Для розширення своєї діяльності підприємство має на меті створити структурний підрозділ (філію). Чи підлягає даний структурний підрозділ (філія) державній реєстрації?

 

Для початку необхідно уточнити поняття “структурний підрозділ” та “філія”. Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), організаційна структура підприємства передбачає створення:

-          виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо);

-          функціональних структурних підрозділів (управлінь, відділень, бюро, служб тощо);

-          відокремлених підрозділів (філії, представництв, відділень тощо).

У свою чергу ст. 95 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), характеризує філію як відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину функцій. Проте, розташування підрозділу підприємства на території іншої територіальної громади або в іншому місці не є вирішальною ознакою для віднесення підрозділу до відокремленого. Підприємство може створювати за межами свого місцезнаходження як відокремлені підрозділи (філії, представництва), так i структурні підрозділи, що не мають ознак відокремлених підрозділів (дільниці, цехи, відділи).

Виникає питання, у чому ж полягає відмінність між відокремленим підрозділом (філією) та структурним підрозділом. Відповідно до ст. 95 ЦКУ філія має наступні юридичні ознаки:

-          наділяється майном юридичної особи, що їх створила;

-          діє на підставі затвердженого юридичною особою положення;

-          керівники філій призначаються юридичною особою i діють на підставі виданої нею довіреності.

Крім цього, філії підлягають обов’язковій державній реєстрації, а також для здійснення фінансових операцій можуть відкривати рахунки в банках.

Виробничі та функціональні структурні підрозділи не мають ознак відокремлених підрозділів. Оскільки, вони не мають відокремленого майна і, відповідно, відокремленого балансу. Керівники структурних підрозділів не наділені правом укладати та підписувати угоди, але можуть видавати накази, обов’язкові для виконання своїми підлеглими. Також структурні підрозділи не мають рахунків у банках та не можуть здійснювати ніяких фінансових операцій.

Враховуючи вище викладене, необхідно визначиться, який статус має підрозділ відповідно до Статуту головного підприємства, яка його організаційна структура, які права та функцій йому надані, та які завдання перед ним поставлені. Якщо підприємство виділятиме окремо майно, відкриватиме рахунок у банку та наділятиме керівника підрозділу певними повноваженнями, то у такому разі необхідно відкривати філію та реєструвати її в державних органах.

 

 

Товариство з обмеженою відповідальністю відкриває нову філію. Чи може дана філія здійснювати ліцензовані види діяльності? Який порядок отримання ліцензії для філії?

 

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філія є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Виходячи з цього, можна стверджувати, що філія має право на здійснення ліцензованих видів діяльності, якщо такі види діяльності здійснюються головним підприємством.

Щодо порядку отримання ліцензії, то відповідно до ст. 1 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” № 1775-ІІІ від 01.06.2000 р. зі змінами та доповненнями (далі – ЗУ № 1775), ліцензіатом може бути суб’єкт господарювання, який визначається як зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка проводить господарську діяльність, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності. Оскільки, філія не є юридичною (відповідно до частини другої ст. 95 ЦКУ), а тим більше, фізичною особою, то права на отримання ліцензії вона не має.

Проте, право на ведення ліцензованих видів діяльності філія все ж таки має. Відповідно до ст. 14 ЗУ № 1775 підставою для цього є засвідчена органом ліцензування копія ліцензії головного підприємства.

У разі створення ліцензіатом нової філії, яка здійснюватиме ліцензовані види діяльності, він повинен подати до органу ліцензування наступні документи:

- заяву встановленого зразка по видачу копії ліцензії;

- копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

При ліквідації філії або у разі припинення повноважень філії, на проведення ліцензованих видія діяльності, ліцензіат зобов'язаний протягом семи робочих днів з дати ліквідації філії або з дати припинення діяльності філією подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі.

Отже, філія може здійснювати всі види діяльності, які здійснює головне підприємство, в тому числі і ліцензовані. Право на проведення ліцензованих видів господарської діяльності надається на підставі копії ліцензії головного підприємства, засвідченої органом ліцензування.

 

 

Сільськогосподарське підприємство, яке сплачує фіксований сільськогосподарський податок, хоче створити відокремлений підрозділ (філію) в іншому районі. Чи може дана філія бути зареєстрована платником єдиного податку?

 

Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” № 727/98 від 03.07.1998 р. встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб’єктів малого підприємництва. Ним же визначено, що суб’єктами малого підприємництва можуть бути фізичні та юридичні особи.

