УДК 336.02

О.М. ГАЛИЦЬКИЙ, ст. викладач,

Одеський державний аграрний університет

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ

 

Питання, які розглядаються:

Розглянуто теоретичний базис формування й реалізації фінансових потоків.

Виконано теоретичні узагальнення даної проблематики відповідно до викликів та запитів сьогодення.

Ключові слова: фінансова політика, фінансові потоки, аграрна сфера, фінансовий потенціал.

 

Вопросы, которые рассматриваются:

Рассмотрен теоретический базис формирования и реализации финансовых потоков.

Выполнено теоретические обобщения данной проблематики в соответствии с вызовами и запросами сегодняшнего дня.

Ключевые слова: финансовая политика, финансовые потоки, аграрная сфера, финансовый потенциал.

 

Issues that are examined:

The mechanism of forming and realization of financial policy is considered.

The theoretical generalizations of these problems in accordance with calls and queries of present were performed.

Keywords: financial policy, financial flows, agrarian sphere, financial capacity.

 

Поставка проблеми. Дослідження процесів управління фінансовими потоками в аграрному секторі економіки України набувають особливої актуальності у зв’язку з розробкою Національної доктрини реформування та розвитку агропродовольчого комплексу України вченими ННЦ «Інститут аграрної економіки» Саблуком П.Т, Месель-Веселяком В.Я, Дем’яненком М.Я., Маліком М.Й., Кропивком М.Ф., Тулушем Л.Д., Кісілем М.І. та іншими [11] .

Аналіз досліджень та публікацій. Економічна суть фінансових потоків досліджена в наукових працях відомих вчених Пасхавера Б.Й, Присяжнюк А.Ю., Гудзь О.Є., Танклевської Н.С., Чернявської Т.А., Худолій Л.А., Чупіса А., Мочерного С., Базилевича В.Д., Зборовської О.М., Драч В.І. та інших. Водночас, нові загрози та нові перспективи, що відкриваються перед аграрним бізнесом вимагають посилення наукових теоретико-методологічних досліджень в сфері удосконалення механізму фінансового забезпечення аграрного виробництва.

Метою статті є вивчення теоретичного базису формування фінансових потоків, що спрямовано на модернізацію ключових дисбалансів фінансової архітектури в аграрній сфері.

Виклад основного матеріалу. Критичний огляд фінансово-економічних словників дає змогу стверджувати практичну відсутність тлумачення терміну «фінансовий потік», наведено лише базові характеристики, що не відображають його глибинну сутність та природу економічного змісту. При цьому, у великому економічному словнику міститься дефініція «потік», яка визначається як економічна величина, що має розмір і змінюється у часі [2]. В енциклопедії корпоративних фінансів термін «потік» відображає той факт, що грошова позиція компанії перебуває у стані постійних змін, що, в свою чергу, є наслідком безперервної діяльності компанії [5]. В економічному розумінні потік трактується як «… створення, перетворення, обмін, переведення чи вичерпність вартості» [8]. Найбільш універсальне та узагальнююче визначення дефініції «потік» надав автор: «Потік характеризує економічний процес, який відбувається безперервно і вимірюється в одиницях за певний період часу» [10]. О.М. Зборовська [6] виокремлює два основні підходи до визначення сутності категорії «потік»: математичний та економічний. З математичної точки зору під потоком розуміється безліч однорідних елементів, що переміщуються в просторі (наприклад, з однієї вершини графіка в іншу) та / або в часі (при параметричних перетвореннях миттєвих станів фізичної системи), сприймаються як єдине ціле і мають системні властивості. В економіці потік у найзагальнішому випадку характеризується як економічна величина, яка вимірюється в русі з урахуванням того періоду часу, для якого робиться розрахунок, з розмірністю «обсяг, поділений на час» [3].

Авторитетним є міркування що характеризує потік як «економічні параметри, які відображають передачу цінностей суб’єктами один одному в процесі економічної діяльності і вимірюються в одиницях за певний період часу, як правило, у розрахунку за рік (заощадження, інвестиції, дефіцит бюджету і т. ін.) [12]. На думку іншого актора, «потік означає сукупність рухомих предметів протягом певного тимчасового проміжку. Якщо їх рух через певний час повторюється, то це означає, що потік має циклічний характер. Час, через який певні операції (дії) послідовно відтворюються, прийнято називати циклом [6, с. 31]. Ця теза, на наш погляд, є цінною в дослідженні фінансових потоків, що функціонують циклічно в процесі кругообороту вартості, що буде простежено в процесі вивчення виробничого та фінансового циклів молокопереробних підприємств.

Також, тлумачать сутність досліджуваного терміну через регулярний рух і надходження грошових засобів, а інформація про грошовий потік використовується для оцінки ліквідності компанії, результатів її діяльності та планування дивідендної політики [2].

Сьогодні в обігу паралельно перебуває два поняття «фінансовий потік» та «грошовий потік». Окрім того, переважна більшість вітчизняних авторів використовує поняття грошового потоку ототожнюючи його з фінансовим.

Так, автор досліджуючи різницю між фінансовим и грошовим потоками доходить висновків: «разом із терміном «грошовий потік» трапляється термін «фінансовий потік», який, по суті, нічим не відрізняється від «грошового потоку» [12]. Логічними є міркування, що «фінансовий потік підприємства являє собою розподілений у часі документально оформлений рух фінансових коштів підприємства єдиних за змістом, формою і напрямом руху в процесі здійснення ним господарської діяльності, спрямованої на забезпечення його ефективного розвитку на всіх стадіях життєвого циклу» [12]. Підміна досліджуваних понять «фінансового потоку» і «грошового потоку» головним чином спостерігається при вивчені їх спільної сутнісної характеристики - руху та зміни вартості у часі, при цьому використовується західна концепція вартості грошей у часі, що є базовою в управлінні фінансовими ресурсами корпорацій, згідно якої вартість певної суми грошових актив в теперішній час завжди є більшою відносно вартості тієї ж суми грошей в майбутньому періоді. При чому, майбутню вартість грошового потоку можна визначити лише базуючись на прямому методі розрахунку, оскільки відносні розміри основних надходжень і витрат та їх взаємозв’язку з іншими позиціями бухгалтерської звітності визначаються більшою точністю ніж за чистими грошовими потоками.

Методологічною основою концепції є обчислення так званої «репродуктивної вартості» економічної суб’єкту. У теорії передбачалося споживати ринкову (відновну) вартість активів, вводячи в баланс неформалізовані показники про стан нематеріальних активів. З одного боку, концептуальні засади теорії не досягли необхідного рівня об’єктивізації, з іншого, – висували репрезентацію двох недостатньо споріднених між собою показників, оскільки намагалися охопити визначення «справжнього» прибутку (за методикою зіставлення доходів і витрат) й «справедливої»  вартості капіталу підприємства [2].

У подібну методологічну пастку, на наш погляд, потрапили розробники систем і моделей оцінювання ефективності функціонування компаній при вивчені стратегічної спрямованості фінансових потоків. Наприклад, система збалансованих показників (ВSС), розроблена професором кафедри обліку Гарвардської школи бізнесу Робертом Капланом і Девідом Нортоном (на теперішній час керівник консалтингової фірми Balansed Scorecard Collaborative), у своїй першопочатковій концепції, представленій у першому номері Harvard Business Review за 1992 р., достатньо «споріднена» із «органічною балансовою теорією». Автори вказували, що сформульована ними система є альтернативною до показників фінансової звітності та призначена для оцінки ефективності функціонування сучасних компаній і насамперед вимірювання неосяжного капіталу. У сучасній версії BSC ключовий наголос пересувається на «збалансування» традиційних фінансових показників та застосуванні її як інструментарію нової форми управлінського контролю, що орієнтується на неформалізовану систему різнорідних індикаторів та показників [6].

Відомий український вчений С. Мочерний [10] у своїх працях також використовує поняття грошовий потік і визначає його у формі безперервного руху грошей у сфері обігу та засобу платежу. З таким твердженням важко погодитись, адже грошовий потік є структурною одиницею грошового обігу, що функціонує у фінансовій системі.

Вчений зауважує, що «під загальним грошовим потоком варто розуміти надлишок коштів, що утвориться на підприємстві в результаті всіх операцій, пов’язаних і не пов’язаних з господарською діяльністю. Таким чином він складається з господарського залишку коштів (грошовий потік від господарської діяльності) і грошового потоку, непов’язаного з господарською діяльністю [2].

Драч В.І. дає формулювання грошового потоку як розподіленого у часі ряду платежів з позитивною величиною (надходження ) і негативною величиною (виплати), тобто це рух коштів підприємства [4]. Також, в зарубіжній та вітчизняній літературі з фінансового менеджменту інтенсивно використовується поняття «cash-flow», що в буквальному значенні перекладається як грошовий потік, потік касової готівки, потік коштів, а в Оксфордському тлумачному словнику «cash-flow» визначається як рух готівки, суми готівки, отримані чи виплачені підприємством, що часто аналізуються по різних статтях [10].

Отже, в вітчизняній науковій літературі переважає поширена думка щодо тотожності понять фінансового та грошового потоків. Враховуючи динамічну сутність цих понять, не визнається, що потоки, окрім грошей, охоплюють рух інших фінансових ресурсів, не враховують відносини в процесі функціонування на макрорівні та обмежують природу фінансових відносин. Такої ж думки придержуються деякі автори [1, 5, 9, 12], що розуміють під фінансовими потоками цілеспрямований рух фінансових ресурсів у процесі здійснення господарських операцій, внаслідок якого виникають економічні відносини.

Втім, на наш погляд, таке визначення за своєю економічною сутністю перекликається із тлумаченням «фінансові ресурси». Змістовною є думка В.Опаріна: «Фінансові ресурси – це лише ті грошові кошти, які «роблять» гроші». Вчений виокремлює матеріалізовані фінансові ресурси, вкладені в основні засоби, які постійно забезпечують виробничий процес, і ті, що перебувають в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл – оборотні кошти [8], а також включає до складу фінансових ресурсів підприємства ті кошти, що знаходяться в розпорядженні його контрагентів (дебіторська заборгованість, фінансові інвестиції, витрати майбутніх періодів), але належать підприємству, і ті, що представляють собою вартість основних та оборотних засобів. Таким чином, В.Опарін підкреслює, що фінансові ресурси є динамічним поняттям, вказуючи на цільове спрямування фінансових ресурсів та напрямки їх розміщення. Проте автор звужує напрями розміщення та не вказує джерела формування фінансових ресурсів підприємства.

