І.В. ГЕРАСИМУК,

науковий співробітник, ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН

 

Законами України від 25.03.2005 р. № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (далі – Закон України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) та від 07.07.2005 р. № 2771-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законів України" (далі – Закон України 07.07.2005 р. № 2771-IV) п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" (далі – Закон України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ”), яким регламентується порядок видачі та погашення податкових векселів (далі – ПВ), викладено в новій редакції.

При цьому Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV встановлено нові правила видачі ПВ, а Законом України від 07.07.2005 р. № 2771-IV внесено суттєві зміни до порядку їх погашення.

Нові правила видачі податкових векселів згідно з Законом № 2505-IV набули чинності з 31.03.2005 р., а нові правила їх погашення - з 28 липня 2005 р. згідно з Законом № 2771-IV. В минулому році ми акцентували увагу читачів на змінах у законодавчо-нормативних актах стосовно змін у порядку визначення податкового кредиту і використання ПВ при сплаті ПДВ [1]. В даній статті буде більш детально розглянуто діючу процедуру видачі і погашення ПВ, виникнення права на податковий кредит при цих операціях та відображення у обліку платників ПДВ податкових векселів в оплату податку при імпорті товарів на митну територію України.

Змісті термінів, що використовуються у нормативних документах, які регламентують порядок використання ПВ.

Платник податку – суб’єкт господарської діяльності (далі - СГД) - фізична або юридична особа, яка зареєстрована платником ПДВ не менше ніж дванадцять календарних місяців.

Податковий вексель (ПВ) - простий вексель, що видається платником ПДВ на суму податкового зобов'язання при імпорті товарів на митну територію країни.

Аваль – поручительський напис на ПВ, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату ПВ перед векселедержателем, і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного примірника ПВ. Забороняється оформлення авалю одним документом більше ніж на один ПВ.

Векселедавець - СГД, який здійснює операції з імпорту товарів на митну територію України відповідно до Закону України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ” та видає ПВ.

Підтверджена органом державної податкової служби сума бюджетного відшкодування (далі - сума бюджетного відшкодування) - сума ПДВ, яка СГД до відшкодування і обліковується в картці його особового. Тобто на визначену законом дату (на дату поставки ПВ органу митного контролю) платником шляхом подання податкової декларації узгоджено суму бюджетного відшкодування, таке узгодження підтверджено відповідним записом в картці особового рахунку платника податку про наявність задекларованої суми бюджетного відшкодування, і сума бюджетного відшкодування у розмірі, не меншому ніж сума ПВ, залишається невідшкодованою на дату погашення ПВ. У погашенні ПВ також приймають участь суми бюджетного відшкодування, які обліковувалися у картці особового рахунку платника податку до дати введення в дію нового порядку бюджетного відшкодування (до 01.06.2005 р.). Таке визначення використовується виключно з метою погашення ПВ.

Оплата податкового векселя - перерахування коштів з рахунку СГД чи банка-аваліста на казначейський рахунок бюджетної класифікації 14010100 "ПДВ із вироблених в Україні товарів, послуг".

Діючий порядок видачі ПВ платниками ПДВ.

Нові правила видачі ПВ передбачають ряд умов, яких повинні дотримуватися платники податку для забезпечення реалізації права на видачу векселя.

Згідно з п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ” платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення вантажної митної декларації (далі – ВМД) (За винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої ВМД), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю ПВ на суму податкового зобов'язання.

ПВ видається в трьох примірниках. Перший примірник - це оригінал бланка ПВ, придбаного платником в установі банку; другий і третій примірники ПВ - це ксерокопії оригіналу бланка ПВ (неоформленого першого примірника), які мають однаковий з першим примірником номер бланка векселя. Усі необхідні записи в кожному примірнику ПВ (в тому числі про забезпечення його шляхом авалю) виконуються окремо, ксерокопіюванню не підлягають, повинні бути тотожними (за винятком порядкового номера примірника, тобто перший примірник ПВ (оригінал), другий примірник ПВ, третій примірник ПВ).

Такі особливості оформлення ПВ встановлені п. 10 постанови КМУ від 01.10.97 р. № 1104 "Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при імпорті товарів на митну територію України" (з урахуванням змін і доповнень).

