Підприємство уклало договір купівлі-продажу товарів, за яким передбачено проведення вексельних розрахунків. Який при цьому краще використовувати вексель: простий чи переказний?
Використання для розрахунків простого або переказного векселя залежить безпосередньо від порядку розрахунків за цим векселем.
Вексель є документом суворо встановленої форми з визначеними обов’язковими реквізитами. Саме у відмінності реквізитів (хоча не значній, але суттєвій), полягає відмінність між простим та переказним векселем, яка виявляються вже на етапі його видачі.
Відповідно до Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1991 р. № 1201 (зі змінами та доповненнями) простий вексель містить наступні реквізити:
а) найменування - "вексель";
б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;
в) зазначення строку платежу;
г) зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж;
д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;
е) дату і місце складання векселя;
є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Крім реквізитів простого векселя, передбачених у підпунктах “а”, “в - є”, переказний вексель містить також:
а) просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;
б) найменування того, хто повинен платити (платника).
Як бачимо, суттєва відмінність між простим і переказним векселем полягає в тому, що у простому векселі не вказується назва платника, оскільки векселедавець і платник збігаються в одній особі.
У свою чергу, у переказному векселі міститься найменування того, хто повинен платити. Тобто на етапі видачі переказного векселя беруть участь три особи: векселедавець (особа, яка видає вексель в рахунок оплати за товари), перший векселедержатель (особа, якій видається вексель, тобто продавець товарів), платник (особа, яка платитиме за векселем). Але варто зауважити, що до моменту здійснення акцепту (надання згоди на оплату векселя) на векселі, особа, яка зазначена на переказному векселі як платних, не несе відповідальності перед векселедержателем.
Чи правомірним є внесення підприємством змін до реквізитів векселя?
Перш за все варто відмітити, що відповідно до ст. 13 Закону України “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 р. № 2374 зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом).
Внесення змін проводиться шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового. Зміни засвідчуються підписами керівника і головного бухгалтера, скріплюються печаткою та обов’язково вказується дата внесення таких змін.
Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному його боці слів “відповідно до змін” із зазначенням дати внесення змін, засвідченні підписами керівника, головного бухгалтера та скріплені печаткою.
Якщо зміни стосуються строку платежу за переказним векселем держатель векселя повинен одержати згоду (акцепт) векселедавця (трасанта) на оплату векселя відповідно до нового строку. У разі коли акцепт вже було здійснено раніше, держатель векселя повинен одержати додаткову згоду акцептанта відповідно до нового строку.
Щоб зберегти відповідальність попередніх індосантів, векселедержатель, який дав згоду на внесення змін до тексту векселя, повинен також одержати їхню згоду. У іншому випадку попередні індосанти несуть відповідальність таку, як і до внесення змін.
У якому документі обумовлюються вексельні розрахунки між підприємствами? Яку документацію необхідно оформляти при видачі та передачі векселя?
Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково повинна бути відображена у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі, що передбачено ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 р. № 2374 (далі – Закон № 2374). Якщо за договором не передбачалось проведення вексельних розрахунків і було прийнято рішення про зміну форми розрахунків (здійснення розрахунків векселем), то дане рішення повинно бути оформлене додатковою угодою або додатком до договору.
Оскільки вексель є цінним папером, його передачу необхідно засвідчувати актом прийому-передачі. Такий акт необхідно складати при передачі векселя в оплату поставлених товарів (наданих послуг, виконаних робіт), при передачі векселя банку векселеутримувачем для здійснення будь-якої вексельної операції, при передачі банком оплаченого векселя векселедавцеві.
Акт прийому-передачі векселя складають довільної форми. Але в зазначеному акті варто вказати відомості про повне найменування сторін та уповноважених осіб, номінальну вартість векселя, реквізити і номер вексельного бланка, дату його видачі. Якщо вексель передається за ціною іншою ніж номінальна, то таку ціну також слід вказати в акті.
