УДК 631.16.336.22

В.П. Бечко

аспірант, Національний науковий центр «Інституту аграрної економіки»

 

Оперативний контроль за рухом оборотних засобів

 

& Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·         Рассмотрены вопросы усовершенствования оперативного контроля за использованием оборотных средств аграрных формирований.

& Key issues are examined:

·         The article is devoted to the problem of improvement of efficient control for the use circulating assets of agrarian enterprises.

 

Величезну роль у підвищенні ефективності використання оборотних засобів підприємств в ринкових умовах відіграє оперативний контроль за їх рухом на кожній із стадій кругообігу виробництва. Доцільність вдосконалення оперативного контролю набуває особливої актуальності в період тотального подорожчання енергоносіїв, які є вагомою складовою собівартості продукції як промислового, так і сільськогосподарського виробництва. Їх подорожчання негативно впливає на фінансовий стан підприємства, що призводить до фінансових труднощів та виникнення проблем, пов’язаних з виконанням виробничої програми.

В даний час на державному рівні Кабінетом Міністрів України поставлене завдання щодо запровадження ресурсо– та енергозберігаючих технологій, які б сприяли економії матеріальних цінностей виробничого спрямування.

Така постановка питання вимагає від підприємств здійснення суворого контролю за раціональним використанням матеріальних ресурсів, ведення боротьби з безгосподарністю і марнотратством, застосування заходів щодо попередження подібних явищ.

Дослідженню теоретичних і практичних питань оперативного контролю за рухом оборотних засобів сільськогосподарських підприємств значну увагу приділяли багато вітчизняних вчених економістів: М.Я. Дем’яненко, С.С. Осадець, Д.В.Полозенко, П.Т.Саблук та інші.

Проте, незважаючи на численні наукові розробки, окремі теоретичні, методичні й практичні аспекти питання оперативного контролю за рухом оборотних засобів аграрних формувань залишаються недостатньо дослідженими.

Виходячи з цього, варто зосередити увагу на визначенні тих тенденцій, що відповідають сучасним умовам та пошуку шляхів удосконалення оперативного контролю за рухом оборотних засобів відповідно до ринкових умов.

Система внутрішнього контролю – одна з багатьох категорій, яка має наукову та практичну спадковість у вітчизняній економічній науці.

Дослідження в цьому напрямку проводилися в контексті загального розвитку науки про контроль протягом XX століття. Особливості такого розвитку хоча і були зумовлені соціалістичною економікою та партійним впливом, однак мали серйозні теоретичні результати щодо концептуальних засад функціонування внутрішнього контролю на підприємствах.

Оперативний контроль за використанням матеріальних і фінансових ресурсів за часів командно – планової економіки мав позитивні елементи і в багатьох випадках був виправданим самою суттю теорії контролю – виявлення всіх суттєвих відхилень та приведення їх до належного стану.[4]

За часів директивної економіки оперативний контроль за рухом оборотних засобів покладався безпосередньо на виробничі колективи, які брали участь у виробничому процесі та на банківські установи, що здійснювали кредитування цих підприємств під оборотні засоби.

З набуттям незалежності України, переходу від директивно-адміністративної до ринкової економіки напрацювання з питань оперативного контролю втрачені. Відміна контролю за рухом оборотних засобів зі сторони підприємства пояснюється зміною організаційно-правового статусу підприємств, заснованих на приватній власності на засоби виробництва в цілому, і, зокрема, на їх складову – оборотні засоби.[2]

З боку банківських установ в сучасних умовах оперативний контроль зводиться до формальної перевірки факту придбання товарно-матеріальних цінностей за рахунок позик, наданих банком підприємству-позичальнику. Банки, на превеликий жаль, не цікавить подальше використання придбаних позичальником за рахунок позик товарно-матеріальних цінностей. Як результат, мають місце не поодинокі випадки не цільового витрачання отриманих кредитів позичальником на цілі, що не передбачені кредитною угодою. Банки за таких умов кредитування цікавить лише високоліквідна застава, яка як правило, перевищує суму кредиту в чотири рази і повернення такого кредиту в терміни, передбачені кредитною угодою.

Банк в ринкових умовах повинен бути дієвою фінансово-кредитною установою, яка здійснює оперативний контроль за рухом оборотних засобів. Оперативний контроль за рухом оборотних засобів повинен базуватися на основному із принципів госпрозрахунку – плановості, який повною мірою відповідає ринковим умовам.

