Л.С.Стецюк

економіст ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН

 

Чи можна сільськогосподарському підприємству, яке не займається зовнішньоекономічною діяльністю, проводити розрахунки зі своїми постачальниками в іноземній валюті?

 

Єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань є національна валюта України - гривня.

Як засіб платежу іноземна валюта використовується у розрахунках між резидентами і нерезидентами та за іншими операціями, класифікація яких визначена у Правилах торгівлі іноземною валютою, затверджених постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281 (далі - Правила № 281).

Відповідно до Правил № 281 юридичні особи та фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків за торговельними операціями,  для здійснення неторговельних операцій, для валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу.

До поточних торговельних операцій в іноземній валюті належать:

- розрахунки між юридичними особами - резидентами і юридичними особами - нерезидентами під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

- розрахунки між юридичними особами - резидентами на території України за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку;

- розрахунки між юридичними особами - нерезидентами та юридичними особами - резидентами через юридичних осіб - резидентів (посередників) відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені згідно із законодавством України;

- інші розрахунки, що здійснюються відповідно до законодавства України.

До поточних неторговельних операцій в іноземній валюті відносять:

- перекази заробітної плати, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги, матеріальної допомоги, допомоги родичів, благодійної допомоги, виплат і компенсацій, уключаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам унаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я, що пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків;

- виплати готівкової іноземної валюти за платіжними картками;

- купівля за рахунок коштів, розміщених на поточному рахунку, чеків, що виражені в іноземній валюті;

- виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів;

- оплата за рахунок коштів фізичних осіб навчання в навчальних закладах, стажування в закладах іншої держави;

- оплата витрат, пов'язаних з відрядженням за кордон;

- оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні;

- перерахування вступних і членських внесків до міжнародних організацій;

- інші виплати та платежі, що не відносяться до торгівельних.

Валютними операціями, пов'язаними з рухом капіталу, є такі:

- надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик;

- операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за гарантіями, поруками та заставою; за лізингом;  за факторингом;

- здійснення прямих або портфельних інвестицій в Україну чи резидентами за межі України;

- здійснення резидентами прямих або портфельних інвестицій за межі України;

- операції з цінними паперами;

- розміщення коштів на вкладних (депозитних) рахунках;

- інші валютні операції, які не є поточними.

Вищенаведені розрахунки можуть здійснюватися лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Отже, якщо підприємство здійснює розрахунки за торговельними або неторговельними операціями, чи валютні операції, пов'язані з рухом капіталу, які зазначені вище, то воно може здійснювати розрахунки іноземною валютою. При цьому дані розрахунки проводяться лише через уповноважені банки або за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ. В інших випадках розрахунки здійснюються у національній валюті - гривні.

 

 

Для розрахунків за поставлену продукцію підприємству необхідно придбати іноземну валюту. Чи можна придбати таку валюту в обмінному пункті за готівку? Які документи при цьому необхідно оформляти?

 

Придбання іноземної валюти здійснюється лише через уповноважений банк або іншу фінансову установу, що отримала ліцензію національного банку України на торгівлю іноземною валютою, виключно на міжбанківському валютному ринку.

Відповідно до Правил торгівлі іноземною валютою, затверджених постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281 (далі - Правила № 281) для придбання іноземної валюти з метою здійснення розрахунків необхідно подати до уповноваженого банку чи іншої фінансової установи, яка має ліцензію на здійснення таких операцій, наступні документи (в залежності від виду операцій):

- заяву про купівлю іноземної валюти;

- договір з нерезидентом;

- вантажну митну декларацію (якщо товар ввезений в Україну);

- акт (здавання-приймання тощо) або інший документ, який свідчить про надання послуг (виконання робіт);

- документи, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

- розрахунку витрат: на відрядження за межі України; на експлуатаційні витрати для транспортних засобів, що виконують рейси за межі України; для оплати праці працівників-нерезидентів, які згідно з укладеними договорами (контрактами) працюють в Україні та ін.;

- інші документи.

Копії документів, які надаються банку повинні бути засвідчені підписом керівника (заступника керівника) та печаткою підприємства або нотаріусом. На оригіналах та копіях банк ставить відмітки про придбання валюти. Копій документів залишаються в уповноваженому бланку.

Порядок складання та подання  заяви визначений у Положенні про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, затвердженому постанова Правління Національного банку України від 05.03.2003 р. № 82.

