УДК 631.115

Р.А. САГАЙДАК, к.е.н., доцент,

кафедра обліку і аудиту

Чортківський інститут підприємництва і бізнесу ТНЕУ

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ І ОЦІНКА ЙОГО

ЕФЕКТИВНОСТІ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

 

Питання, які розглядаються:

·      Відображені точки зору вітчизняних та зарубіжних вчених з організації внутрішнього аудиту в сільськогосподарських підприємствах.

·      Розкрито головні критерії оцінки ефективності внутрішнього аудиту в сільськогосподарських підприємствах.

Ключові слова: контроль, внутрішній аудит, система внутрішнього аудиту підприємства.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

·      Отображены точки зрения отечественных и зарубежных ученых по организации внутреннего аудита в сельскохозяйственных предприятиях.

·      Раскрыты главные критерии оценки эффективности внутреннего аудита в сельскохозяйственных предприятиях.

Ключевые слова: контроль, внутренний аудит, система внутреннего аудита предприятия.

 

Issues that are examined:

·      The points of view of domestic and foreign scientists are represented on organization of internal audit in agricultural enterprises.

·      The main criteria of estimation of efficiency of internal audit are exposed in agricultural enterprises.

Keywords: control, internal audit, system of internal audit of the enterprise.

 

Постановка проблеми. Для успішного функціонування сільськогосподарського підприємства, збільшення виробництва продукції і зниження її собівартості, удосконалення господарського механізму і механізму управління всіма ланками діяльності необхідно здійснювати повсякденний внутрішньогосподарський контроль та експертизу як окремих процесів, так і діяльності в цілому.

В сучасних умовах виникає необхідність повсякденного контролю за раціональним використанням за призначенням матеріальних засобів, виконанням зобов’язань перед державою по податках та інших платежах, перед постачальниками і підрядниками, за своєчасністю погашення дебіторської заборгованості економічних суб’єктів, а також за правильністю організації і ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Аналіз останніх публікацій. Питання організації і методики внутрішнього аудиту в Україні широко вивчаються сучасними вченими-економістами Бутинцем Ф.Ф, Білухою М.Т., Кужельним М.В., Пантелеєвим В.П., Петрик О.А., Пилипенком І.І., Рудницьким В.С. та іншими науковцями.

Метою статті є дослідження проблем організації і методики внутрішнього контролю в реформованих підприємствах агропромислового комплексу України.

Виклад основного матеріалу. В умовах реформування  сільськогосподарських підприємств, посилення їх самостійності, появи суб’єктів господарювання різних організаційних форм власності фінансово-господарський контроль наближається до виробництва і в структурі економічного контролю внутрішньогосподарський контроль повинен займати одну з ключових позицій. Підвищення зацікавленості підприємства у збільшенні доходів посилює значення роль внутрішньогосподарського контролю. Вивчаючи фінансово-господарську діяльність підприємства через внутрішньогосподарський контроль опрацьовуються заходи по запобіганню псування і крадіжок продукції та матеріалів, по збереженню грошових коштів та фінансових ресурсів, при цьому акцентується увага на попередження виникнення відхилень від законодавчо установлених нормативних актів, оптимальних параметрів функціонування підприємства. У зв’язку із цим, виникає завдання в реформованих сільськогосподарських підприємствах сформувати таку дієву систему економічного (насамперед внутрішньогосподарського) контролю, щоб вона сприяла раціональному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. На нашу думку, однією із найважливіших складових внутрішньогосподарського контролю є внутрішній аудит.

Проведений аналіз визначень, понять внутрішнього контролю показує, що вчені-економісти розглядають внутрішній контроль з двох позицій. З одного боку внутрішньогосподарський контроль (аудит) розглядається в достатньо вузькому розумінні як один з етапів процесу управління. З другого боку, поняття внутрішньогосподарського контролю трактується в більш широкому розуміння як система (яка входить в систему управління підприємством), що складається із ряду елементів.