Кредитуючи підприємства і здійснюючи одночасно контроль за цільовим використанням позики банки зацікавлені в процедурі прискорення отримання позик позичальником під певні цільові програми. При цьому банки мають змогу застосовувати певні кредитні заходи. Зокрема, до підприємств, що працюють беззбитково банком можуть бути змінені методи кредитування шляхом відкриття кредитних ліній чи кредитування по спеціальному позичковому рахунку. Такі методи кредитування сприяють прискоренню отримання позичальниками позик від банків – кредиторів.

Вивчаючи питання оперативного контролю за рухом оборотних засобів слід відмітити, що за часів директивної економіки в Україні нагромаджений величезний досвід з цього питання.

Сільськогосподарські підприємства Черкаської області у 80-ті роки минулого століття здійснювали і при тому успішно оперативний контроль за рухом оборотних засобів шляхом застосування нормативно-чекової системи планування обліку та контролю витрат на виробництво. Так, станом на 1.01.1989 року в Черкаській області функціонувало 6386 внутрішньогосподарських колективів, 3207 або 50,2% застосовували нормативно-чекову систему планування, обліку і контролю затрат на виробництво, з яких 32,4% в рослинництві, 54,5 – в тваринництві і 13,1% – в промислових, будівельних і обслуговуючих галузях. Станом на 1.01.1990 року їх кількість зросла до 4214 в тому числі по галузях відповідно  на 32,8;57,9 і 9,3%.[5].

Більше половини підприємств, які застосовували нормативно-чекову систему, в 1990 році отримали економію прямих затрат.

Суми перевитрат за цієї системи контролю повністю утримувалися із доходу підрозділів, що стимулювало підрозділ до їх скорочення .

Реформування сільськогосподарських формувань, перехід їх на ринкові відносини відкинув ті надбання з оперативного контролю за рухом оборотних засобів, які напрацьовувалися десятиріччями.

Головною причиною цього є створення нових типів підприємств, в основі яких приватна власність, зокрема і на оборотні засоби. Керівники створених підприємств нового типу ратують за ринкові умови, одночасно не усвідомлюючи, що ринкові умови повинні відповідати госпрозрахунковим. Немає жодних підстав відокремлювати ринок від госпрозрахунку, оскільки в основі цих категорій закладені принципи функціонування підприємства на самофінансуванні і самоокупності, коли витрати з господарської діяльності покриваються за рахунок доходів.

Аналіз дослідження свідчить, що система економічного контролю за рухом оборотних засобів в сільськогосподарських формуваннях не може залишатись в тому вигляді, в якому вона функціонувала за часів директивної економіки. Робота підприємств в ринкових умовах на фоні економічних реформ, що відбуваються в країні, створення підприємств різних форм власності, основою яких є приватна власність, супроводжуються зростанням випуску та реалізації сільськогосподарської продукції і авансованих у виробництво оборотних засобів.

В цих умовах абсолютно об'єктивною необхідністю є запровадження дієвого зі сторони членів підрозділу оперативного контролю за використанням оборотних засобів, підвищення ефективності їх використання.

Члени трудових колективів нині діючих сільськогосподарських підприємств всіх форм власності, як свідчить аналіз, повністю втратили права на здійснення оперативного контролю за управлінням виробництвом і, зокрема, за рухом оборотних засобів. Здавши свої паї в оренду, вони не мають юридичного права на здійснення контролю за формуванням доходів та видатків підприємства, достовірності отриманого прибутку. Члени колективу не беруть участь в розподілі прибутку, ефективному його використанні. Питання розподілу прибутку, як правило, вирішує, і при тому одноосібно, лише орендар, що користується паями. Практика роботи таких колективів, свідчить, що як правило, прибуток в будь-якій формі вилучається орендарем і використовується на власні цілі, адже ні економічно, ні юридично члени колективу не можуть вплинути на дії орендаря.

Лише трудовий колектив повинен забезпечувати оперативний контроль за фінансово-господарською діяльністю і, зокрема, рухом оборотних засобів.

Контролем зі сторони членів колективу повинні охоплюватися стан складського, вагозважувального господарства, організація приймання, зберігання сировини, матеріалів, готової продукції, кормів, насіння і садивного матеріалу, обґрунтованість придбання товарно-матеріальних цінностей та їх відпуску для потреби виробництва в межах науково-обґрунтованих норм та нормативів.[1]

Поки що внутрішньогосподарський оперативний контроль за рухом оборотних засобів за сучасних умов зводиться до формальних перевірок, коли виявлений факт порушень розглядається з позиції дотримання відповідних інструкцій, що призвів до відхилення від стандарту і не може забезпечити своєчасну і точну оцінку не ефективного використання оборотних засобів.

