УДК 336.225

А.Г. БОРЩ, к.е.н., доцент,

Національний університет біоресурсів і природокористування України

 

І.І. ДОЛЖЕНКО, к.е.н., доцент

Національний університет біоресурсів і природокористування України

 

ПОДАТКОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА МІЖБЮДЖЕТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

 

Питання, які розглядаються:

Узагальнено та уточнено сутність категорії "податковий потенціал регіону" в контексті оптимізації фінансового вирівнювання територій.

Досліджено існуючі методи його оцінки і виявлено їх переваги та недоліки.

Ключові слова: фінансове вирівнювання, податковий потенціал регіону, податкоспроможність, міжбюджетні трансферти.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

Обобщено и уточнено сущность категории "налоговый потенциал региона" в контексте оптимизации финансового выравнивания территорий.

Исследовано существующие методы его оценки и выявлено их преимущества и недостатки.

Ключевые слова: финансовое выравнивание, налоговый потенциал региона, налогоспособность, межбюджетные трансферты.

 

Issues that are examined:

The summarized and clarified the essence of the category of "tax capacity of the region" in the context of optimization of equalization territories.

Investigate existing methods of assessment and identified their strengths and weaknesses.

Keywords: financial equalization, fiscal capacity of the region, fiscal capacity, intergovernmental transfers.

 

Постановка проблеми. З метою проведення більш ефективної політики в сфері міжбюджетного регулювання потребує вдосконалення порядок надання трансфертів місцевим бюджетам, який би ґрунтувався на принципах справедливості, неупередженості й об’єктивності у розподілі бюджетних ресурсів та згладжував гостроту цієї проблеми в Україні. На сьогодні залишаються невирішеними питання обґрунтування розмірів дотацій вирівнювання з урахуванням регіональної специфіки та їх ув’язки з основними макроекономічними показниками розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Спостерігається невідповідність між рівнем соціально-економічного розвитку регіонів та обсягами наданих їм трансфертів.

Механізм фінансового вирівнювання має ґрунтуватися на розрахунках податкового потенціалу регіону, який повинен відображати здатність платників податків фінансувати надання державних послуг в регіоні за умови застосування однакових правил оподаткування.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні аспекти податкового потенціалу та методичні підходи до його оцінки висвітлені в наукових працях С.В. Каламбет, Н. Кашиної, Л.Л. Тарангул, Л.А. Примостки, О.В. Мірчева, І.І. Таранова та інших. Проте дискусійність даного питання та відсутність єдиного науково-методичного підходу до визначення сутності та кількісної оцінки податкового потенціалу регіону потребує подальших досліджень.

Метою статті є узагальнення точок зору на визначення поняття "податковий потенціал регіону" та аналіз методів його оцінки з ціллю удосконалення механізму фінансового вирівнювання територій.

Виклад основного матеріалу дослідження. Вітчизняні вчені, які займаються дослідженням теоретичних основ оподаткування, ведуть жваву дискусію щодо визначення сутності та критеріїв оцінки податкового потенціалу як окремих суб’єктів господарювання, так і регіону в цілому. В економічному словнику термін "потенціал" (рос. потенциал, англ. potential) означає можливості, наявні сили, запаси, засоби, що можуть бути використані.

Зарубіжні вчені під податковим потенціалом розуміють "потенційний бюджетний дохід на душу населення, який може бути отриманий органами влади за фінансовий рік, при застосуванні єдиних на всій території країни умов оподаткування" [1]. Крім того, можна виділити фіскальний підхід до тлумачення поняття "податковий потенціал" як максимально можливої суми податкових платежів на даній території; міжбюджетний підхід - як потенційний бюджетний дохід на душу населення, який може бути отриманий, виходячи з існуючих міжбюджетних відносин; ресурсний підхід - як ресурси, які підлягають акумуляції до бюджету через податкові платежі" [2].

С.В. Каламбет, яка найбільш глибоко досліджувала цю наукову проблему, вважає податковий потенціал абстрактною фінансовою категорією [3], яка виражає оптимальну суму податкових зборів в умовах конкретного регіону, тоді як О.В. Мірчев дотримується думки, що це елемент розрахунку фінансової основи бюджетних відносин, що завжди існують у реальній системі оподаткування і  складається з податків, сплачених офіційним сектором економіки та податкових резервів тіньового сектора економіки [4].

І.І. Таранов розглядає податковий потенціал як потенційно можливий обсяг бюджетних надходжень на душу населення, який можна мобілізувати  в існуючих умовах господарювання суб’єктів [5].