В органі митного контролю, який здійснює митне оформлення імпортованих на митну територію України товарів, залишається другий примірник ПВ. Перший примірник ПВ надсилається (передається) цим органом митного контролю не пізніше ніж на третій день від дати видачі ПВ векселедержателю - ДПА (ДПІ), в якій СГД зареєстрований як платник ПДВ, а третій - залишається платнику податку - векселедавцю.

Останнім абзацом п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ” встановлені обмеження щодо видачі ПВ, що стосуються як окремих товарів, при ввезенні яких не може бути виданий ПВ, так і СГД, які при ввезенні інших товарів видавати ПВ не мають права.

Умова про наявність суми бюджетного відшкодування у платника податку, який має бажання видати ПВ в оплату ПДВ при митному оформленні імпортного товару, відсутня.

Не встановлено також і обмеження щодо цільового використання ввезених товарів, тобто імпортер, який має бажання видати ПВ, не повинен обґрунтовувати таке бажання необхідністю використання товарів, що ввозяться, для власних виробничих потреб чи ввозити їх за прямими договорами.

Законом також скасовано можливість видачі неавальованого ПВ. Всі податкові векселі підлягають обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю.

Таким чином, починаючи з 31.03.2005 р., згідно із Законом України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ” діють наступні правила видачі ПВ:

•         ПВ може бути виданий особою, яка імпортує товари на митну територію України і зареєстрована як платник ПДВ не менше ніж дванадцять календарних місяців.

•         Не мають права видавати ПВ в рахунок оплати ПДВ під час митного оформлення імпортних товарів:

-         особи, які не зареєстровані як платники ПДВ;

-         платники податку, що були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за дванадцять календарних місяців до місяця, у якому здійснюється таке імпортування;

-         платники податку, які є суб'єктами оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, які передбачають сплату цього податку за ставками іншими, ніж встановлені п. 6.1 ст. 6 та п. 8¹.2 ст. 8¹.

•         ПВ не видається:

-         за умови оформлення тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої ВМД;

-         при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів;

-         при ввезенні на митну територію України товарів, що відносяться до товарних груп 1 - 24 УКТ ЗЕД [2].

З урахуванням викладених правил органами державної податкової служби не видаються платникам податку, які виявили бажання видати ПВ, ні Довідки про наявність бюджетного відшкодування, ні Довідки про статус імпортера, ні будь-які інші документи.

Підтвердженням того, що СГД, який видає ПВ, є зареєстрованим платником ПДВ більше ніж 12 календарних місяців, є Свідоцтво про реєстрацію такого платника ПДВ (Свідоцтво про реєстрацію повинно бути датоване не менше ніж за дванадцять календарних місяців до місяця, у якому здійснюється імпортування товарів, в оплату ПДВ при митному оформленні яких видається ПВ). Для підтвердження реєстрації особи як платника ПДВ достатньо надання платником органу митної служби копії Свідоцтва платника ПДВ без додаткового її підтвердження органом державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку. Дійсність Свідоцтва на день оформлення ПВ перевіряється органами державної митної служби з використанням інформації про анульовані Свідоцтва платників ПДВ, оприлюдненої на офіційному сайті ДПА України.

Що стосується суб'єктів оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, які передбачають сплату цього податку за ставками іншими, ніж встановлені п. 6.1 ст. 6 та п. 8¹.2 ст. 8¹ Закону України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ”, то на сьогодні умови застосування спрощених систем оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) передбачають або сплату ПДВ на загальних засадах (юридичні особи - платники єдиного податку за ставкою 6 %, фізичні особи - платники єдиного податку та зареєстровані як платники ПДВ), або повну відсутність можливості реєстрації платником цього податку суб'єкта господарювання (так, наприклад, юридичні особи - платники єдиного податку за ставкою 10 % не мають права бути платниками ПДВ, а тому і не мають Свідоцтва про реєстрацію в якості платника ПДВ).

Якщо у суб'єктів спрощеної системи оподаткування ПДВ входить до складу єдиного податку і в зв'язку з цим не сплачується окремо за жодною з визначених Законом України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ” ставок податку, ця категорія платників не є зареєстрованими платниками ПДВ і не має Свідоцтва про реєстрацію. Відсутність у таких платників Свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ і є підставою для відмови таким платникам у видачі ПВ.

Суб'єкти спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності, які сплачують єдиний податок за ставкою 6 %, а також платники єдиного податку - фізичні особи, які є зареєстрованими платниками ПДВ, обчислюють ПДВ за правилами, встановленими Законом, є зареєстрованими платниками ПДВ та мають Свідоцтво про реєстрацію, а тому, при умові реєстрації не менше ніж дванадцять календарних місяців, мають право на видачу ПВ нарівні з СГД, які є платниками ПДВ та суб'єктами загальної системи оподаткування.

ПВ складається на суму податкового зобов'язання, тобто на суму ПДВ, яка нарахована і має бути сплачена при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України. ПВ видається на повну суму податкового зобов'язання, нарахованого за вантажною митною декларацією, і окремо для кожної ВМД.

Не може бути видано один ПВ на дві чи більше вантажних митних декларацій і, навпаки, два чи більше ПВ на одну ВМД.

Строк погашення ПВ встановлений першим абзацом п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ” і становить, як правило, тридцять календарних днів з дня поставки ПВ органу митного контролю. Але при цьому необхідно мати на увазі, що з 01.02.2006 р набрав чинності Закон України від 12.01.2006 р. № 3333-IV “Про внесення змін до Закону України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” та інших законів України”. Підпунком 2 п. 4 Прикінцевих положень Розділу ІІІ цього Закону встановлено, що для реалізації проектів технологічних парків, їх учасникам та спільним підприємствам, які використовують проекти технологічних парків, при імпорті нових устаткування, обладнання та комплектуючих строк погашення ПВ становить 720 календарних днів, а при імпорті матеріалів, яків не виробляються в Україні, - 180 календарних днів з дня надання векселя органу митного контролю. Строк погашення вказується на бланку ПВ у полі "Термін платежу за ПВ". Крім цього Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення ПВ для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів.

Останнім абзацом п. 8 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 01.10.97 р. № 1104 "Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при імпорті товарів на митну територію України" (з урахуванням змін і доповнень) станом на 01.09.2005 р. визначено окремі випадки надання ПВ з терміном погашення більше ніж 30 календарних днів.

Так, цим абзацом визначено, що у разі імпорту на митну територію України товарів, які були придбані для провадження діяльності, пов'язаної з використанням довгострокових договорів з метою реалізації інвестиційних проектів у рамках міжнародних договорів України з міжнародними фінансовими організаціями (інвестиційні проекти МФО), та оплачені в повному обсязі за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, може видаватися ПВ із строком погашення до кінця поточного бюджетного року.

Перелік інвестиційних проектів МФО, в рамках яких може видаватися ПВ із строком погашення до кінця поточного бюджетного року, затверджено постановою КМУ від 24.10.2001 р. № 1384 "Про внесення зміни до Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України" (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою КМУ від 17.12.2003 р. № 1961).

Підтвердження належності товарів до одного із згаданих інвестиційних проектів МФО здійснюється Мінфіном України. Порядок такого підтвердження затверджений наказом Мінфіну України від 02.06.2004 р. № 367.

Порядок погашення ПВ та відображення їх у податковій звітності.

Нові правила погашення ПВ згідно з Законом № 2771-IV набули чинності з 28.07.2005 р. і в обов'язковому порядку застосовуються до ПВ, які видані починаючи з цієї дати. ПВ, які видані до 28 липня 2005 р., погашаються за бажанням платника - або в порядку, викладеному в цих рекомендаціях, або в такому, що діє до вказаної дати.

Із зміною порядку погашення ПВ суттєво змінився і порядок відображення їх у податковій декларації з ПДВ, а також порядок включення до складу податкового кредиту сум податку, на які видано ПВ.

Фактично новою редакцією п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ” встановлюється окремий порядок погашення ПВ в залежності від дати видачі ПВ і від наявності підтвердженої органом державної податкової служби суми бюджетного відшкодування, і, таким чином, ПВ розподіляються на такі категорії:

•         I категорія - термін сплати зобов'язань по ПВ виникає до закінчення терміну подання декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю;

•         II категорія - термін сплати зобов'язань по ПВ виникає після закінчення терміну подання декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю;

•         0 категорія - на дату поставки ПВ органу митного контролю (дата, яка визначена в податковому векселі у полі "Дата видачі ПВ") платник податку має підтверджену суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому ПВ.

Платник податку, яким видано ПВ I категорії, не включає суму зобов'язань по ПВ до складу податкових зобов'язань по податковій декларації та погашає ПВ шляхом перерахування коштів до бюджету.

