А.М. Морозова,

економіст відділу методології обліку та аудиту

ННЦ „Інститут аграрної економіки”

 

Інвестор, фінансові інвестиції, цінні папери, корпоративні права - поняття, які усе частіше зустрічаються на сторінках періодичних видань з бухгалтерського та податкового обліку.

При здійсненні підприємством інвестиційної діяльності, а саме здійснення вкладень у вигляді фінансових інвестицій, найбільш розповсюдженим випадком є придбання цінних паперів та корпоративних прав.

Досить непрозорою є ситуація щодо оподаткування операцій з цінними паперами та корпоративними правами. Найбільшу проблему при застосуванні норм законодавства становить неоднозначне їх тлумачення. Так, при оподаткуванні операцій з цінними паперами та корпоративними правами, досить часто застосовують узагальнюючі висновки до обох випадків, що, на нашу думку, не завжди можливо, адже цінні папери та корпоративні права – це не одне й теж саме.

Ведення податкового обліку здійснюється у відповідності з нормами Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємства”, в редакції Закону України  від 22 травня 1997 року  № 283/97-ВР (Закон № 283/97-ВР) та Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (Закон № 168/97-ВР).

Згідно п. 1.28 ст. 1 Закону № 283/97-ВР, інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

У пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону № 283/97-ВР наводиться визначення терміну фінансова інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

У п. 1.4 ст. 1 Закону № 283/97-ВР дається визначення, що цінний папір (ЦП) – це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Статтею 3 Закону України від 18 червня 1991 року № 1201-ХІІ (Закон № 1201-ХІІ ) “Про цінні папери та фондову біржу” передбачені наступні види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання республіки, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, заставні та іпотечні цінні папери.

У п. 1.8 ст. 1 Закону № 283/97-ВР зазначено, що корпоративне право (КП) – це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства.

Корпоративні права можуть бути виражені у таких формах як цінний папір та частки у статутному капіталі .

Чинний Цивільний кодекс України виділяє чотири групи ЦП:

- пайові цінні папери,

- боргові цінні папери,

- похідні цінні папери,

- товаророзпорядчі цінні папери.

При цьому необхідно зауважити, що з наведених груп ЦП до корпоративних прав відносяться лише пайові ЦП, а саме акції.

Згідно ст. 4 Закону № 1201-ХІІ, акція – це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді (капіталі) акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Щодо корпоративного права у формі частки у господарському товаристві – це право власності на статутний фонд або його частку.

Цінні папери у податковому обліку, як правило, розглядаються в якості товару, а їх відчуження визнають продажем таких товарів. Але існують винятки. Так, відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону № 283/97-ВР, цінні папери, які використовують в операціях з первинного випуску (розміщення) та операцій з кінцевого погашення (ліквідації) ЦП не є товарами. Доходи від здійснення таких операцій, у відповідності до пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР, не включаються до валового доходу підприємства - емітента. А от доходи від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами, згідно пп. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР, включаються до складу валового доходу. Із зазначеного висновок, що податкове законодавство розмежовує операції з ЦП на господарські операції з ЦП інвестиційного характеру (операції з ЦП здійснюються на первинному ринку) та господарські операції з ЦП торгівельного (спекулятивного) характеру (операції з ЦП здійснюються на вторинному ринку).

Особливі норми оподаткування господарських операцій з ЦП торгівельного (спекулятивного) характеру визначені в п. 7.6 та п. 7.9 (оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями) ст. 7 Закону № 283/97-ВР.

Податкове законодавство  щодо господарських операцій з КП передбачає спеціальні норми оподаткування. Корпоративні права – це не товар і при їх відчуженні правила оподаткування, що діють при продажу товарів, не застосовуються. Слід зазначити, що дане правило діє у разі відчуження КП на етапі емісії. В іншому випадку (відчуження КП на “вторинному” ринку корпоративних прав), КП розглядається в якості товару.

Придбання фінансової інвестиції згідно пп. 5, 6 П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії або шляхом обміну на інші активи.

Розглянемо порядок оподаткування операцій з придбання корпоративних прав на етапі емісії в обмін на різні види активів, а саме – кошти, активи інші, ніж кошти і цінні папери власної емісії.

Операції з внесенням коштів до статутного капіталу іншої юридичної особи в податковому обліку інвестора не відображаються, тобто ні валових витрат, ні податкового кредиту з ПДВ за цією операцією у нього не виникає.

