УДК 657.6

Т.А. Бутинець, к.е.н., доцент, докторант

Житомирський державний технологічний університет

 

Сучасна технологія контролю: сутність і зміст поняття, взаємозв'язки елементів

 

Питання, які розглядаються:

·      Проаналізовано поняття технологія контролю, її складові та процес здійснення.

·      Розроблено пропозиції щодо покращання застосування методики у технологічному процесі контролю.

Ключові слова: технологія контролю, продукт контролю, стадії, способи, процес контролю.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Проанализировано понятие технология контроля, его составляющие и процесс осуществления.

·      Разработано пропозиции относительно улучшения применения методики в технологическом процессе контроля.

Ключевые слова: технология контроля, продукт контроля, стадии, способы, процесс контроля.

 

Issues that are examined:

·      The concept of control technology, components and control process has been analyzed.

·      Suggestions towards improving application of methods in control technology have been developed.

Keywords: control technology, product of control, stages, ways, control process.

 

Постановка проблеми. Технологія є складовою цивілізації, тобто такого історично конкретного стану суспільства, що характеризується не тільки духовною культурою, а й матеріальною – засобами праці і технологією. Термін “технологія” має подвійне тлумачення. По-перше, технологія – це наука про способи впливу на сировину, матеріали і напівфабрикати відповідними знаряддями праці з метою створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства. По-друге, технологія є складовою суспільства і забезпечує його споживчими цінностями (потребами), які формує і узагальнює політика, тобто владні структури.

Технологію можна розглядати і як сукупність або систему дій чи процесів, призначених для зміни або утворення нових властивостей (характеристик) будь-якого об’єкта. В контролі технологію розглядають як сукупність методів дослідження ФГЖ, їх стану, властивостей, формах здійснення та документального підтвердження. Ці дії виконуються контролерами.

Поняття або термін “техно, torn” з’явилися наприкінці XVIII – початку XIX століття. До цього часу замість терміну “технологія” вживали терміни “ремесло”, “діло”, “мистецтво” тощо. З історії обліку відомо, що бухгалтерію теж називали ремеслом та мистецтвом. До появи терміну “техніка” в Росії (до 1862 року) вживали термін “знаряддя” (орудие) як належність його до виробництва. Таким чином, в сучасному розумінні технологія почала розглядатися як майстерність і наукова дисципліна в середині XIX століття.

У контролі вперше у 1987 р. термін “технологія” застосовував проф. В.Д. Андрєєв, хоча технологія в контролі виникла разом з обліком, розвивалась разом з ним. На жаль, послідовників у нього майже не було. Технологія будь-яких економіко-облікових дій, як правило, викладена в економічній літературі, що відповідає встановленим стандартам або діючим нормативним актам. Проте цього не можна сказати відносно контрольно-ревізійних дій та науки господарського контролю.

Мета статті – розкрити сутність поняття технології контролю та її застосування на підприємствах.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Поняття “технологія контролю” увійшло до нашої термінології порівняно недавно, з кінця 1980-х років. Але, на жаль, з цього моменту не відбулось переосмислення теоретичних підходів до здійснення контролю, удосконалення його практики.

Проблеми технології контролю розглядали такі зарубіжні науковці: В.Д. Андреєв, І.А. Бєлобжецький, Н.В. Лапухін, В.І. Подольський. Чому ця проблема не цікавить вітчизняних науковців? Пояснення досить просте: серед них майже немає практиків-контролерів, які у своїй діяльності застосовували технологію контролю на науковій основі. Якщо облікова система удосконалюється дещо швидше внаслідок розвитку економіки, то контрольні системи є досить інерційними, тобто незначні зміни в контролі майже не впливають на економіку та соціальний стан підприємства.

Викладення основного матеріалу дослідження. На сьогодні “технологія контролю” практично не привертає до себе увагу фахівців, про неї більшість практиків і не знають. Дослідників, які реально займались би теоретичним обґрунтуванням і поглибленими розробками “технології контролю”, практично нема. Нижче проілюструємо всім відомі погляди і підходи до визначення поняття “технології контролю” та її складових, які містяться у різних фахових виданнях, починаючи з 1987 року в хронологічному порядку виходу, де наводяться визначення і паралельно вибудуємо власну думку щодо поглядів на технологію контролю та її структуру.

Погляди науковців на це питання є неоднозначними, а то і протилежними. Так проф. В.Д. Андреєв під технологією контролю розуміє: “Ряд послідовних дій, які складаються з чотирьох етапів: 1) вибір об’єкта для перевірки; 2) комплексний аналіз і перевірка контролюючого об’єкта; 3) вплив на контролюючий об’єкт; 4) перевірка виконання рішень” [1, с. 20-21]. Враховуючи, що це є перше визначення в господарському контролі поняття технології, з такою точкою зору в якійсь мірі можна погодитись. Але слід зазначити, що вибір об’єкта контролю вибирає не контролер, а керівник, а це змінює підхід до технології.

