Т.П. Ющенко,

економіст відділу методології обліку та аудиту,

ННЦ «Інститут аграрної економіки»

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

 

- Несовершенство законодательной базы относительно вопросов реинвестиции создает проблемы с отражением данных операций в бухгалтерском и налоговом учете.

- Раскрыт порядок отражения в бухгалтерском и налоговом учете операций, связанных с реинвестицией дивидендов, а также проблемы реинвестиции в акционерных обществах.

- Предложено облагать  налогом на прибыль дивиденды юридических лиц для обеспечения единой экономической сущности понятия «реинвестиция».

 

Key questions that are considered:

 

- Imperfection of legislative base concerning questions of reinvestment promotes occurrence of problems on reflection this operations in the accounting and taxation.

- The order of reflection in the accounting and taxation of the operations connected with reinvestment of dividends, and also problems of reinvestment in joint-stock companies is opened.

- It is offered to assess on profit dividends of legal persons for maintenance of uniform economic essence of concept "reinvestment".

 

У сучасних умовах господарювання значення акціонерного капіталу зростає. У товариств, які працюють ефективно, з часом виникає потреба у збільшенні статутного капіталу. Найчастіше це мотивується прагненням посилити вплив акціонерів у випадках залучення до статутного фонду сторонніх інвестицій або просто збільшення кількості чи номіналу акцій, які належать акціонерам. Джерелами збільшення статутного капіталу відповідно до п. 2 Положення «Про порядок збільшення (зменшення) статутного фонду акціонерного товариства» [1], є додаткові внески акціонерів та реінвестиція дивідендів.

Але недосконалість законодавчої бази з питань нарахування, виплати та  спрямування дивідендів на збільшення статутного капіталу призводить до виникнення проблем з  відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку. Бухгалтери припускаються ряду методичних помилок під час розподілу прибутку, і, як наслідок, виникають проблеми при визначенні фінансового результату діяльності.

Недосконалість нормативного забезпечення податкового та бухгалтерського обліку поглиблює проблеми реінвестування капіталу в розвиток підприємств.

Метою написання даної статті є розкриття економічної сутності такого процесу, як реінвестиція дивідендів, а також висвітлення особливостей її відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Проблемі формування статутного капіталу та відображення в обліку дивідендів багато уваги приділяли такі видатні науковці та економісти як Ф.Ф. Бутинець [2], С.Ф. Голов [3], О.В. Лишиленко [4],  Т.А. Бутинець [5], але проблема спрямування дивідендів на збільшення статутного фонду (реінвестиція) майже не висвітлювалась.

Перш ніж почати розгляд питання реінвестиції дивідендів, необхідно з’ясувати економічний зміст даної операції.

Що стосується українських економістів, то при визначенні терміну «реінвестиція» більшість із них посилається на діючу законодавчо-нормативну базу, зокрема на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» [6].

Відповідно до пп. 1.28.3 даного Закону, реінвестиція – це господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Українські вчені М. Данилюк та В. Савич [7, с.60] виділяють декілька причин виплати дивідендів акціями:

1) підприємство-емітент має проблеми з готівкою, його фінансове становище не дуже стабільне і, щоб хоч якось уникнути невдоволення акціонерів, правління компанії пропонує акціонерам додаткові акції;

2) фінансове становище компанії стабільне, більш того, вона розвивається швидкими темпами, тому їй потрібні засоби на розвиток, які  й надходять до неї у вигляді нерозподіленого прибутку;

3) компанія бажає  змінити структуру джерел чи засобів;

4) компанія бажає наділити вищий управлінський персонал, який успішно працює, акціями, щоб «прив’язати» його до фірми й тим самим стимулювати  ще більш активну його роботу.

У зарубіжних джерелах замість терміну «реінвестиція» вживається термін «дивіденди, що виплачуються акціями».

Американські вчені Джеймс К. Ван Хорн та Джон М. Вахович [8, с.665] вважають, що дивіденди, які виплачуються акціями, — це просто передача додаткових звичайних акцій акціонерам компанії. Це не що інше як бухгалтерський прийом, котрий полягає в перерозподілі акціонерного капіталу між статтями балансу фірми.

Отже, виходячи з наведеного вище можна зробити такий висновок. Реінвестиція — це пряма фінансова інвестиція, що призводить до перерозподілу  джерел та засобів фірми, за якої акціонери отримують економічні вигоди у зв’язку з одержанням додаткової кількості акцій.

Згідно з Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» [9] основним джерелом виплати дивідендів є чистий прибуток акціонерного товариства. У фінансовому та податковому обліку джерелом виплати дивідендів є «бухгалтерський» прибуток. На жаль, деякі бухгалтери намагаються вести бухгалтерський облік за податковим законодавством,  внаслідок чого результати діяльності підприємства можуть виявитися недостовірними.

Чітко визначені організація та методика бухгалтерського обліку доходів, витрат і фінансових результатів діяльності у взаємозв’язку з задокументованим рішенням Загальних зборів акціонерного товариства дають інформаційну базу для визначення розміру прибутку та його частки, що спрямовується на дивіденди. Тому важливого значення для фірми набуває правильність ведення бухгалтерського обліку дев’ятого та сьомого класу рахунків у відповідності з П(С)БО 15 «Дохід» [10] та П(С)БО 16 «Витрати» [11], що дасть змогу достовірно визначити фінансові результати діяльності, а також нерозподілений прибуток (непокритий збиток), що обліковується на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки). Зокрема субрахунки 441 «Прибуток нерозподілений» та 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді», є інформативною базою щодо відображення в обліку нарахованих дивідендів [12].

Для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, пов’язані з розподілом прибутку й виплатою дивідендів, Планом рахунків [13] призначено субрахунок 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами», на якому обліковується:

— нарахування й виплата дивідендів власникам простих і привілейованих акцій за рахунок прибутку або інших джерел, передбачених установчими документами;

— нарахування дивідендів власникам простих і привілейованих акцій та спрямування їх на збільшення статутного капіталу.

Методика бухгалтерського обліку дивідендів недостатньо розглянута в науковій літературі, а нормативно-правова база, що регулює дане питання, має значні недоліки.

Єдиний методичний підхід в організації обліку реінвестицій є запорукою нарощування капіталовкладень за рахунок дивідендів.

На сьогодні Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку розроблені Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку операцій з формування статутного капіталу в акціонерних товариствах [14], які встановлюють порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій по збільшенню розміру статутного капіталу, зокрема шляхом реінвестиції дивідендів.

Якщо проаналізувати дані рекомендації, то виявиться, що вони мають ряд неточностей та недоліків, зокрема стосовно реінвестицій. По-перше, в даному нормативному документі навіть не згадується про реінвестицію дивідендів, нарахованих за простими акціями, що досить дивно, адже, як відомо, частка простих акцій значно більша, ніж привілейованих, за якими виплачується фіксований розмір дивідендів. Мабуть, це можна пояснити тим, що процедура оформлення даної операції за простими акціями значно складніша, ніж за привілейованими, оскільки діюче законодавство вимагає подання заяв щодо згоди спрямування акціонерами нарахованих дивідендів на збільшення статутного фонду товариства, а оскільки кількість учасників може бути значна, зробити це досить проблематично. По-друге, не зовсім зрозуміла кореспонденція рахунків Дт 43 «Резервний капітал» та Кт 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді». Адже, як відомо, відповідно до ст. 14 Закону України «Про господарські товариства» [15] резервний капітал формується за рахунок щорічних відрахувань з чистого прибутку в розмірі, не меншому  за 5 %, а тому під час його збільшення чистий прибуток вже є один раз зменшений. Виходячи з того, що джерелом виплати дивідендів є резервний капітал, то про яке повторне використання у звітному році нерозподіленого прибутку йде мова? По-третє, в розділі «Реінвестування дивідендів» чомусь присутня проводка Дт 671 «Розрахунки з учасниками за нарахованими дивідендами» Кт 31 «Рахунки в банках», що досить незрозуміло. Виходить, акціонерам ще й грошові кошти повинні виплачуватися. Якщо законодавці хотіли показати порядок відображення в обліку виплати дивідендів грошовими коштами, то, на нашу думку, дану проводку некоректно розміщувати саме в розділі реінвестування, оскільки, як відомо, дана операція не передбачає виплати дивідендів у грошовій формі.

Як бачимо, даний нормативний акт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не полегшив роботи бухгалтерів, а навпаки, ускладнив її. Крім того, в нормативному документі, та й у спеціальній літературі реінвестиція розглядається з одного боку — з боку підприємства-емітента й не приділяється достатньої уваги методичним підходам до обліку цього процесу в підприємства-акціонера (інвестора).