В податковій декларації з ПДВ за звітний період, в якому ПВ видано, сума, зазначена у векселі, відображається в рядку 6 із знаком "+" та в рядку 19.1 із знаком "-" і до рядка 19.2 не включається ні в декларації за звітний період, в якому ПВ видано, ні в деклараціях за наступні звітні періоди.

Якщо ПВ I категорії включено платником до складу податкових зобов'язань в рядок 19.2 податкової декларації, то, незважаючи на те, оплачений такий ПВ чи ні, така сума податкових зобов'язань повинна бути знята актом камеральної перевірки з нарахування в податковій декларації при її перевірці в органі державної податкової служби, а ПВ повинен бути нарахований в картці особового рахунку як окремий документ.

ПВ I категорії вважається погашеним після нарахування його в картці особового рахунку платника та надходження грошових коштів в його оплату. На оригіналі такого ПВ векселедержателем - ДПА (ДПІ), в якій СГД зареєстрований як платник ПДВ, робиться відмітка про його погашення (напис "Погашено") та вказується номер і дата документа про надходження коштів в оплату ПВ (платіжне доручення), після чого проводиться відповідний запис у реєстрі обліку ПВ (електронному журналі та на паперових носіях).

За запитом платника відмітка про погашення ПВ може бути в аналогічному порядку проставлена і на його екземплярі ПВ.

Право на включення ПВ I категорії до складу ПК виникає у тому звітному періоді, в якому відбулася його оплата.

 

ПВ I категорії підлягають обов'язковій оплаті виключно грошовими коштами.

Необхідно звернути увагу платників на обов'язковість заповнення відповідних реквізитів у платіжних дорученнях на оплату ПВ (код оплати ПВ "109" та обов'язкова наявність номера ПВ) у порядку, викладеному в податковому роз'ясненні, затвердженому наказом ДПА України від 03.08.2004 р. № 450 "Про затвердження податкового роз'яснення щодо заповнення платниками податків розрахункових документів у випадку погашення ПВ грошовими коштами".

При цьому слід прийняти до уваги, що згідно з абзацом другим п. 1.16 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ” протест ПВ не здійснюється, а сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу. А тому у випадку, якщо платник податків з будь-яких причин не має можливості погасити заборгованість по ПВ (I категорія), така заборгованість визнається податковою заборгованістю банку-аваліста з проведенням відповідних процедур для забезпечення її стягнення (відповідно до абзацу третього п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ” комерційні банки зобов'язані оплатити ПВ у разі його непогашення платником у строк).

До ПВ II категорії відносяться всі ПВ, термін погашення яких припадає на період з 21 числа і до останнього числа місяця, наступного за звітним (з 22 числа, якщо 20 число припадає на неділю, з 23 числа, якщо 20 число припадає на суботу), що видаються платниками, для яких звітним (податковим) періодом визначено місяць.

Платник податку, яким видано ПВ II категорії, включає суму зобов'язань по такому ПВ до складу своїх податкових зобов'язань в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю.

В податковій декларації з ПДВ за звітний період, в якому ПВ видано, ПВ II категорії відображається в рядку 6 із знаком "+", в рядку 19.1 із знаком "-" та включається до рядка 19.2 із знаком "+" в цій же декларації.

Для ПВ II категорії встановлено окремий порядок отримання права на податковий кредит. До складу податкового кредиту суми зобов'язань з ПВ можуть бути включені за умови погашення суми податкових зобов'язань за податковою декларацією шляхом перерахування коштів до бюджету.

При цьому, якщо в розділі III декларації "Розрахунки з бюджетом за звітний період" визначено суму до сплати в бюджет, то сума ПВ може бути відображена у рядку 12.2 податкової декларації наступного податкового періоду, але тільки за умови фактичної сплати до бюджету податкових зобов'язань, які мають бути сплачені до бюджету за результатами звітного періоду в установлені терміни. В рахунок сплати податкових зобов'язань по такій податковій декларації також можуть бути зараховані і суми бюджетного відшкодування, і зайво внесені до бюджету суми ПДВ чи інші види переплат, що обліковуються в картці особового рахунку, незалежно від дати їх виникнення. Однак у випадку, коли податкові зобов’язання за такою податковою декларацією сплачені з порушенням терміну, дата отримання права на податковий кредит визначається виходячи з дати фактичної оплати податкового боргу: сума ПВ може бути відображена у рядку 12.2 податкової декларації податкового періоду, наступного за тим, в якому відбулася оплата боргу.