Дійсно, поняття «фінансові ресурси» та «фінансові потоки» є взаємозалежними та не можуть бути взаємовиключними, адже за своєю економічною сутність фінансові потоки є видозміною фінансових ресурсів в наслідок цілеспрямованого руху протягом певного часу в процесі їх залучення, акумуляції, перерозподілу, та використання в діяльності аграрних підприємств.

Поняття фінансовий потік підприємства є агрегованим, що включає у свій склад багато чисельні види потоків, які обслуговують господарську діяльність: закупка сировини, матеріалів і обладнання; реалізація товарів продукції, робіт, послуг; здійснення розрахунків з працівниками, власниками, пайщиками; отримання і повернення кредитів і позичок; виконання зобов’язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, придбання фінансових активів тощо [9].

Поняття фінансового потоку автори [10, 12] використовують для розкриття якісних характеристик фінансового стану підприємств та їх можливостей відповідати за своїми зобов’язаннями. Чистий грошовий потік застосовується для визначення економічної сутності фінансового потенціалу. Забезпечення певного рівня генерації чистих грошових потоків виступає як цільова функція формування, використання та розвитку фінансового потенціалу [13].

Висновки. Проведений аналіз теоретичних підходів щодо економічної сутності дефініції «фінансові потоки» дозволяє прийти до наступних висновків: Фінансові потоки можливо виділити в самостійну економічну категорію, оскільки вони відповідають всім вимогам економічних категорій, а саме: відображають у вартісній формі постійні, стійкі взаємозв’язки різних сфер відтворювального циклу, економічні взаємозв’язки між державою і господарюючими суб’єктами різних форм власності та населенням, обслуговують споживчий ринок, ринок цінних паперів, валютних операцій, зовнішньоекономічні зв’язки та інші сфери економічної діяльності. В аграрному виробництві фінансові потоки слід розглядати в наступній редакції: «це цілеспрямований безперервний рух фінансових ресурсів аграрних підприємств і інтегрованих агропромислових виробництв, який характеризується наявністю грошових потоків і зміною обсягів, вартості, функціональної форми, видів, ліквідності в залежності від галузевого, функціонального або територіального рівня».

 

Список використаних джерел

1. Ботвіна Н.О. Механізм формування й реалізації фінансової політики в умовах кризових деформацій економічного простору / Н.О. Ботвіна // Облік і фінанси АПК. – 2011. - № 1. – С. 140–146.

2. Вареник В.М. Визначення дефініції «грошові потоки» / В.М. Вареник // Європейський вектор економічного розвитку. - 2011. - № 1(10). – С. 30-36.

3. Дем’яненко М.Я. Проблемні питання державної політики фінансової підтримки сільського господарства / М.Я. Дем’яненко // Економіка АПК. - 2011. - № 7. - С. 67-72.

4. Драч В.І. Грошові потоки підприємства / В.І. Драч // Держава та регіони. Серія:економіка і підприємництво. – 2001. - № 3. – С. 116-118.

5. Енциклопедія корпоративних фінансів / гол. ред. В. Фещенко. – Київ: Українське агентство фінансового розвитку, 2010. – 660 с.

6. Зборовська О.М. Логістичні аспекти управління оборотним капіталом промислових підприємств: [монографія] / О.М. Зборовська. – Д.: Вид-во ДУЕП, 2008. – 200 с.

7. Гришова І.Ю. Розміщення фінансових потоків в оборотних активах молокопереробних підприємств. Сучасні тенденції розвитку аграрної економіки: [колективна монографія] / Під. ред. д.е.н., професора Ю.О. Нестерчук. - Умань: Видавець «Сочинський», 2011. - С. 162-173.

8. Гудзь О.Є. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств: [монографія] / О.Є. Гудзь. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 578 с.

9. Присяжнюк А.Ю. Фінансові потоки в інноваційній діяльності: теоретичний аспект / А.Ю. Присяжнюк // Інвестиції: практика та досвід. – № 21. – 2007. - С. 28-30.

10.  Національна доктрина реформування та розвитку агропродовольчого комплексу України (проект) // Економіка АПК. - 2011. - № 4. – С. 3-7.

11.  Петруня Н.В. Особливості управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств // Н.В. Петруня /Аграрний вісник Причорномор’я. - 2009. - № 49. - С. 143-147.

12.  Петіна Л.В. Управління фінансовими потоками сільськогосподарських підприємств / Л.В. Петіна // Облік і фінанси України. – 2011. – № 2. – С. 117-122.

13.  Саблук П.Т. Основні напрями удосконалення державної аграрної політики в Україні / П.Т. Саблук, Ю.Я. Лузан // Економіка АПК. – 2011.-№ 5. - С. 3-16.