УДК 631.162:657.2
Л.Г. Панченко, к.е.н., доц.,
Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва
А.І. Александрова, к.е.н., доц.,
Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва
ОСОБЛИВОСТІ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ (ЗНОСУ) ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
Питання, які розглядаються:
· Визначено особливості нарахування амортизації (зносу) основних засобів на сільськогосподарських підприємствах.
· Розглянуто теоретичні та практичні аспекти нарахування амортизації на сільськогосподарських підприємствах.
Ключові слова: амортизація, амортизаційна політика, метод амортизації.
Вопросы, которые рассматриваются:
· Определены особенности начисления амортизации (износа) основных средств на сельскохозяйственных предприятиях.
· Рассмотрены теоретические и практические аспекты начисления амортизации на сельскохозяйственных предприятиях.
Ключевые слова: амортизация, амортизационная политика, метод амортизации.
Issues that are examined:
· Detected the peculiarities of amortization extra charging of the main means of production at the agricultural enterprises.
· Theoretical and practical aspects of amortization extra charging at the agricultural enterprises have been considered.
Keywords: amortization, amortization policy, method of amortization.
Постановка проблеми. Україна поступово виходить з економічної кризи. Повільно, але кроками, що відповідають її дійсності, вона функціонує у суворих умовах сьогодення. З часом виділяються галузі пріоритетного розвитку на основі нових технологій, засобів, способів та принципів ведення господарювання. Як раніше, так і зараз спостерігається зацікавленість іноземних інвесторів до технічного переозброєння великих підприємств та створення у нашій країні могутніх фінансово-промислових систем за їх участю. Саме тому у сучасних умовах господарювання для великих підприємств проблема формування облікової політики стоїть найгостріше. Значне місце в процесі цієї роботи приділяється проблемі ефективного використання основних засобів, вирішення якої головним чином залежить від рівня досконалості амортизаційної системи.
На жаль, саме амортизаційна політика, що склалася, може стати стримуючим чинником економічного розвитку не лише країни в цілому, а і всіх господарюючих суб’єктів, що входять до її складу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням питання вибору сільськогосподарськими підприємствами методів нарахування амортизації основних засобів як на мікро- так і на макрорівні займалося багато вчених. Серед них С.Орлов, П. Житній, Д. Тростенюк та інші. Слід відмітити, що у своїх працях кожен висвітлює власну думку, з урахуванням, звичайно ж, конкретних фактів.
На сьогоднішній день кожне сільськогосподарське підприємство, спираючись на ті чи інші причини, самостійно обирає власну амортизаційну політику. Можна спиратися на пропозиції та думки вчених-економістів з цього питання; можна керуватися положеннями та методичними рекомендаціями, викладеними в нормативних документах, які до речі, дають змогу підприємству самостійно, формуючи облікову політику, вирішувати багато питань, що стосуються нарахування й обліку зносу, класифікації основних засобів в межах груп, визначення вартісних меж основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів тощо [1].
На основі розроблених нормативів господарюючий суб’єкт має самостійно визначити строк корисного використання основних засобів та фактичну норму амортизації, проаналізувати можливість збільшення норми амортизації і врахувати прийняте рішення при формуванні амортизаційної політики підприємства, визначити загальну суму амортизації за прийнятим при проведенні амортизаційної політики нормативом. Важливо також є додержання принципу контролю з боку держави за амортизаційною політикою кожного господарюючого суб’єкта [3].
Слід відмітити, що чіткого поняттєвого апарату у сфері амортизаційної політики досі не вдалося виявити навіть у літературі розвинутих країн. Головним чином це стосується таких понять, як метод і система амортизації, система прискореної та неприскореної амортизації, фіскальна й економічна амортизація. Не визначившись з поняттєвим апаратом, складно використовувати ці інструменти на практиці.
Метод амортизації с важливим, але не єдиним елементом системи. Він визначає базу відрахувань за певний період для конкретних об’єктів. Наприклад, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 рекомендує вітчизняним підприємствам такі методи: прямолінійний (рівномірний), кумулятивний (суми чисел), зменшення залишкової вартості (спадного залишку), прискореного зменшення залишкової вартості (спадного залишку за подвійною нормою), виробничий (амортизація нараховується пропорційно обсягу здійсненої роботи чи виробленої продукції). Кожне окреме господарство обирає один з цих методів, виділяючи його серед інших за низкою причин [2].
Виклад основного матеріалу. Для віднесення системи амортизації до прискореної, неприскореної чи сповільненої, необхідно, на нашу думку, комплексно розглянути метод нарахування, порядок переоцінки амортизованих основних засобів, співвідношення амортизаційного періоду та економічно вигідного строку експлуатації об’єкта. Під системою неприскореної системи амортизації слід розуміти такі методи нарахування, що протягом всього терміну раціонального використання забезпечать збіг нагромадженої суми амортизаційних відрахувань з реальними темпами втрати ним споживчих властивостей і вартості. Під системою прискореної амортизації передбачають такі методи її нарахування, за яких протягом перших років чи всього амортизаційного періоду спостерігається випереджаюче зростання нагромадженої суми амортизаційних відрахувань порівняно з реальними темпами втрати його споживчих властивостей і вартості.
Система сповільненої амортизації визначає такі методи її нарахування, за якого протягом перших років або всього економічно раціонального строку служби спостерігається відставання нагромадженої суми амортизаційних відрахувань від реальних темпів втрати його споживчих властивостей і вартості.
Сповільнена система амортизації взагалі не повинна практикуватися. Вона може бути наслідком безлічі прорахунків.
У відповідності до Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» амортизацію нараховують у порядку передбаченою статтею 8.
Амортизації підлягають витрати на придбання і виготовлення основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; проведення всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом (іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі).
З метою нарахування амортизації основні засоби розподіляють на чотири групи: перша – будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування); друга – автомобільний транспорт, включаючи вузли та гуму до нього; меблі; побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти; конторське (офісне) обладнання; устаткування та приладдя для них; третя – інші об’єкти виробничого призначення, не включені до першої й другої груп і четвертої групи; четверта – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення, інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації.
Сум амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі – розрахункові квартали).
Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.
На сучасному етапі об’єднати бухгалтерський і податковий облік основних засобів в єдине ціле неможливо. Спроба впровадження в життя подібного об’єднання призводять до порушення правил або першого або другого.
Тому стверджуємо: і бухгалтерський, і податковий облік основних засобів необхідно вести окремо. Наприклад, у вигляді двох облікових карток на кожний основний засіб – податкової і бухгалтерської. Форма карток може бути стандартна (типова форма), затверджена наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.95 р. №352. Одним і найбільш важливих показників вірного ведення обліку основних засобів є безпомилкове нарахування амортизації. Виділимо головні умови по її нарахуванню спочатку в податковому, а потім в бухгалтерського обліку.
У сільськогосподарських підприємствах в основному застосовується прямолінійний метод нарахування амортизації. За своєю суттю прямолінійний (рівномірний) метод характеризується тим, що за умов відсутності інфляції суми амортизаційних відрахувань за певний період (місяць, квартал, рік) залишаються однаковими протягом всього строку служби до моменту списання. Тобто, нагромаджена сума амортизаційних відрахувань збільшується прямопропорційно періоду експлуатації основних засобів. За базу нарахування береться початкова або відновна вартість. При чому початкова вартість застосовується для нововведених основних засобів на період до їх першої переоцінки, а відновна – з моменту проведення першої переоцінки основних засобів.
Звернувши увагу на визначення характерних рис систем амортизації, звернемо увагу на неприскорену систему. Тривалість амортизаційного періоду в разі використовування неприскореної амортизації мас дорівнювати економічно раціональному строку служби основних засобів. Величини ж амортизаційних відрахувань за одиницю часу найчастіше мають бути різними, щоб відповідати реальним темпам втрати ними споживчих властивостей і вартості. Проте через велику складність розв’язання подібної задачі, в першому наближенні можна вважати неприскореною системою амортизації, основою якої і є прямолінійний метод нарахування, коли амортизаційний період збігається з економічно ефективним строком служби.
Висновок. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок про те, що удосконалення амортизаційної системи треба розглядати як складову облікової політики підприємства і загальноекономічної реформи в Україні. Правильно обрана амортизаційна політика має «лікувати» економічні «хвороби», а не бути гальмом технічного прогресу та економічного розвитку. Для того, щоб удосконалити систему амортизації кожному господарству необхідно дотримуватися наступних принципів:
- колективної участі всіх ланок економічної системи, що мають відношення до життєвого циклу засобів праці та формування амортизаційної політики;
- державного контролю за додержанням амортизаційної політики підприємства (правильність нарахування оподатковуваної амортизації та прибутку);
- розподіл норми амортизації на постійну (нормативну) і перемінну, ту, яка перевищує нормативну, не пов’язану з функціонування засобів праці і яка підлягає стовідсотковому оподаткуванню;
- індивідуального підходу господарюючого суб’єкта до формування амортизаційної політики підприємства, що передбачає самостійний розрахунок нормативної амортизації, можливість завищення норми амортизації або використання засобів праці за межами строку корисного їх використання.
Таким чином, викладені принципи формування амортизаційної політики основані на системному підході та передбачають врахування як інтересів економіки держави в цілому, так і окремих господарюючих суб’єктів.
Список використаних джерел
1. Житний П. Концепція формування амортизаційної політики в умовах ринкової економіки / Житний П. // Бухгалтерський облік та аудит. – 2001. – №3. – С.13-17.
2. Орлов П. Про використання в Україні різних систем амортизації / П. Орлов, С. Орлов // Економіка України. – 2005. – №5. – С. 38-44.
3. Півторак М. Облік та оподаткування вибуття основних засобів в новостворених сільськогосподарських підприємствах / М. Півторак, Д. Простенюк // Облік і фінанси АПК. – 2006. – №2. – С. 53-58.