Коли ж в розділі III декларації "Розрахунки з бюджетом за звітний період" визначено суму до відшкодування з бюджету або розрахунки з бюджетом за результатами звітного періоду не здійснюються (немає ні сплати до бюджету, ні відшкодування з бюджету), то сума таких податкових векселів також може бути відображена у рядку 12.2 податкової декларації за звітний період, наступний за тим, в якому такі векселі видано.

У разі якщо грошова оплата податкових зобов'язань, визначених до сплати в бюджет за декларацією, не відбулася з будь-яких причин і при цьому в рахунок оплати таких податкових зобов'язань не можуть бути зараховані ні сума бюджетного відшкодування, ні зайво внесені до бюджету суми ПДВ чи інші види переплат, що обліковуються в картці особового рахунку, право на податковий кредит у платника податку буде відсутнє до настання податкового періоду, наступного за тим, в якому відбулася оплата таких зобов'язань.

Тобто в будь-якому випадку сума податкових векселів може бути відображена у рядку 12.2 податкової декларації лише за умови, що платник податку має право включити зазначені суми податку до складу податкового кредиту згідно з вимогами пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ”.

Разом з тим необхідно враховувати вимоги статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ” щодо формування сум бюджетного відшкодування, відповідно до яких при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 Декларації) ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (у тому числі авансом), включаючи суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг), у тому числі і суми ПДВ, які були сплачені грошовими коштами у такому попередньому податковому періоді, в якості оплати ПВ, виданого при імпорті товарів.

ПВ II категорії, які включені до складу податкових зобов'язань в податковій декларації (до рядка 19.2), вважаються погашеними на дату, яка відповідає фактичній даті оплати податкових зобов'язань, задекларованих в такій декларації, або даті відображення в картці особового рахунку платника податку зарахування в рахунок оплати таких зобов'язань сум бюджетного відшкодування, зайво внесених до бюджету сум податку на додану вартість чи інших видів переплат.

На оригіналі ПВ векселедержателем - ДПА (ДПІ), в якій СГД зареєстрований як платник ПДВ, робиться відмітка про його погашення (напис "Погашено"), вказується номер і дата платіжного доручення на оплату податкових зобов'язань, задекларованих платником в декларації (або вказується як саме такі зобов'язання оплачено) і зазначається, за який звітний період подано декларацію. За запитом платника відмітка про погашення ПВ може бути в аналогічному порядку проставлена і на його екземплярі ПВ.

Якщо по податковій декларації з ПДВ за результатами розрахунків з бюджетом визначена сума до відшкодування з бюджету або розрахунки з бюджетом за результатами звітного періоду не здійснюються (немає ні сплати до бюджету, ні відшкодування з бюджету), то включені до рядка 19.2 декларації суми з ПВ вважаються погашеними за рахунок поточних податкових зобов'язань і можуть не оплачуватися окремо.

Такі векселі вважаються погашеними на дату, яка відповідає граничному терміну подання такої декларації. За запитом платника відмітка про погашення ПВ може бути в аналогічному порядку проставлена і на його екземплярі ПВ.

На оригіналі ПВ векселедержателем - ДПА (ДПІ), в якій СГД зареєстрований як платник ПДВ, робиться відмітка про його погашення (напис "Погашено"), вказується номер і дата реєстрації поданої платником декларації, та зазначається за який звітний період подано декларацію. За запитом платника відмітка про погашення ПВ може бути в аналогічному порядку проставлена і на його екземплярі ПВ.

Зарахування в рахунок оплати векселів сум бюджетного відшкодування може бути здійснене і для векселів I категорії, і для векселів II категорії, якщо таким ПВ надано статус ПВ 0 категорії.

До 0 категорії можуть бути віднесені ПВ як I, так і II категорій, якщо платник податку, який видав такі векселі, на дату поставки ПВ органу митного контролю (дата, яка визначена в податковому векселі у полі "Дата видачі ПВ") має суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому ПВ.

Умови переведення ПВ I чи II категорії до 0 категорії (обов'язковим є дотримання всіх умов, а не однієї чи двох із них окремо):

•         на дату поставки ПВ органу митного контролю платник має суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому ПВ;

•         в будь-який день з дати видачі ПВ до дати настання терміну платежу за ПВ платник податку подав до органу Державної податкової служби заяву про залік такої суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення таких векселів;

•         на дату подання заяви така сума бюджетного відшкодування повністю або частково не відшкодована платникові (невідшкодований залишок дорівнює або більший ніж сума ПВ);

•         на дату подання заяви така сума бюджетного відшкодування повністю або частково не включена до висновку на проведення бюджетного відшкодування, який подається до установи Державного казначейства (залишок суми бюджетного відшкодування не менше ніж сума ПВ);

•         на дату подання заяви така сума бюджетного відшкодування не є предметом кримінальної справи, судового чи апеляційного розгляду; не перебуває в адміністративному оскарженні.

Платник податку, у якого в картці особового рахунку обліковується сума бюджетного відшкодування, яка до настання дати, визначеної в податковому векселі у полі "Термін платежу за ПВ", йому не відшкодована або не включена до висновку на проведення бюджетного відшкодування, в будь-який день до настання терміну платежу за ПВ може подати до органу Державної податкової служби заяву довільної форми з повідомленням про бажання зарахувати в рахунок оплати ПВ суму бюджетного відшкодування.

Заява подається платником в будь-який день до дати настання терміну платежу за ПВ, включаючи цей день. В заяві обов'язково мають бути вказані реквізити ПВ, його номер, дата видачі та термін платежу за ПВ, а також інформація про розмір суми бюджетного відшкодування та звітний період, за який вона задекларована.

Повідомлення про зарахування або відмову в зарахуванні сум бюджетного відшкодування в рахунок погашення ПВ надсилається платнику не пізніше ніж через три робочих дні з дня реєстрації його заяви.

Якщо заява подана платником до настання терміну платежу за ПВ і до настання цієї дати в рахунок погашення ПВ зарахована сума бюджетного відшкодування, ПВ вважається погашеним достроково.

Достроково погашені векселі 0 категорії (незалежно від того, до якої категорії - I чи II, відносився такий ПВ до переведення його в 0 категорію) не повинні включатися до складу податкових зобов'язань платника в податковій декларації за звітний період, в якому вони видані (ця норма стосується тільки вчасно погашених ПВ), і в рядку 19.2 відображатися не повинні.

При цьому необхідно врахувати наступне.

Згідно з абзацом сьомим п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ” платник податку, який на дату поставки ПВ органу митного контролю має суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язань по такому ПВ, має право включити суму зобов'язань по такому ПВ до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася поставка такого ПВ органу митного контролю (такий механізм платник може застосовувати за умови, якщо термін погашення ПВ перевищує термін подання податкової звітності).

Тобто якщо платник податку скористався своїм правом, то, незалежно від дати видачі, ПВ 0 категорії (незалежно від того, з I чи з II категорії був віднесений до 0 категорії такий ПВ) повинен бути відображений в рядках 6 (із знаком "+") та 19.1 (із знаком "-") та може бути відображений в рядку 19.2 (із знаком "+").

Якщо ж платник своїм правом включити суму зобов'язань з ПВ до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася поставка такого ПВ органу митного контролю, не скористався, такі ПВ до рядка 19.2 не будуть включені і будуть відображені лише в рядках 6 (із знаком "+") та 19.1 (із знаком "-").

Це правило застосовується до всіх векселів 0 категорії, за винятком тих, що погашаються сумою бюджетного відшкодування достроково. ПВ, погашені достроково, до рядка 19.2 включатися не повинні і будуть відображені лише в рядках 6 (із знаком "+") та 19.1 (із знаком "-").

Платникам, які віднесені до 0 категорії, у випадку коли заява про погашення таких векселів подана до настання дати подання податкової звітності за звітний період, в якому такі векселі видані, разом з повідомленням про те, що їх прохання про погашення ПВ сумою бюджетного відшкодування задоволене, надсилається повідомлення про те, що ПВ не підлягає включенню до рядка 19.2 декларації. Подана таким платником податкова декларація має бути перевірена посадовою особою органу державної податкової служби на предмет, чи заповнено в декларації рядок 19.2, і якщо такий рядок буде заповнений, то з метою виключення подвійного нарахування таких сум ПВ виключається з рядка 19.2 декларації за актом камеральної перевірки.

Сума бюджетного відшкодування або зайво внесених до бюджету сум ПДВ чи інших видів переплат, що обліковуються в картці особового рахунку платника, зараховується в рахунок оплати ПВ датою, на яку заява платника податку про таке зарахування зареєстрована в органі Державної податкової служби.

