УДК 651.1
Н.О. Голуб, асистент,
кафедра обліку і аудиту,
Таврійський державний агротехнологічний університет
ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ВИТРАТ НА ПОЛІПШЕННЯ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Ключевые вопросы, которые рассматриваются:
· Рассмотрена экономическая составляющая, а также исторические предпосылки развития, определение и учет затрат на улучшение земель сельскохозяйственного назначения.
Key issues that are examined:
· It is considered economic constituent, and also historical pre-conditions of development, determination and account of expenses on the improvement of earths of the agricultural setting.
Постановка проблеми. Сьогодні стають найважливіші заходи здешевлення витрат і підвищення ефективності всіх елементів технології поліпшення земель сільськогосподарського призначення. Необхідно враховувати те, що ні за яких умов (господарювання чи власності на землю, не виваженої цінової політики у державі, чи інших причин) питання щодо поліпшення земель не повинно втрачатися. В умовах розбудови ринкових відносин в Україні якісно змінюються економічні важелі управління, в тому числі облік, контроль, аналіз і аудит.
Будь-яка діяльність господарюючого суб'єкта пов'язана з витратами матеріально-речових, трудових та інших ресурсів, цінність яких визначається на ринку. В системі управління підприємством головним об'єктом є процес обліку, аналізу та контролю витрат господарської діяльності в цілому та в розрізі їх видів, цілей, періодів виконання.
Аналіз останніх досліджень. Сьогодні питаннями облікового забезпечення земельних відносин займаються Ф.Ф. Бутинець, М.Я. Дем’яненко, К.П. Дудка, В.М. Жук, Г.Г. Кірейцев, П.Т. Саблук, Л.К. Сук.
Питаннями екологічного-облікового забезпечення земельних відносин та обліку витрат приділяють увагу О.В. Вороновська, Л. Гнилицяка, І.В. Замула, Л.І. Максимів, А.М. Третяк
Мета статті. Розглянути економічні складові витрат на поліпшення земель сільськогосподарського призначення та історичні передумови розвитку визнання та обліку витрат на поліпшення земель
Виклад основного матеріалу. Економічний підхід до визначення витрат походить з їх економічної природи (як витрати на просте відтворення ресурсів, що використовуються), а не з характеру та джерел відшкодування. При економічному підході до складу поточних витрат необхідно включати всі витрати, пов'язані з поточною діяльністю підприємства, в тому числі і непродуктивні витрати у зв'язку з порушеннями у виробничо-технологічному процесі, незбалансованою структурою ресурсів, що використовуються тощо. Такий підхід відповідає інтересам власників підприємства, тому що характеризує весь обсяг фактично понесених витрат, пов'язаних із здійсненням поточної діяльності, а отже, дає змогу визначити реальний фінансовий результат діяльності підприємства.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (надалі Положення), а також у Методичних рекомендаціях з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, що затвердженні наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001р. №132 [1, 2].
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [3].
Облік витрат у сільськогосподарському виробництві повинен забезпечувати оперативне, достовірне та повне надходження інформації щодо кількості та вартості одержаної продукції (виконаних робіт і наданих послуг), трудових, матеріальних та грошових витрат по підприємству в цілому та окремих його структурних підрозділах.
Прийняття доктрини стійкого розвитку сільськогосподарського виробництва зумовлює потребу вдосконалення існуючої методики обліку та контрою витрат на поліпшення земель. Витрати – це один із найбільш важливіших видів інформації в бухгалтерському обліку. Процес дослідження та вирішення даної проблеми має вікову історію.
Нашкерська В.Г. дає таке визначення витрат: «витрати - це процес споживання або використання матеріалів, товарів, робіт і послуг в процесі одержання доходу. Здійснення витрат прямо або частково пов'язується з процесами виробництва та реалізації продукції. Витрати визнаються при зменшенні активів або при зростанні зобов'язань, внаслідок яких відбувається зменшення власного капіталу (за винятком випадків вилучення капіталу власниками) за умови їх достовірної оцінки» [4].
Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду, є [4]:
- витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (п. 5 Положення);
- витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені (п. 7 Положення).
Основним аспектом нашого дослідження є вартісна сторона витрат на поліпшення земель, якій також притаманний цілий ряд особливостей. До цих особливостей ми включаємо наступні характерні риси:
· витрати мають об’єктивний характер, а їх величина залежить тільки від обсягу виконаних робіт;
· поточні витрати збільшують собівартість сільськогосподарської продукції, а капітальні вартість земель;
· структура поточних витрат залежить від їх спрямування.
Безперечною є істина, що витрати на поліпшення земель, як складова уміння вести господарство, існували з того часу, коли люди поступово ставали землеробами. Відслідкувати витоки і корені обліку витрат на поліпшення земель в дописемний період можна, лише вивчаючи залишки матеріальної культури давніх цивілізацій.
В Законі України «Про оцінку землі» земельні поліпшення це — зміна якісних характеристик земельної ділянки внаслідок розташування в її межах будинків, будівель, споруд, об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, багаторічних насаджень, лісової та іншої рослинності, а також унаслідок господарської діяльності або проведення робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів тощо) [5].
На сьогодні, згідно інструкції по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств до витрат на поліпшення земель відносять наступні роботи: меліоративні; осушувальні; іригаційні; та інші. Тобто всі роботи по поліпшенню земель для підвищення штучної родючості ґрунту. Штучна родючість – це результат людської діяльності, розвитку виробничих сил сільського господарства.
Сама життєва необхідність з урахуванням природних умов стає основною причиною, яка спонукає людину враховувати кожен вид цих робіт, оцінювати, а згодом і обліковувати витрати на її поліпшення.
Наші уявлення про використання землі у первісної людини формувалися в основному на підставі археологічних єгипетських, індуських, китайських, тибетських і європейських джерел. З кінця другого тисячоліття до н.е. з’явилися перші письмові джерела, які засвідчують особливості використання землі.
У Шумеро-Вавилонскому бухгалтерському обліку складалися описи полів. По кожному полю проставлялися такі відомості, як розміри, якість ґрунту, придатність до обробки, кількість зерна для посіву, врожайність, відповідальні за обробку.
Наукове обґрунтування необхідності ведення обліку витрат на поліпшеня земель з позицій їх використання та ефективного ведення господарства було сформовано в трудах Евкліда, Аристотеля та інших філософів Древньої Греції [6, с. 37].
Адам Сміт в своїх дослідженнях про природу та причинах багатства народів, висвітлив проблему щодо поліпшення земель. В третій книзі даного дослідження він писав: «…після дрібних земельних власників багаті й великі фермери у всіх країнах більш за всіх займаються поліпшенням землі» [7, с. 336].
Саме економічні умови та економічні відносини головний чинник розвитку обліку витрат на поліпшення земель рис. 1 .
Рис. 1. Передумови розвитку обліку витрат на поліпшення земель (узагальнення автора)
Висновки. Розгляд економічних питань та історичних передумов розвитку основних питань обліку витрат на поліпшення земель сільськогосподарського призначення є важливим фактором щодо формування сучасного способу їх відображення в національній системі бухгалтерського обліку. Для цього необхідно систематизувати інформацію для характеристики товарних якостей землі, а особливо інформацію про витрати на її поліпшення, яка дає істинне уявлення про її цінність, потенціальну можливість для отримання підприємницького доходу.
Список використаних джерел
1. Положення стандарт бухгалтерського обліку 16 «Витрати», 1999 р. // Головбух № 4 (483) 24 січня 2007 р – С. 63-68
2. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, що затвердженні наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001р. № 132.
3. Положення стандарт бухгалтерського обліку 2 «Баланс» , 1999р. // Головбух № 4 (483) 24 січня 2007 р. С. 9-13.
4. Нашкерська В.Г Фінансовий облік. навч. посібник, 3 - те вид. В.Г. Нашкерська - К.: А.С.К., 2000. - 234с.
5. Закон України «Про оцінку землі» від 11.12.2003 р. №1378-IУ // Відомості Верховної Ради України № 12
6. Соколов Я.В. Бухгалтерський учет от истоков до наших дней: Учебн. пособие для вузов. - М.: Аудит, Юнити, 1996. -638 с
7. Смит Адам. Исследование о природе и причинах богатства народов. Книга 1. Государственное социально-экономическое издательство М.:- 1935 –Ленинград, - 435 с.
8. Мачулка О. Облік операцій з поліпшення основних засобів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - № 7. – С. 28 – 31
9. Сидюк О. В., Чумакова Е. Б. Развитие отчетности под влиянием рыночных отношений. // Тез. докл. научн. конф. проф.- препод. состава по итогам научно-исследовательской работы: экономические науки. – Донецк, 1993. – С. 36.
10. Гнилицька Л. Напрямки удосконалення обліку, аналізу та аудиту витрат природоохоронної діяльності / Л. Гнилицька // Бухгалтерський облік і аудит. -2002. - №7.- С.13.
11. Третяк А.М. Оптимізація землекористування в умовах реформування земельних відносин на регіональному рівні /на прикладі Карпатського регіону Украйни // А.М. Третяк, З.С. Халицька .- Чернівці.: Карпати 1996 -с. 234