УДК

П.Т. Саблук, д.е.н.,

професор, академік УААН,

директор ННЦ «Інститут аграрної економіки»

 

 

Облік і контроль діяльності цукропереробних підприємств

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·        Отражено качество построения системы учетно-аналитического обеспечения менеджмента как важнейшей составляющей процесса повышения эффективности управления уровнем прибыльности и конкурентоспособности сахаросвекольной отрасли.

·        Рассмотрено десять методов управления затратами в отрасли и  возможности использования функционально стоимостного анализа.

 

Key issues that are examined:

·        Quality of construction of the system of the registration-analytical providing of management is reflected as by the major constituent of process of increase of efficiency of management the level of profitability and competitiveness of sugar beet industry.

·     Ten methods of management expenses are considered in industry and  possibility of the use functionally of cost analysis.

 

Одним із важливих завдань цукрового виробництва в сучасних умовах є не тільки істотне збільшення обсягів продукції для забезпечення продовольчої безпеки держави, а й значне підвищення прибутковості й конкурентоспроможності галузі на базі ефективнішого використання економічного потенціалу агроекосистем, генофонду сільськогосподарських рослин, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

Підвищення конкурентоспроможності та прибутковості галузі вимагає належно організованого, високоякісного й ефективного управління як сукупності взаємопов'язаних функцій обліку, аналізу та контролю. Тому, якість побудови системи обліково-аналітичного забезпечення менеджменту – найважливіша складова процесу підвищення ефективності управління рівнем прибутковості й конкурентоспроможності галузі.

На сьогоднішній день вітчизняна цукробурякова галузь знаходиться в глибокій фінансовій кризі, яка загрожує її знищенню.

Із початку 2007/2008 маркетингового року в Україні прогнозувалась зупинка 40 цукрових заводів. Це, зокрема, обумовлено тим, що у цукрових заводів немає засобів, а також тим, що товаровиробник втратив інтерес до вирощування цукрового буряка із-за низької вартості цукру на ринку і відсутності регулювання цих процесів.

За підсумками 2007 року цукровий буряк знову став однією з найменш прибуткових культур для сільгосппідприємств України. Рентабельність вирощування цукрового буряка в 2007 році навіть на ефективно працюючих підприємствах складала лише 14%, що на 37-55% нижче, ніж рентабельність вирощування пшениці, ячменю і кукурудзи, і на 100-150% нижче, ніж рентабельність вирощування насіння соняшнику або рапсу. У 2008 році цукровими заводами було заготовлено цукрових буряків на 4 млн. тонн менше ніж у попередньому. Результатом чого стало зменшення виробництва у 2008 році щі,51 млн. тонн цукру-піску.

З точки зору бізнесу цей вид діяльності характеризують уповільнений рух капіталу (сезонність виробництва), низька господарська маневреність (зупинка виробництва несе надзвичайно великі збитки, так як завод "запускається" один раз на сезон), вразливість до змін природно-кліматичних умов тощо. Тобто, йому характерна підвищена ризиковість, яка має компенсуватися вищою ставкою прибутковості порівняно з іншими галузями та особливими підходами щодо його визначення.

Так обсяг кредиторської заборгованості перевищує дебіторську в 1,5 рази. Це вказує на опортунізм в розрахунках між підприємствами галузі, що не сприяє отриманню якісного результату діяльності галузі в цілому. По результатах роботи цукропереробних підприємств 2008 року збитковість становила 12,5 %.

Ці порівняння переконливо свідчать, що в Україні не відпрацьовано паритетних міжгалузевих економічних відносин, щоб галузь сільського господарства стала інвестиційно привабливою для бізнесу.

Якщо ж аналізувати аграрне виробництво з точки зору корисності для суспільства, то визначальною стосовно його особливої ролі в економіці є не стільки частка ВВП (7,6% у 2007 р.), а соціальна значимість галузі як економічної бази для забезпечення життєдіяльності третини населення країни; незамінного виробника продуктів харчування і сировини для промисловості; галузь дає змогу організувати близько 10 тисяч робочих місць, а вироблена 1 гривня дозволяє одержувати понад 12 гривень продукції в інших галузях; сільські території є місцем оздоровлення, а сільське населення – оберегом національних звичаїв і традицій. У країнах з розвинутою ринковою економікою саме ці фактори враховують при розподілі бюджетних надходжень на користь сільського господарства. Так, в останні роки рівень продуктивних субвенцій у відсотках до вартості аграрної продукції) становить у Швейцарії близько 73 %, Норвегії - 70, Японії - 63, країнах ЄС -45%.

У багатьох країнах ця особливість сільського господарства сприймається як один із механізмів виходу із світової фінансової кризи.

Реформування міжгалузевих відносин у напрямі більш суттєвої підтримки розвитку аграрної економіки та стимулювання позитивних соціально-економічних процесів на селі є, і передусім в умовах фінансової кризи, невідкладним завданням фінансово-економічного блоку системи управління державою.

Серед проблем на цьому шляху чільне місце відводиться комплексній проблемі – визначитися з концепцією розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки України, повнішій реалізації і функцій обліку, включаючи інтеграцію їх з іншими функціями управління.

Теоретичні напрацювання є суттєвими в даному контексті, проте їх використання характеризується ще значним запізненням і обліково-аналітичне забезпечення виробничого менеджменту залишається і досі не достатнім.

Фахівці в галузі управління затратами називають десять методів управління ними, а саме:

Директ-костінг, де облік не передбачає реєстрацію постійних накладних затрат. Відображенню та аналізу підлягають лише змінні витрати, які зумовлюють обсяги виробництва. За цим методом обчислюють точку беззбитковості, досліджують можливості сегменту ринку і приймають рішення щодо визначення обсягів товарної продукції, її продажу на перспективу.

Абзорпшн-костінг передбачає віднесення до собівартості продукції всіх затрат, включаючи і накладні. За цим методом використовують прийоми розподілу накладних затрат з метою точного визначення їх параметрів у структурі собівартості одиниці продукції.

Стандарт-кост - загально відомий метод управління затратами на основі нормативів. Метод передбачає відображення лише відхилень від норм затрат. Аналізу підлягають суми відхилень, вивчення причин відхилень, визначення суб'єктів діяльності, які допустили відхилення. Процедура завершується прийняттям рішень.

СVР-аналіз (аналіз точки безбитковості), Передбачає зіставлення затрат підприємства, доходу від реалізації та отримуваного прибутку. Зіставлення цих величин дозволяє за умов дотримання незмінності цін та чіткого відображення змінних затрат забезпечити беззбиткову діяльність підприємства та отримувати передбачений прибуток.

Метод АВС - передбачає проведення досліджень діяльності підприємства за окремими процесами або за операціями та здійснення контролю за ними що сприятиме досягненню запланованої якості продукції та дотримання режиму економії. Сприяє підвищенню якості облікової інформації.

Метод таргеткостінг. На основі заданої ціни реалізації одиниці продукції і запланованої величини прибутку встановлюють цільову собівартість. Досягнення такої мети передбачає участь фахівців усіх підрозділів підприємства. Розглядається як інструмент стратегічного управління затратами, передбачає здійснення постійного контролю, маркетингових досліджень і прогнозів.

Кайзер-костінг. Основною метою вбачає постійне і всеосяжне зменшення затрат, вжиття оперативних заходів для її досягнення. Використовують для цього як фінансову, так і не фінансову інформацію. Передбачає залучення всіх працівників до пошуку резервів та забезпечення вдосконалення якості діяльності і створення достатньої системи мотивації.

Бенчмаркінг затрат. Даний метод передбачає порівняння стану управління затратами на підприємстві з підприємствами-лідерами для прийняття рішень щодо управління затратами. Основні труднощі у запровадженні цього методу пов'язані із отриманням повної і достовірної інформації про управлінську діяльність підприємства-лІдера та про поточні результати такої діяльності.

Кост-кілинг. Використання даного методу спрямовано на максимальне зменшення затрат у найкоротший термін без збитку для діяльності підприємства і погіршення перспектив його розвитку. Цей метод управління затратами є жорстким. Зменшення затрат на оплату праці І, як наслідок, скорочення штату працівників можуть мати негативні наслідки. Також передбачається продаж невикористовуваного обладнання. Перелічені непрямі скорочення затрат, а також зменшення затрат на соціальну сферу є основними складовими у досягненні економії затрат.

LСС-аналіз передбачає визначення затрат на виробництво і продаж конкретних виробів впродовж усього життєвого їх циклу та порівняння їх із сумою доходів. Реалізація можливостей даного методу зумовлює, з одного боку постійне проведення маркетингу вивчення стану та змін кон’юнктури ринку, а з іншого - забезпечення раціонально організованого управлінського обліку за центрами витрат та центрами відповідальності. Лише за умов перебудови управлінського обліку застосування LСС-аналізу уможливить визначення величини затрат на виробництво конкретного виду продукції і забезпечить реалізацію управлінського впливу.

В цьому контексті доречним буде нагадати про невикористані можливості у забезпечені мінімізації затрат на одиницю сільськогосподарської продукції та біологічних активів методами функціонально-вартісного аналізу (ФВА).

Як показали дослідження, існують повні можливості використання ФВА в рослинництві, в тому числі у виробництві цукрових буряків, що сприятиме зниженню собівартості цукробурякової сировини та створить умови для підвищення конкурентоспроможності функціонування цукрових заводів України.

Заслуговують на увагу також застосування результативних форм інтеграції функцій управління, серед яких облік, контроль і аналіз є визначальними. До них можна віднести бюджетування, контролінг, COSO та інші. Для повнішого використання перелічених методів управління в цукропереробних підприємствах потрібно змінити ставлення до організації первинного, зведеного, аналітичного обліку та внутрішньої звітності.

Розробляючи облікову політику для підприємства слід передбачити внесення певних змін у первинних документах, які характеризують технологічні процеси виробництва. Підсилення контролю за якістю можливо забезпечити всесторонньо  продуманим планом-графіком документооберту. Вся система обліку повинна налаштована на повне задоволення потреб ефективної реалізації всіх перелічених методів управління затратами, всіх організаційних форм впливу на процеси виробництва і формування собівартості продукції.