Нам більше імпонує думка А.Л. Коломієць та Л.Л. Тарангул [6, 7], які вважають за доцільне розмежовувати два аспекти даного поняття: податковий потенціал у вузькому і широкому розумінні. Вузьке значення полягає в тому, що це фінансові ресурси, які підлягають акумуляції до бюджету через податкові платежі відповідно до діючої в країні системи оподаткування. Широке розуміння податкового потенціалу являє собою сукупність фінансових ресурсів, яка може бути потенційно мобілізована через систему оподаткування в даному регіоні. Вибір того чи іншого аспекту розгляду податкового  потенціалу регіону залежить від завдання, що вирішується. В зв’язку з цим Л. Тарангул вводить поняття реальної та потенційної податкоспроможності. Реальна податкоспроможність, на її погляд, відображає фактичні податкові вилучення у платників податків на території конкретного регіону, які забезпечують доходну частину бюджетів різних рівнів на конкретну дату при певному рівні розвитку продуктивних сил, тоді як потенційна податкоспроможність регіону – його можливості щодо мобілізації податкових доходів до бюджетів усіх рівнів за умови залучення всіх регіональних ресурсів.

На наш погляд, поняття "податковий потенціал регіону" є базою для оцінки розміру надходжень потенційно можливих податкових доходів до відповідних бюджетів і фінансового вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів. Вузьке значення податкового потенціалу виражає максимально можлива сума акумульованих в місцевому бюджеті податків і зборів відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду розробки теоретичних основ оподаткування дозволило зробити висновок, що податковий потенціал є складною, багатоаспектною, досить динамічною економічною категорією, яка, на нашу думку, відображає не тільки існуючий рівень оподаткування адміністративно-територіальної одиниці, але й ті резерви, які можна було б використати для покриття бюджетного дефіциту та положити в основу механізму фінансового вирівнювання регіонів. Прикладне значення має обґрунтування найбільш придатного для вітчизняних умов методу розрахунку податкового потенціалу, що дозволить реалізувати принцип справедливості при оптимальному розподілі бюджетних коштів між окремими територіями.

Отже, податковий потенціал залежить від соціально-економічного розвитку регіону, що дозволяє удосконалювати процеси прогнозування податкових надходжень за рівнями бюджетної системи шляхом безперервного моніторингу змін, що відбуваються, тим самим виявляти і порівнювати податкові можливості.

Вітчизняна та зарубіжна практика з метою оцінки  податкового потенціалу використовує досить велику кількість методик: на основі розрахунку показників середньодушового доходу населення, валового регіонального продукту, адитивний метод (побудова репрезентативної податкової системи - РПС), який включає в себе розрахунковий метод РПС і регресійний метод РПС; метод прямого рахунку; метод розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів [6, с. 5].

Зокрема, в Росії для кількісної оцінки податкового потенціалу використовується показник фактично зібраних податкових надходжень, основним недоліком якого, на наш погляд, є неврахування тимчасового розриву в нарахованих і зібраних податках.

Розрахунковий метод репрезентативної податкової системи був розроблений експертною комісією США з міжбюджетних відносин як метод визначення податкової ємності (податкового потенціалу) регіону. Суть розрахункового методу РПС полягає в розрахунку суми бюджетних платежів, які можуть бути зібрані в регіоні за умови середнього рівня податкових зусиль і при однаковому складі податків і ставки оподаткування у всіх регіонах. Це пов’язано з тим, що в США уряди штатів можуть самі визначати склад і структуру місцевих податків, а також ставки, за якими вони стягуються. Для застосування цього методу визначення податкової ємності регіону необхідно мати дані по фактично зібраним податкам і зборам та по їх податковим базам. Це дозволяє розрахувати обсяг податкових надходжень регіону. Даний метод виражений формулою такого вигляду (1):

,                 (1)

де ППР_i – податковий потенціал i-го регіону країни;

ПБ_к – податкова база k-го податкового доходу i-го регіону країни;

ПС_к – репрезентативна (середня) ставка оподаткування k-го податкового доходу i-го регіону країни.

Перевагою розрахункового методу РПС є можливість достовірно оцінити податковий потенціал, а недоліком – значні затрати часу.

Для регресивного методу РПС необхідна інформація про сукупні доходи регіону і невеликий набір змінних для непрямих вимірників податкових баз регіонів. Залучення більшої кількості змінних підвищує точність регресивного варіанту РПС для ефективного аналізу даних. Для зазначеного методу використовується наступне рівняння (2):

,               (2)

де Y_j – фактично зібрані в регіоні платежі до бюджету;

j = 1, 2, 3, ... , n – кількість досліджуваних регіонів;

X_mj – показники податкової бази j-го регіону;

B_m – випадкові фактори.

Регресивний метод РПС вважається ефективним для середньострокового і довгострокового прогнозування. Для розрахунку податкового потенціалу за цим методом доцільно використовувати невеликий набір взаємопов’язаних економічних характеристик, що визначають розмір бюджетних доходів. Недоліком регресивного методу РПС вважається його складність, оскільки визначені показники податкового потенціалу регіонів можуть значно відрізнятися в залежності від економічних характеристик, що використовувались при його розрахунку. Тому раціональний вибір тих чи інших показників оцінки податкового потенціалу вимагає проведення додаткового аналізу.

Метод прямого рахунку подібний до розрахункового методу РПС, тобто, в основі його розрахунку лежить обчислена сума за кожним видом податку, і розраховується за формулою 3:

,              (3)

де ППР_i – податковий потенціал i-го регіону;

ПБП_к – податкова база k-го податку;

R_к – гранична ставка k-го податку;

К – кількість податків.

Ще один із методів оцінки податкового потенціалу технологічно близький до розрахункового методу РПС і методу прямого рахунку, також заснований на адитивній властивості податкового потенціалу, дорівнює сумі потенціалів окремих податків і розраховується за формулою 4:

,               (4)

де ПП – податковий потенціал;

ПБ – податкова база i-го податку;

ПС – податкова ставка i-го податку;

К₁,К₂,… К_i – коефіцієнти, що визначають задані умови [2].

З проведеного огляду методичних підходів щодо оцінки податкового потенціалу можна зробити висновок, що метод прямого рахунку найбільш повно відповідає завданням прогнозування податкових доходів. Однак обґрунтованість розрахунків податкового потенціалу залежить від застосовуваних методів прогнозування податкових баз за окремими податками.

Перспективним із зарубіжного досвіду, на наш погляд, для розрахунку податкового потенціалу регіону є метод репрезентативної податкової системи, який ґрунтується на прогнозуванні  потенційних податкових надходжень регіону за допомогою застосування стандартних (або середніх) податкових ставок до відповідних податкових баз. Для його розрахунку використовується ряд показників, що характеризують потенційні доходи регіону, а саме: 1) показники податкових баз і ставок податків у відповідності до чинного законодавства; 2) прогнозні показники соціально-економічного розвитку регіону; 3) індекси-дефлятори (індекси споживчих цін); 4) показники рівня збирання податків у регіоні; 5) показники рівня недоїмки в регіоні. Причому оцінку проводять окремо по кожному виду податкових доходів, виходячи з відповідної податкової бази та середньої податкової ставки. Проте для застосування його в Україні необхідно мати достовірні статистичні дані щодо розміру податкових баз регіонів.

Ю.Б. Іванов з колективом авторів пропонує застосовувати метод інтегрального показника, який узагальнює значення сукупності ознак-показників, а саме: кількість суб’єктів господарської діяльності на 1000 чоловік населення певного регіону; в розрахунку на душу населення податкові надходження до бюджетів; податковий борг; переплата за податковими зобов’язаннями;  неподаткові надходження в бюджети; податковий борг за зобов’язаннями з неподаткових надходжень у бюджети;  переплата за зобов’язаннями з неподаткових надходжень у бюджети;  надходження до цільових фондів; податковий борг за зобов’язаннями з надходжень до цільових фондів; переплата за зобов'язаннями з надходжень у цільові фонди  [8].

Коефіцієнт податкового потенціалу, для обчислення якого використовуються окремі макроекономічні показники соціально-економічного розвитку, яку пропонує С. Каламбет, на наш погляд, більшою мірою характеризує ефективність використання авансованого капіталу в економіку регіону [3, с. 214].

Л. Тарангул вважає, що найбільш обґрунтованою і прийнятною для України є методика оцінки податкоспроможності регіонів, яка заснована на визначенні індексу податкового потенціалу (ІПП), яка дозволяє встановити тісний взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку регіонів та їх податковим потенціалом.

Цей метод лежить в основі розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів в вітчизняній практиці в процесі бюджетного планування. У Бюджетному кодексі одним із ключових параметрів для визначення кошика доходів виступає показник індексу відносної податкоспроможності регіонів. Податкоспроможність території – це показник, який характеризує абсолютний обсяг ВВП, що виробляється в її межах на одну людину і який може бути об’єктом оподаткування. Податкоспроможність у масштабах усієї держави вираховується як частка ВВП на одну людину, що може бути об’єктом оподаткування. А співвідношення між податкоспроможністю окремої території та середньою податкоспроможністю в межах країни є індексом податкоспроможності. На його основі в системі положень Бюджетного кодексу здійснюється решта розрахунків, зокрема надання міжбюджетних трансфертів, дотацій вирівнювання тощо. Відповідно до пункту 5 статті 98 Бюджетного кодексу України "... індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності відповідного бюджету у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одну людину" [9].

Індекс відносної податкоспроможності визначається як відношення середніх за три роки фактичних надходжень до місцевого бюджету і середніх за три роки фактичних надходжень до усіх місцевих бюджетів України (із використанням економіко-математичних методів та коригуючих коефіцієнтів), що враховуються при визначенні обсягу трансфертів у розрахунку на одну людину. З даних, наведених у таблиці 1, видно, що показник бюджетного забезпечення територій значною мірою залежить від податкоспроможності, а відмінності у бюджетному забезпеченні суб’єктів держави визначаються різним індексом відносної податкоспроможності адміністративно-територіальних утворень. В реальній дійсності у 21 регіону індекс відносної податкоспроможності нижче середнього рівня. Це означає, що всі вони потребують фінансової підтримки з боку державного бюджету.

Суттєва диференціація податкоспроможності областей значно ускладнює регулювання їх бюджетної забезпеченості та формування ефективного механізму міжбюджетної підтримки.

Чим більше доходи конкретної адміністративно-територіальної одиниці на одну людину у порівнянні з аналогічним показником, розрахованим за всіма місцевими бюджетами України, тим більше буде індекс відносної податкоспроможності й відповідно прогнозний показник обсягу доходів.

Таблиця 1

Рівень податкоспроможності  областей України в 2009 р.

Джерело: Розраховано за даними Міністерства фінансів України

 

Такий механізм розподілу міжбюджетних трансфертів не сприяє збільшенню надходжень до місцевих бюджетів, адже тоді вони отримують менше коштів в порядку перерозподілу. Отже, напрошується висновок: чим нижчий індекс відносної податкоспроможності, що відображає рівень розвитку податкової бази, тим вигідніше для території. Цей показник  не створює для органів місцевого самоврядування стимулів до нарощування податкових надходжень до місцевих бюджетів.

Висновки. Отже, фактично зібрані податки та обов’язкові платежі до бюджетів регіонів характеризують їх реальну податкоспроможність. Цей показник недоцільно ототожнювати з податковим потенціалом, який  визначає потенційну можливість регіонів щодо акумуляції податкових надходжень. Якщо перший використовується для аналізу фактичного стану із збором податкових надходжень, то податковий потенціал визначається при  податковому плануванні, при удосконаленні податкової системи, при пошуку шляхів зменшенні тонізації економіки тощо.

Порівняння податкового потенціалу з податкоспроможністю адміністративно-територіальних одиниць дозволяє виявити резерви збільшення доходів місцевих бюджетів. Механізм удосконалення міжбюджетного регулювання  має ґрунтуватися на потенційних можливостях регіону і пошуках шляхів для збільшення податкової бази як засобу підвищення його податкового потенціалу, що потребує проведення подальших досліджень.

Список використаних джерел

1. Богачева О.В. Налоговый потенциал и региональные счета. / О.В. Богачева // Финансы. - 2000. - № 2. - С. 29-32 (с. 29)

2. Куницына С.Ю. К вопросу о природе налогового потенциала [Электронный ресурс] / С.Ю. Куницына. - Режим доступа: http://www.sno.jurati.ru/node/36.

3. Каламбет С.В. Податковий потенціал: Теорія, практика, управління / С.В. Каламбет. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – 304 с. (с. 158)

4. Мірчев О.В. Податковий потенціал регіонів / О.В. Мірчев // Науковий вісник Національної академії ДПС України. - 2003. - № 4(22). - С. 86 – 90 (с. 86)

5. Таранов І. М. Економічні передумови податкових деліктів / І.М. Таранов // Фінанси України. – 2000. – № 4. – С. 114–121.

6. Коломиец А.Л. О понятиях налогового и финансового потенциалов региона [Электронный ресурс] / А.Л. Коломиец, А.Д. Мельник // Налоговый вестник. - 2000. - № 1. - С. 3-5 - Режим доступа: http://www.nalvest.com/nv-articles/detail.php?ID=3192.

7. Тарангул Л.Л. Теоретичні основи регіональної податкової політики / Л.Л. Тарангул // Науковий вісник Національної академії ДПС України. – 2002. – № 3(17). – С. 33–42.

8. Іванов Ю.Б., Тищенко О.М., Давискиба К.В. Оцінка розвитку оподаткування та його взаємозв’язок з рівнем соціально-економічного розвитку регіону / Іванов Ю.Б., Тищенко О.М., Давискиба К.В. // Фінанси України. - 2005. - №12. - С. 6-12 (с.6)

9. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. - № 50-51. - С. 572.