С.В. Бардаш
к.е.н., доцент
Міжгалузевий інститут управління
Сутність та значення принципів господарського контролю у пізнавальному процесі та практичній діяльності
& Ключевые вопросы, которые рассматриваются:
· Рассматриваются принципы хозяйственного контроля;
· Доказывается необходимость комплексного исследования и уточнения классификационных признаков и состава принципов хозяйственного контроля.
& Key issues are examined:
· The principles of economic control are considered;
· The necessity of complex research and elaboration of classification and principles’ composition of economic control is proved.
На даний час визначення принципів господарського контролю має важливе теоретичне та практичне значення. Лише визначення та суцільне і повне дотримання принципів як базових правил дозволяє при проведенні експерименту перевірити життєвість тієї або іншої наукової гіпотези. Принципи є також важливими при реалізації надбань теорії у практичній діяльності, зокрема в соціально-економічному житті суспільства. Проте, як влучно зазначив Я.В. Соколов „один раз встановлені, й може бути не самі вдалі принципи практично дуже важко змінити” [7, с. 391].
Важливість даного питання підкреслюється тим фактом, що майже кожний науковець, який досліджує теоретичні і методологічні аспекти господарського контролю, вважає за необхідне дослідити його принципи [2, 3, 8].
Важливе значення в процесі господарського контролю мають принципи, обов’язкове дотримання яких визначає його результативність. Застосування принципів контролю в господарській діяльності дає змогу відобразити основні функції контролю як науки і практичної діяльності суб’єктів контролю. У багатьох наукових працях принципи контролю в основному визначені за умов функціонування державної форми власності. Вони відігравали роль каркасу його теоретичних основ та відображали істотні сторони всього механізму, його сутність і зміст. Аналізуючи надбання багатьох науковців і практиків слід зупинитися на окремих результатах досліджень.
Так окрема група науковців в своїх дослідженнях поділяє принципи контролю на основні і специфічні [1, 3]. На нашу думку, виділення таких груп є не аргументованим, невідома й групувальна ознака. Іншою особливістю, встановлених в результаті проведених досліджень, є суттєва варіація кількості принципів контролю (від 4 до 17) [1, 2, 3, 4, 5, 8]. Така кількість принципів контролю, а також не завжди аргументований їх поділ на групи, іноді підміна поняття принципу законом, або функцією не сприяє поглибленню теоретичного базису господарського контролю.
Так до найбільш поширених принципів господарського контролю науковці відносять принципи: законності, об’єктивності, системності, відповідальності, достовірності, своєчасності, оптимальності, ефективності [1, 2, 3, 8].
В сучасній теорії господарського контролю сформульовані й нові принципи господарського контролю [8]. Аналізуючи працю В.О. Шевчука [8], вивченню має підлягати вся сукупність сформульованих принципів, її класифікація, повнота, доцільність, актуальність, значення для досягнення мети контрольної діяльності. Детальне вивчення трактування сутності принципів, сформульованих автором дозволило нам прийти до певних суб’єктивних суджень. На нашу думку, принцип ендогенності контролю за своєю сутністю більш подібний постулату або закону, а принципи повноти охоплення господарських систем контролем, корпоративності, превентивності контрольних дій, ризикованості, синергізму системи контролю вимагають подальшого поглибленого дослідження та уточнення.
Слід також зазначити й про формулювання інших нових принципів, таких, як: процесного підходу до контролю з використанням інформаційних технологій; органічної єдності контролю і процесів управління; гуманізму [2].
В.Д. Поникаров зазначає, що «для того, щоб успішно виконувати ... функції, контроль повинен бути об’єктивним, оперативним, неперервним і всеохоплюючим, науковим, економічним і дієвим» [5, с. 18]. Разом з тим автор не говорить, що це принципи контрольної діяльності. Поряд з тим, автор зазначає, що «важливим моментом при реалізації результатів контролю є коректне дотримання принципів конфіденційності і гласності» [5, с.19]. Дана позиція обумовлює встановлення ієрархічного взаємовпливу та взаємозв’язку функцій та принципів в межах теорії господарського контролю.
На необхідності вичленення і визначення основних принципів господарського контролю справедливо акцентують увагу багато вчених, адже так як самостійність даної науки підтверджує наявність принципів, на яких вона базується. Ці принципи, безумовно, пов’язані з предметом, системою і завданнями науки. В науковій літературі мають місце твердження про те, що принципи господарського контролю – це, як правило, його найбільш узагальнюючі закони. Проте, необхідно зазначити, що закони – це необхідні, суттєві стійкі, такі, що повторюються, відношення між явищами, а принципи є фундаментальними підставами науки і теорії, пізнавальної діяльності. В переважній більшості робіт з господарського контролю принципи науки лише перераховуються. Для того, що б все-таки визначити принципи господарського контролю як науки, необхідно розібратися з етимологією даного поняття. Принцип (від лат. principium – основа) – центральне поняття, логічне вираження поняття, основоположна ідея, що пронизує систему знань та встановлює субординацію цього знання.