В цей же час проф. І. А. Бєлобжецький дає наступне трактування цьому поняттю: “Що стосується технічних і технологічних аспектів контролю, то вони відносяться до компетенції спеціалізованих служб підприємства. Здійснюваний ними контроль направлений на поглиблене вивчення питань техніки і технології виробництва, запровадження досягнень науково-технічного прогресу, підготовки виробництва і організації його обслуговування, забезпечення оптимального режиму експлуатації обладнання, винайдення можливостей збільшення виробничої потужності підприємства, виявлення економічної ефективності чисто технічних рішень [2, с. 10]”. Ось як тоді розумів технологію контролю поважний професор. На його думку, технологія контролю це дослідження технологічного процесу підприємства, ефективне використання техніки. Такий контроль здійснюють технологи та інженери. Це було помилкове твердження. Адже будь-який вид контролю на підприємстві є господарським.

Більш наближене до істини є визначення Лапухіна Н.В. і В.І. Подольського: “Технологія контролю, – стверджували вони, – включає певні методи і процедури формування і відбору даних, що характеризують розмір і причини відхилень від цілей управління. Досконала технологія контролю дозволяє фахівцям глибше вникати в конкретні виробничі ситуації, визначати і передбачати наслідки, що ще не наступили, для виробничо-господарської діяльності [3, с. 8]. Якщо з цією теорією ще можна погодитись, то подальша думка авторів викликає подив. “При проектуванні технології процесу контролю, – пишуть фахівці, – потрібно проводити відповідні науково-прикладні і експериментальні розробки, використовуючи економіко-математичні методи і обчислювальну техніку” [3, с. 8]. А далі рекомендують: “Для підвищення рівня організації технології контролю необхідно розробити такі методи і процедури обробки даних, які б забезпечили споживачів відповідною інформацією, на основі якої можна прийняти якісні рішення як поточного, так і перспективного характеру. Найважливішим завданням технології контролю є розробка і впровадження системи показників, що характеризують їх стан і поведінку” [3, с. 9]. Як бачимо перші спроби визначити технологію контролю були не вдалими. В подальшому практично всі науковці обходять стороною цю проблему. На наш погляд, це викликано не розумінням практики здійснення контролю. Той, хто хоча б один раз проводив ревізію, аудит або експертизу розуміє, що без знання технології контролю фахово виконати свою справу неможливо.

Слід зазначити, що кожен фахівець, даючи визначення та обґрунтовуючи своє бачення технології контролю, намагається досягнути поставленої мети, окресленою темою і завданнями власного дослідження, а відтак наведені вище погляди розглядаються з точки зору їхньої інваріантності.

Для справжнього науковця з контролю це звичайне явище, адже тільки за допомогою технології формується нове знання про досліджуваний об’єкт, еволюціонує та революціонує думку фахівця, з'являються нові концепції й теорії в побудові методики контролю.

Технологія – сукупність процесів, правил, навиків, що застосовує контролер при будь-яких обставинах дослідження ФГЖ. Продуктом контрольно-ревізійного працівника є акт перевірки, довідка, висновок тощо. Ці документи є результатом виконаної контролером роботи, яка йому доручилась та оплачується, за яку він несе дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Але до цієї стадії є ще етап коригування виявлених відхилень і лише після цього ухвалюється управлінське рішення.

Будь-який процес, пов’язаний з використанням засобів і предметів праці, а також самої праці, складається з організаційної, технологічної та завершальної стадій. Ось що слід зрозуміти всім тим, хто має відношення до здійснення контролю та робить спробу визначити його технологію. Без названих етапів не здійснюється жодна перевірка. Щодо процесу контролю, то такими стадіями є: організаційна, перевірочна, описово-узагальнююча та реалізаційна. Організовують і безпосередньо здійснюють цей процес підрозділи, які є в структурі органів управління та на які покладено здійснення контрольних функцій на підприємствах. Такий контроль можуть здійснювати і сторонні аудиторські фірми на запрошення і за певну плату.

Контроль як наука вивчає шляхи виявлення відхилень, їх профілактику, дотримання нормативів, що встановлені на підприємстві, а справа технології – вивчати ефективні для цього способи і прийоми перевірки, вибирати із усіх можливостей найдосконаліші щодо даних умов часу та місця, щоб надати результату контролю найбільшої дешевизни та бажаних властивостей і форм. Кінцева мета науки і практики контролю збігається: забезпечити збереження майна підприємства та його ефективне використання.

