УДК 657.371

В.В. ЧУДОВЕЦЬ, к.е.н.,

доцент кафедри обліку і аудиту,

Луцький національний технічний університет

 

Проблеми визначення об’єктів інвентаризації на сільськогосподарських підприємствах

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·        Проведено исследование объектов инвентаризации.

·        Детализированы объекты инвентаризации на сельскохозяйственных предприятиях.

 

Key issues that are examined:

·        Research of objects of taking of inventory is conducted.

·        The objects of taking of inventory are gone into detail on agricultural enterprises.

 

Постановка проблеми. В умовах економічної кризи на новий рівень виходить необхідність збереження ресурсів як на макро- так і на мікрорівні. На рівні суб’єктів господарювання цього частково можна досягти за допомогою проведення інвентаризації.

Однією із найважливіших складових, що розкривають зміст та визначають методику інвентаризації виступають її об’єкти. Однак, в економічній літературі недостатньо уваги приділено дослідженню об’єктів, що підлягають інвентаризації. Здебільшого обмежений і неповний перелік об’єктів інвентаризації автори подають у самому визначенні даного поняття. При цьому до них відносять різні економічні категорії та їх комбінації (господарські засоби, майново-матеріальні засоби, засоби і джерела, фактично проведені затрати, майно та зобов’язання, господарські операції та факти, товарно-матеріальні цінності, грошові кошти, розрахунки та інше).

Саме тому метою даного дослідження є конкретизація переліку об’єктів інвентаризації на сільськогосподарських підприємствах як важливої передумови для створення ефективної методики її проведення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню проблем проведення інвентаризації та визначенню її обєктів присвячують свої праці ряд вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: Бардаш С.В., Белов Н.Г., Бергольц Я.М., Патров В.В., Ковальов В.В., Нападовська Л.В., Новодворский В.Д., Палий В.Ф., Соколов Я.В.

Виклад основного матеріалу. Виходячи із проведеного критичного аналізу об’єктів інвентаризації, наведених у працях вчених, можемо зробити наступні висновки:

1.     Хибною є думка групи авторів [9, 12, 22], які відносять до об’єктів інвентаризації лише господарські засоби підприємства. Таким чином, поза інвентаризацією залишаються власний капітал і зобов’язання, перевірка яких є невід’ємною складовою інвентаризаційного процесу.

2.     Ще в більшій мірі обмежують перелік об’єктів інвентаризації представники другої групи науковців [13, 14, 20]. На їх погляд, об’єктом інвентаризації виступає майно підприємства. У цьому разі поза інвентаризацією залишаються, крім власного капіталу і зобов’язань, (як і в попередньому випадку) ще й активи підприємства, що не підпадають під визначення „майно”, оскільки не мають матеріально-уречевленої форми: фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів.

3.     Інші вчені [7, 10, 15] вважають, що до об’єктів, які підлягають інвентаризації, включаються господарські засоби та їх джерела, що фактично відповідає активу і пасиву балансу. На нашу думку, таке визначення об’єктів інвентаризації є досить повним та достовірним.

4.     В економічній літературі доволі часто зустрічається термін „інвентаризація статей балансу” [11, с.77; 13, с.187; 21, с.23]. Буквально трактуючи дану економічну категорію, об’єктом інвентаризації можна назвати всі статті бухгалтерського балансу.

5.     Четверта група авторів взагалі не деталізує об’єкти інвентаризації, обмежуючись поняттями „об’єкти контролю” [18], „підконтрольні об’єкти” [4], або „дані бухгалтерського обліку” [5].

6.     Помилковими є погляди групи вчених [10, 15, 19], які відносять до об’єктів інвентаризації лише ті об’єкти, які не знайшли документального відображення в первинному обліку. Проте цілком зрозуміло, що до об’єктів інвентаризації належать всі активи та зобов’язання підприємства (в тому числі документально відображені в бухгалтерському обліку), перевірка яких передбачена нормативними актами України з інвентаризації. Виходячи із логіки цих авторів, при проведенні інвентаризації, в результаті якої встановлено відповідність фактичних і облікових даних, об’єкти інвентаризації відсутні взагалі, що є неможливим.

