УДК 657.6.06.047

О.Д. ГУДЗИНСЬКИЙ, д. е. н., професор кафедри

менеджменту ім. проф. Й.С.Завадського

Г.Г. КІРЕЙЦЕВ, д. е. н., професор кафедри 

бухгалтерського обліку, НАУ, м. Київ

Т.М. ПАХОМОВА, к. е. н., доцент кафедри

економічної теорії і політології

НДУ ім. М.Гоголя, м. Ніжин

 

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОГО МЕХАНІЗМУ МЕНЕДЖМЕНТУ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·        В статье обобщены теоретические подходы к формированию учётно-аналитического механизма менеджмента. Дана авторская интерпретация учётно-аналитического механизма как целостной системы.

 

Key issues that are examined:

·        Theoretical approaches to formation of the discounting analytical mechanism of management are generalized in this article. The author's interpretation of discounting analytical mechanism of management as complete system is given.

 

Результативність економічної діяльності підприємницьких формувань завжди перебуває у центрі уваги власників, менеджерів, акціонерів, найманих працівників. Вона визначається цільовою спрямованістю діяльності, рівнем управління, методологічною та організаційною узгодженістю його функцій та підсистем.

В даний час, в результаті динамічного впливу на процеси економічного відтворення різних чинників і особливо зовнішніх, такої узгодженості між плануванням, бухгалтерським обліком та економічним аналізом ще не досягнуто.

По-перше, розвиток економічної науки і управлінської практики, що відбувався на вітчизняних теренах протягом останніх 50 років, не засвідчив про достатній взаємозв’язок між ними. Управлінська практика розвивалася переважно методом спроб і помилок, а розвиток економічної науки, включаючи функціональний аспект управління, носив дисциплінарний характер. Міжпредметні зв’язки з економічного циклу дисциплін університетською наукою майже не досліджувалися і на практиці реалізовані лише частково.

По-друге, відсутність протягом тривалого періоду фундаментальних досліджень власності та механізму обміну, як сторони суспільного відтворення, стримували розвиток багатьох аспектів прикладних напрямів економічної науки. За таких умов теорія управління не збагачувала його практику, а управлінська практика недостатньо мотивувала розвиток функцій управління і зокрема функції обліку та функції аналізу у їх розділеній цілісності. Це означає, що управлінська практика не впливала на розвиток її теорії.

По-третє, до початку реформування національної економіки і в ході проведення    трансформаційних    ринкових    заходів    не     спостерігалося достатнього наукового обґрунтування цільової їх спрямованості, що не забезпечувало достатню практичну результативність функціонування економіки. В господарському житті мало місце суттєве захоплення розподілом національного багатства, розробкою, удосконаленням та прийняттям правових та адміністративних норм щодо приватизації власності майже на всіх рівнях управління. Такий хід економічного життя в Україні не спонукав вчених до прориву в прикладній економічній науці і перш за все – прориву в менеджменті, економічному аналізі та обліку. А коли економісти не генерують адекватних національним потребам прогресивних концепцій, що спираються на досягнення інституціональної та неоінституціональної економічної теорії і власного національного практичного досвіду, з одного боку, і коли вчений в галузі економічної науки не помічає відсутність протиріч між трудовою теорією вартості та маржиналізмом, а також інтегруючої ролі в їх розвитку інституціональної економічної теорії, а пропонує лише враховувати та адаптувати до української реальності закладені у Вашингтонському консенсусі положення західної неокласичної теорії та неолібералізму, то і рішення, особливо при ігноруванні українського соціоментального середовища, навіть якщо вони і враховують багатство світової економічної думки, будуть не результативними. Вони дозволять адаптувати чужі економічні та господарські механізми до усередненої практики, що створить умови для функціонування національної економіки без перспективи бути розвиненою.

В цьому зв’язку ми сконцентруємо увагу на підходах і тлумаченні поняття механізму управління, розкриємо сутність обліково-аналітичного механізму менеджменту, охарактеризуємо його як функціонально розділену цілісність, тобто – як цілісну систему, результативність використання якої визначається узгодженістю її підсистем.

Обліково-аналітичний механізм управляння, як інтегрована багатофункціональна система, в економічній літературі досліджений недостатньо. Окремі підходи щодо характеристики даного поняття знаходимо в працях М.Т.Білухи [1]. Проте слід зазначити, що автор окремо розкриває зміст бухгалтерського обліку і зміст аналізу.

Для виявлення та розкриття суті обліково-аналітичного механізму, як інтегрованої системи, розглянемо наступні положення та характеристики його складових: вимоги системності, цільова спрямованість, функціональне призначення, форма регулювання соціально-трудових та економічних відносин.

