УДК 341.233.1

О.М. ПЕТРУК, д.е.н., професор,

завідувач кафедри фінансів,

 Житомирський державний технологічний університет

 

Н.Г. ВИГОВСЬКА, к.е.н., доцент,

кафедра фінансів,

Житомирський державний технологічний університет

 

ОБГРУНТУВАННЯ СИНЕРГЕТИЧНОГО ПІДХОДУ У ДОСЛІДЖЕННІ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

 

Питання, які розглядаються:

·      Розкрито передумови та переваги використання синергетичного підходу як методологічної основи дослідження проблем фінансового контролю.

·      Обґрунтовано, що синергетичний підхід є методом міждисциплінарних досліджень в рамках системного підходу, в основі якого - принцип розвитку.

·      Запропоновано основою структуризації фінансового контролю вважати рівень економічної системи, виділивши відповідні сфери фінансів на мікро-, макро- і мегарівнях.

Ключові слова: контроль, система фінансового контролю, синергетичний підхід, системний підхід.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Раскрыты предпосылки и  преимущества использования синергетического подхода как методологической основы исследования проблем финансового контроля.

·      Обосновано, что синергетический подход является методом междисциплинарных исследований в рамках системного подхода, в основе которого - принцип развития.

·      Предложено основой структуризации финансового контроля считать уровень экономической системы, выделив соответствующие сферы финансов на микро-,  макро- и мегауровнях.

Ключевые слова: контроль, система финансового контроля, синергетический подход, системный подход.

 

Issues that are examined:

·      Preconditions and advantages of synergetics approach usage as methodological basis of research of problems of financial screening are opened.

·      It is proved that synergetics approach is a method interdisciplinary researches within the limits of the system approach, which basis is a development principle.

·      It is offered to consider as a basis of structurization of financial screening to use a level of economic system, having allocated corresponding spheres of the finance on micro, - macro-, and megalevels.

Keywords: control, system of financial control, synergetics approach, system approach.

 

Постановка проблеми. Становлення в Україні соціально орієнтованої економіки та відповідних їй принципів управління господарськими процесами, зміцнення позицій різноманітних форм власності обумовлює необхідність організації адекватної системи фінансового контролю, що є визначальною умовою успішного розвитку країни. Ефективно організований контроль здатний впливати на результати господарської діяльності економічних суб’єктів, зміцнювати відносини власності, забезпечувати фінансову безпеку країни.

Тому виникла об’єктивна потреба системного розвитку фінансового контролю в контексті удосконалення його видів, що обумовлене необхідністю гармонізації інтересів держави, підприємств, суспільства в цілому. Відсутність науково обґрунтованої та економічно доцільної системи фінансового контролю можна пояснити неоднозначністю багатьох теоретико-методологічних положень науки про фінансовий контроль, що на практиці обумовлює зростання тіньового сектору, виникнення нових видів економічних правопорушень, приховування податків.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Ретроспективний огляд наукових досліджень свідчить, що проблеми розвитку фінансового контролю на макро- та мікрорівні досліджували відомі українські вчені: І.В. Басанцов, Т.М. Боголіб, В.Д. Базилевич, О.Д. Василик, М.М. Головань, М.Я. Дем’яненко, Н.І. Дорош, І.К. Дрозд, В.Ф. Журко, М.М. Каленський, Є.В. Калюга, Г.Г. Кірейцев, О.А. Кириченко, Л.А. Костирко, В.І. Кравченко, П.А. Лайко, В.Ф. Максімова, В.М. Мельник, П.Т. Саблук, І.Б. Стефанюк, В.П. Суйц, Л.О. Сухарєва, О.О. Терещенко, В.М. Федосов, М.Г. Чумаченко, І.Я. Чугунов, А.В. Чупіс, В.О. Шевчук, О.О. Шпіг та ін.

