Н.В. СЕПЕРОВИЧ, к. е. н., с. н. с.,

ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН,

експерт Інституту розвитку аграрних ринків

 

ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА В УМОВАХ СОТ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·                    Государственная поддержка отрасли животноводства

·                    Всемирная организация торговли

·                    «Зеленые» и «желтые» программы поддержки

·                    Структурная перестройка животноводства

 

Key issues that are considered:

·                    Cattle breeding state support

·                    World Trade Organization

·                    “Green” and “yellow” support programs

·                    Structural reorganization of cattle breeding branch

 

 

Постановка проблеми. Враховуючи негативні тенденції, що склалися в останні роки в галузі тваринництва України, що проявляються через скорочення чисельності поголів’я великої рогатої худоби, зростання цін на матеріально-технічні ресурси вищими темпами, ніж ріст цін на тваринницьку продукцію, важливо визначити головні пріоритети державної підтримки галузі тваринництва в умовах членства СОТ.

Зі вступом України до СОТ насамперед збільшилися вимоги до виробників продукції тваринництва, а, отже, наразі має змінитися сама система державного субсидування сільськогосподарських підприємств, зокрема в бік розширення заходів «зеленого кошику», водночас із переглядом ефективності діючих програм підтримки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, виділення невирішених проблем.

Питання підтримки галузі тваринництва з урахуванням вимог СОТ  досліджувалося в наукових працях Саблука П.Т., Бородіної О.М., Кваші С.М., Кириленка І.Г., Кобути І.В., Осташко Т.О. В той же час питання визначення пріоритетних напрямків державної підтримки галузі тваринництва в зв’язку із вступом до СОТ потребує більш детального вивчення.

Формування цілей статті. З урахуванням досвіду різних країн та базуючись на більш детальному вивченні зобов’язань України як члена СОТ, автор ставить за мету окреслити головні пріоритети державної підтримки галузі тваринництва з урахуванням зобов’язань, взятих країною при вступі до СОТ, кількісно визначити потреби в фінансуванні бюджетних програм галузі тваринництва, особливо програм підтримки, що підпадають під зелені програми, окреслити окремі механізми реалізації визначених пріоритетів на найближчу перспективу.

Виклад основного матеріалу. В умовах підвищення роздрібних цін на молочні та м’ясні продукти на зовнішньому та внутрішньому ринках, виробництво молока та м’яса у сільськогосподарських підприємствах залишається збитковим в силу різних причин, серед яких використання затратних технологій та худоби з генетично низькою продуктивністю. Практично в останні роки у галузі тваринництва відсутні серйозні структурні зміни через брак фінансування з боку держави та крупних інвестиційних проектів.

Фінансова підтримка галузі тваринництва у 1999-2007 роках базувалася на суттєвому переважанні непрямої підтримки за допомогою спеціальних режимів і механізмів оподаткування над прямим бюджетним фінансуванням.

Загалом в останні роки рівень підтримки сільського господарства (прямі бюджетні програми з непрямими механізмами підтримки шляхом дотації через податок на додану вартість) сумарно дорівнювали в середньому щорічно близько 10 млрд. грн. Водночас внутрішня підтримка галузі тваринництва в Україні складає близько 3,0 млрд. грн. («зелені» та «жовті» програми).

Зокрема, у 2004-2006 роках сума внутрішньої підтримки усіх видів тваринницької продукції, які підтримувалися у цей період, через програми «жовтого кошику» оцінюється у 2,085 млрд. грн. в середньому у рік, що становить лише 7,1 відсотка по відношенню до вартості валової продукції галузі тваринництва загалом. До обсягів підтримки включено також дотації сільськогосподарським підприємствам, які виплачують переробні підприємства за поставлені на переробку молоко та худобу в живій вазі за рахунок податку на додану вартість згідно чинного законодавства.

Найбільшу підтримку (по відношенню до вартості валової продукції конкретного виду продукції у 2007 році) мали підгалузі з вирощування великої рогатої худоби (до 11,4%), овець та кіз (до 11%), виробництва вовни (до 43% у 2006 р.).