Слід зазначити, що у Законі № 283/97-ВР ніде не зазначено про можливість або неможливість віднесення в обліку інвестора суми витрачених коштів до валових витрат. На нашу думку, неможливість віднесення суми витрачених коштів до валових витрат, витікає з наведеного у п. 5.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР визначення валових витрат. Так, згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Виходячи з того, що отримані інвестором корпоративні права не є ні товарами, ні роботами (послугами), то і витрачені кошти не можуть бути компенсацією їх вартості і, відповідно, не можуть бути віднесені до валових витрат.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не надає права на податковий кредит з ПДВ за корпоративними правами, отриманими шляхом внесення до статутного капіталу іншої особи коштів.

Щодо відображення даної операції в податковому обліку емітента:

Згідно пп. 4.2.5 п. 4.2. ст. 4 Закону № 283/97-ВР, не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи. У відповідності до абзацу другого пп. 1.28.2 Закону № 283/97-ВР, пряма інвестиція – це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Підпункт 3.2.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР надає право не нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ.

Операцію із здійсненням внеску до статутного капіталу за рахунок активів (майна) інших, ніж кошти: основні засоби, товарно-матеріальні цінності тощо більшість фахівців (Листи ДПАУ від 20.12.99р. № 7236/6/15-0216, від 06.03.2001р. № 1087/6/15-1116) вважають звичайною операцією з продажу цього майна, оскільки відбувається придбання одного активу одночасно з відчуженням іншого, тобто обмін активами.

Згідно пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону № 283/97-ВР, операції з внесення основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи прирівнюються до продажу таких основних фондів та нематеріальних активів.

У результаті такої господарської операції, в інвестора:

·         відповідно пп. 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону № 283/97-ВР, у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх відчуженням балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта, тобто в інвестора даний об’єкт вибуває з обліку, амортизація на вартість цього об’єкта в подальшому не нараховується. У разі перевищення оціночної вартості надходжень над балансовою вартістю об'єкту основних фондів та нематеріальних активів, різниця перевищення включається до валових доходів інвестора-платника податку. У протилежному випадку, коли має місце перевищення балансової вартості об’єкта (об’єктів), що вибув над оцінною вартістю отриманих активів, наявна різниця включається до валових витрат інвестора-платника податку відповідного періоду;

·         відповідно з пп. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону № 283/97-ВР, у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх відчуженням, балансова вартість відповідної групи зменшується на суму вартості основних фондів, що вибули. Якщо сума вартості основних фондів, що вибули, дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу інвестора-платника податку відповідного періоду.

Порядок оподаткування ПДВ операцій з внесення до статутного капіталу основних фондів чи нематеріальних активів регулюється пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, згідно якого при передачі основних фондів та нематеріальних активів виникають податкові зобов’язання з ПДВ. Тільки при передачі об’єктів основних фондів як внеску до статутного капіталу іншого підприємства для формування його цілісного майнового комплексу в обмін на корпоративні права, згідно з нормами пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ.

У підприємства – емітента при внесенні в статутний капітал основних фондів чи нематеріальних активів також як і при внесенні грошових коштів, згідно пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону № 283/97-ВР, не відноситься до складу валового доходу вартість майна, що надходить платнику податків у вигляді прямих інвестицій.

Виникнення в емітента права на податковий кредит за отриманими внесками до статутного капіталу у вигляді основних фондів чи нематеріальних активів є правомірним, у разі, якщо емітент компенсує суму ПДВ інвестору. Згідно пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, права на податковий кредит однозначно не виникає.

Щодо майна іншого, ніж основні фонди і нематеріальні активи, то, згідно з визначенням товару, наведеного у п. 1.6 ст. 1 Закону № 283/97-ВР, (товар - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення) воно підпадає під це визначення. Тому, у податковому обліку операція з передачі майна, іншого, ніж основні фонди і нематеріальні активи, як внесок до статутного капіталу відповідно п. 1.31 ст. 1 Закону № 283/97-ВР (продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються, згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів), можна охарактеризувати як продаж інвестором зазначених товарів, а отримані КП вважати отриманою за них компенсацією.

У відповідності до цього, згідно з договором цивільно-правового характеру (засновницьким договором), де передбачена передача права власності на активи в обмін на корпоративні права, у інвестора, який передає право власності на активи в обмін на корпоративні права, виникає валовий дохід із збереженням понесених (нарахованих) при придбанні (виготовленні) таких активів валових витрат.

Як зазначалося вище, пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР звільняє від податку на додану вартість лише внесок у вигляді основних фондів при формуванні цілісного майнового комплексу, тому податкові зобов’язання інвестор повинен збільшити.

Податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з продажу визначаються виходячи з погодженої засновниками справедливої вартості товарів.

Загальне визначення справедливої вартості надається в пункті 4 П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств». Згідно з цим пунктом, справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснений обмін активами, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. 

У відповідності з Додатком до П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств»: справедлива вартість для готової продукції і товарів – це ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію і суми надбавки (прибутку), виходячи з надбавки (прибутку) аналогічної продукції та товарів; для незавершеного виробництва – ціна реалізації готової продукції за вирахуванням витрат на завершення, реалізацію і суми надбавки (прибутку), розрахованої за розміром прибутку аналогічної готової продукції; для матеріалів – відновна вартість (сучасна вартість придбання).

Згідно пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону № 283/97-ВР, з метою оподаткування, терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного Законом № 283/97-ВР, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів п. 1.20 ст. 1 Закону № 283/97-ВР.

Що стосується емітента, то він отримує майно не безоплатно, а в обмін на корпоративні права, тобто за компенсацію, отже на підставі п. 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР , він може збільшити валові витрати. Про валовий дохід при отриманні такого майна, відповідно до пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону № 283/97-ВР, не може бути й мови.

Якщо отримане майно збільшує валові витрати і при цьому інвестор збільшує свої податкові зобов’язання, то, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, емітент має повне право збільшити податковий кредит. Але, згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Розглянемо оподаткування господарських операцій, пов’язаних з внесенням до статутного капіталу іншої особи активів у вигляді цінних паперів власної емісії. При цьому будемо вважати ЦП власної емісії, ЦП власної емісії не на етапі їх емісії, тобто прирівняємо їх до ЦП невласної емісії.

У цьому випадку операція з внесення до статутного капіталу іншої особи ЦП власної емісії прирівнюється до операції з перепродажу раніше викуплених у акціонерів власних акцій. Дану операцію вважаємо за необхідне розглядати як продаж товарів. Цінні папери не на етапі їх емісії – це товар, а корпоративне право відповідна компенсація. В даному випадку застосовуються правила оподаткування, що діють при продажу товарів.

При відчуженні викуплених акцій власної емісії у інвестора витрати на їх викуп та отримані від їх відчуження доходи (у разі відчуження за справедливою вартістю, яка більша за номінальну), згідно п. 7.6 ст. 7 Закону № 283/97-ВР, відображаються в окремому податковому обліку. Фінансовий результат буде включений до валового доходу звітного періоду.

А от щодо ПДВ, згідно п. 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, не є об'єктом оподаткування операції з продажу цінних паперів за грошові кошти або з обміну цінних паперів на інші цінні папери. Виходячи з цього, податкові зобов’язання можуть нараховуватись у разі одержання компенсації, відмінної від коштів або цінних паперів.

На закінчення варто зауважити:

· у разі внесення до статутного капіталу майна іншого, ніж кошти, у інвестора, згідно з п. 1.19 ст.1 Закону № 283/97-ВР, дана операція розглядається як бартерна (бартер (товарний обмін) - проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова). При цьому необхідно враховувати норми пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 283/97-ВР, згідно з якими доходи та витрати від здійснення бартерних (товарообмінних ) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни, а також норми п. 4.2 ст.4 Закону № 168/97-ВР, згідно з якою база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни;

· при передачі внеску до статутного капіталу слід враховувати норми пп.7.4.1 і 7. 4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону № 283/97-ВР, згідно з якими доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання. Правила визначення звичайної ціни зазначені у п. 1.20 ст. 1 Закону № 283/97-ВР.

Пункт 1.26 ст. 1 Закону № 283/97-ВР дає визначення, що пов'язана особа - це особа, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку.

· відповідно до норм пп. 4.2.12  п. 4.2 ст. 4 Закону № 283/97-ВР, не включаються до складу валового доходу кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної кінцевої ліквідації такої юридичної особи – емітента або закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).