Якщо сума бюджетного відшкодування зарахована в рахунок оплати ПВ до настання терміну платежу за ПВ, такий ПВ вважається погашеним достроково.

Сума бюджетного відшкодування у розмірі, який відповідає сумі податкових зобов'язань з ПВ, якщо такий вексель нарахований в картці особового рахунку платника як окремий документ, відображається в картці особового рахунку платника як така, що зарахована в рахунок оплати ПВ (датою, на яку заява платника податку про таке зарахування зареєстрована в органі державної податкової служби), і надалі вважається відшкодованою.

При цьому ПВ 0 категорії, погашений за рахунок бюджетного відшкодування, платник податку має право включити до складу податкового кредиту у звітному періоді, наступному за тим, в якому в рахунок оплати ПВ була зарахована сума бюджетного відшкодування. Право на включення такого ПВ до складу податкового кредиту надається незалежно від того, скористався платник чи ні правом на включення такого ПВ до складу податкових зобов'язань у податковій декларації.

При заповнені декларацій з ПДВ платник повинен врахувати, що при проведенні перевірок податкової звітності органами державної податкової служби приймається до уваги, що як правило в рядках 6 із знаком "+" та 19.1 із знаком "-" будуть відображені всі ПВ, видані платником у звітному періоді (і I, і II категорії, і ті, що можуть отримати статус 0 категорії), і тільки в рядку 19.2 із знаком "+" будуть вказані ПВ, що матимуть статус II категорії.

Таким чином, різниця між значеннями рядків 19.1 та 19.2 декларації звітного періоду дорівнюватиме сумі ПВ I та 0 категорій, які повинні бути або оплачені грошовими коштами (I категорія), або погашені зарахуванням в рахунок їх оплати сум бюджетного відшкодування (0 категорія), і суми податку, на які видані ці векселі, будуть відображені векселедержателем - ДПА (ДПІ), в якій СГД зареєстрований як платник ПДВ в картці особового рахунку шляхом нарахування ПВ як окремого документа.

Але якщо платник скористається правом наданим йому абзацом сьомим п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ” (платник податку, який на дату поставки ПВ органу митного контролю має суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язань по такому ПВ, має право включити суму зобов'язань з такого ПВ до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася поставка такого ПВ органу митного контролю) і включить суми з ПВ, які отримали статус 0 категорії (будуть погашені бюджетним відшкодуванням), до рядка 19.2 декларації, то таке співвідношення виконуватися не буде.

Описані правила включення ПВ до складу податкового кредиту застосовуються виключно в тому разі, коли платник податку має право на отримання податкового кредиту за імпортними товарах, в оплату ПДВ за якими видано ПВ.

Якщо ж платник податку не має вищезгаданого права (наприклад, ввезений товар використовується в звільнених від оподаткування операціях), сума ПВ до рядка 12.2 розділу II податкової декларації не включається, а відображається в рядках 13.1.1 або 13.2.1, або 14.2 залежно від напряму використання ввезених товарів у податковій декларації того звітного періоду, в якому товар було ввезено на митну територію України.

При застосуванні платником спеціальних режимів оподаткування, що передбачають цільове використання сум ПДВ, які не сплачуються до бюджету (наприклад, сільське господарство - п. п. 11.21 та 11.29 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 р. “Про ПДВ”), вказані в податковому векселі суми ПДВ включаються до складу податкових зобов'язань платника в податковій звітності, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом. Включення сум ПДВ, вказаних в такому податковому векселі, до складу податкового кредиту здійснюється платником податку відповідно до порядку формування податкового кредиту по видах діяльності (розрахунки з бюджетом чи перерахування ПДВ на спецрахунок).

При відображенні у податкових деклараціях більше одного ПВ до таких декларацій одночасно подаються довідки (перелік) довільної форми, засвідчені підписом бухгалтера та печаткою (або підписом платника податку, якщо платник - фізична особа), у яких обов'язково зазначаються номери, суми ПВ, терміни та способи їх погашення. Довідки готуються окремо за ПВ:

-         включених до рядків 6 (із знаком "+") та 19.1 (із знаком "-");

-         включених до рядка 19.2 (із знаком "+");

-         не включених до рядка 19.2.