Вирішенню цієї проблеми можуть сприяти члени трудових колективів Вони, в першу чергу, повинні нести відповідальність за ефективне використання оборотних засобів, спрямувавши свою діяльність на пошук резервів щодо їх збереження, ефективного використання, економії, застосування передових ресурсозберігаючих технологій та передових методів управління виробництвом.

При здійсненні оперативного контролю на підприємстві слід своєчасно виявити відхилення від норм з використання оборотних засобів на кожній із стадій кругообігу виробництва. Виявлені відхилення повинні супроводжуватися відповідною реакцією на них зі сторони керівництва підприємства.

Оперативний контроль за рухом оборотних засобів на сільськогосподарських підприємствах повинен базуватися на науковому підході, який передбачає функціонування системи внутрішнього контролю не на формальній основі збереження оборотних засобів, а як інструмент зниження різного роду ризиків в межах системного управління.

Поки що досвід роботи сільськогосподарських формувань з оперативного контролю за рухом оборотних засобів в ринкових умовах недостатній. Він орієнтований на підтвердження фактів повноти придбання товарно-матеріальних цінностей від постачальників, подальше їх використання у виробництві. В основу такого контролю покладено принцип запобігання ризикам.

Як свідчить практичний досвід роботи сільськогосподарських формувань Черкаської області, в основу оперативного внутрішньогосподарського контролю за рухом оборотних засобів здебільшого покладені не економічні, а адміністративні методи. Суть такого методу зводиться до того, що керівники сільськогосподарських формувань вчасно ідентифікують ризики, що притаманні рухові оборотних засобів на кожній стадії кругообігу виробництва з одночасним створенням механізму недопущення таких ризиків або по крайній мірі унеможливлення допущення певних прорахунків в неефективному використанні оборотних засобів.

Внутрішній оперативний контроль за рухом використання оборотних засобів повинен базуватися не на адміністративних, а економічних методах. До контролю повинен залучатися весь колектив підприємства, який зацікавлений в результатах діяльності в цілому і, зокрема, в підвищенні ефективності використання оборотних засобів, які прямо впливають на собівартість сільськогосподарської продукції та фінансові результати підприємства.

Стандарти професійної практики діяльності сільськогосподарських формувань свідчать, що оперативний контроль за цільовим та ефективним використанням оборотних засобів повинен бути спрямованим на удосконалення господарської діяльності підприємства і створення доданої вартості.

Це вимагає наукового підходу до проведення оперативного контролю за рухом оборотних засобів із залученням як членів колективу, так і професійних працівників, які мають відповідну кваліфікацію.

Здійснення прогнозних розрахунків за рухом оборотних засобів повинен забезпечувати фінансовий менеджер. Такі розрахунки зводяться до визначення затрат на виробництво та реалізацію продукції на період (місяць, квартал, рік). Підприємству слід визначити обсяг засобів, який буде авансований в запаси підприємства, незавершене виробництво, готову продукцію.

Особливу увагу слід приділяти контролю за придбанням товарно-матеріальних цінностей від постачальників. Спеціалісти підприємства зобов’язані здійснювати такий контроль на предмет відповідності придбаних матеріальних цінностей стандартам, дотримання умов та термінів їх зберігання та інших якісних характеристик. Ці умови слід передбачати в договорах на їх придбання. Подальше використання придбаних товарно-матеріальних цінностей слід контролювати як по натуральних, так і по вартісних параметрах і такий контроль, як свідчить досвід роботи, слід покласти на виробничі підрозділи, що засновані на орендних умовах. Сільськогосподарські формування Черкаської області мають позитивний досвід в проведенні такого контролю безпосередньо членами орендного колективу. Так, члени агрофірми «Сивирин» Маньківського району вже більше двох років поспіль впровадили за допомогою науковців Уманського державного аграрного університету нормативно-чекову систему планування, обліку та контролю затрат. Її застосування сприяє здійсненню оперативного контролю за рухом оборотних засобів в кожному окремо взятому підрозділі підприємства.

Між членами колективу і керівництвом підприємства – орендарем укладено угоди, які базуються на рівноправному юридичному праві, що дає можливість здійснювати оперативним контроль за виробництвом в цілому і зокрема за рухом оборотних засобів. Взаємовідносини між членами трудового колективу і керівництвом підприємства базуються виключно на принципі плановості, як основного принципу госпрозрахунку, який досить вдало вписується в систему ринкових відносин.