Ефективність українських програм зеленого блоку за їхньої теперішньої структури є досить низькою, враховуючи відсутність інфраструктури та поінформованості сільськогосподарських товаровиробників через брак коштів. Крім того, заходам з контролю безпечності та якості продуктів харчування перешкоджають високі витрати, дублювання та погана реалізація. Здатність відповідати міжнародним санітарним і фітосанітарним нормам, а також забезпечувати безпечність продуктів харчування буде ключем до підвищення конкурентоспроможності галузі, а це вимагатиме додаткового фінансування з державного бюджету.

Програми «зеленого кошику» в Україні не мають специфічного спрямування на тваринницьку продукцію, окремі з них лише частково розповсюджуються на продукцію тваринництва. За оцінкою приблизне співвідношення обсягів підтримки „зелених” та „жовтих” програм становить за останні роки 1:3.

Для більшості галузей, особливо це стосується тваринництва, бюджетна підтримка побудована таким чином, щоб стимулювати великотоварне виробництво, для якого набагато простіше отримати допомогу з бюджету, ніж для дрібних товаровиробників.

Дослідження, проведене на базі даних Держкомстату України, свідчить про велику нерівномірність доступу до підтримки серед сільськогосподарських підприємств. Так, до 40% підприємств не отримують державної підтримки взагалі (крім податкових пільг та загальної галузевої підтримки), третина отримує лише 3% загальної суми підтримки, що склало менш 1% до реалізованої ними продукції, а 6-7% підприємств отримують дві третини суми підтримки, яка становить 10% до реалізованої ними продукції. Здешевлення вартості кредитів отримує лише третина сільськогосподарських підприємств, а здешевлення вартості техніки - менше 10% підприємств.

Фермери та особисті селянські господарства, в яких виробляється дві третини валової сільськогосподарської продукції та зайнято дві третини працездатних селян, такої підтримки не отримують.

Нерівномірність надання субсидій протягом року й відсутність прозорості критеріїв прийнятності та процесу відбору значно знижують ефективність впливу субсидій на ефективність роботи виробників сільськогосподарської продукції. У той же час дуже мало уваги приділялося змінам щодо продуктивності виробництва тваринницької продукції та реальних доходів виробників шляхом проведення певних урядових програм.

Враховуючи тенденції світового ринку тваринницької продукції, що характеризуються збільшенням попиту, ростом цін, для українського ринку молока та м’яса зберігається потреба у нарощуванні обсягів виробництва, особливо якісної молочної сировини та м’ясної худоби, вирощеної на органічних кормах. З огляду на це, підтримка галузі тваринництва через «жовті програми» залишається актуальною і важливою. Сума такої підтримки обмежується сукупним виміром підтримки (СВП) розміром в 3,043 млрд. грн., що було визначено в рамках вступу України до СОТ.

Розробка та впровадження нових програм «зеленого кошику», які мають певний ефект на галузь тваринництва, є перспективним напрямком державної політики підтримки тваринництва в нових умовах і не обмежена вартісними вимірами.

Світова практика також підтверджує, що розширення державної підтримки через зелені програми є більш ефективним механізмом підтримки аграрного сектора вцілому та галузі тваринництва зокрема.

Аналіз окремих програм зеленого блоку, який використовують різні країни світу, свідчить, що основним критерієм віднесення державного заходу підтримки до „зеленого кошику” є умова, щоб наслідком підтримки не було надання цінової підтримки виробникам, а безпосередні механізми реалізації програм „зеленого кошику” не повинні бути пов’язані з внутрішніми та світовими цінами.

Відповідно до вимог СОТ заходи «зеленого кошику» дозволяють здійснювати державну фінансову підтримку сільськогосподарським підприємствам насамперед на модернізацію виробництва або зміну спеціалізації господарств. Нижче приведені основні напрямки державної фінансової допомоги, які можуть використовуватися як заходи «зеленого кошику» і які практикуються у більшості країн-членів СОТ.

1. Державна фінансова допомога сільськогосподарському підприємству на модернізацію виробництва або зміну спеціалізації господарства

Право на такі виплати надається на основі чітко визначених критеріїв за урядовими програмами, що мають на меті сприяння фінансовій та фізичній реструктуризації виробничої діяльності виробника з метою подолання об'єктивно доведених структурних недоліків. „Структурний недолік” означає, що структура окремого аграрного бізнесу (підприємства) є такою, що виробник є неконкурентним на ринку не через кон’юнктурну ситуацію, що склалася на ринку, а через недосконалу структуру самої ферми, неналежний рівень менеджменту на ній. Допомога надається при умові складання бізнес-планів, в яких має бути вказано, які інвестиції потребує підприємство, які наявні фінансові ресурси самого підприємства та які фінансові результати очікуються. При цьому обов’язковою вимогою є  забезпечення дотримання стандартів ЄС з безпеки та гігієни молочної та м’ясної продукції.

З практичної точки зору для виробників молока фізична реструктуризація виробництва може передбачати будівництво нових будівель-ферм, оснащення ферм новим обладнанням та машинами, будівництво холодильників, закупку худоби. Цей напрямок підтримки може включати в себе різні підпрограми, зокрема, з допомоги молодим виробникам сільськогосподарської продукції (фермерським господарствам, іншим організаційним формам ведення сільськогосподарської діяльності), власниками яких є молоді громадяни віком до 35 років для започаткування агробізнесу, будівництво молочної ферми, закупку корів, або зміну спеціалізації.

Цей захід підтримки (структурна перебудова) може підтримуватися як через державну фінансову допомогу господарству, так і через субсидії з компенсації відсотків за користування кредитами комерційних банків.

2. Виплати за програмами охорони навколишнього середовища

Бюджетні кошти за цим напрямком підтримки можуть бути спрямовані безпосередньо виробниками тваринницької продукції на будівництво споруд з охорони навколишнього середовища, наприклад, гноєсховищ.

Згідно Додатку 2, параграфу 12 (a-b) Угоди про сільське господарство СОТ право на такі виплати надається в рамках чітко визначеної урядової програми охорони або захисту навколишнього середовища й залежить від виконання конкретних умов за такою урядовою програмою, у тому числі умов, що стосуються способів виробництва та сировини, яка при цьому використовується.

3. Запобігання розповсюдженню збудників інфекційних хвороб тварин через фінансування державних ветеринарних установ для збору та утилізації загиблих тварин та відходів тваринного походження після забою тварин.

4. Підтримка протиепізоотичних заходів. Основним завданням цього напрямку є реалізація заходів з попередження та ліквідації карантинних та особливо небезпечних хвороб тварин на основі проведення регіональних планів ветеринарного обслуговування тваринництва, у тому числі: формування плану протиепізоотичних заходів проти ящуру, грипу птиці, карантинних та інших особливо небезпечних хвороб тварин на території країни; формування плану діагностичних досліджень, спрямованих на виявлення тварин, хворих хронічними інфекційними хворобами (туберкульозом, бруцельозом і лейкозом). При цьому державні кошти виділяються на забезпечення учасників заходів лікарськими засобами для проведення протиепізоотичних заходів.

5. Регіональні програми надання допомоги

Надається в райони (зони) неблагополучні, наприклад, постраждалі від Чорнобильської аварії, або посушливі райони, що потерпають від посух у вигляді виплат виробникам для підтримки утримання худоби та інших свійських тварин. Також це можуть бути неблагополучні райони за показником низької родючістю ґрунтів, що не дозволяє вирощувати достатню кількість кормових культур.

6. Ціновий моніторинг

Система цінового моніторингу є невід'ємною складовою економічних ринкових реформ у сільському господарстві. Для прийняття та виконання урядових рішень з питань регулювання ринків сільськогосподарської продукції, у тому числі тваринницької продукції, міністерствам та відомствам також потрібна інформація про ситуацію на ринках, яка б носила незалежний, систематичний характер та збиралася за єдиним методичним підходом, охоплюючи всі регіони країни. У зв’язку з цим актуальним є питання збору та безкоштовного розповсюдження цінової інформації усім учасникам маркетингового ланцюгу.

Водночас інформаційна база системи цінового моніторингу дозволить державним органам виконавчої та законодавчої влади підвищити ефективність використання бюджетних коштів на реалізацію прийнятих урядових рішень з регулювання ринків аграрної продукції, а також підвищенню доходів сільськогосподарських виробників.

З огляду на перераховані вище заходи, які відносяться до «зеленого кошику», доцільно, починаючи з 2009 року, у Державному бюджеті передбачити окремою захищеною статтею підтримку галузі тваринництва як «Підтримка структурної перебудови у тваринництві, яка надається через інвестиції». За попередніми розрахунками, на ці цілі щорічно протягом п’яти наступних років необхідно передбачити 2,5-3,0 млрд. грн. У таблиці 1 приведені головні заходи «зеленого кошику» як пріоритетні для підтримки галузі тваринництва на період 2009-2015 роки.