Відповідно до даного Положення заяву про придбання іноземної валюти необхідно подавати не менше ніж у двох примірниках. З заяві вказуються обов’язкові реквізити (номер та дата складання, назва іноземної валюти, сума цифрами та прописом) та зазначається, що клієнт доручає банку:

- купити іноземну валюту на умовах, які зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти;

- утримати із суми в гривнях, яка перерахована на купівлю іноземної валюти комісійну винагороду;

- утримати із суми в гривнях, яка перерахована клієнтом на купівлю іноземної валюти, суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- зарахувати залишок коштів у гривнях після купівлі іноземної валюти на певний рахунок (з зазначенням найменування та коду банку, у якому відкрито цей рахунок);

- продати іноземну валюту на МВРУ, якщо куплена іноземна валюта не буде перерахована ним за призначенням у визначений законодавством строк у встановленому порядку.

Варто зауважити, що ст. 3 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 р. № 185 (далі – Закон № 185), резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів.

У разі, якщо підприємство порушить терміни, передбачені ст. 3 Закону № 185, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

 

 

Який порядок та вимоги щодо оформлення платіжного доручення в іноземній валюті? Чи можна оформляти платіжне доручення в іноземній валюті на бланку звичайної “платіжки”?

 

Платіжні доручення, які складаються в іноземній валюті, відрізняється від звичайного як за  змістом, так і за формою. Тому оформляти даний документ на бланку звичайного платіжного доручення не можна.

Порядок складання та заповнення платіжного доручення в іноземній валюті визначається Положенням про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, затвердженим  постанова Правління Національного банку України від 05.03.2003 р. № 82 (далі – Положення № 82).

Відповідно до Положення № 82 платіжне доручення в іноземній валюті подається до банку не менше ніж у двох примірниках за формою, що наведена у Додатку 1 до  Положення № 82, або у довільній формі із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів.

Обов'язкові реквізити включають номер та дату складання, назву банку, назву клієнта, номер рахунку клієнта, цифровий або літерний код іноземної валюти, суму цифрами та прописом, назва бенефіціара, назва банку бенефіціара, призначення платежу, комісійні, код операції, код країни бенефіціара, код клієнта за ЄДРПОУ, підпис та печатка уповноваженої особи клієнта.

У реквізиті “Комісійні” зазначається порядок сплати комісійних витрат уповноваженого банку й інших банків за переказ коштів в іноземній валюті за рахунок клієнта уповноваженого банку (OUR) або бенефіціара (BEN), або клієнта та бенефіціара (SHA) та надання права уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення клієнта.

У реквізиті “Призначення платежу” платіжного доручення в іноземній валюті повинно бути надано повну інформацію про платіж в іноземній валюті та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів або банківських металів бенефіціару. При цьому зазначається назва, номер і дата документа, на підставі якого здійснюється переказ коштів в іноземній валюті.

Платіжне доручення в іноземній валюті крім обов’язкових містить ще допоміжні реквізити. У допоміжних реквізитах міститися така інформація:

- код уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

- SWIFT-код (BIC kod) банку бенефіціара, IBAN банку бенефіціара;

- найменування та інші реквізити банку-посередника (заповнюється за потреби);

- номер рахунку клієнта, з якого здійснюється списання комісійної винагороди;

- строки виконання переказу: "терміновий" - сьогодні, "строковий" - наступного робочого дня уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, або "звичайний" - на третій робочий день уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, ураховуючи день надходження платіжного доручення до уповноваженого банку, що обслуговує клієнта та інші.

Платіжне доручення в іноземній валюті необхідно заповнювати латинськими літерами. Поряд з тим сума іноземної валюти, зазначена прописом, заповнюється українською мовою (кирилицею). Назва та місцезнаходження клієнта, найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що його обслуговує, та назва іноземної валюти можуть заповнюватися латинськими літерами або українською мовою (кирилицею). Під час переказу коштів у валютах країн СНД та Балтії дозволяється заповнювати платіжне доручення в іноземній валюті російською мовою.

Допускається використання англомовних аналогів назв текстових елементів бланків, але тільки разом з їх українською назвою.

Платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах приймаються уповноваженим банком до виконання протягом 10 днів, починаючи з дня їх оформлення (день оформлення не враховується).

Якщо перерахування іноземної валюти здійснюється в межах банку (для погашення відсотків за валютним кредитом чи для погашення валютного кредиту) платіжне доручення в іноземній валюті можна заповнювати українською мовою.

 

 

Сільськогосподарське підприємство платник фіксованого сільськогосподарського податку купує іноземну валюту для розрахунків з постачальником. Чи повинно таке підприємство  сплачувати збір до Пенсійного фонду з даної операції? 

 

Статтею 98 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 10.12.2006 р. № 3235 (далі - Закон № 3235) було продовжено до 1 січня 2007 року дію Законів України "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 22 жовтня 1998 року N 208-XIV та від 15 липня 1999 року N 967-XIV.

Ця ж стаття встановлює розмір збору до Пенсійного фонду, який справляється  з операцій з купівлі-продажу валюти протягом 2006 року. Розмірі даного збору встановлено на рівні  1,3 відсотка.

Платниками такого збору є юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи - нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют.

Нараховувати, утримувати та сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1,3 відсотка від суми операції з купівлі-продажу безготівкової валюти, вести податковий облік та подавати звітність органам Пенсійного фонду України зобов’язані банки та їх установи.

Окремо у ст. 98 Закону № 3235 визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які застосовують спрощений режим оподаткування (єдиний податок, фіксований податок та фіксований сільськогосподарський податок), та юридичні і фізичні особи, що розташовані (проживають) у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу валют, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку, встановлений вищеназваними законами, на загальних підставах.

Отже, сільськогосподарське підприємство, яке сплачує фіксований сільськогосподарський податок, також повинно сплачувати збір до Пенсійного фонду у розмірі 1,3 % від операцій з купівлі-продажу іноземною валюти.

 

 

Підприємство здійснює купівлю іноземної валюти для проведення розрахунків з постачальниками та підрядниками за зовнішньоекономічним договором, сплачуючи при цьому 1,3 % збору до Пенсійного фонду. Чи включається до валових витрат збір до Пенсійного фонду, сплачений при купівлі іноземної валюти?

 

Відповідно до пп. 17 п. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251 визначено, що збір на обов’язкове державне  пенсійне страхування відноситься до загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів).

Стаття 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997р. № 283 (далі - Закон № 283) визначає, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Оскільки, іноземна валюта придбавається для подальшого використання у господарській діяльності, то всі витрати на її придбання підприємство має право вносити до валових витрат, у тому числі і збір до Пенсійного фонду.

Правомірність внесення Пенсійного збору, сплаченого при придбанні іноземної валюти, до валових витрат визначено пп. 5.2.5 ст. 5 Закону № 283, яка передбачає внесення до вкладу валових витрат суми внесених (нарахованих)   податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування".

Отже, збір до Пенсійного фонду, який сплачується при купівлі безготівкової іноземної валюти, підприємство може включати до складу валових витрат. При цьому, у декларації з податку на прибуток сума збору до Пенсійного фонду, сплачена при купівлі іноземної валюти відображатиметься у рядку 04.6 декларації та у додатку Р.1 в рядку 04.6.16, який подається лише з річною декларацією.

 

На підприємстві на кінець звітного місяця є залишки заборгованості в іноземній валюті, кредиту в іноземній валюті та готової продукції, яка була придбана за іноземну валюту.  Коли та по яких рахунка підприємство повинно здійснювати перерахунок іноземної валюти в національну та визначати курсові різниці?

 

Перерахунок іноземної валюти в національну здійснюється на дату проведення операції та на дату балансу (останній день звітного місяця).

До виникнення курсових різниць приводять зміни валютного (обмінного) курсу іноземної валюти в період між датою здійснення операції та датою балансу або датою проведення розрахунків за цією операцією.

Курсові різниці визначають як по активах так і по пасивах підприємства за монетарними статтями. До монетарних статей відносять:

- залишок коштів в іноземній валюті;

- платіжні документи в іноземній валюті;

- грошові документи в іноземній валюті, термін використання яких не закінчився;

- цінні папери в іноземній валюті;

- кредити банків в іноземній валюті;

- дебіторська та кредиторська заборгованість в іноземній валюті.

Отже, враховуючи статті, які відносяться до монетарних, курсові різниці необхідно визначати по сумах та операціях в іноземній валюті, які обліковуються по на таких рахунках (за відповідними субрахунками): 30 "Каса"; 31 "Рахунки в банках"; 33 "Інші кошти"; 34 "Короткострокові векселі одержані"; 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"; 37 "Розрахунки з різними дебіторами"; 50 "Довгострокові позики";  51 "Довгострокові векселі видані"; 60 "Короткострокові позики"; 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями"; 62 "Короткострокові векселі видані"; 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"; 67 "Розрахунки з учасниками"; 68 "Розрахунки за іншими операціями".

 

 

Підприємству необхідно придбати валюту для розрахунків з іноземними постачальниками в сумі 2000 євро. Для цього підприємство перерахувало банку 11200 грн. Комісійна винагорода банку при цьому становить 0,4 % від суми придбаної валюти та сплачено 1,3 %  збору до Пенсійного фонду. Курс НБУ на дату перерахування 6,00 грн., ринковий курс - 6,02 грн. Як визначити курсову різницю при придбанні валюти?