Для акцептування переказного векселя трасант (особа, яка видає вексель) інформує трасата (особа, яка зазначена як платник за переказним векселем), про те, що він є платником за переказним векселем, шляхом надсилання повідомлення (авізо), у якому зазначаються номер векселя, дата видачі, термін погашення та відомості про ремітента (першого векселедержателя).
Підтвердження того, вексель було пред’явлено до акцепту оформляється двостороннім актом, у якому обов’язково повинна бути зазначена дата пред’явлення.
Для пред’явлення векселя до платежу слід оформити акт пред’явлення, який повинен бути підписаний двома сторонами. Відсутність документально зафіксованого факту пред’явлення векселя до платежу позбавляє векселеутримувача можливості, у разі несплати векселя, пред’явити свої права до зобов’язаних за векселем осіб.
У свою чергу платник при оплаті векселя має право вимагати повернення йому векселя утримувачем з розпискою в отриманні платежу.
Відповідно до ст. 10 Закону № 2374, векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Але порядок його ведення на сьогодні ще не затверджено, і, відповідно, встановленої форми такого реєстру немає.
На нашу думку у даний реєстр повинна вноситись інформація, яка буде достатньою для здійснення необхідних дій за векселем, а саме:
- дата складання векселя і дата платежу за ним;
- місце складання та місце платежу за векселем;
- номінальну суму векселя та суму з відсотками;
- дані про векселедавця, платника, авалістів, індосантів.
Сільськогосподарське підприємство, яке сплачує фіксований сільськогосподарський податок, уклало договір купівлі-продажу з нерезидентом, за яким передбачається імпорт продукції на територію України. Чи має право дане сільськогосподарське підприємство видавати в оплату ПДВ при імпорті податковий вексель, якщо в нього немає суми бюджетного відшкодування з ПДВ?
Обмеження щодо видачі податкового векселя встановлені п. 11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168, зі змінами та доповненнями (далі –Закон № 168).
Відповідно до даного пункту не мають права видавати податковий вексель в рахунок оплати ПДВ під час митного оформлення особи, які:
- не є платниками ПДВ;
- зареєстровані як платники ПДВ менше ніж 12 календарних місяців;
- є суб’єктами оподаткування за правилами, які передбачають сплату ПДВ за ставками іншими ніж встановлено п. 6.1. ст. 6 та п. 81.2 ст. 81 Закону № 168;
- за умови оформлення тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої вантажної митної декларації;
- при ввезені підакцизних товарів;
- при ввезенні товарів, які відносяться до товарних груп 1-24 УКТ ЗЕД.
Отже, умова про наявність суми бюджетного відшкодування у підприємства, яке має намір видати податковий вексель в рахунок оплати ПДВ при митному оформленні імпортних товарів, в Законі № 168 відсутня. Також не встановлено обмеження щодо цільового використання ввезених товарів.
Таким чином, якщо сільськогосподарське підприємство зареєстроване як платник податку на додану вартість більше 12 місяців (підтвердженням чого є Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ), то воно може видавати податковий вексель на суму ПДВ, яку потрібно сплатити при митному оформленні імпортної продукції, незалежно від того чи має дане підприємство суму бюджетного відшкодування.
При митному оформленні імпортних товарі 11 травня підприємством було видано податковий вексель на відповідну суму ПДВ. Термін платежу за цим податковим векселем визначено 10 червня, але суму податкових зобов’язань було погашено до закінчення терміну 30 травня. Іншу партію імпортних товарів було оформлено на митниці 12 травня. На суму ПДВ з цієї партії товарів також видано податковий вексель з терміном погашення 11 червня сума податкових зобов’язань за другим податковим векселем була погашена 07 червня. У якому звітному періоду необхідно відобразити дані зобов’язання та їх сплату в податковій декларації з податку на додану вартість?
Зобов’язання з ПДВ по вказаних податкових векселях потрібно буде відображати у податкових деклараціях з ПДВ в двох звітних періодах: в декларації за травень та в декларації за червні.
У податковій декларації з ПДВ за травень буде відображено суми по двох податкових векселях. Сума податку на додану вартість за векселем, виданим 11.05. (далі – ПВ-1), у декларації за травень буде включена до складу податкового кредиту та відображена у рядку 12.2 (погашені податкові векселі, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді).
Сума податкових зобов’язань за податковим векселем, який виданий 12.05. (далі – ПВ-2) у травневій декларації з ПДВ відображатиметься у двох рядках:
- у рядку 6 (імпорт товарів протягом звітного періоду, сплату ПДВ за які було відстрочено шляхом оформлення податкового векселя (п. 11.5 ст. 11 Закону)) зі знаком “+”;
- у рядку 19.1 (до зменшення (-): суми податку на додану вартість, які не підлягають включенню до складу податкових зобов’язань у поточному звітному (податковому) періоді (податкові векселі, видані в поточному звітному (податковому) періоді)).
Податкова декларація з ПДВ за червень відображатиме суму ПДВ лише за ПВ-2. Сума ПДВ за цим податковим векселем буде віднесена до складу податкового кредиту та відображена у рядку 12.2 (погашені податкові векселі, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді).
Підприємство-векселедержатель домовилось зі своїм постачальником про оплату товарів векселем, за яким воно виступає векселедержателем. Який порядок оформлення такої передачі векселя?
Особливості передачі векселів регулюються главою ІІ Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (дата набрання чинності в Україні 06.01.2000 р.) (далі –Уніфікований закон).
Передача векселя здійснюється за допомогою індосаменту. Індосамент – це особливий (спеціальний) передатний запис на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи (п.1.2. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління НБУ від 16.12.2002 р. № 508(далі – Положення № 508)).
Одними з головних умов, яким повинен відповідати індосамент є його безумовність та повнота. Тобто, індосамент повинен бути безумовним, а будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною. Також індосамент має бути здійснений на всю суму зазначену у векселі, частковий індосамент вважається недійсним.
Індосант (власник векселя, який його передає та вчиняє на ньому індосамент) стає зобов’язаним за цим векселем. Це означає, що сума за векселем може бути стягнута не лише з прямих боржників (векселедавця або платника), але й з індосанта, якщо попередні не виконують своїх зобов’язань.
Щоб зняти з себе зобов’язання за векселем індосант може здійснити безоборотний індосамент. Безоборотний індосамент - це форма індосаменту, за якої індосант перед своїм підписом робить напис: "без обороту на мене" або інше рівнозначне застереження. Це дає індосанту змогу уникнути пред'явлення до нього претензій у разі неоплати векселя зобов'язаною за ним особою.
Крім безоборотного існує ще кілька форм індосаменту, які здійснюються в залежності від того яку мету ставлять перед собою підприємство-індосант та підприємство-індосат, а саме:
- виконаний на ім'я визначеної особи (іменний індосамент), - форма індосаменту, за якої індосант, який передає вексель, зазначає перед своїм підписом юридичну або фізичну особу, якій належатимуть усі права за векселем та застереження "не наказу";
- бланковий - форма передавання векселя, за якої юридична або фізична особа, яка передає вексель, ставить підпис без зазначення особи, яка стає власником векселя. У цьому разі вексель стає цінним папером на пред'явника. Бланковий індосамент стає передатним індосаментом, виконаним на ім'я визначеної особи завдяки такому запису над індосаментом: "заплатити за наказом такої-то особи" або здійсненню іншого рівнозначного напису;
- заставний - форма індосаменту, за якої забороняється подальше передавання векселя, що видається під заставу.
Крім цього ст. 11 Уніфікованого закону передбачено можливість вчинення індосаменту навіть на користь трасата (особа, яка зазначена як платник за переказним векселем), незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта (особа, яка є векселедавцем за переказним векселем), або на користь будь-якої іншої особи зобов'язаної за векселем.
Л.С.Стецюк