Технологія контролю – це сукупність методів, способів і прийомів перевірки ФГЖ, їх співставлення, підтвердження доказами, проведення зовнішніх і внутрішніх взаємозвірок та описання виявлених відхилень. І накінець, розробка заходів щодо усунення виявлених відхилень, тобто профілактика порушень та притягнення винуватців до відповідальності.

Зрозуміти сутність і зміст технології контролю можна через її складові та різноманітні зв'язки між ними – “ланцюжки”. Класичне уявлення про технологію контролю можна представити у вигляді ланцюжка технологічного циклу: організація контролю → об’єкт контролю → процес контролю → опис виявлених відхилень → коригування → ухвалення рішень. Власне, точкою відліку є три основних цикли контролю (“шлях дослідження ФГЖ в процесі їх співставлення з нормами”, “шлях розрахунків” і “шлях виявлення відхилень”). Сам же технологічний цикл, що визначається як “сукупність взаємопов'язаних процесів, які мають спільне призначення, і які поновлюються і повторюються у встановленій послідовності з кожним новим об'єктом вивчення”, може розглядатися у різних аспектах. Але не слід надмірно деталізувати ланцюжок аж до притягнення винних до відповідальності та стягнення заподіяної шкоди.

Загалом, способи контролю й етапи їх удосконалення у залежності від розвитку науки і практики контролю відображені на рис. 1.

Рис. 1. Етапи розвитку технології контролю

 

Капіталістичний спосіб виробництва спочатку розвивався переважно на ручній праці (початок XVI – кінець XVIII ст.), там велась і ручна бухгалтерія.

Звідси, який облік такі дані, тобто хто і як їх формує, такий і контроль. Не може бути прогресивного контролю при низькій організації облікового процесу та ручних формах обліку. Це взаємопов’язані процеси. Людина, на відміну від комп’ютера, призначена для співставлення відображеного в документі ФГЖ з нормою.

Кожній формі контролю відповідає лише їй властива технологія як науки, так і практики. Для кожної галузі навчальні заклади готують вузько спеціалізовані кадри господарського, фінансового та податкового контролю. Чому? Тому що є специфіка в організації і процесах виробництва, а значить і в технології контролю. Хоча методи і способи, що застосовують контролери практично однакові.

У загальному вигляді будь-який технологічний процес контролю можна розглядати як систему, яка має входи і виходи.

Вхід  →      Технологічний процес →      Вихід

Входами можуть бути: плани контролю, посадові інструкції співробітників, розпорядження та постанови керівництва і ін., виходами – акти, довідки, їх кількість і якість, розробка заходів з профілактики порушень, тобто відхилень від діючих стандартів.

Тепер можна запропонувати власне бачення і визначення терміну технології контролю. Саму технологію, як явище науки і практики, ми розуміємо як процес створення, відтворення чи перетворення будь-чого, в основі якого лежить сукупність принципів, методів, інструментів, ресурсів і механізмів, а також знання про застосування і взаємодію між собою складових цієї сукупності. Тоді технологія контролю, яка увібрала в себе досягнення науки і практики, – це процес створення продуктів контролерської праці, які здійснюються в процесі дослідження ФГЖ з надання інформації керівництву та іншим користувачам, задоволення їх потреб і запитів, а також з метою наукової, інформаційної, профілактичної та іншої діяльності, що базується на сукупності принципів, методів, інструментів, ресурсів і механізмів, а також знанні про застосування і взаємодію між собою складових цієї сукупності.

Технологічний процес контролю має досить складну структуру. Його складовими є дослідження контролером певної сукупності операцій, кожну з яких розглядають як окремий технологічний процес. Господарський контроль характеризується набором різних технологій, що використовуються контролерами. Сукупність операцій скажімо з розрахунків, руху основних засобів, нарахування та виплата заробітної плати тощо можна розглядати як набір однорідних технологій з різними інтенсивностями і корисністю їх застосування.

Відповідно до трьох етапів організації контролю розрізняють і технологічний спосіб дослідження документів і операцій, а звідси і застосування способів контролю.

В контролі можна говорити і про цикли дослідження. Але поняття “цикл” потребує уточнення. Про цикл можна говорити, як про інтервал часу від початку до закінчення періодично повторюваного технологічного процесу чи технологічної операції, наприклад, дослідження стану розрахунків з постачальниками, незалежно від кількості ФГЖ, що одночасно перевіряються. Цей приклад характеризує “продовжуваність циклу”. Краще визначати цикл як повторення виконання процесів чи операцій, що здійснює контролер через певні проміжки часу. Саме в цьому і реалізується принцип циклічності технологічних процесів в контролі. Взагалі, принцип циклічності притаманний – сталому, регресуючому чи прогресуючому розвитку.