І.А. Бєлобжецький визначає контроль як самостійну функцію управління всередині підприємства, що має особливу сферу дії і специфіку. При цьому внутрішньогосподарський контроль відрізняється точністю і глибиною, оскільки проводиться там, де знаходиться центр управління виробництвом [2, с.59]. З точки зору Ю.А. Данилевського і Т.М. Мезенцевої «внутрішньогосподарський контроль підприємства – це систематична перевірка всіма посадовими особами і громадськими організаціями підприємства в межах їх компетенції виконання рішень уряду, вказівок вищестоящих організацій, використання виробничих ресурсів, дотримання законності з метою виявлення резервів виробництва і рішучого запобігання крадіжок, зловживань, безгосподарності, марнотрацтва» [4, с.21]. На нашу думку, дане визначення відповідало вимогам контролю в умовах планової економіки, командно-адміністративного методу управління економікою. Не зменшуючи ролі держави, міністерств та відомств в структурі економічного контролю, ми підтримуємо думку проф. Нападовської Л.В., що «контроль присутній в будь-якій державі незалежно від соціально-економічних відносин, форм власності і системи господарського управління економікою. Однак його зміст і місце в системі управління обумовлене характером виробничих відносин» [5 , с.16].

Ф.Ф. Бутинець, А.П. Гайдай, Ю.С. Цал-Цалко вважають, що «особливість внутрішньогосподарського контролю полягає в тому, що він здійснюється в момент оформлення і проведення операцій, що дає можливість запобігти порушенням, попередити їх» [3, с.13]. Якщо врахувати, що таке формулювання є свого  роду стержнем, фундаментом концепції внутрішньогосподарського контролю підприємства, то це, на нашу думку, відповідає функції контролю. Однак, якщо його інтерпретувати в умови ринкової економіки, ми вважаємо, що ринкові відносини в їх цивілізованих формах автоматично виключають безконтрольність і безгосподарність, а конкуренція, що є основою ринкового механізму передбачає в першу чергу достовірну інформацію для прийняття ефективних управлінських рішень.

Внутрішньогосподарський контроль підприємства у вузькому розумінні являє собою контрольну діяльність в аспектах:

-         визначення фактичного стану чи дії об’єкту контролю;

-         порівняння фактичних даних з базою для порівняння, яка прийнята на підприємстві;

-         визначення місця і причин відхилень, оцінка їх впливу на аспекти функціонування підприємства.

В більш ширшому розумінні внутрішньогосподарський контроль можна розуміти як систему. Зв'язок елементів, як відомо з діалектики, в кожній системі і в їх структурованій сукупності підпорядковується законам взаємодії частини і цілого. Ми підтримуємо точку зору тих економістів, які визначають систему контролю як сукупність об’єкту, суб’єкту, цілі, завдання контролю, які взаємодіють як одно ціле. Не менш важливими елементами є форми і методи здійснення внутрішньогосподарського контролю. Л.В. Нападовська вважає, що «для здійснення процесу контролю необхідна наявність мети (стратегії), фактичних даних (отриманих з допомогою системи бухгалтерського обліку), процесу виявлення відхилень фактичних даних від запланованих та прийняття рішень щодо ліквідації відхилень» [5, с.18].

Враховуючи всі ці обставини, ми вважаємо за потрібне систему внутрішньогосподарського контролю запропонувати з поділом на такі складові:

-         цілі і завдання контролю;

-         предмет і об’єкт контролю;

-         методи контролю;

-         механізми контролю; 

-         кадри контролю.

Основними цілями внутрішньогосподарського  контролю (аудиту), на нашу думку, є:

1) контроль за збереженням і ефективним використанням активів підприємства;

2) своєчасне дотримання вимог діючого законодавства і політики керівництва підприємством;

3) забезпечення ефективного функціонування підприємства, її фінансової стійкості і перспектив розвитку;

4) формування у власника достовірної інформації для прийняття ефективних управлінських рішень.

Функціонування належної системи внутрішньогосподарського контролю (аудиту) забезпечує зведення до мінімуму можливості прийняття неправильних, невигідних рішень і виникнення збитків, протидію виникненню помилок в поточній роботі.

Для вирішення питань внутрішньогосподарського контролю (аудиту) необхідно обґрунтувати питання організації внутрішнього аудиту, методику оцінки його ефективності.

Країни з розвинутою ринковою економікою довели, що для того, щоб проводити певну перевірку, необхідно створити спеціальну службу внутрішнього аудиту, працівники якої повинні досконало знати специфіку організації, її організаційно-економічну структуру, структуру управління, об’єкти контролю, коло питань, які повинні бути висвітлені при перевірках, володіти технікою і методикою проведення перевірок, добре знати законодавчі і нормативні акти, вміти опрацьовувати матеріали перевірок, визначати шляхи попередження і ліквідації недоліків та втрат, резерви ефективності усіх видів діяльності підприємства, захищати законні інтереси власників в судових інстанціях.

У великих сільськогосподарських підприємствах служба внутрішнього аудиту може функціонувати у формі відділу внутрішнього аудиту, а в малих сільгосппідприємствах – може бути лише аудитор. Ця служба (аудитор) повинна бути самостійним підрозділом апарату управління і підпорядковуватися лише керівнику (власнику) підприємства.  

На жаль, в більшості сільськогосподарських підприємств, в яких може бути сформована система внутрішнього аудиту, така форма контролю не працює і внутрішніми нормативними документами не передбачена. 

Впровадження внутрішнього аудиту суттєво змінює зміст роботи керівників структурних підрозділів і спеціалістів підприємства по забезпеченню майнових інтересів власника (підприємства) та спонукає необхідність внесення змін в посадові інструкції всіх служб управління по оформленню господарських операцій, складанню первинних документів і аналітичних регістрів, забезпеченню належного контролю за виконанням технологічних процесів, їх облікового відображення та подання об’єктивної, неупередженої інформації про виробничо-фінансову діяльність суб’єкту господарювання.   

Дієвість служби внутрішнього аудиту в багатьох випадках залежить від того, наскільки продумано, детально і обґрунтовано сформовано положення про дану службу, наскільки повно в ньому врахована політика підприємства. Положення про внутрішній аудит – це своєрідний контракт, в якому відображені права і обов’язки служби внутрішнього аудиту, з одного боку, і керівництва (власника) – з іншого.

В положенні повинні бути відображені цілі аудиту, його обсяги, визначені відповідальність за стан внутрішнього контролю і за виявлення зловживань.

Дане положення повинні підготувати зацікавлені працівники сільгосппідприємства, насамперед, власник (виконавчий директор), головний бухгалтер, головні спеціалісти виробничо-технологічних галузей.

Ми вважаємо, що внутрішній аудит в сільськогосподарських підприємствах (крім тих, яким формою внутрішнього контролю згідно законодавства рекомендовано спостережні ради, ревізійні комісії) повинен вирішувати наступні завдання:

-       перевірка системи організаційних регламентів функціонування підприємства діючим нормативним актам і установчим документам;

-       перевірка достатності та відповідності діючим нормативно-правовим актам та статуту системи економічних регламентів та регуляторів;

-       перевірка правильності складання та умов виконання господарських договорів;

-       перевірка наявності, складу, правильності та оцінки майна, ефективності використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, дотримання встановленого порядку застосування цін, тарифів, розрахунково-платіжної дисципліни, своєчасності внесення в бюджет та позабюджетні фонди податків і платежів;

-       розробка і подача обґрунтованих пропозицій по поліпшенню організації системи контролю, бухгалтерського обліку і розрахункової дисципліни, та ряд інших організаційно-управлінських завдань.

Однак, на нашу думку, ефективність системи внутрішнього аудиту  залежить не лише від вирішення поставлених перед нею завдань, а, також від надання їй відповідних повноважень, міри відповідальності за виконання цих завдань і повноважень.

Лише комплексний підхід і облік перерахованих вище умов може забезпечити створення цілісної і ефективної системи внутрішньогосподарського контролю, складовою частиною якого може виступати внутрішній аудит. Однак створення служби внутрішнього аудиту не може вирішити всі питання внутрішнього контролю, якщо дану службу сформувати без основоположних компонентів цілісної системи. В зв’язку із цим ми пропонуємо створити організацію системи внутрішнього аудиту, яка, як і будь-яка система господарського механізму повинна включати: організаційний механізм, структуру, процес, оцінку ефективності (табл. 1).

Таблиця 1

Система внутрішнього аудиту сільськогосподарського підприємства

 

Необхідною умовою ефективності внутрішнього аудиту є дотримання його принципів, основними з яких є:

1) принцип незалежності – оцінка об’єкту аудиту повинна бути об’єктивною, отриманою без будь-якого тиску з боку суб’єкта управління;

2) принцип повноти – означає комплексний підхід, всі елементи контролю повинні підлягати перевірці, не допустимо необґрунтоване виключення з плану аудиту яких-небудь елементів;

3) принцип єдності – це єдине методичне керівництво аудиторською діяльністю, використання єдиних методів аудиту по відношенню до однакових об’єктів аудиту. Все це сприятиме отримання порівняльних даних контролю для прийняття обґрунтованих управлінських рішень;

4) принцип визначеності -  проведення аудиту повинно бути підпорядковане вирішенню конкретного завдання і подачі даних конкретним користувачам. Здійснення даного принципу в певній мірі дозволить реалізувати наступний принцип;

5) принцип економічності – отримання даних в результаті здійснення аудиторської діяльності повинно супроводжуватися мінімальними затратами праці і часу, що дозволить досягти ефективності аудиторської діяльності;

6) принцип узгодженості – погодження аудиторської діяльності з іншими функціями управління;

7) принцип матеріальної зацікавленості кадрів аудиторської діяльності в достовірності, оперативності підготовки даних аудиту;

8) принцип циклічності – використання всіх форм аудиту: попереднього, поточного, наступного.

Професор Рудницький В.С. виділяє окремо принципи організації внутрішнього аудиту, куди відносить системність, комплектність, планування процесу внутрішнього аудиту, документування, поінформованість керівництва, звітність перед керівництвом [7, с.135]. Це, на нашу думку є логічним, тому що вони фактично доповнюють вище перераховані принципи з точки зору саме організації процесу внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит діяльності сільськогосподарських підприємств ставить перед собою цілі:

-                 по-перше, дати оцінку ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства;

-                 по-друге, виявити резерви підвищення результативності цієї діяльності.

Для досягнення даних цілей внутрішній аудит повинен виконувати наступні функції:

1.       Експертна функція проявляється при виявленні об’єкту контролю, який асоціюється з найбільшою вірогідністю ризику недостовірної інформації, з підвищеною можливістю відхилень, зловживань тощо. Інструментом аудиту можуть бути тести, опитування.

2.       Функція виявлення факту недотримання встановлених параметрів функціонування об’єкту аудиту (наприклад, перевитрати палива, кормів, насіння та ін).

3.       Функція вивчення і встановлення взаємозв’язків, наслідків виявлених відхилень з іншими об’єктами аудиту.

4.       Рекомендуюча функція  проявляється в розробці пропозицій по виправленні чи недопущенні відхилень.