На нашу думку, господарський контроль як і будь-яка наука має базуватися на двох групах принципів: теоретичних і методологічних. Поняття «теоретичний принцип» і «методологічний принцип» є близькими за змістом, проте повністю не співпадають та мають певні відмінності.
Так, головні функції теоретичного принципу є пояснення і передбачення, а методологічного – регулювання та орієнтація пізнання. Теоретичний принцип є системою ідеальних образів, що відображають сутність об’єкта, а методологічний – системою регулятивів, правил, що виступають в якості засобу подальшого пізнання та регулюють й орієнтують процес контролю на досягнення поставленої мети. До суттєвих відмінностей слід також віднести й той факт, що теоретичний принцип спрямований на розв’язання проблеми, а методологічний на виявлення способів і механізмів її дослідження.
В якості методологічного апарату при дослідженні проблем розвитку господарського контролю мають бути застосовані загальні принципи наукового пізнання, які вимагають деякого пояснення і обґрунтування.
Теорія пізнання визначає таку філософську категорію, як процес передбачення в якості властивості людської свідомості до випереджаючого відображення дійсності. Можливість передбачення ґрунтується на природі явищ та процесів, які в своєму розвитку проходять ряд стадій, починаючи з їх зародження, до розквіту і поступового згасання. Ці етапи характерні лише для економічних явищ і процесів, детермінованих розвитком людського суспільства.
У процесі передбачення використовуються абстрактно-теоретичні методи дослідження, хоча поряд з ними може використовуватись доступна інформація будь-якого походження (спостереження, експериментальні дані, філософські та соціологічні факти тощо). Передбачення є функцією законів і теорій науки і воно реалізується в умовах, коли відсутня можливість безпосереднього оперування з об’єктами, які визначені в якості дослідження. Наукове передбачення є знанням про невідоме, але це невідоме закономірно випливає з логіки розвитку суспільства, а також з тих закономірностей, які характеризують розвиток конкретних економічних наук, у тому числі господарського контролю.
Відривати процес передбачення від системи знань, що склалась історично, неможливо, проте передбачення розвитку конкретної науки можна за умови використання досягнень інших наук, які контактують з конкретною наукою або є методологічною основою розвитку будь-якої науки (філософія, соціологія, кібернетика, статистика, криміналістика, інформатика тощо). Передбачення є логічним висновком з відомих на певний період часу законів та теорій, його можна визначити як гіпотезу про невідомі явища, процеси, закони, факти, які можливі в майбутньому і встановлюються на основі тенденцій їх розвитку в минулому та на сучасному етапі.
Наукові передбачення, як спосіб управління та організації практичної діяльності, здійснюється на основі таких класифікаційних типів, як:
- зміни певної ситуації в умовах, коли на неї не має впливу з боку людини чи суспільства;
- зміни ситуації коли на неї справляє звичайний вплив людина чи суспільство та відомі мета та засоби його здійснення;
- визначення характеру ситуації, з якої необхідно виходити для досягнення наперед визначеної мети;
- виявлення змін часткових цілей та засобів при досягненні головної мети.
Отже, ми вважаємо, що розглядати принципи контролю доцільно за умов їх поділу на теоретичні і методологічні принципи господарського контролю.
У зв’язку з цим, вважаємо, що до складу теоретичних принципів контролю правомірно віднести такі принципи, як: принципи зв’язку та розвитку, історизму, системності і причинності.
Відповідно до методологічних принципів господарського контролю принципи законності, незалежності, раптовості, об’єктивності, точності та ефективності. В залежності від спектру дослідження методологічних аспектів господарського контролю даний перелік принципів може бути розширений.
Дослідження сутності, значення і місця принципів в системі наукових знань господарського контролю та в практичній діяльності дозволили нам дійти висновку, що принцип контролю слід розглядати як правило теоретичного і практичного пізнання, а отже як базис науки і практики господарського контролю. Відповідно функцію – як роль (результат) теоретичного пізнання та напрямок практичної діяльності як складової процесу управління.
Список літератури
- Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія.- Житомир: ЖІТІ, 2000,. - 512 с.
- Дрозд І.К. Система фінансово-економічного контролю в Україні. Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня д.е.н. – К.: 2006. – 33 с.
- Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління: Монографія. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002.- 360 с.
- Оперативный контроль экономической деятельности предприятия / Б.И.Валуев, Л.П.Горлова, Е.Л.Зернов и др.-М.: Финансы и статистика, 1991. - 224 с.
- Поникаров В.Д., и др. Судебно-бухгалтеская експертиза: Учебное пособие. – Харьков: Арсис, 2002. – 240 с.
- Родионова В.М, Шлейников В.И. Финансовый контроль: Учебник. – М.: ИД ФБК – ПРЕСС, 2002. – 320 с.
- Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: Учебн. пособие для вузов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 638 с.
- Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою (Проблеми теорії, організації, методології): Монографія. – К.: Київ. держ. торг.-економ. ун-т, 1998. – 371 с.