 

Найперше, необхідно зазначити, що різниця між вартістю валюти за курсом НБУ та комерційним курсом не є курсовою різницею. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів від 10.08.2000 р. № 193, курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Але, різниця між курсом НБУ та комерційним курсом на момент придбання іноземної валюти теж матиме відображення в обліку. Якщо курс НБУ вищий за комерційний курс, то різниці при придбанні валюти вважається доходом. При цьому даний дохід відображається на субрахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності" або 746 "Інші доходи від звичайної діяльності".

Якщо ж курс НБУ буде нижчий за комерційний, то різниця при придбанні валюти вважатиметься витратами, та буде списуватись на субрахунок 949 "Інші витрати операційної діяльності" або 977 "Інші витрати звичайної діяльності".

      У даному випадку операції будуть відображатись за наступними проводками:

 

Підприємство отримало елітне насіння вартістю 4000 євро. На дату отримання насіння курс НБУ становив 6,01 грн/євро. На дату оплати курс гривні щодо євро за обмінним курсом НБУ збільшився і становив 6,03 грн.  Чи потрібно при цьому збільшувати при цьому вартість насіння? 

 

Формування в бухгалтерському обліку інформації по операціях в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів від 10.08.2000 р. № 193 (далі - П(С)БО 21). Даний стандарт передбачає розподіл статей балансу на монетарні та немонетарні. Монетарними статтями  визнаються статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Всі інші статті є немонетарними. Тобто до немонетарних активів належать необоротні активи, запаси, дебіторська заборгованість, погашення якої очікується у не грошовій формі.

Частиною "б" п. 7 П(С)БО 21 визначено, що "немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції".

Оскільки придбане насіння відноситься до немонетарних статей, то перераховувати його первісну вартість у разі зміни валютного курсу при проведенні розрахунків з постачальниками не потрібно. Різниця, яка сплачена постачальнику у зв’язку з зміною валютного курсу відноситься до доходів чи витрати та обліковується на субрахунках 714 "Дохід від операційної курсової різниці" або 945 "Втрати від операційної курсової різниці" відповідно.

Вищенаведена операція в обліку підприємства матиме наступне відображення:

 

На початок звітного місяця на підприємстві була заборгованість в іноземній валюті. Протягом звітного місяця частина заборгованості була погашена. За яким курсом списується заборгованості, яка була погашена? Як визначити балансову вартість тієї частини заборгованості, що залишилась на кінець звітного місяця?

 

В бухгалтерському обліку балансову вартість заборгованість в іноземній валюті необхідно перераховувати на кожну дату балансу, тобто на кожен останній день звітного місяця. (п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив зміни валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів від 10.08.2000 р. № 193). Балансова вартість валюти визначається за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на дату балансу.

На момент погашення заборгованості також необхідно визначати її балансову вартість. При цьому балансова вартість заборгованості, вираженої в іноземній валюті, буде визначатись за офіційним валютним курсом НБУ на дату погашення такої заборгованості.

Отримана в результаті порівняння (балансової вартості заборгованості на дату виникнення та на дату погашення) різниця відображатиметься у складі валових доходів (якщо сума на дату виникнення заборгованості буде більша ніж на дату погашення) чи у складі валових витрат (якщо сума заборгованості на дату виникнення буде менша ніж на дату погашення).

За непогашеною сумою заборгованості на кінець звітного періоду (в останній день звітного періоду) також необхідно визначити балансову вартість. Балансова вартість даної частини заборгованості буде визначаться шляхом перерахунку заборгованості, вираженої в іноземній валюті,  у гривні за курсом НБУ, що діяв на останній день звітного періоду. Дана балансова вартість буде вважатися балансовою вартістю заборгованості на початок наступного звітного періоду.

 

Підприємство здійснює розрахунки зі своїми постійними іноземними партнерами у доларах США. З новим постачальником було укладено договір купівлі-продажу, розрахунки за яким мають проводитись у євро. Чи  може підприємство придбати євро не за гривні, а за долари США?

 

Підприємство може купувати іноземну валюту як за національну валюту (гривні), так і за іншу іноземну валюту.

Купівля однієї іноземної валюти за іншу також здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що отримали ліцензію національного банку України на торгівлю іноземною валютою, виключно на міжбанківському валютному ринку.

При купівлі однієї іноземної валюти за іншу варто звернути увагу на визначення балансової вартості придбаної валюти, що передбачено Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції 22.05.1997 р. № 283. Пп. 7.3.4 п. 7.3 ст.7 вказаного закону визначає, що у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

В бухгалтерському обліку придбання однієї валюти за іншу відображається з застосування рахунків 711 "Дохід від реалізації іноземної валюти" і 942 "Собівартість реалізованої іноземної валюти", оскільки, хоча і відбувається придбання іноземної валюти, але при цьому здійснюється реалізація іншої іноземної валюти.

Отже, дані операції будуть відображатись в обліку за наступними проводками: