ф.Ф. Бутинця, П.І. Гайдуцького [9-11]. І все ж залишається чимало недостатньо досліджених питань щодо оцінки впливу сполучення галузей рослинництва і тваринництва на хід відтворювального процесу в сільському господарстві в умовах ринкового середовища та підвищення економічної ефективності виробництва продукції тваринництва за рахунок економічно обґрунтованого розподілу витрат між цими галузями.

Формулювання цілей (постановка завдання). Головною метою даної статті є висвітлення результатів дослідження показників економічної ефективності виробництва зернових і молока та залежності цих показників від способів оцінки гною, з чим пов’язані перерозподіл витрат між цими галузями та зміна в оцінках їх економічної ефективності.

Викладення основного матеріалу дослідження. Тенденції відтворення в окремих галузях сільського господарства певною мірою залежать від економічної ефективності виробництва в цих галузях і зокрема від рівня рентабельності. Для успішного розвитку процесу відтворення в окремій галузі необхідно мати рівень рентабельності виробництва в цій галузі не нище 15-17% для її самоокупності і 35-40 % для самофінансування розширеного відтворення виробництва [12].

У сільськогосподарських підприємствах Харківської області в 1998-2003 рр. виробництво зернових щороку було для господарств прибутковим, а рівень рентабельності коливався від 16,5 % в 1998 р. до 72,3 % в 2000 р. Унаслідок високої рентабельності продажу зерна сформувалася тенденція збільшення обсягів його виробництва (рис. 1). Закономірність зміни обсягів виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Харківської області в досліджуваному періоді характеризує така функція:

у=110,96х+11747

(у – валове виробництво зерна в сільськогосподарських підприємствах Харківської області в 1998-2003 рр.; х – порядковий номер року в досліджуваному періоді). Параметри функції свідчать, що в досліджуваному періоді обсяги виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Харківської області зростали за рік у середньому на 111 тис. ц.

Протилежними були закономірності відтворення галузі молочного скотарства. У 1998-2002 рр. продаж молока щороку приносив сільськогосподарським підприємствам збитки, а рівень збитковості в 1998 р. сягав 43,1%. І тільки в 2003 р. виробництво молока стало рентабельним, з рівнем рентабельності 7,4 %, що значно нижче відповідних показників зернового виробництва та виробництва соняшнику. Внаслідок низької ефективності молочного скотарства склалася тенденція до скорочення обсягів його виробництва (рис.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1 Аналіз динаміки виробництва зерна та молока в сільськогосподарських

підприємствах Харківської області в 1998-2003 рр.

Закономірність зміни обсягів виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах Харківської області в досліджуваному періоді характеризує функція:

у=-185,34х+3653,2

(у – валовий надій молока в сільськогосподарських підприємствах Харківської області в 1998-2003 рр.; х – порядковий номер року в досліджуваному періоді). Параметри функції свідчать, що в досліджуваному періоді надій молока в сільськогосподарських підприємствах Харківської області знижувався за рік у середньому на 185,3 тис. ц. Зменшення обсягів виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах області не дозволяє задовольнити мінімальні потреби населення в молочній продукції. У 2003 р. обсяг споживання молока на душу населення склав 217 кг [13], а мінімальна медично обґрунтована норма споживання складає 292 кг на рік [14].

Оцінка економічної ефективності молочного скотарства та, зокрема, визначення рівня рентабельності певною мірою залежать від методики калькуляції собівартості продукції. Згідно з Методичними рекомендаціями з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств [15], собівартість молока визначається діленням загальної суми витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) на кількість одержаного молока (в центнерах). Гній як побічну продукцію молочного та м’ясного скотарства оцінюють за витратами на його прибирання та доставку до місця зберігання і за вартістю підстилки.

Згідно з проектом П(С)БО 29 „Біологічні активи”, оцінку сільськогосподарської продукції при її первісному визнанні слід проводити за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Надалі сільськогосподарську продукцію після її первісного визнання оцінюють і відображають в обліку згідно з П(С)БО 9 „Запаси”. Згідно з проектом П(С)БО 29, у перелік видів сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів, одержаних у м’ясо-молочному скотарстві, входять лише молоко, приплід і приріст живої маси тварин на вирощуванні та відгодівлі. На нашу думку, слід включити до цього списку гній як побічну продукцію.

Базою для визначення справедливої вартості сільськогосподарської продукції, згідно з п. 12 проекту П(С)БО 29, є ціни активного ринку, а за відсутності активного ринку таке визначення проводиться або за останньою ринковою ціною операцій з такою продукцією (за умови відсутності значних змін в економічних умовах з дати такої операції до дати балансу), або шляхом використання додаткових показників рівня цін на сільськогосподарську продукцію. Кризове становище у м’ясо-молочному скотарстві призвело до нестачі органічних добрив, що в свою чергу стримує розвиток рослинництва й ускладнює процес формування активного ринку органічних добрив в Україні. У такій ситуації доцільно при первісній оцінці гною як побічної продукції скотарства виходити з порівняльної оцінки його застосування відносно мінеральних добрив.

В останні роки в практиці бухгалтерського обліку гній оцінювали найчастіше 10 грн за 1 т. Така оцінка гною певною мірою є заниженою, особливо з огляду на значення органічних добрив для підвищення родючості ґрунтів та ефективності виробництва в рослинництві. Гній на рівні з мінеральними добривами є джерелом підтримки балансу поживних речовин і балансу гумусу у ґрунті. Із внесенням 1 т гною у грунт надходить 5 кг азоту, 2,5 кг фосфору, 6 кг калію (або 13,5 кг д. р.), а також це сприяє утворенню 58 кг гумусу [16]. Виходячи із середньої оцінки 1 кг д. р. у складі мінеральних добрив у 2000-2003 рр., яка склала 3 грн за кг, можна визначити порівняльну оцінку 1 т гною на рівні 40,5 грн (3 грн х 13,5 кг д. р.).

Така оцінка гною, з одного боку, вплине на суму витрат, які будуть віднесені безпосередньо на молоко, відповідно, і на оцінку рівня його рентабельності, з іншого, призведе до деякого збільшення витрат в окремих галузях рослинництва, де використовується гній як органічне добриво. Розглянемо вплив зміни способу оцінки гною на показники економічної ефективності молочного скотарства (табл.). Рівень рентабельності виробництва в молочному скотарстві зріс би на 20-25 %, і кожного року в межах досліджуваного періоду його виробництво було б рентабельним. Рентабельне виробництво в молочному скотарстві сприяло б розширеному відтворенню у галузі.

Таблиця

Вплив способу оцінки гною на показники ефективності молочного скотарства

у сільськогосподарських підприємствах Харківської області в 2000-2003 рр.

 

* Коливання розрахункової вартості 1 т гною по роках обумовлене змінами середньої вартості 1 кг д. р. мінеральних добрив

 

Підвищення оцінки гною у 4 рази автоматично призведе до збільшення витрат у галузях рослинництва, які споживають гній як органічне добриво. На сьогодні витрати на внесення органічних добрив списують повністю на собівартість рослинницької продукції в рік внесення у грунт. Між тим дія гною простежується на протязі декількох років. Доцільно, на наш погляд, вартість органічних добрив розподіляти на витрати виробництва за роками пропорційно нормам післядії. У рік внесення гною у грунт слід включати у собівартість продукції лише ту частину його вартості, яка використовується рослинами в перший рік. Залишкову вартість гною слід відображати як витрати під урожай наступних років [17].

Наприклад у 2003 р. в сільськогосподарських підприємствах Харківської області було внесено на кожний гектар зернових культур у середньому 5,2 т органічних добрив. Оскільки в перший рік рослини можуть використати з гною лише 40 % поживних речовин, виробничі витрати в зерновому виробництві зростуть у розрахунку на 1 га на 60,3 грн [5,2 х (38,99-10,00) х 0,4], у наслідок чого рентабельність зернового виробництва знизилася б з 54,1 до 41,1%. Подібні зміни мали б місце і за умов попередніх років, отже можна стверджувати, що підвищення оцінки гною як побічної продукції молочного скотарства й органічного добрива в рослинництві не матиме принципово негативних наслідків для оцінки рівня ефективності зернового виробництва.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. На наш погляд, доцільно внести зміни до методики калькуляції, зміст яких полягає в оцінці гною при калькуляції продукції молочного скотарства за порівняльною ефективністю його застосування відносно мінеральних добрив. Такий підхід призведе до підвищення грошової оцінки гною приблизно в чотири рази і виробництво молока буде оцінене як рентабельне, що в свою чергу сприятиме розширеному відтворенню в галузі. Це матиме й інші позитивні наслідки: по-перше, сприятиме підвищенню зайнятості сільського населення та вирішенню багатьох соціальних проблем на селі; по-друге, сприятиме не тільки збалансуванню поживних речовин в ґрунті, а й підтриманню балансу гумусу і в цілому підвищенню родючості грунту; по-третє, розвиток молочного скотарства забезпечить зниження коливань у надходженнях грошових коштів на протязі календарного року. Підвищення оцінки гною не вплине принципово на рівень рентабельності зернового виробництва, яке є основним споживачем органічних добрив. Подальші дослідження доцільно спрямувати на з’ясування впливу підходу, запропонованого для оцінки органічних добрив, на показники ефективності виробництва в інших галузях тваринництва, а також на механізм розподілу між різними галузями витрат на органічні добрива з урахуванням їх післядії.

Список використаної літератури:

1. Пабат В.А., Тарарико Ю.А. и др. Животноводство: сырьевая база или продовольственная безопасность Украины? // Молочна промисловість – 2003. – № 11. – С.38-44.

2. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики – М.: Экономика, 1989. – 568 с.

3. Лукінов І.І. Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя) / НАН України, Ін-т економіки. – К., 1997. – 455с.

4. Саблук П.Т. Формування і розвиток наукових основ забезпечення відтворювального процесу // Економіка АПК. – 2003. – № 2. – С. 50-52.

5. Відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу АПК (теоретичні і практичні аспекти) / Ін-т економіки НАН України. – К., 2003. – 259 с.

6. Шиян В.И., Олейник А.В. Интегральные показатели эффективного использования ресурсного потенциала сельскохозяйственных предприятий: Лекция / ХСХИ. – Харьков, 1989. – 24 с.

7. Амбросов В.Я. Регіональні особливості аграрної реформи // Економіка України. – 1995. – № 4. – С. 59-66.

8. Турченко М. М. Удосконалення системи господарських зв’язків тваринництва з рослинництвом: комплексний підхід // Вісник Харк. держ. техн. ун-ту с.-г: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. – Вип. 25. – Харків, 2004. – С. 37-39.

9. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах / М.Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко, Л.Г. Панченко та ін.; За ред. М.Ф. Огійчука – К.: Вища освіта, 2003. – 800 с.

10. Організація бухгалтерського обліку / Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, С.М. Шулепова. – Житомир, 2001. – 452 с.

11. Бухгалтерське та податкове забезпечення майнових і земельних відносин у новостворених сільськогосподарських підприємствах: Посібник / За ред. П.І. Гайдуцького і П.Т. Саблука. – К.: ІАЕ, 2002. – 408 с.

12. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. – К.: Вища шк., 1994. – 312 с.

13. Тваринництво Харківської області: Стат. зб. – Харків, 2004. – 26 с.

14. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку: Інформ.-аналіт. зб. / За ред. П.Т. Саблука та ін. – Вип.5 – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 138 с.

15. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом № 132 від 18.05.2001 р. // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2001. – № 18. – С. 20-43.

16. Расчет баланса гумуса: Метод. указания по учеб.-исслед. и самостоят. работе студентов / Н.И. Лактионов, В.В. Дегтярев, И.В. Карпенко. – Харьков, 1991. – 18 с.

17. Билоусько В.С. Об оценке органических удобрений // Учет и финансы в колхозах и совхозах. – 1965. – № 12. – С. 35.