Погашення векселів, які мають термін погашення більше ніж 30 календарних днів, здійснюється в порядку, встановленому для ПВ I категорії (за відсутності суми бюджетного відшкодування) або в порядку, встановленому для ПВ 0 категорії, якщо на дату подання заяви про погашення такого ПВ сума бюджетного відшкодування залишається не меншою ніж сума ПВ.

Відображення податкових векселів на відстрочку платежу з ПДВ в бухгалтерському обліку.

Для відображення операцій з ПДВ використовується Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Мінфіну України від  24.12.2004 р. № 818 “Про затвердження змін до Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість”, застосування якої здійснюється з урахуванням діючого Плану рахунків.

Якщо використовується ПВ при оформленні податкових зобов’язань по операціях з ввезення на митну територію України необоротних активів, сировини і матеріалів, то його видача митним органам відображується підприємством за дебетом субрахунку 643 “Податкові зобов’язання” і кредитом рахунків обліку виданих векселів (субрахунок 511 “Довгострокові векселі видані в національній валюті” або 621 “Короткострокові векселі видані в національній валюті”. Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строком їх погашення). У місяці, в якому ПВ за терміном підлягає погашенню у векселедавця утворюється податкове зобов’язання з ПДВ, тобто кредитується аналітичний рахунок, наприклад,  6412 “Розрахунки з ПДВ” субрахунку 641 “Розрахунки за податками” і дебетуються рахунки обліку зобов’язань за векселями (611 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями у національній валюті” і 621 “Короткострокові векселі видані в національній валюті”). На субрахунку 611 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями у національній валюті” довгостроковий вексель, що облічується на субрахунку 511 “Довгострокові векселі видані в національній валюті”, перезаписується у періоді, в якому до дати його погашення залишається менше ніж 12 місяців. Право на зменшення податкових зобов’язань з ПДВ (тобто податковий кредит з ПДВ) у векселедавця виникає у порядку визначеному податковим законодавством, що розглядався вище по тексту. При цьому, суму на яку платник (векселедавець) отримує право зменшити податкові зобов’язання звітного (податкового) періоду відображується за дебетом аналітичного рахунку 6412 “Розрахунки з ПДВ” субрахунку 641 “Розрахунки за податками” у кореспонденції  з кредитом субрахунку 643 “Податкові зобов’язання”.

Інакше відображуються операції з ПВ у разі довгострокового його погашення векселедавцем. У таких випадках у місяці дострокового погашення векселя кредитується рахунок 31 “Рахунки в банках” і дебетуються рахунки обліку зобов’язань за векселями (51, 61 і 62). Одночасно, тобто в цьому ж місяці, відображується право підприємства на зменшення податкових зобов’язань з ПДВ – дебетується аналітичний рахунок 6412 “Розрахунки з ПДВ” і кредитується субрахунок 643 “Податкові зобов’язання”.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.       Закон України від 12.01.2006 р. № 3333-IV “Про внесення змін до Закону України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” та інших законів України” // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ “Ліга”. – 1991- 2006.

2.       Методичні рекомендації щодо порядку адміністрування видачі та погашення ПВ, направлені листом ДПАУ від 22.12.2005 р. № 25595/7/16-1517 // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ “Ліга”. – 1991- 2006.

3.       Лист ДПАУ від 11.05.2006 р. № 8880/7/16-1517 //  Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ “Ліга”. – 1991- 2006.

4.       Пархоменко В. Бухгалтерський облік операцій з податку на додану вартість // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. – № 2. – С. 19-22.

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ

Чи змінюються податкові зобов’язання з ПДВ у випадку передачі платником податку придбаних товарів у заставу?

ДПАУ своїм листом від 05.05.2006 р.№ 8537/7/16-1517-15 повідомляє, що згідно з умовами договору застави заставлений товар залишається в розпорядженні заставодавця, заставодавець має право розпоряджатися даним товаром, володіти ним та використовувати його відповідно до його цільового призначення. Тобто, операція з передачі раніше придбаних товарів в заставу під забезпечення кредитних договорів на отримання кредитів до операцій з поставки товарів не належить, оскільки згідно з п. 1.4 (абзац другий) ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Таким чином, заставлення раніше придбаних товарів під забезпечення кредитних договорів на отримання кредитів не може розцінюватися як продаж і, відповідно, не призводить до збільшення чи зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту. Однак у разі відчуження заставленого майна (в тому числі і при неповерненні кредитів) податкові зобов'язання визначатимуться у загальновстановленому порядку.