УДК  657

А.В. Боднарчук , аспірант,

ННЦ « Інститут аграрної економіки » НААНУ

 

Особливості формування статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·         Уточнено экономико-правовую сущность уставного капитала.

·         Выявлено особенности формирования уставного капитала с помощью разных источников.

 

Key issues that are examined:

·         Clarify the economic and legal nature of capital.

·         Identify the features of formation of capital through a variety of sources.

 

Постановка проблеми. Україна юридично набула статусу країни з ринковою економікою, проте вона і досі знаходиться в стані трансформаційних перетворень. Трансформація адміністративно-планової економічної системи в ринкову зумовила відродження і правове закріплення різних форм власності. В умовах аграрної реформи набуває актуальності дослідження процесів функціонування товариств з обмеженою відповідальністю.

Згідно Закону України від 19.09.91р. № 1576-III «Про господарські товариства» господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських підприємств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства [1].

Не підлягає сумніву позиція І.А. Бланка про те, що рівень ефективності майбутньої господарської діяльності створюваного підприємства багато в чому визначається цілеспрямованим формуванням його капіталу. Головною метою формування капіталу створюваного підприємства є залучення достатнього його обсягу для фінансування придбання необхідних активів, а також оптимізація його структури з позиції забезпечення умов наступного ефективного використання [2, с. 194]

Проблемні питання з бухгалтерського обліку статутного капіталу в господарських товариствах висвітлено в працях українських вчених: Ф.Ф. Бутинець [3], В.В. Сопко [4]; російських – М.Ю. Медвєдєва [5], В.Д. Новодворського, В.В. Маріна [6] та інші. Однак вченими не досліджено питання формування статутного капіталу, зменшення його мінімального розміру та обмеження здійснених внесків засновника.

Метою написання статті є вивчення і обґрунтування поняття статутного капіталу та його правового статусу, особливості формування, розміри, види внесків і строки.

Виклад основного матеріалу: Статутний капітал – це сума внесків засновників підприємства, яка виступає як мінімальна вартість активів підприємства і гарантія інтересів кредиторів цього підприємства. Питання формування статутного капіталу частково регламентовані нормами Цивільного кодексу ( ст. 115, 144, 155), Господарський кодекс (ст. 86), Закону про господарські товариства та Закону про Акціонерні товариства [1, 10, 11].

Заслуговує на увагу визначення І. Палатнікова, сформоване ще в 1927 році, відповідно до якого капітал є сумою цінностей, вкладених в підприємство для ведення операцій з метою отримання прибутку [7, с. 17], правда в нього не враховано те, що капітал може бути власним і залученим, тобто яким суб’єктом були внесені цінності,  а також не уточнено склад майна, що може бути внеском до капіталу.

Алборов Р.А. розглядає статутний капітал як сукупність вкладів учасників (власників) в майно при створенні організації для забезпечення її діяльності в розмірах, визначених установчими документами [8, с. 26].

На думку Бутинця Ю.Ф. статутний капітал – це організаційно-правова форма капіталу, величина якого визначається в розмірах, визначених установчими документами відповідно до чинного законодавства. Це сукупність в грошовому виражені внесків (часток, акцій за номінальною вартістю) засновників (учасників) в майно при створені підприємства для забезпечення його статутної діяльності [9, с. 42].

Розглянуті тлумачення терміну «статутний капітал» свідчить про те, що серед авторів немає єдиної точки зору щодо визначення цього терміну трактування авторів поділяються на п’ять основних груп, кожна з яких характеризує статутний капітал однобоко:

1.     державні засоби;

2.     стартовий капітал;

3.     джерело інвестування;

4.     номінальна вартість акцій;

5.     максимальний розмір акціонерного капіталу.

Вважаємо за доцільне уточнити визначення статутного капіталу для товариств з обмеженою відповідальністю. На наш погляд, статутний капітал – це вид капіталу за організаційно-правовою формою підприємства, розмір якого визначається установчими документами відповідно до чинного законодавства і є сукупністю внесків засновників (учасників) в майно під час створення підприємства для забезпечення його статутної діяльності.

Під час формування статутного капіталу слід дотримуватись наступних вимог:

1.                врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;

2.                    відповідно обсягу власних джерел формування засобів обсягу сформованих активів підприємства;

3.                    забезпечення оптимальної структури капіталу з позиції фінансової стійкості підприємства;

4.                    забезпечення необхідного фінансового контролю над діяльністю підприємства з боку його засновників.

Загальна потреба в капіталі створеного підприємства базується на сукупності його потреб у формуванні оборотних і необоротних активів.

Забезпечення оптимальної структури капіталу з позиції фінансової міцності розвитку підприємства.

Виявлення особливостей формування статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю потребує дослідження формування капіталу в  різних господарських товариств в Україні.

З метою виявлення переваг та недоліків створення та функціонування господарських товариств в таблиці 1 наведено їх порівняльну характеристику відповідно до вимог чинного законодавства.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика господарських товариств  в Україні

 

З порівняльної таблиці видно, що чинне законодавство детально регламентує порядок формування статутного капіталу лише в товариствах з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариствах. Особливостями функціонування господарських товариств є їх мінімальний розмір статутного капіталу, передбачений чинним законодавством і внесок для реєстрації, а також ступінь відповідальності засновників (учасників) під час виходу з товариства.

Стосовно мінімального розміру капіталу в законодавстві вказано умови підтримання  незмінного (в плані зменшення) розміру зафіксованої вартості активів товариства до моменту прийняття рішення про збільшення, або зменшення з подальшою ліквідацією в відповідних установчих документах. Це стосується лише акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю [1, 11].

Внесками до статутного капіталу можуть бути:

1. Грошові кошти (а т. ч. в іноземній валюті);

2. Цінні папери (акції, облігації, інвестиційні сертифікати і т.д. );

3. Інше майно (нерухомість, обладнання, техніка та інші матеріальні цінності);

4. Майнові права, що мають грошову оцінку (права на об’єкти інтелектуальної власності: патенти, винаходи, знаки для товарів і послуг і т.д., а також права користування майном).

Розглянемо докладніше формування капіталу грошовими коштами і майном. При здійснені внесків грошима засновники можуть відкрити рахунок спеціально для формування статутного капіталу. Порядок відкриття рахунку передбачено п. 4.2 Інструкції № 492 [12]. Грошові кошти можна вносити як у безготівковій формі так і готівкою через касу, в національній валюті і за рахунок залучення іноземних інвесторів. Обов’язково подається державному реєстратору документ, які підтверджує внесення засновниками своїх внесків. Це може бути або платіжне доручення, або квитанція, залежно від форми внесення грошей. В документі який підтверджує грошовий внесок повинно бути вказано призначення платежу.

Формування статутного капіталу за рахунок майнових внесків має певні особливості. Оцінка майнових внесків здійснюється за угодою засновників (ст. 13 Закону про господарські товариства) [1], крім випадків, коли створюється господарське товариство з часткою державної або комунальної власності. В цьому випадку оцінка проводиться за допомогою професійного оцінювача (ст. 7 Закону № 2658) [13]. В інших випадках засновники товариств самостійно відзначають, як оцінювати майнові внески і записують прийняті рішення у протоколі. Майно внесене як частка при створені стає власністю товариства і може використовуватись ним у будь-яких цілях. Але потрібно враховувати деякі нюанси:

1.                Після закінчення другого року та подальших років вартість чистих активів товариства не може бути меншою, ніж зафіксований у статуті розмір статутного капіталу.

2.                У деяких випадках внеском до статутного капіталу є не майно, а право користування ним. У цьому випадку продати таке майно не можна.

3.                В окремих випадках на продаж деякого майна в засновницьких документах може бути встановлене обмеження.

Законодавством заборонено вносити до статутного капіталу земельні ділянки сільськогосподарського призначення [14], векселі [15], бюджетні кошти, кошти отримані в кредит і під заставу, а також розміщення облігацій підприємств для формування та поповнення статутного капіталу емітента цих облігацій [16]. Не допускається також, при формуванні статутного капіталу, звільнення учасника товариства від внесення його внеску, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Важливим моментом при формуванні статутного капіталу товариства є строки і розмір внесення засновниками своєї частки, яка становить не менше 50%. Решта 50% статутного капіталу повинна бути сформована не пізніше за один рік із моменту створення товариства (ч.3 ст. 144) [1]. Якщо ця вимога не може бути виконано, то товариство зобов’язане оголосити про зменшення статутного капіталу до розміру фактично внесених засновниками внесків, оголосити про ліквідацію товариства лише в тому випадку, якщо після зменшення статутного капіталу його розмір стане меншим, ніж установлений законодавством мінімальний розмір статутного капіталу. Уникнути це можливо лише за допомогою відновлення статутного капіталу до колишнього розміру за рахунок  внесків інших учасників товариства. В даному випадку мінімальний розмір статутного капіталу  береться на момент створення ТОВ [1].

До учасників які не внесли вчасно, або не в повному обсязі протягом установленого законом строку своє частки можуть бути застосовані такі методи покарання:

1.                За рішенням зборів засновників його частку може бити зменшено до розміру, який він фактично вніс;

2.                його можуть виключити з товариства за невиконання своїх обов’язків;

3.                статутом може бути передбачено фінансову відповідальність, наприклад, у  вигляді пені або штрафів.

Висновки та перспективи подальших наукових досліджень. Статутний капітал є майновою основою діяльності підприємства, він визначає частку кожного учасника в управлінні підприємством і гарантує дотримання інтересів його кредиторів. Наявність статутного капіталу є невід’ємною умовою функціонування господарських товариств. Під час створення підприємства капітал інвестується у придбання майна ( матеріальних цінностей, основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів), які в сукупності становлення статутний капітал.

Формування статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю має ряд особливостей основними з яких є наступні: для формування капіталу підприємства можуть бути використані лише внески засновників – фізичних і юридичних осіб; внесками можуть бути як оборотні, так і необоротні активи; чинним законодавством визначено мінімальний розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю та обмеження щодо внесків до статутного капіталу. Установчими документами підприємства можуть також визначатись обмеження щодо внесків до статутного капіталу в межах чинного законодавства.

Після ретельного вивчення даного питання вважаємо за доцільне відображати зміни пов’язані з вартісною оцінкою майна внесеного в статутний капітал, оскільки протягом підприємницької діяльності його вартість змінюється, але не впливають на розмір статутного капіталу, розподілу прибутків і збитків, а також частку засновника при виході з товариства.

Було виявлено, що боргові цінні папери не можуть бути внеском до статутного капіталу оскільки діяльність підприємства не може починатись з наявності зобов’язань перед третіми особами. Заборону щодо веселів чинним законодавством передбачено, однак відсутнє обмеження щодо облігацій. Тому, пропонуємо внести зміни до Господарського кодексу України, щодо майна, яке може бути внесками, доповнити пайовими цінними паперами та щодо обмежень – доповнити борговими цінними паперами.

Список використаних джерел

1.                Закон України: від 19.09.91 р. № 1576-ХIІ «Про господарські товариства».

2.                Бланк И.А.  Управление формированием капитала / Бланк И.А. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2002.-512с.

3.                Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах: [Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальність 7.050106 «Облік і аудит»] / И.А. Бланк, Л.Л. Горецька. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 544с.

4.                Сопко В. Бухгалтерський облік: [Навчальний посібник]/ Сопко В. – К.: КНЕУ, 1998. – 448с.

5.                Медведев М.Ю. Общая теория учета: естественный, бухгалтерский и компьютерный методы [Текст] / М.Ю. Медведєв – М.: Издательство «Дело и сервис», 2001. – 752 с.

6.                Новодворський В.Д. Принцип сохранения капитала в отечественном бухгалтерском учете //бухгалтерский учет. [Текст] / В.Д. Новодворський, В.В. Марин. – 2002. № 18. – с. 52-53.

7.                Палатников И.В. Руководство по счетоводству. [Текст] / И.В. Палатников – Тифлис, 1927. – 237 с.

8.                Алборов Р.А. Аудит учредительных документов, видов деятельности и формирования уставного капитала организации // Экономика сельскохозяйственных перерабатывающих предприятий. [Текст] / Р.А. Алборов – 2000. - № 3. – с. 25 – 29.

9.                Бутинець Ю.Ф. Вісник ЖІТІ. [Економічні науки] / Ю.Ф. Бутинець – 2002. - № 20.- с. 42-48.

10.           Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435-IV.

11.           Закон України: від 17.09.2008 р. № 514-VI «Про акціонерні товариства»

12.           Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків  у національній і іноземній валютах:  від 12.11.03 р. № 492 / затверджена постановою Правління НБУ.

13.           Закон України: від 12.07.01р. № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та  професійну оціночну діяльність в Україні».

14.           Земельний кодекс України: від 25.10.2001р. №2768-III.

15.           Закон України від 05.04.2001р. №2374-III «Про обіг векселів в Україні».

16.           Закон України від 23.02.2006р. №3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок».