УДК 651.21[12]
М.М. Михайлова, асистент,
кафедра обліку і аудиту,
Таврійського державного агротехнологічного університету
РОЛЬ АМОРТИЗАЦІЇ У ПРОЦЕСІ ВІДТВОРЕННЯ
ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Ключевые вопросы, которые рассматриваются:
· Рассмотрено место амортизации в обновлении основного капитала и предложено создание амортизационного фонда, как источника восстановления основных средств.
Key issues that are examined:
· The place of depreciation in the update of the fixed assets is considered and creation of sinking fund is offered, as a source of renewal of the fixed assets.
Постановка проблеми. В даний час, в умовах зниження ефективності сільськогосподарського виробництва і відсутності довгострокового кредитування основним джерелом відтворення основних засобів є амортизація.
Метою статті є обґрунтування концептуальних підходів та особливостей щодо формування амортизаційного фонду, що дасть змогу підприємствам активізувати інвестиційну діяльність, фінансове оздоровлення підприємств, перехід на інноваційно-технологічний шлях розвитку, підвищення ділової активності суб'єктів господарювання.
Аналіз останніх досліджень. На сучасному етапі серед науковців ведеться багато дискусій з приводу багатьох питань щодо амортизації та її впливу на відтворення основних засобів. Свої думки із зазначених питань висловили С. Голов, П. Житній, Г.Г. Кірейцев, А. Твердомед, І. Чалий, М. Чумаченко.
Виклад основного матеріалу. Чільне місце займає проблема економічної та фінансової природи амортизації, необхідності створення амортизаційного фонду, його обліку, доцільності контролю використання амортизаційних відрахувань.
Стратегічним напрямом розвитку України є проведення аграрної реформи з метою комплексного перевлаштування АПК країни, одним з пріоритетних напрямів якого є оновлення виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств. В даний час аграрному сектору економіки властиві негативні тенденції в процесі відтворення основних виробничих засобів. Це привело до необхідності переосмислення суті процесу оновлення основних засобів, теоретичної розробки принципів і методів відтворення в новій економічній ситуації, відходу від командно-адміністративних методів управління відтворенням основних засобів і пошуку методів, властивих ринковій економіці.
Професор Г.Г. Кірейцев зазначає, що недостатня теоретична розробленість даної проблеми не сприяє правильному розумінню суті та можливостей амортизації, що заважає формуванню ефективної практичної її системи.
Разом з тим аналіз наукових і практичних розробок показує, що багато аспектів даної проблеми залишаються дискусійними і не знаходять однозначного рішення. Тому, вивчення і оцінка амортизації з позиції її впливу на процес відтворення основного капіталу, пошук і обґрунтування основних напрямів формування і ефективного використання амортизаційного фонду сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах вимагають додаткових досліджень.
Деформація економічних процесів, що відбувається в економіці нашої країни, призводить до істотних відхилень від об'єктивних вимог економічних законів відтворення, відображення яких стало порушенням пропорції відновлення і нагромадження основних фондів, що зумовлює загострення кризи в інноваційній сфері й скорочення власних та іноземних джерел фінансування капіталовкладень. Тому подолання цього протиріччя — необхідна умова, що має здійснюватися на підставі всебічного врахування реальних процесів відтворення капіталу при фінансовій нестабільності та інвестиційній кризі.
Спад виробництва, інвестиційна криза, інфляція деформували процеси формування і використання засобів амортизаційного фонду і його функції. Амортизаційні відрахування в значній частині використовуються не за призначенням. В даний час існує гостра потреба у відновленні інвестиційної ролі амортизації як основного фінансового ресурсу відтворення основного капіталу в аграрному секторі економіки.
Актуальність і значущість даної тематики в умовах сучасної української ринкової економіки визначається, по-перше, недостатньо повними і детальними дослідженнями даної проблеми в агроекономічній науці і, по-друге, назрілими потребами подальшого реформування системи амортизаційних відрахувань і їх ефективного використання.
Виходячи із вищезазначеного, можна стверджувати, що однією із функцій амортизації є збереження основного капіталу на постійному рівні. Тобто амортизаційні кошти, які надходять у підприємство, мають цільове призначення і використовуються для забезпечення відтворення основних засобів. До такого визначення амортизації схиляється група вчених: Я. Кваша, А. Ельяшевич та Е. Карлик, В. Вишневський і Д. Липницький. Вони розглядають амортизацію як засіб відтворення основних засобів. М. Чумаченко вважає, що амортизаційні відрахування мають двояку функцію: вони є розрахунковими витратами в собівартості продукції, а їх сума у виручці від реалізації продукції — джерелом фінансування інвестицій підприємства.
Слушно буде також навести висловлювання К. Маркса, який зазначав, що кожному окремому капіталісту потрібен фонд амортизації. Завдяки амортизаційному фонду, в який немов у свій вихідний пункт повертається вартість основного капіталу в міру його зношення, частина грошей, що є в обігу, на більш або менш тривалий час знову утворює скарб у руках того самого капіталіста, скарб якого при купівлі основного капіталу пішов від нього, перетворившись на засіб обігу. Це є постійно змінний розподіл існуючого в суспільстві скарбу, який перемінно функціонує як засіб обігу, а потім у вигляді скарбу знову відокремлюється від маси грошей, що є в обігу. Тобто К. Маркс наголошував на необхідності створення "резервного грошового фонду" з виручки за проданий товар для відтворення зношених основних засобів.
Отже, амортизація - це відображуваний прийомами бухгалтерського обліку процес перевтілення вартості із необоротних активів в оборотні перенесенням її живою працею на створення готової продукції, товарів або послуг. У ході продажу товарів відбувається визнання їх цінності платоспроможним покупцем. Вартість проданих товарів приймає грошову форму. Трансформована в оборотні частина вартості необоротних активів також набуває грошової форми. Тут важливо зрозуміти, що лише з прийняттям товарами грошової форми і лише за умови завершення розрахунків трансформована із необоротних активів в оборотні частина вартості основних засобів як амортизаційний фонд перетворюється в реальне джерело інвестицій, в реальний фінансовий ресурс цільового призначення. Це означає, що лише тоді, коли процес продажу товарів відбувся, амортизація як економічна категорія завершує свій життєвий цикл, а нараховані суми амортизації становитимуть фінансове забезпечення нових реальних інвестицій в основні засоби.
Слід зазначити, що особливість амортизації виявляється в тому, що вона використовує свої функції тільки за умови беззбиткової діяльності підприємства, тобто необхідне реальне надходження коштів підприємству в розмірі, не менше визначеної собівартості продукції, частина з яких буде джерелом створення амортизаційного фонду, що використовуватиметься на просте відтворення основних засобів.
За системою бухгалтерського обліку, яка існувала раніше до 2000 року, суму амортизації в повному обсязі відносили на збільшення амортизаційного фонду одночасно з її нарахуванням. Головний недолік такого порядку полягав у тому, що амортизаційний фонд утворювався, а активи, які його забезпечували, не надходили підприємству через реалізацію продукції, якщо ціна була нижче собівартості. При цьому на першому етапі кошти перераховували централізовано в банк, проте згодом від цього відмовились і залишали їх у розпорядженні підприємства, але за використанням коштів не здійснювався контроль
Амортизація - категорія простого відтворення, основним призначенням якої є збереження основного капіталу на авансованому рівні. Але досягатися це може тільки за умови беззбиткової роботи суб'єктів господарювання. У разі наявності збитків і продовженні діяльності вони, за інших рівних умов, мають покриватися нарахованою амортизацією, отже відбувається "проїдання" основного капіталу. Після цього, якщо ситуація не змінюється, настає банкрутство.