Зарубіжний досвід організації фінансового контролю в умовах ринкової економіки висвітлено в працях Х. Андерсона, Е.А. Арренса, М.І. Баканова, М. Беккера, В.В Бурцева, Ю.А. Данилевського, К. Друрі, В.Б. Івашкевича, Е.А. Кочеріна, Дж. Лоббека, В.Ф. Палія, Дж. Робертсона, Ж. Рішара, Г.А. Соловйова та інших. Проведений аналіз праць вітчизняних та зарубіжних вчених дозволяє зробити висновок, що для дослідження фінансового контролю на різних рівнях економічних систем, з одного боку, існує значна теоретико-методологічна база, а з іншого – необхідність подальшої системної розробки даної проблеми з врахуванням нових умов господарювання.

Метою написання статті є дослідження концептуальних підходів до визначення фінансового контролю та обґрунтування застосування синергетичного підходу до дослідження проблем контролю, що дозволить врахувати багатоаспектність і комплексний характер цієї категорії та узгодити понятійний апарат;

Викладення основного матеріалу дослідження. Для сучасного стану наукової розробки проблем контролю характерний диференційований підхід спеціалістів до аналізу його сутності. Контроль визначають по-різному: як засіб, форму, елемент, функцію, вид діяльності, систему, зворотній зв’язок, умову, регулятор, гарант, явище, інститут, метод тощо.

Дослідження еволюції формування взаємопов’язаних термінів “контроль” і “фінансовий контроль” дозволило виділити вісім основних концептуальних підходів: управлінський, соціальний, фінансовий, обліковий, юридичний, інституціональний, кібернетичний, системний (табл. 1).

Таблиця 1

Концептуальні підходи до визначення понять “контроль” і “фінансовий контроль”

 

 

Таким чином, однозначності в поглядах науковців на фінансовий контроль не існує. Це пов’язано з тим, що контроль досліджується в межах багатьох наук, зокрема в обліку, аналізі, плануванні, праві. Авторський підхід до визначення досліджуваних термінів дозволяє зосередитись на міждисциплінарному характері контролю. Слід справедливо відзначити, що до останнього часу проблеми контролю були об’єктом дослідження різних спеціалістів. Організація і методи документальних ревізій і перевірок були традиційним об’єктом дослідження спеціалістів в галузі обліку та фінансів. В останні роки з розвитком теорії управління підвищився інтерес до дослідження контролю як загальної функції управління і як важливого принципу управління. В зв’язку з цим виникли передумови для виконання комплексного дослідження проблем удосконалення контролю з врахуванням наукових досягнень різних груп спеціалістів.

Враховуючи багатоаспектність і комплексність контролю, неоднозначність підходів до його визначення, вважаємо, що для уточнення даної категорії та узгодження понятійного апарату доцільним є застосування синергетичного підходу як міждисциплінарного методу дослідження. Передумови та переваги використання синергетичного підходу як методологічної основи дослідження представлено на рис. 1.

 

Рис. 1. Синергетичний підхід як методологічна основа дослідження проблем фінансового контролю

 

Зазначені передумови та переваги викликають необхідність застосування синергетичного підходу, оскільки на його підставі можна забезпечити точність виділення суб’єктів, об’єктів контролю та дослідити взаємозв’язок між ними, врахувавши вплив зовнішнього середовища на систему фінансового контролю.

Поза системою немає управління, відповідно немає й контролю. Таким чином, контроль може реалізовуватись як функція управління лише в межах окремої фінансової системи.

Синергетичний підхід є методом міждисциплінарних досліджень в межах системного підходу. Системні дослідження представляють собою сукупність наукових теорій, концепцій та методів, в яких об’єкт дослідження або моделювання розглядається як система. Системний підхід є науковою основою для раціонального дослідження і ефективного управління різними системами, сукупністю методологічних принципів та положень, які дозволяють розглядати систему як єдине ціле з узгодженням діяльності всіх її підсистем. Системний принцип або системний підхід щодо економічних процесів – це визнання того, що будь-яка організація є системою, яка складається з частин, кожна з яких має свої власні цілі. Тому досягнути загальних цілей організації можна лише в тому випадку, якщо розглядати її як єдину систему, прагнучи для цього зрозуміти та оцінити взаємодію всіх її частин і об’єднати їх на необхідній основі.

