УДК 657.47:631.1

 

Г.І. ЦИЛЮРИК*, аспірантка,

ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН

 

ПОСИЛЕННЯ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ ОПЕРАЦІЙ З ОБЛІКУ ДОХОДІВ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

• В статье рассмотрены вопросы определения цели и места контроля в системе управления.
• Определено самостоятельность контроля как функции управления, а также как отдельной подсистемы.

 

Key issues that are examined:

• In the article the problems definition objective and position control in the executive system are considered.
• The independence соntrol such as function management and also individual subsystem are determined.

 

Постановка проблеми. Внутрішній контроль, в ринкових умовах господарювання, є науково обґрунтованою системою активного спостереження, перевірки та впливу на результати діяльності. Це є важливим чинником ефективного управління процесами відтворення, що здійснюються для досягнення мети підприємницького формування.

За таких умов, внутрішній контроль повинен бути спрямований на виявлення об’єктивних і суб’єктивних  причин та відхилень, передбачити розроблення заходів для їх усунення та недопущення. Можливості використання цінових факторів на продукцію, питання зниження її собівартості та підвищення рентабельності виробництва, не можна залишати

___________________________________________________________________________

*Науковий керівник – доктор економічних наук, професор Г.Г. Кірейцев

 

поза увагою. Ці проблеми повинні бути в списку найбільш пріоритетних як у

системі бухгалтерського контролю, так і в управлінні сільськогосподарським виробництвом.

Враховуючи те, що деякі аспекти розвитку внутрішньогосподарського контролю, на сьогодні, залишаються недостатньо дослідженими або носять проблемний характер,  вважаємо   за  доцільне  більш детально обґрунтувати  роль та визначити його місце в системі управління сільськогосподарськими підприємствами.

Поряд з тим, ефективність і надійність управління функціонування існуючої системи контролю потребують повнішого інформаційного забезпечення  та подальшого вдосконалення. Це стосується не лише інформації внутрішньої звітності, а й інформації фінансової звітності аграрних підприємств.

Аналіз останніх досліджень. Значний внесок у розвиток питань теорії внутрішньогосподарського контролю як елементу системи управління на підприємствах зробили відомі вітчизняні вчені: Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, М.Я. Дем’яненко, Н.І. Дорош, Г.Г. Кірейцев, М.Ф. Кропивко, В.Г. Лінник,        П.Т. Саблук, В.К. Савчук, Л.О. Сухарева, М.Г. Чумаченко та інші. Певних результатів у вирішенні вказаних проблем досягли зарубіжні вчені: Я.В. Соколов, А.П. Костюк, Ван Бреда, А.Бабо, К. Друрі та інші.

Метою написання статті є узагальнення теоретичних і методологічних аспектів організації та проведення внутрішньогосподарського контролю доходів від операційної діяльності, визначення проблем його здійснення на підприємствах, а також виявлення зон методологічної неузгодженості контролю з іншими функціями управління та розробка пропозицій щодо підсилення функції контролю у менеджменті. 

Виклад основного матеріалу дослідження.

Внутрішньогосподарський контроль  необхідний для забезпечення достовірної оцінки певної ситуації та покликаний створити умови для внесення (за необхідністю) коригувань до запланованих показників розвитку як окремих підрозділів, так і всього підприємства в цілому. Виходячи з цього, контроль є одним з головних інструментів розробки і прийняття управлінських рішень. Саме це і забезпечить, в свою чергу, нормальне функціонування підприємства і досягнення  поставлених ним цілей.

Зміст і суть внутрішньогосподарського контролю можуть бути максимально розкриті лише у сфері управлінської діяльності, яку він обслуговує. Ще зовсім недавно про виділення контролю, як самостійної управлінської функції, навіть і не йшлося. Практично усі провідні національні школи (французька, італійська, німецька) ототожнювали функцію контролю з бухгалтерським обліком. Бухгалтерія вважалась одним з найважливіших структурних підрозділів підприємства, який реалізує функції контролю за використанням ресурсів.

Академік М.Г. Чумаченко, один з перших вітчизняних науковців, хто поставив завдання обґрунтувати неправомірність ототожнення функцій обліку та контролю. Саме він заперечував той напрям, представники якого до завдань бухгалтерського обліку відносили контроль за виконанням планових показників. Він вважав, що завдання контролю виконує не облік за допомогою його процедури, а конкретні працівники, яким визначаються ці роботи не бухгалтерським обліком, а наукою управління [6].

Н.І. Дорош вказує, що “відсутність ефективного контрольного механізму – одна з причин обвального падіння економіки, інтенсивного зростання неплатежів, тіньової економіки. Водночас внутрішньогосподарський контроль як засіб зворотного зв’язку може становить цінність і бути корисним тільки у разі одержання і ефективного використання достовірної та актуальної інформації про стан керованого об’єкта, визначення того, чи усе здійснюється відповідно до поставлених завдань, одержаних настанов, існуючих законів і рішень. При цьому внутрішньогосподарський контроль покликаний не тільки виявляти відхилення від мети, а й давати оцінку причин цих відхилень, конкретизувати їх за рівнем участі в них осіб, діяльність яких піддавалась контролю” [4]. 

Професор Г.Г. Кірейцев стверджує, що контроль, як функція управління, “здійснюється не тільки за допомогою прийомів облікової праці і реалізується не тільки в системі діяльності облікових працівників. В той же час, компетенція обліку в системі управління виробництвом не вичерпується реалізацією функцій контролю. Тому не слід допускати методологічну помилку в оцінці функцій, що виконує облік, і підміняти в судженні ціле його частиною” [5].

Система внутрішнього контролю – це політика і процедури внутрішнього контролю, прийняті управлінським персоналом суб’єкта господарювання з метою забезпечення (на скільки це можливо) правильного та ефективного ведення господарської діяльності (у тому числі дотримання політики управлінського персоналу), збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності і повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної фінансової інформації. Система внутрішнього контролю охоплює й інші питання, безпосередньо пов’язані з функціями облікової системи [3, с. 11].

Враховуючи вище зазначені дослідження науковців, можна стверджувати, що облік є основною інформаційною базою, яка забезпечує функціонування всіх елементів управління, в тому числі і контролю.

Контроль фінансового стану підприємства проводиться за даними Звіту про фінансові результати, відповідно до національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”.

Завданням контролю доходів та фінансових результатів є: оцінка динаміки показників формування прибутку, обґрунтованості фактичної величини утворення і розподілу прибутку; виявлення і вплив різних факторів на величину прибутку; оцінка можливих резервів подальшого зростання прибутку на основі оптимізації обсягів виробництва і витрат.

Досліджуючи загальні фінансові результати діяльності підприємства, контроль визначає конкретні напрями поглиблення аналізу факторів, що впливали на формування прибутків (збитків) та їх тенденцію на майбутню діяльність підприємства.

Як відомо, система внутрішнього контролю створена і успішно працює в усьому світі ще в минулому столітті. Саме вона дозволяє здійснювати не фіксацію подій, а самостійну оцінку ризиків і контролю виникнення непередбачуваних ситуацій, завдяки чому керівництво підприємства виявляється здатним бачити можливі фактори небезпеки на всіх рівнях і приймати необхідні міри для управління ними [7]. Саме таку ефективну систему внутрішнього контролю необхідно створити і в Україні. В чому ж основні відмінності між традиційним підходом до вирішення цієї проблеми і вирішення її за допомогою системи ефективного контролю? Розглянемо це з допомогою таблиці 1.

Таблиця 1

Основні відмінності між традиційною системою внутрішнього контролю і системою ефективного контролю

 

Таким чином, традиційний підхід з самого початку несе в собі небезпеку для благополуччя і комфортабельності існування підприємства, оскільки дії, що здійснюються звичайним ревізором підприємства, всього лише фіксують факт шкоди за минулий період і тільки частково забезпечують здатність відшкодувати понесені втрати.

І навпаки, побудова ефективного внутрішнього контролю, коли він є вбудованим в щоденну діяльність підприємства, коли він дозволяє не просто фіксувати факти, але й аналізувати причини їх виникнення і наслідки, які вони несуть, дає можливість вірно оцінити небезпеку виникнення ризиків і здатність управління ситуацією. В цьому випадку, ті блага і цінності, які являються безнадійно втраченими при традиційному підході будуть обов’язково збережені, примножені і успішно використані при заміні його на нову систему внутрішнього контролю.

Таким чином, на нашу думку, внутрішній контроль – це сформований і введений керівництвом організації безперервно діючий процес, для отримання обґрунтованих і достатніх, відносно досягнення, цілей підприємства в наступних сферах: результативність і ефективність діяльності; достовірність фінансової звітності; відповідність законам і діючому порядку.

Результативність і ефективність діяльності за ефективним внутрішнім контролем в першу чергу, на нашу думку, означає:

-              відповідність планам підприємства, стратегіям і процедурам;

-              забезпечення збереженості майна;

-              економне і ефективне використання ресурсів;

-              достовірність звітів діяльності і даних;

-              ступінь досягнення поставлених цілей.

Внутрішній контроль являється ефективним, коли у керівництва є достатньо обґрунтована впевненість у досягненні цілей, коли закони і діючий порядок виконується і підприємство здатне адекватно звітувати про свою діяльність перед суспільством і третіми особами.

Дане визначення виражає розуміння наступних суттєвих моментів:

-                   внутрішній контроль є не самоціллю, а процесом для досягнення конкретної мети;

-                   внутрішній контроль – це безперервна діяльність людей на всіх рівнях підприємства, а не тільки інструкції чи розпорядження на папері;

-                   від внутрішнього контролю можна передбачати підтвердження чи докази того, що мета може бути досягнута в розумній мірі;

-                   внутрішній контроль існує для того, щоб сприяти досягненню поставленої мети.

Будь-яка діяльність підприємства являє собою визначений процес, направлений на досягнення цілей поставлених перед підприємством. Даний процес складається із дій всього персоналу протягом робочого часу. Працівник підприємства може не виконувати певні накази, виконувати їх не в строк або виконувати не якісно. Таке можливо навіть, якщо службові обов’язки детально викладені в посадових інструкціях працівників.

Розв’язати дану проблему можна з використанням картографування дій кожного працівника. Картографування – детальне зображення процесу діяльності підприємства графічним способом. В  результаті картографування всіх процедур, що здійснюються персоналом, кожен працівник протягом робочого дня заповнює розроблені спеціально для його робочого місця форми. Дані форми повинні бути складені таким чином, що якщо працівник не виконує якусь роботу або виконує її не якісно, то відповідні графи форми  залишаться незаповненими. Якщо в процесі задіяні два і більше працівників і невиконання якоїсь роботи одним із них, перешкоджає іншому працівнику виконувати свої трудові обов’язки, інший стає зацікавленим в усуненні даної перешкоди [7].

Висновки та пропозиції. Таким чином, внутрішній контроль, який використовує такий інструмент як картографування, максимально деталізує дії, які повинен виконувати працівник. В результаті такої деталізації:

-              чітко викладені обов’язки кожного працівника;

-              відбувається попередження помилок, які може допустити працівник;

-              кожен працівник зацікавлений в тому, щоб якісно виконати свої обов’язки, оскільки мінімальне відхилення від них можна виявити в будь-який момент;

-              кожен працівник зацікавлений в тому, щоб інші члени трудового колективу якісно виконували свої обов’язки. 

Отже, внутрішньогосподарський контроль, на сьогодні, набуває особливого значення і як першого ступеня економічного контролю, і як гаранта зовнішнього зв’язку між суб’єктом і об’єктом. Тому внутрішньогосподарський контроль лише як функція управління є неповною інтерпретацією. Адже як механізм зворотного зв’язку, контроль є заключною стадією процесу управління.

Разом з тим, внутрішньогосподарський контроль, за часом проведення, поділяється на попередній, поточний та наступний. Такі види контролю, по відношенню до управлінського процесу, здійснюються на відповідних етапах розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень. Виходячи з цього, можна стверджувати, що контроль виступає ще й як складова даного процесу.

З вище зазначеного, внутрішньогосподарський контроль доцільно розглядати за такими основними аспектами: контроль - одна з основних самостійних функцій управління, тобто контроль як діяльність; контроль - заключна стадія процесу управління, тобто механізм зворотного зв’язку; контроль -  складова процесу розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень, яка безпосередньо бере участь у цьому процесі від його початку до завершення.

 

Список використаних джерел

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 р. № 996 – XIV // Бухгалтерський облік на підприємствах АПК (посібник по застосуванню нормативних документів). / За ред. П.Т. Саблука – К.: ІАЕ, 2001. – 478 с.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 “Дохід” // Бухгалтерський облік на підприємствах АПК / За ред. П.Т. Саблука. – К.: ІАЕ, 2001 . – 478 с.

3. Внутрішній контроль господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За редакцією к.е.н., проф. М.Д. Корінька. – Фастів: “Поліфаст” 2006 – 440 с.

4. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Знання, 2001 – 402 с.

5. Кирейцев Г.Г. Функции учета в механизме управления сельскохозяйственным производством. – К.: УСХА, 1992. – 240 с.

6.   Чумаченко Н.Г. Экономический анализ и управление производством. – К.: 1969.

7.    www:auconex.com