Таблиця 1

Заходи «зеленого кошику» для підтримки галузі тваринництва в Україні, 2009-2015 роки

 

Слід зазначити, що зволікання із зміною пріоритетів та напрямів здійснення субсидування сільського господарства в Україні, яка відповідала б сучасним світовим тенденціям, вимогам СОТ, серйозно стримуватиме розвиток галузі, не сприятиме конкурентоспроможності тваринницької продукції на вітчизняному та світовому ринках, забезпеченню продовольчої безпеки та стабільності доходів товаровиробників (для підвищення їх прибутковості необхідні нові технологічні, менеджерські, маркетингові шляхи).

Висновки та рекомендації.

Враховуючи тенденції світового ринку тваринницької продукції, що характеризуються збільшенням попиту, зростанням цін, для українського ринку молока та м’яса зберігається потреба у нарощуванні обсягів виробництва, особливо якісної молочної сировини та м’ясної худоби, вирощеної на органічних кормах за сучасними технологіями.

З огляду на це, підтримка галузі тваринництва  через «жовті програми» залишається актуальною і важливою. Сума загальної «жовтої» підтримки в межах сукупного виміру підтримки (СВП).

Щодо програм «зеленої скриньки», то в Україні вони ще мало застосовуються. Приблизне співвідношення обсягів підтримки „зелених” та „жовтих” програм становить за останні роки 1:3.

Вимоги СОТ передбачають, що механізми реалізації програм „зеленої скриньки” не повинні бути пов’язані з внутрішніми та світовими цінами, а також обсягами виробництва. Також відповідно до вимог СОТ заходи «зеленої скриньки» дозволяють здійснювати державну фінансову підтримку сільськогосподарським підприємствам на модернізацію виробництва або зміну спеціалізації господарства, зокрема з молочного та м’ясного скотарства, або вирощування свиней. Право на такі виплати надається на основі чітко визначених критеріїв за урядовими програмами, що мають на меті сприяння фінансовій та фізичній реструктуризації виробничої діяльності виробника з метою подолання об'єктивно доведених структурних недоліків (через недосконалу структуру самої ферми, невідповідний рівень менеджменту на ній).

З огляду на це, доцільно, починаючи вже з 2009 року, у Державному бюджеті України передбачити окремою захищеною статтею підтримку галузі тваринництва як «Підтримка структурної перебудови у тваринництві, яка надається через інвестиції». За попередніми розрахунками, на ці цілі щорічно протягом трьох наступних років необхідно передбачити 2,5-3,0 млрд. грн.

Список використаних джерел

1.                 Закон України “Про державну підтримку сільського господарства” від 24 червня 2004 року № 1877-IV. // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 1994–2008.

2.                 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку тваринництва» від 1 березня 2008 р. № 348. // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 1994–2008.

3.                 Бородіна О.М. Коригування політики державної підтримки сільського господарства України / О.М. Бородіна, О.М. Могильний // Економіка АПК. - № 6 - 2007. - С. 55-61.

4.                 Кобута І.В. Оцінка впливу вступу України до СОТ на окремі ринки сільськогосподарської продукції / І.В. Кобута, О.Л. Шевцов //  Економіка АПК. - 2007. - № 1. - C. 127-135/

5.                 Кириленко І.Г. Удосконалення системи фінансово-економічних відносин у діяльності агропромислового виробництва / І.Г. Кириленко // Економіка АПК. - № 6 - 2006. - C. 3-8.

1.                                    Мельничук Д.О. Основні напрямки агрополітичної інтеграції України до світової організації торгівлі / Д.О. Мельничук, В.П. Галушко, С.М. Кваша // Аграрна наука і освіта. - 2003. - № 1-2. - Т. 4. - С. 123-131.

2.                 Осташко Т.О. Агропродовольчий ринок України в умовах СОТ: аналіз умов доступу, конкурентоспроможності товарів і засобів захисту / Т.О. Осташко // Український соціум. - № 1. -  2008. - C. 121-130.

3.                 Саблук П.Т. Економічний механізм АПК у ринковій системі господарювання / П.Т. Саблук // Економіка АПК -  № 2. – 2007. -С. 3-11.