Важливим елементом механізму внутрішнього аудиту  є його методи (елементи методів). В залежності від поставлених цілей аудиту, повноти обстеження об’єктів і необхідності отримання  різноманітної, доказової інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єкту господарювання можуть використовуватися різні методи (елементи методів): інвентаризація, лабораторний аналіз, експертна оцінка, контрольні перевірки, усне опитування, обстеження, контрольний удій, контрольний обмолот, економічний аналіз, перевірка документів та інші. Обмежені рамки статті не дозволяють більш детально зупинитися на характеристиці кожного із цих методів (елементів методів) та їх ролі у внутрішньому аудиті.

Оцінка цілеспрямованості, доцільності функціонування внутрішнього аудиту може бути визначена на основі використання специфічних критеріїв, якими, на нашу думку, є:   

- об’єктивність – діяльність внутрішнього аудиту повинна бути об’єктивною;

- доказовість – пропозиції, які розроблені в процесі функціонування внутрішнього аудиту повинні бути переконливими;

- якість – виконання роботи забезпечується використанням праці висококваліфікованих спеціалістів;

-  своєчасність – виконання функцій внутрішнього аудиту повинно здійснюватися в запланований термін. Дотримання даного критерію сприяє досягненню наступного критерію;

- попередження - функціонування системи внутрішнього аудиту повинно сприяти недопущенню відхилень від завданої мети;

- дисциплінованість – вплив системи внутрішнього аудиту на всі структури системи виробництва і системи управління та спонукання їх до зібраності в роботі, не допущення халатності.

Значення двох останніх критеріїв все більше зростає, і ефективність внутрішнього аудиту оцінюється помірі впливу аудиторської діяльності на об’єкт управління, здатності прогнозування та попередження відхилень.

Ефективність внутрішнього аудиту характеризується двома основними моментами – ступенем здійснення цілі внутрішнього аудиту і тим впливом, який визначає зміна одного показника фінансово-господарської діяльності результати зміни іншого, тобто визначальним є те, наскільки суттєвою буде виявлена помилка в процесі здійснення внутрішнього аудиту та який її вплив на загальні результати фінансово-господарської діяльності.

Висновки. Система внутрішньогосподарського контролю (аудиту) чи її елементи існують в кожному підприємстві. Однак в деяких підприємствах вона функціонує ефективно, а на інших – ні. На одних підприємствах до організації та підтримання системи контролю керівництво відноситься позитивно, на інших ця система діє стихійно, вона складається незалежно від волі і цілеспрямованих дій керівництва. Перебудова економічного контролю з врахуванням сучасних умов господарювання в управлінні сільськогосподарським виробництвом передбачає не тільки подолання існуючих недоліків, але й вирішення методологічних, організаційних і методичних проблем його дальшого розвитку і удосконалення.

 

Список використаних джерел

1. Азима В.І. Позитиви аудиту ефективності / Азима В.І. // Фінансовий контроль. – 2004. № 6. – С. 14-15

2. Белобжецкий И.А. Финансовый контроль и новый хозяйственный механізм / Белобжецкий И.А. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 256с.

3. Бутынец Ф.Ф. Контрольно-ревизионная служба на селе: вопросы и ответы / Ф.Ф.Бутынец, А.П.Гайдай, Ю.С. Цал-Цалко. – М.: Агропромиздат, 1986. – 158с.

4. Данилевский Ю.А. Финансовый контроль в отраслях народного хозяйства при различных формах собственности / Ю.А. Данилевский, Т.М.Мезенцева. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 134с.

5.Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці: [монографія]. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 224 с.

6. Пантелєєв В.П. Внутрішній аудит: [навч.  посіб.]; За ред. д.е.н., проф. В.О. Шевчука / Пантелєєв В.П., Корінько М.Д. – К.: Державна академія статистики, обліку і аудиту Державного комітету статистики України, 2006. – 247 с.

7. Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту / Рудницький В.С. – Тернопіль: Економічна думка, 1998. 192 с

8. Внутрішній аудит: [монографія] / [Рудницький В.С., Лазаришина І.Д., Шеремет Г.М., Хомедюк В.О.]. – Рівне: УДУВГП, 2003. – 163 с.