7.     Багато науковців не включають до переліку об’єктів інвентаризації власний капітал підприємства. Серед них можемо виділити думку Бардаша С.В., який заперечує можливість проведення інвентаризації джерел власних засобів обґрунтовуючи це тим, що до них не можна застосувати органолептичні прийоми [3, с.43]. Однак обмеження методу інвентаризації лише органолептичними прийомами є необґрунтованим. В сучасних умовах здійснення інвентаризації передбачає використання, крім традиційних органолептичних прийомів, ще й документальну перевірку, проведення розрахунків окремих облікових показників, встановлення відповідності прийнятих в обліку оцінок активів та зобов’язань чинним  національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, перевірку правильності визнання активів та визначення їх стану.

В даному питанні ми дотримуємось поглядів Виговської Н.Г. [8, с.344], яка вказує на необхідність проведення інвентаризації власного капіталу. При цьому інвентаризація власного капіталу полягає в перевірці обґрунтованості розміру окремих складових власного капіталу, підтвердженні сальдо по аналітичному обліку за кожним учасником або засновником.

На можливості приведення у відповідність до статутних вимог розміру власного капіталу сільськогосподарських підприємств за результатами інвентаризації наголошує професор Сук Л.К. [23, с.47].

Важливість і практична необхідність проведення інвентаризації власного капіталу зумовлює також її нормативно-правове регулювання. Так Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. № 177 [1] передбачає необхідність здійснення інвентаризації пайового фонду колективних сільськогосподарських підприємств, який є однією із складових власного капіталу.

Виходячи з цього, існує потреба внесення змін до нормативних документів, які визначають порядок проведення інвентаризації у частині здійснення інвентаризації власного капіталу підприємства.

8.     Професор Бєлов М.Г. відносить до об’єктів інвентаризації виробничі та фінансові процеси [4, с.78]. Він вважає, що при інвентаризації виробничих процесів підлягають контрольному огляду обсяги і якість окремих робіт (наприклад, при інвентаризації сільськогосподарської продукції може проводитися контрольний збір урожаю, контрольний надій молока, контрольний настриг шерсті та інше). На нашу думку подача у якості об’єктів інвентаризації господарських процесів є помилковою, оскільки наведені види контрольних перевірок, що здійснюються в ході технологічних процесів є самостійним і важливим прийомом економічного контролю.

В цьому випадку доцільніше говорити лише про інвентаризацію отриманих кінцевих результатів зазначених процесів: виробничих – готової продукції або незавершеного виробництва, фінансових – фінансових вкладень, дебіторської заборгованості, зобов’язань тощо.

9.     Ряд авторів, до яких належать Бузенков В.Ф. [6, с.4], Мурашко В.М. [16, с.37] серед іншого до об’єктів інвентаризації відносять склади, кладові та інші місця зберігання цінностей. В свою чергу Бардаш С.В. [3, с.44] заперечує наявність таких об’єктів інвентаризації. Він вважає, що наведені об’єкти можуть виступати лише у вигляді об’єктів інвентаризації основних засобів.

На нашу думку, при вирішенні цієї проблеми необхідно насамперед виходити із теоретичних засад інвентаризації та практики її здійснення відповідно до чинних нормативних актів. Так пункт 11.4 Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69 (далі – Інструкції № 69) [2] зобов’язує робочі інвентаризаційні комісії проводити перевірку стану складського господарства, результати якої заносити в протокол. При цьому варто врахувати один момент: висновки щодо стану складського господарства прямо не впливають на порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, проте мають важливе значення з позицій контролю. Саме тому вважаємо за потрібне включати місця зберігання цінностей до об’єктів інвентаризації як методичного прийому контролю.

Взагалі об’єкти контролю мають іншу природу та трактуються ширше, ніж об’єкти обліку. Тут варто погодитись із Нападовською Л.В., яка до об’єктів контролю відносить ще й діяльність конкретних людей [17, с.52]. З огляду на це ще одним об’єктом інвентаризації як методу контролю є діяльність матеріально відповідальних осіб підприємства.

Поряд з цим безумовно існують об’єкти інвентаризації як елементу методу бухгалтерського обліку і економічного контролю одночасно. До них відноситься майно, кошти і фінансові зобов’язання підприємства, інвентаризація яких передбачена пунктом 7 Інструкції № 69, а саме: основні фонди, нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності, цінні папери і фінансові вкладення, суми грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, гроші у дорозі, дебіторську і кредиторську заборгованість, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, резерви наступних витрат і платежів тощо.

Крім того, відповідно до пункту 5 Інструкції № 69 „інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству, та облік яких ведеться на позабалансових рахунках”.

Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, можемо зробити висновок, що під об’єктами інвентаризації варто розуміти активи, власний капітал і зобов’язання, відображені на рахунках балансового та позабалансового обліку підприємства.

Цілком зрозуміло, що діяльність сільськогосподарських підприємств має свої особливості, які впливають на склад об’єктів обліку, а отже і на склад об’єктів інвентаризації. Враховуючи це, в таблиці 1 наведемо деталізований перелік окремих об’єктів інвентаризації, що характерні для сільськогосподарських підприємств.

Таблиця 1

Деталізований перелік об’єктів інвентаризації на сільськогосподарських підприємствах

 

Таким чином на основі дослідження законодавчо-нормативної бази з питань організації та проведення інвентаризації, критичного аналізу економічної літератури, а також вивчення практики здійснення інвентаризації уточнено перелік можливих об’єктів інвентаризації. Виявлено, що під об’єктами інвентаризації як елементу методу обліку і методичного прийому контролю одночасно варто розуміти активи, власний капітал і зобов’язання, відображені на рахунках балансового і позабалансового обліку.

При цьому наявність на сільськогосподарських підприємствах специфічних об’єктів інвентаризації зумовлює необхідність подальших розробок документального і методичного забезпечення інвентаризації в сільському господарстві, зокрема науково-обґрунтованої методики інвентаризації власного капіталу тощо.

 

Список використаних джерел

1.     Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. № 177.

2.     Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69.

3.     Бардаш С.В. Інвентаризація: теорія, практика, комп’ютеризація. – Житомир: ЖІТІ, 1999. – 372 с.

4.     Белов Н.Г. Контроль и ревизия в сельском хозяйстве. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Агропромиздат, 1988. – 320 с.

5.     Бергольц Я.М. Бухгалтерський облік в сільському господарстві: Підручник для студентів вузів. 3-е вид., перероб. і доп. – К.: Вища школа, 1991. – 294 с.

6.     Бузенков В.Ф. Инвентаризация товарно-материальных ценностей в предприятиях общественного питания. – М.: Экономика, 1966. – 165 с.

7.     Бухгалтерський облік у сільському господарстві: Навчальний посібник для вузів / За ред. Ф.Ф. Бутинця, М.М. Кацупатрого. – Житомир: Рута, 2003. – 512 с.

8.     Бухгалтерский учёт / Е.П. Козлова, Н.В. Парашутин, Т.Н. Бабченко, Е.Н. Галанина. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 464 с.

9.     Галкин А.Ф. и др. Теория бухгалтерского учёта. Учеб. пособие для сельскохозяйственных вузов. – 2-е издание, доп. и перераб. – М.: Статистика, 1976. – 336 с.

10. Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учёт в производственных и торговых предприятиях 2000: Учебное пособие для вузов / Под ред. М.В. Кужельного. – К.: А.С.К., 2000. – 624 с.

11. Демченков В.С., Куферштейн З.А. Методы счётной проверки отчёта промышленного предприятия. – М.: Финансы и статистика, 1981. – 95 с.

12. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1 / Редкол.: ...С.В. Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. – 864 с.

13. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 4-е вид., випр. та доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО; Л.: Вид-во Львів. банк. ін-ту НБУ. – 566 с.

14. Кирьянова З.В. Теория бухгалтерского учёта: Учебник для студентов вузов. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 190 с.

15. Кузьминський А.М., Кузьминський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для вузів. – К.: Все про бухгалтерський облік, 1999. – 288 с.

16. Мурашко В.М. Контроль і ревізія діяльності підприємств промисловості України. – К.: ЦУЛ, 2003. – 317 с.

17. Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці: Монографія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 224 с.

18. Новодворский В.Д. Бухгалтерский учёт производственных ресурсов (Вопросы теории и практики). – М.: Финансы и статистика, 1989. – 254 с.

19. Палий В.Ф., Соколов Я.В. Введение в теорию бухгалтерского учёта. – М.: Финансы, 1979. – 303 с.

20. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії і практики: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2000. – 245 с.

21. Патров В.В., Ковалёв В.В. Как читать баланс. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 128 с.

22. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 1999. – 500 с.

23.                  Сук Л.К., Сук П.Л. Облік власного капіталу // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2005. – №14. – С. 43-47.