В контролі можна поділяти процеси на процедури, а процедури –- на операції. Основною одиницею поділу праці контролерів вважається контрольована операція, тобто дія контролера на перевірку відповідності конкретної операції нормі, тоді структура технології контролю уявляється таким чином: “організація контролю → процес контролю → коригування → ухвалення рішень”. Запропонований поділ трактується, як офіційно встановлений порядок та спосіб дій у процесі виконання певних процедур контролю.

Ми пропонуємо власну терміносистему технології контролю, запозичивши технологічні категорії з інших галузей знань. Дамо визначення структурних одиниць технологічної операції: технологічна позиція, технологічний перехід і технологічний прийом. А сама технологічна операція визначається як проста, логічна і творча та розуміється нами, як закінчена частина технологічного процесу, що виконується з одним фактом, однією подією і призводить до часткового перетворення предмету (надання заданих властивостей). Далі тлумачиться технологічний режим, тобто сукупність параметрів технологічного процесу в певний період часу, включаючи цикл, ритм і такт. Якщо структурні одиниці технологічної операції є доволі статичними і описовими, то останні чотири поняття (режим, цикл, ритм і такт), за умови глибокого розроблення, зможуть виконувати в технології контролю контролюючу функцію. Ланцюжок або структура технології контролю має такий вигляд: комплексний технологічний процес → автономний технологічний процес → етап (стадія) → результат (наявність або відсутність відхилення). Сутність технологічного процесу полягає в послідовно здійснюваних і цілеспрямованих діях, а його характерною особливістю є наявність множинності предметів перетворення, множинності методів і засобів, які застосовуються з метою отримання кінцевого продукту – акту, довідки, висновку. Структура ж технологічного процесу визнається, як побудова, постійний зв'язок процесів аналізу, зберігання, обслуговування та інших операцій переходів, що забезпечують певну послідовність, і які необхідні для виконання всіх вимог зі створення продуктів контролю.

Раціональна організація технологічного процесу в контролі можлива тільки на базі комплексного системного підходу на основі таких принципів, як:

Спеціалізація – розподіл праці між фахівцями (основними та допоміжними).

Пропорційність – визначення відповідності продуктивності праці з урахуванням кількісного та кваліфікаційного співвідношення перевіряючих.

Паралельність – одночасне виконання та поєднання технологічних операцій з перевірки відповідного об’єкту.

Прямоточність – мінімальний час переміщення документів на основі взаємопов’язаного комплектування робочих місць перевіряючих.

Безперервність – здійснення дослідження операцій і документів без незапланованих переривів.

Технологічна оснащеність – забезпечення процесу контролю необхідною технікою та вимірювальними приладами.

Стандартність – затвердження для кожного технологічного процесу відповідного регламенту, що передбачається планом перевірки.

Надійність передбачає повний взаємозв’язок стадій та операцій процесу контролю, за якого досягається функціонування на основі оперативного керування бригадою контролерів, проведення попереджувальних планових зупинок.

Економність – раціональне використання трудових і фінансових ресурсів при високій якості контролю.

Усі розглянуті принципи взаємопов’язані та взаємозумовлені. Їх дотримання забезпечує ефективне виконання технологічного процесу та якість здійсненого дослідження ФГЖ.

Висновки. Технологія контролю складається з обмеженої кількості технологічних операцій, яким властиві певні способи та прийоми, порядок описання та відображення виявлених відхилень у підсумкових документах, ухвалення управлінських рішень з розробкою заходів профілактики щодо забезпечення збереження майна підприємства, захисту інтересів роботодавця та працюючих.

Технологічна підготовка майбутніх економістів-контролерів передбачає системний підхід до вивчення технології контролю і необхідна для кращого розуміння ними економічних явищ будь-якої галузі, обґрунтуванню власної позиції у процесі дослідження ФГЖ, оптимізації коригувань та розробки проектів рішень щодо ефективної перевірки діяльності об’єкта. Будь-яка технологія має бути орієнтованою на ефективність та результативність здійснюваних перевірок.

 

Список використаних джерел

1.        Андреев В.Д. Ревизия и контроль в потребительской кооперации: [учебник для студентов вузов, обуч. по спец. “Бух. учет  и анализ хоз. деятельности”] / В.Д. Андреев. – М.: “Экономика”, 1987. – 334 с.

2.        Белобжецкий И.А. Ревизия и контроль в промышленности: [Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по спец. “Ревизия и контроль”] / И.А. Белобжецкий. – М.: Финансы и статистика, 1987. – 293 с.

3.        Лапухин Н.В. Экономическому контролю – современные технологические решения / Лапухин Н.В., Подольский В.И. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 240 с.