Саме така ситуація склалася зараз у сільському господарстві. Більшість сільськогосподарських підприємств працювали збитково, подібний стан спостерігався протягом років. Як наслідок, збитки, в основному покривались і продовжують покриватися нарахованою амортизацією, оскільки інших реальних джерел немає. Це означає, що амортизація для відновлення основних засобів відсутня. Оскільки подібна ситуація склалася у більшості сільськогосподарських підприємств, такий стан можна вважати кризовим. І власними зусиллями з нього ці господарства вийти не зможуть.
Висновки та пропозиції. Існує багато рецептів дії в таких випадках. Але вони переважно придатні для умов сформованого ринкового середовища. Оскільки у нас такого середовища поки не створено, найчастіше практикується пошук інвесторів або спонсорів. В окремих випадках це допомагає, але не тоді, коли таких суб'єктів господарювання більше половини. Тому, зрозуміло, без вжиття кардинальних заходів, у тому числі й на державному рівні, вирішити цю проблему буде практично не можливо.
Насамперед, необхідно опрацювати і прийняти науково-обґрунтовану концепцію амортизації де, по-перше, визначити економічну роль і механізми прояву (дії) цієї категорії у відтворювальному процесі в ринкових умовах, і, по-друге, чітко сформулювати державну політику щодо амортизації, причому не тільки на загальнодержавному (макро) рівні. В державі, не зважаючи на окремі спроби, такий документ відсутній. І дотепер ведуться дискусії на зразок "економічна амортизація", "податкова амортизація", хоча давно відомо, що амортизація (якщо це дійсно амортизація) може бути тільки одна.
Важливим, зважаючи на нинішню ситуацію, є умови використання амортизаційних коштів. Зараз вони використовуються в єдиному грошовому потоці. І це не відповідає ринковим умовам. Але в умовах, що склалися, доцільно було б на певний час більшою мірою регламентувати порядок використання амортизації в напрямі посилення цільового призначення таких коштів. Для цього необхідно відновити в системі бухгалтерського обліку відповідний рахунок, на якому відображати рух амортизаційних відрахувань із наступним спеціальним режимом використання таких коштів.
З амортизацією певною мірою пов'язується прибуткове оподаткування. Як правило, з підвищенням норм амортизаційних відрахувань збільшуються і податкові ставки на прибуток. Оскільки більшість сільськогосподарських підприємств не сплачують податок на прибуток, було б доцільно на технічні засоби виробництва для сільського господарства встановити підвищені норми амортизаційних відрахувань. Практично це можна здійснити через систему коефіцієнтів.
Для тих же сільськогосподарських підприємств, які сплачують податок, необхідно звільнити від оподаткування ту частину прибутку, яка використовується для придбання технічних засобів. У випадку дострокової реалізації основних засобів раніше амортизаційного терміну не сплачена частина податку повинна повертатися до бюджету.
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що нині відбувається безперервне загострення кризи в інвестиційній сфері й скорочення власних та іноземних джерел фінансування капіталовкладень. Тому розв'язання цієї проблеми — необхідна умова економічного зростання, що має здійснюватися на підставі всебічного врахування реальних процесів відтворення капіталу в умовах фінансової нестабільності та інвестиційної кризи. На нашу думку, саме створення амортизаційного фонду дасть можливість підприємствам здійснити перехід на інвестиційно-технологічний шлях розвитку, активізувати інвестиційну діяльність, провести фінансове оздоровлення.
Список викорисатних джерел
1. Маркс К. / Маркс К., Энгельс Ф. – М., Партиздат - Т. 18.-1933- 496с
2. Кірейцев Г.Г. Формування нової системи амортизації в Україні / Кірейцев Г.Г. // Облік і фінанси АПК. — 2004. - № 1. - С. 23-31.
3. Ельяшевич А.Б., Карлик Е.М. Экономика социалистического машиностроения. — М.: Машгиз, 1957. —569с.
4. Кваша Я.Б. Амортизация и строки службы основных фондов. — М., 1959. — 240 с.
5. Вишневський В., Липницький Д. Про новий порядок амортизації основних фондів / Вишневський В.[і др] // Економіка України — 1998. — № 3. — С. 42—47