Відповідно ж до частини другої статті 95 Цивільного кодексу України філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Таким чином, філія не може самостійно зареєструватись платником єдиного податку та перейти на спрощену систему обліку та звітності.

Проте, головне підприємство може перейти на сплату єдиного податку разом із філією. Для цього у заяві, яка подається до органів державної податкової служби на видачу Свідоцтва про сплату єдиного податку, вказується інформація про філію.

Для визначення суми єдиного податку головне підприємство повинно вести облік власної виручки від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) та виручки від реалізації продукції філією. Нарахована головним підприємством загальна сума єдиного податку перераховується на рахунок відділення Держказначейства за своїм місцем державної реєстрації.

Відповідно до Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва, затвердженого наказом ДПА № 477 від 13.10.1998 р., зі змінами та доповненнями, юридичні особи зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.. Крім цього, філії також повинні вести Книгу обліку доходів і витрат з наступним включенням їх показників до Книги обліку доходів і витрат головного підприємства. Книга обліку для філій завіряється органами державної податкової служби за місцем реєстрації головного підприємства – суб’єкта малого підприємництва.

Платник єдиного податку (головне підприємство) при поданні до органів державної податкової служби Розрахунку про сплату єдиного податку, повинен відображати суму єдиного податку, яка підлягає сплаті в цілому по підприємству, включаючи суму податку філії.

Отже, філія підприємства не може бути платником єдиного податку, оскільки вона не є юридичною особою. Проте, передбачено сплату єдиного податку філією разом з головним підприємством, якщо воно зареєстровано як платник єдиного податку.

 

 

Філія товариства з обмеженою відповідальністю використовує техніку, отриману в лізинг від нерезидента. Відповідно, вона сплачує лізингові платежі та відсотки. Який порядок сплати податку на доходи нерезидента, якщо філія є платником консолідованого податку на прибуток?

 

Підпунктом 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., зі змінами та доповненнями, (далі – Закон № 334) визначено, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. До таких платників, відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1. ст. 2 Закону № 334 відносяться також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податків, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої ніж такий платник податків, територіальної громади.

Враховуючи п. 13.2. ст. 13 Закону № 334 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод.

Під дію цієї статті підпадають доходи, які сплачуються як лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця).

Варто відмітити, що базою для оподаткування доходу нерезидента є сума лізингової плати, за винятком суми, що відшкодовується при кожному платежі як частина вартості об'єкта фінансового лізингу і не є оподатковуваним доходом згідно з пп. «й» п. 13.1 Закону № 334.

Згідно з п. 16.13 ст. 16 Закону № 334 відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів, передбаченого п. 13.2 ст. 13 Закону № 334, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Отже, при виплаті лізингових платежів та відсотків за користування лізинговою технікою обов’язок утримувати податок з доходів нерезидентів покладено на філію. Одночасно з виплатою доходів нерезиденту філія зобов’язана утримувати відповідну суму податку, яка перераховується до бюджету за її місцезнаходженням.

 

 

Підприємство відкрило філію та виділило її на окремий баланс. У процесі ведення господарської діяльності між головним підприємством та філією здійснюється ряд операцій. Наприклад, головне підприємство передає продукцію філії або проводить розрахунки за сировину, яку отримала філія. Яке відображення матимуть дані операції в бухгалтерському та податковому обліку?

 

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р., зі змінами та доповненнями, облік розрахунків між головним підприємством та філією (як у головному підприємстві так і у філії) здійснюють на рахунку 68 “Розрахунки за іншими операціями” за субрахунком 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки”. Облік господарський операцій ведеться у звичайному порядку. Основні бухгалтерські проводки щодо операцій між головним підприємством та філією відображено у таблицях 1 – 3.

Таблиця 1

Відображення операцій по реалізації готової продукції та товарів

 

 

Таблиця 2

Відображення операцій з придбання виробничих запасів

 

 

Таблиця 3

Облік консолідованого податку на прибуток

 

 

 

Підприємство створило філію, яка розташована в межах іншої територіальної громади, ніж підприємство. Вона зареєстрована в органах держаної реєстрації та в податковій інспекції. Філію виділено на окремий баланс, відкрито банківський рахунок та на наділено майном, яке належить головному підприємству. Головне підприємство знаходься на загальній системі оподаткування. Який порядок сплати податку на прибуток, ПДВ, податку з доходів фізичних осіб та страхових зборів до Фондів соціального страхування даною філією?