Обліково-аналітичний механізм інтерпретується вченими по-різному: сукупність способів ведення обліку та аналізу господарської діяльності, одержання та використання інформації щодо регулювання економічних взаємовідносин. Шляхом виконання внутрішніх функцій обліку та аналізу механізм забезпечує реалізацію зовнішніх функцій управління в загальному процесі економічного відтворення. Однак ми вважаємо доцільним уточнити дане поняття, його слід доповнити такими ознаками як функціональне призначення та системний підхід, що є складовими обліково-аналітичного механізму як сумісно-розділеної інтегрованої цілісності.

У такій концепції під обліково-аналітичним механізмом слід розуміти інтегровану систему прийомів обліково-аналітичного забезпечення менеджменту шляхом здіснення специфічних внутрішньосистемних та загальносистемних функцій. Зокрема, інформаційних – щодо суб’єктів влади, власності, відповідальності та інших суб’єктів за інтересами при розв’язанні актуальних загальносистемних задач, а також інших функцій та форм регулювання економічних відносин.

Таки чином, обліково-аналітичний механізм як єдина інтегрована система повинен в загальній цілісності виконувати обслуговуючу функцію стосовно задоволення потреб суб’єктів управлінської діяльності різних ієрархічних її рівнів, а саме: керівників структурних підрозділів підприємства, керівників центрів відповідальності, фінансових та бюджетних структур, акціонерів, інвесторів, засновників фірми та ін. Особливо важливий такий підхід для забезпечення транспарентності в умовах становлення та розвитку ринкової економіки. Це пояснюється наступними факторами:

 - зміною пріоритетів в системі "виробник – споживач", адже в умовах ринкової економіки первинними є ринкові потреби, можливості його сегментів і вторинним – виробництво, а це означає, що будь-яке організаційне формування мусить орієнтуватися у виробництві продуктів, товарів і надання послуг на певні сегменти ринку, на задоволення потреб споживачів;

- розвитком маркетингової діяльності, яка зорієнтована на вивчення зовнішнього середовища, можливостей суб’єктів господарювання, їх сильних і слабких сторін, загроз з боку конкурентів;

- значною залежністю результатів фінансово-господарської діяльності підприємств від факторів зовнішнього середовища;

- наявністю загальносистемного інтересу та відсутністю конфлікту інтересів.

Обліково-аналітичний механізм, як інтегрована система, потребує формування обліку та аналізу, як окремих локальних підсистем, які з урахуванням можливостей та вимог функціональної і структурної інтеграції повинні бути адаптовані одна до одної, а в цілому – до вимог менеджменту. При цьому в процесі адаптування повинна бути дотримана така логічна послідовність та взаємозв’язок (рис. 1).

 

Рис.  1. Схема адаптації обліково-аналітичного механізму та вимог менеджменту

  Дискусійним є питання щодо організації системи обліку. Для розв’язання цієї проблеми розглянемо генезис обліку як системи.

В історичному аспекті виділився господарський облік без поділу його на окремі види; господарський облік з поділом на статистичний, бухгалтерський та оперативно-технічний [4, 6, 7]; господарський – з поділом на статистичний, оперативно-технічний та бухгалтерський з виділенням в окрему групу фінансового, управлінського та податкового видів обліку [2, 8].

Таке розкриття категорії "бухгалтерський облік" є закономірним. Зумовлено це тим, що реальна практика ставить все нові задачі, а їх вирішення потребує нової спрямованості реалізації функцій господарського обліку. Функціональна диференціація обліку поступається перед функціональною його інтеграцією. Одержує розвиток нова система професійних знань менеджера. Відповідно до таких змін повинне наповнюватися новими ознаками і поняття "господарський облік". На суттєві зміни щодо змісту видів господарського та бухгалтерського обліку звернув увагу Н.В.Герасимчук [5]. Автор розглядає основні відмінності статистичного, бухгалтерського та оперативно-технічного обліку.

Кожний із названих видів господарського і, зокрема, бухгалтерського обліку виконує певні функції. Однак окремі положення ролі та функцій обліку потребують уточнення. Це насамперед стосується статистичного, бухгалтерського та оперативно-технічного обліку. Так, Н.В.Герасимчук стверджує, що "статистичний облік збирає, опрацьовує та аналізує різні показники господарської діяльності окремих ланок народного господарства: обсяг і асортимент виробленої продукції, склад і розмір витрат та одиницю продукції, наявність трудових ресурсів та їх використання" [5].

З такою трактовкою суті поняття "статистичний облік" можна погодитися. Проте, статистичному обліку не притаманна аналітична функція, яка забезпечує процес пізнання шляхом осмислення, діагностики, оцінки, на основі яких формується зведено-аналітична інформація, що використовується для обґрунтування та прийняття управлінських рішень.

Аналітична функція, що притаманна бухгалтерському і оперативно-технічному обліку, протягом тривалого періоду лишається нерозвиненою. Останні використовують для одержання необхідних даних, що на наступних стадіях їх обробки формують зведено-аналітичну інформацію, яка і використовується в менеджменті.

В Україні бухгалтерський облік як система формувався в умовах стабільної прогнозованості розвитку економіки. Він виконував головну функцію, як підкреслювали в свій час окремі вчені – забезпечення державної і колгоспно-кооперативної власності. Існуючий на той час підхід до розуміння ролі бухгалтерського обліку в системі управлінської діяльності ми вважаємо частково обґрунтованим, оскільки державна вимога щодо організації бухгалтерського обліку в основному дотримувалася. Такому стану бухгалтерського обліку відповідав і аналітичний механізм. Останній ототожнювався з контрольними функціями бухгалтерського обліку. Аналіз, як окрема функція управління, більшістю авторів не розглядався у якості специфічного виду діяльності і самостійної локальної підсистеми зі своїми задачами, цільовою спрямованістю, методологією формування та здійснення аналітичних процедур. Бухгалтерський облік і аналіз не розглядалися як сервісні підсистеми в системі менеджменту з своїми обслуговуючими функціями та пізнавальними можливостями. Порядок їх створення і організації здебільшого задавалися згори. Облік забезпечував звітність, а аналіз – оцінку діяльності. Але ці функції виконувалися відособлено. Такий підхід не сприяв розвитку як теорії, так і практики організації бухгалтерського обліку і аналізу. Теорія обліку пояснювала процедури обробки даних, носила внутрішньосистемний характер і в контексті вимог менеджменту та розвитку організаційних систем не розглядалася. Об’єкти обліку і аналізу виділялися на нерозвиненій класифікаційній основі і носили обмежений характер.

В більшості господарюючих структур об’єктами аналізу не виступали організаційні механізми, структури управління, центри відповідальності тощо. Обліково-аналітичний механізм не був єдиною інтегрованою системою з орієнтацією на загальні цілі підприємств. Облік у своєму розвитку тяжів до функціональної диференціації, а не до інтеграції. Коефіцієнт результативності обліково-аналітичного механізму був досить низьким.

Однак поступовий розвиток економіки народного господарства змінював як організаційні форми господарювання, так і систему економічних відносин. Одержали розвиток бригадний і колективний підряд, здійснювався перехід на цехову та програмно-цільову структуру управління тощо. Бухгалтерський та оперативний облік адаптувалися до нових умов. Розроблялися теоретичні засади та методологічні підходи щодо забезпечення функціонування нових внутрішньосистемних організаційних форм господарювання. Формувалася методологія журнально-ордерної форми ведення обліку, чекової системи контролю та внутрішньосистемних взаємовідносин.

 

Список використаних джерел

1.      Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / М.Т. Білуха. – К., 2000. – 692 с.

2.      Бахрушина М.А. Бухгалтерский управленский учет: Учебное пособие. / М.А. Бахрушина. – М.: ЗАО "Фимитатэкспорт", 1999. – 350 с.

3.      Гудзинський О.Д. Економічна теорія та реалізація її положень в механізмах розвитку АПК  / О.Д. Гудзинський, Г.Г. Кірейцев, В.К. Савчук // Економічна теорія. – 2005. – № 2. – C. 80–95.

4.      Теория бухгалтерского учета [А.Ф. Гайсин и др.]. – М.: Колос, 1970. – 236 с.

5.      Герасимчук Н.В. Господарський облік: проблеми класифікації / Н.В. Герасимчук // Вісник ЖІТІ. Економічні науки. – 1999. – №9. – С. 184–193.

6.      Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: підруч [для с. г. технікумів] / Н.М. Грабова – К.: Вища школа, 1979. – 328 с.

7.      Кутер М.И. Бухгалтерский учет: Основы теории: Учебное пособие. / М.И. Кутер – М.: Экспертное бюро, 1997. – 496 c.

8.      Лазарева Н.А. Альбом схем. Документов и регистров по бухгалтерскому учету. / Н.А. Лазарева. – М.: Экспертное бюро, 1997. – 112 с.

 

Продовження статті буде

опубліковано в наступному номері