В агрофірмі планують як затрати, так і вихід продукції по всіх галузях виробництва, застосовуючи при цьому укрупнені науково-обґрунтовані нормативи на всі види робіт. Так, нормативи розраховані на всі сільськогосподарські культури та види худоби в розрізі статей виробництва. Такі нормативи передбачені на 1 га і на одну голову худоби. На підставі нормативів на підприємстві здійснюють як річне, так і квартальне та місячне планування по кожному виду діяльності.

Працівники колективу безпосередньо мають можливість за певний період здійснювати контроль за затратами і виходом продукції, своєчасно реагувати на зміни, що призвели до неефективного використання певного виду матеріальних цінностей.

Принципи, на яких будуються відносини членів колективу, багато в чому залежать від встановленої орендної плати. Вона є частиною виручки, розмір якої визначається за узгодженням сторін у договорі, виходячи з вартості і стану орендованих основних засобів, розміру переданих в оренду оборотних засобів та перспективи розвитку підприємства. Орендні відносини виникають на договірній основі між колективами підрозділів і адміністрацією підприємства. В їх основі закладений принцип купівлі-продажу з товарно-грошовими відносинами між підприємством і підрозділами. Внутрішньогосподарські економічні відносини набувають форми купівлі-продажу, оскільки оренда ґрунтується на товарно-грошових відносинах, в яких запроваджено внутрішньогосподарський розрахунок, розрахункові ціни, госпрозрахунковий дохід, тобто базою є товарні відносини.

Як свідчить досвід роботи агрофірми "Сивирин", перехід на орендні відносини, в основі яких покладено принцип планування доходів і витрат по кожному виробничому колективу, зводить до мінімуму бюрократичність підходу зі сторони керівництва за формуванням доходу підприємства, отримання прибутку та його розподіл.

Досвід оперативного контролю за рухом оборотних засобів із застосуванням нормативно-чекової системи планування, обліку і контролю затрат на виробництво доказав свої позитивні сторони і може бути запровадженим в сільськогосподарських формуваннях всіх форм власності. При цьому такий контроль повинен відповідати ринковим умовам, в яких зараз працюють сільськогосподарські підприємства. Керівники сільськогосподарських формувань нового типу повинні усвідомлювати, що оперативний контроль за рухом оборотних засобів в сучасних умовах повинен зводитися до:

1. Розуміння, що оперативний контроль – це засіб досягнення мети підприємства, а не самоціль.

2. Залучення до проведення внутрішнього оперативного контролю колективу підприємства .

3. Від внутрішнього контролю власники і керівництва підприємства повинні очікувати лише обґрунтованого рівня забезпечення досягнення поставлених цілей, а не абсолютної гарантії безпомилкової роботи.

4. Контроль повинен забезпечувати досягнення поставленої мети у використанні оборотних засобів – цільове та ефективне їх використання, прискорення обертання.

В результаті внутрішній контроль за цільовим та ефективним використанням оборотних засобів забезпечить досягнення підприємством таких цілей:

– доцільність та ефективність використання оборотних засобів, їх збереження, цільове та ефективне їх використання;

– достовірність фінансової звітності;

– дотримання чинного законодавства і вимог, що регламентують управління оборотними засобами.

Застосовуючи оперативний контроль за цільовим та ефективним використанням оборотних засобів, колектив сільськогосподарського формування зможе здійснювати вибір найбільш ефективних методів управління виробництва та застосування передових технологій вирощування сільськогосподарської продукції як в рослинництві, так і в тваринництві.

 

Список використаних літературних джерел

1.                      Вершинин В.Ф. Коллективный подряд на селе. – М.: Знание. 1988. – 64 с.

2.                      Дем’яненко М.Я. Кредитний механізм аграрного сектора економіки в період становлення ринкових відносин // Економіка України. – 1999. – №4. С.15-24.

3.                      Дем’яненко М.Я., Фінансово-кредитний механізм в умовах формування ринкових відносин // Економіка АПК. – 1998. – № 8. – С.35-41.

4.                      Полозенко Д.В. Трансформація суспільних відносин і фінанси АПК // Фінанси України. – 1998. – №7. – С.10-23.

5.                      Сыкал В.А. Контроль за использованием оборотных средств предприятиями АПК // Деньги и кредит. – 1989. - №4. – с.35-38.

6.                      Фінансово-кредитні відносини в АПК / За редакцією Саблука П.Т. та Дем’яненка М.Я. К.: ДОП Інституту аграрної економіки УААН, 1996. – 284с.