 

Хоча філія не є юридичною особою, але вона є платником податків, що випливає з абзацу третього підпункту 2.2.1 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції про порядок реєстрації платників податків, затвердженої наказом ДПАУ № 80 від 19.02.1998 р. зі змінами та доповненнями.

1. У ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 334), визначено, що філії, які не мають статусу юридичної особи, розташовані на іншій території іншої ніж такий платник податку територіальної громади, є платниками податку на прибуток.

Філії можуть сплачувати даний податок самостійно або консолідовано з головним підприємством. При консолідованій сплаті податку на прибуток, головне підприємство буде сплачувати податок до бюджету як територіальної громади за своїм місцем державної реєстрації, так і за місцем державної реєстрації філії.

2. Щодо платників податку на додану вартість, то відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” № 168 від 03.04.1997 р., зі змінами та доповненнями, платниками податків є особи:

- суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

- інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

- фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України;

- представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Відповідно до ст. 95 Господарського кодексу України філія не є юридичною особою, а також не належить до жодної з вищенаведених груп платників. Тому, філія не може бути платником податку на додану вартість.

3. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб здійснюється податковим агентом. Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889- ІV від 22.05.2003 р. зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 889), податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Оскільки, філія здійснює нарахування та виплату заробітної плати працівникам, то вона зобов’язана самостійно нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону № 889 податкові агенти зобов’язані також подавати у встановлені законодавством строки податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

4. Щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду та Фондів соціального страхування, то законодавство, яке регулює сферу функціонування загальнодержавного пенсійного та соціального страхування, передбачає, що платниками страхових внесків можуть бути філії, які мають окремий баланс, використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договором цивільно-правового характеру і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, якщо філія самостійно нараховує заробітну плату своїм працівникам, то вона повинна бути зареєстрована у Пенсійному фонді та Фондах соціального страхування. На неї покладається обов’язок нараховувати, утримувати і сплачувати страхові внески, а також подавати звітність до відповідних фондів.

Підприємство має філію, яка знаходиться на території іншої, ніж головне підприємство, територіальної громади та самостійно сплачує податок на прибуток. Інша (новостворена) філія розташована в межах однієї територіальної громади з головним підприємством. Чи може підприємство сплачувати з новоствореною філією консолідований податок на прибуток? Який порядок ведення податкового обліку та подання податкової звітності при сплаті консолідованого податку на прибуток?

 

Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 334), філії, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник податку (головне підприємство), територіальної громади, належать до платників податку на прибуток. Отже, філії, які розташовані в межах однієї територіальної громади, не можуть бути самостійними платниками податку на прибуток.

У даному випадку головне підприємство та філія розглядаються як один платник податку. При цьому головне підприємства сплачуватиме податок на прибуток у звичайному порядку, але як за результатами своєї господарської діяльності, так і за результатами діяльності філії.

Сплачувати консолідований податок головне підприємство може лише з філією, яка знаходиться поза місцем розташування головного підприємства. У такому випадку, головне підприємство буде сплачувати податок на прибуток до бюджету територіальної громади за своїм місцем державної реєстрації за себе і за філію, що знаходиться на території однієї територіальної громади, та до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням іншої філії (відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону № 334).

Порядок нарахування консолідованого податку визначається на основі п. 9 Порядку складання розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ № 68 від 10.02.2003 р. зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 68). При сплаті консолідованого податку на прибуток узагальнюючий податковий облік веде головне підприємство. Сума податку на прибуток філії визначається розрахунковим способом, виходячи із загальної суми податку. Нарахований головним підприємством податок розподіляється пропорційно сумі валових витрат філії та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах головного підприємства, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі його валових витрат та амортизаційних відрахувань.

Також на головне підприємство покладається обов’язок щодо подання до податкових органів декларації з податку на прибуток. Сума консолідованого податку, яка сплачена до бюджету за місцезнаходження філії, відображається у таблиці 2 додатку К 6 до декларації. Крім цього, відповідно до п. 3 Порядку № 68, головне підприємство повинно складати Розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, який подається філією до податкових органів за місцем її державної реєстрації. Даний Розрахунок складається на основі даних таблиці 2 додатку К 6. Філія зобов’язана подавати Розрахунок щокварталу, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, незалежно від того, чи виникало у звітному періоді консолідоване податкове зобов’язання.

Стецюк Л.С.