В основу системного аналізу покладено принцип системності, а в основу теорії самоорганізації – принцип розвитку. Розвиток можна представити як: реалізацію нових цілей, цілеспрямованих змін; процес адаптації до навколишнього середовища; суперечності системи тощо. Економічна система функціонує, з одного боку, відповідно до встановлених законів її розвитку, правил і норм, з другого –
до управлінських рішень, що приймаються. Система фінансового контролю дає змогу виявляти зростаючі суперечності й надавати інформацію для їх усунення. Цей процес залежить від ступеня охоплення відносинами контролю всієї економічної системи. Отже, існує нагальна потреба в розвитку цілісної системи фінансового контролю в Україні.

Співвідношення синергетики та системних досліджень представлено в таблиці 2.

 

Таблиця 2

Відмінності системного підходу від синергетичного

 

 

Пристосовуючи поняття “система” до контролю, слід говорити про сукупність елементів, пов’язаних спільною функцією та постійно взаємодіючих один з одним. Досить ґрунтовно системний підхід до розвитку внутрішнього економічного контролю був розроблений проф. В.Ф. Максімовою у 2006 році [1].

У 1999 році проф. В.О. Шевчук застосував системний підхід при дослідженні системи контролю на макрорівні, означивши вектори господарських систем у глобальному економічному середовищі [2]. Сьогодні необхідно інтегрувати наукові дослідження попередників і дослідити взаємодію систем фінансового контролю на макро- та мікрорівнях, запропонувавши напрями можливої їх гармонізації.

У визначенні системи виділяють два аспекти: дескриптивний (описовий), що відповідає на питання про те, як відрізнити системний об’єкт від несистемного; та конструктивний, який дозволяє побудувати систему шляхом виділення її з середовища. Синергетичний підхід – це більш високий рівень методології дослідження, ніж системний підхід, що потребує максимально можливого врахування всіх аспектів проблеми в їх взаємозв’язку та цілісності, виділення головного та істотного, визначення характеру зв’язків між аспектами, властивостями та характеристиками. Синергетика – це напрям міждисциплінарних досліджень, об’єкти якого – процеси самоорганізації у відкритих системах. Розвиток синергетики пов’язаний з початком трактування підприємства як відкритої системи, коли успіх діяльності підприємства пов’язаний з тим, наскільки він адаптується до зовнішнього середовища. До цього часу застосування синергетики було актуальним щодо підприємства в цілому як відкритої системи. Однак сьогодні як відкриту систему необхідно досліджувати не лише підприємство в цілому, але і кожний функціональний елемент, навіть, якщо він є внутрішньою ланкою [3]. Цей підхід не лише відповідає сучасному принципу менеджменту – децентралізації внутрішньої структури підприємств, але і дозволяє будувати моделі розвитку підприємств на основі їх сильних функціональних елементів (наприклад, на основі розвитку системи внутрішнього контролю на підприємствах).

У ході здійснення реформ є виправданим використання синергетичних механізмів, оскільки володіння синергетичними принципами допомагає обрати оптимальний шлях розвитку. Синергетика дає змогу поєднати сучасні досягнення системного підходу й концепцій самоорганізації з метою дослідження фундаментальних питань теорії економічного розвитку.

Фінансовому контролю властиві всі основні ознаки системи: цілісність, цілеспрямованість, динамічність, багатоаспектність, самоорганізація, ієрархічність тощо (табл. 3).

Таблиця 3

Системні ознаки фінансового контролю

 

 

Оскільки господарські та фінансові відносини підприємств розповсюджуються за межі окремо взятої держави, можна стверджувати про розширення меж фінансового контролю. Сучасне тлумачення фінансів не обмежується лише рівнем державним фінансів та фінансів суб’єктів господарювання. В умовах колишнього СРСР рух грошових коштів розглядався в межах окремої країни. Процеси фінансової глобалізації, які відбуваються у світі, надають можливість дослідити фінанси як єдину систему грошових відносин, що мають місце на різних ієрархічних рівнях управління.

Враховуючи те, що обов’язковими ознаками будь-якої системи є наявність об’єкту; наявність суб’єкта; наявність задачі, яка визначає відношення суб’єкта до об’єкта та є критерієм, за яким відбувається відбір об’єктів та їх властивостей; наявність зв’язку між об’єктом, суб’єктом та задачею, вважаємо найбільш доцільним покласти в основу структуризації фінансового контролю рівень економічної системи, виділивши відповідні сфери фінансів: на мікрорівні – фінанси суб’єктів господарювання, на макрорівні – державні фінанси, на рівні світового господарства – міжнародні фінанси.

Система наднаціонального фінансового контролю здійснює контроль за грошовими відносинами та централізацією грошових коштів на світовому рівні. Система національного фінансового контролю охоплює державні фінанси, державний бюджет, державний кредит, фонди цільового призначення. Система внутрішнього фінансового контролю призначена для контролю грошових відносин на рівні підприємств (фінанси суб’єктів господарювання).Елементи контрольної системи знаходяться в певному взаємозв’язку, який дозволяє їй нормально функціонувати. Порушення зв’язку між елементами контрольної системи зменшує її дієздатність, погіршує ефективність та перетворює на неефективну систему. Такі контрольні системи підлягають осучасненню, перебудові або ліквідації. Цей зв’язок визначається чинним законодавством, задачею, поставленою системою управління тощо. Така впорядкованість передбачає наявність взаємозалежності між елементами контрольної системи. Між ними існує субординація – зв’язок підлеглості та співпідлеглості, без якого контрольна система не може функціонувати.

Відомо, що послаблення контрольної функції призводить до формалізму здійснення управління. Від дієвості фінансового контролю, таким чином, в значному ступені залежить ефективність роботи органів управління і ефективність суспільного виробництва. Тому його призначення повинно відповідати задачам самого управління.

Висновки та перспективи подальших досліджень.

В результаті написання статті було зроблено наступні висновки:

1. Дискусійність визначень контролю пов’язана з його міждисциплінарною інтеграцією з іншими науками. Дослідження еволюції формування взаємопов’язаних термінів “контроль” і “фінансовий контроль” дозволило виділити вісім основних концептуальних підходів: управлінський, соціальний, фінансовий, обліковий, юридичний, інституціональний, кібернетичний, системний.

2. Враховуючи багатоаспектність і комплексність контролю, неоднозначність підходів до його визначення, для уточнення даної категорії та узгодження понятійного апарату запропоновано застосування синергетичного підходу як міждисциплінарного методу дослідження, що дозволить забезпечити точність виділення суб’єктів, об’єктів контролю та дослідити взаємозв’язок між ними, врахувавши вплив зовнішнього середовища; виявити синергетичний ефект від функціонування системи фінансового контролю та запропонувати шляхи його посилення.

3. Враховуючи те, що обов’язковими ознаками будь-якої системи є наявність об’єкту; наявність суб’єкта; наявність задачі, яка визначає відношення суб’єкта до об’єкта та є критерієм, за яким відбувається відбір об’єктів та їх властивостей; наявність зв’язку між об’єктом, суб’єктом та задачею, вважаємо найбільш доцільним покласти в основу структуризації фінансового контролю рівень економічної системи, виділивши відповідні сфери фінансів: на мікрорівні – фінанси суб’єктів господарювання, на макрорівні – державні фінанси, на рівні світового господарства – міжнародні фінанси.

 

Список використаних джерел

1.        Максімова В.Ф. Теоретичні та методологічні засади формування цілісної системи внутрішнього контролю в управлінні промисловим підприємством: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора ек. наук: 08.06.04 / В.Ф. Максімова – К, 2006. – 34 с.

2.        Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора ек. наук: 08.06.04. / В.О. Шевчук. – К., 1999. – 32 с.

3.        Ходаковський Є.І. Методологія наукових досліджень в парадигмі синергетики / Є.І. Ходаковський, В.К. Данилко, Ю.С. Цал-Цалко. – Житомир: ЖДТУ, 2009. – 340 с.