На нашу думку, реінвестиція дивідендів у бухгалтерському обліку повинна відображатися наступними проводками:

 

а) у підприємства-емітента

 

 

б) у підприємства-інвестора

 

 

Із нормативним регулюванням та методикою бухгалтерського обліку реінвестиції дивідендів тісно пов’язане нормативне регулювання та методика оподаткування таких операцій.

Відповідно до пп. 7.8.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» авансовий внесок з податку на прибуток підприємством-емітентом не справляється за умови, що реінвестиція жодним чином не змінить пропорцій участі в статутному капіталі всіх учасників.

Розглянемо на практиці можливість несплати авансового внеску з податку на прибуток акціонерним товариством за умови реінвестиції дивідендів. Дана операція породжує як мінімум три проблеми.

Перша проблема пов’язана зі складністю реінвестування дивідендів без зміни часток, якщо тільки номінальна вартість акції не дорівнює 1 копійці. Пояснити це можна тим, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» акція є неподільною, а звідси можна зробити висновок, що придбати цінні папери такого виду можна лише на суму, кратну номінальній вартості. Наочно це показано в Таблиці 1.

 

Таблиця 1

Вплив реінвестиції дивідендів на розмір часток акціонерів

 

 

З Таблиці 1 видно, що статутний фонд товариства складає 1110 грн., прибуток за звітний період становить 1000 грн. На реінвестицію може бути направлено лише 975 грн. (сума, кратна номінальній вартості акцій). Після проведення реінвестиції статутний капітал підприємства становить 2085 грн., причому участь у капіталі змінилася, а отже, в цьому випадку підприємство зобов’язане нарахувати авансовий внесок з податку на прибуток, оскільки вимоги вищезгаданого пп. 7.8.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не виконуються. Номінал акції не буде мати значення лише у випадку, коли сума прибутку, яка спрямовується на дивіденди, буде кратна розміру статутного капіталу. Можна було б розв’язати дану проблему шляхом доплати до номінальної вартості акцій готівкою, але і в цьому випадку існує обмеження, встановлене Положенням «Про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства». Зокрема пунктом 4 даного нормативного документу забороняється поєднувати джерела збільшення статутного фонду, а отже, доплата неможлива.

Друга проблема: п. 9 вищезгаданого Положення встановлюється, що для здійснення процедури реінвестиції необхідно, щоб власники акцій подали письмові заяви про згоду щодо спрямування дивідендів на збільшення статутного фонду. Акціонерним товариствам зі значною кількістю акціонерів досить складно зібрати такі заяви в повному обсязі. Це означає, що, коли хоча б один із учасників не надав заяви у встановлені терміни, пропорції в статутному капіталі змінюються, й, таким чином, підприємство зобов’язане нараховувати та сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток.

Щодо третьої проблеми, то відповідно до ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» акції на пред’явника реєструються лише кількісно. До того ж, згідно з п. 2 ст.5 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» [16] акції даного виду вільно обертаються та передаються іншій особі шляхом вручення. Тобто це означає, що зібрати заяви зі згодою учасників стосовно спрямування дивідендів на збільшення статутного фонду майже неможливо.

Отже, врахувавши вищезазначені проблеми, можна дійти висновку, що здійснити реінвестицію без сплати авансового внеску з податку на прибуток акціонерним товариствам  доволі складно. Останнє вимагає постійної уваги бухгалтерів не тільки до особливостей обліку, оподаткування, але й участі в прийнятті Загальними зборами акціонерів правильних рішень щодо визначення розміру прибутку, який спрямовується на реінвестицію.

Згідно з пп. 4.2.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових доходів підприємства-емітента не включається розмір реінвестованих дивідендів, оскільки дана операція є не чим іншим, як прямою інвестицією в підприємство. Суми грошових коштів або вартість майна, що надходять у корпоративні права платникам податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій, емітовані таким платником податку, не включаються до валового доходу.

Стосовно оподаткування інвесторів слід зазначити, що відповідно до пп. 7.8.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» юридичні особи, які є резидентами та отримують дивіденди, не включають їх суми до валового доходу. Виняток складають дивіденди з джерелом виплати від нерезидента. У цьому випадку сума доходу такого виду має включатися до складу валових доходів інвестора за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання дивідендів.

При оподаткуванні фізичних осіб слід керуватися Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»[17], зокрема пп. 4.3.17 встановлено, що податок з доходів фізичних осіб при виплаті дивідендів акціями (реінвестуванні) не сплачується за умови дотримання тієї самої умови — збереження розміру часток у статутному капіталі. У разі, якщо пропорції участі змінюються, податковий агент, у ролі якого відповідно до пп. 9.3.1 даного закону виступає емітент корпоративних прав, зобов’язаний нарахувати й сплатити до бюджету суми податку за рахунок таких виплат. Тобто, оподаткуванню підлягають і ті дивіденди, які реінвестовані, й ті, які акціонери отримали в готівковій формі.

Отже, підсумовуючи сказане вище, слід запропонувати:

1) Зважаючи на те, що недосконалість нормативно-законодавчої бази породжує спірні питання, головні бухгалтери підприємств мають здійснювати постійний аналіз діючого законодавства, контроль бухгалтерського та податкового обліку, а також надавати інформацію вищому керівництву про розрахований прибуток, який може бути реінвестований, уникаючи при цьому оподаткування.

2) В аналітичному обліку до субрахунку 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами» слід виділити два субрахунки другого порядку, зокрема:

— 671.1 — дивіденди, виплачені в грошовій формі;

— 671.2 — дивіденди, спрямовані на реінвестицію.

Даний розподіл суттєво скоротить затрати часу в бухгалтерів. Наприклад, підприємство за результатами звітного року отримало чистий прибуток. Загальними зборами акціонерів вирішено 70 % нарахованих дивідендів спрямувати на збільшення статутного капіталу (реінвестувати), а 30 % виплатити акціонерам у грошовій формі. Якщо пропорції участі в капіталі під час проведення реінвестиції змінено, даний розподіл 671 субрахунку не матиме практичної користі, оскільки дана операція оподатковуватиметься в повному обсязі. Якщо ж при реінвестиції участь у капіталі підприємства не змінилася, то 70 % нарахованих дивідендів не підлягають оподаткуванню відповідно до діючого законодавства, тоді як 30 % (призначених для виплати в грошовій формі) оподатковуються за загальними правилами. У цьому випадку субрахунок другого порядку 671.1 «Дивіденди, виплачені в грошовій формі» буде містити всю необхідну інформацію про суму дивідендів, яка підлягає оподаткуванню.

Більше того, дане розмежування матиме інформативний характер щодо стану розрахунків з інвесторами та буде корисне під час прийняття управлінських рішень.

3) З метою стимулювання реінвестиції дивідендів необхідно мінімізувати податковий тиск як на емітента цінних паперів, так і на інвестора. Вважаємо за доцільне внести зміни до діючого податкового законодавства, які б передбачали звільнення від оподаткування реінвестиції не тільки за умови збереження розміру часток у статутному капіталі. Даний захід дозволить  у більш значному обсязі спрямовувати  отримані прибутки та, відповідно, й дивіденди на розширення виробництва, вдосконалення існуючих технологій, що обумовить ріст прибутку в майбутньому. Це забезпечить економічний розвиток підприємства та народного господарства в цілому.

Список використаної літератури

1. Положення «Про порядок збільшення (зменшення) статутного фонду акціонерного товариства», затверджене Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2000 р. № 158.

2. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів./ За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. — 4-е вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2002. — 688 с.

3. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий і управлінський облік: — К.: ТОВ «Автоінтерсервіс», 1996. — 544 с.

4. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. — Київ: Вид-во «Центр учбової літератури», 2003. — 624 с.

5. Бутинець Т.А., Чижевська Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. — Житомир: ЖІТІ, 2000. — 672 с.

6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (зі змінами і доповненнями).

7. Данилюк М., Савич В. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — С. 204, 60.

8. Джеймс К. Ван Хорн, Джон М. Вахович Основы финансового менеджмента, 11-е издание.: Пер. с англ. — М.: Издательский дом «Вильямс» — 2003 — С. 992, 665.

9. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.

12. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

13. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

14. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку щодо операцій з формування статутного капіталу в акціонерних товариствах, затверджені Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.06.2003 р. № 256.

15. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ.

16. Закон України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997 р. № 710/97-ВР.

17. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV.