УДК 657:332.6

В.В. Чудовець,

канд. екон. наук, доцент кафедри обліку і аудиту Луцького державного технічного університету

 

Удосконалення методичних підходів та документального забезпечення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення

 

& Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·         Проведено исследование порядка учета земель в сельскохозяйственных предприятиях;

·         Определены основные методологические подходы инвентаризации земель;

·         Предложены формы инвентаризационных описей земельных участков, которые находятся в собственности или постоянном использовании.

& Key issues are examined:

·         The research of lands accounting at the agricultural enterprises has been conducted;

·         The main methodological approaches toward making lands inventory have been determined;

·         The forms of the inventory descriptions of the lands lots, which are at the property and leased lots of lands have been offered

 

Визначальною проблемою реформування сільського господарства в Україні виступає розвиток земельних відносин на основі приватної власності на землю та запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення. Однак, на думку академіка Саблука П.Т., на даний час в нашій країні склалася ситуація, за якої ресурс землі не має вартості, а складові економіки агропромислового комплексу формуються без її участі [7, с.11]. Вирішення цих проблем в найближчій перспективі сприятиме якнайшвидшому виходу вітчизняного села з економічної і соціальної кризи. При цьому вже нині існує необхідність забезпечення належного обліку земельних ресурсів, контролю за їх наявністю, станом та використанням. Проведене дослідження порядку ведення бухгалтерського обліку земель в сільськогосподарських підприємствах Волинської області дало можливість виявити наступні типові недоліки:

-        на балансі підприємств не завжди відображаються всі земельні ділянки, які перебувають у їх власності, або ж помилково відображаються ті з них, що отримані в оперативну оренду;

-        неправомірно відображаються в синтетичному обліку і на балансі у складі основних засобів земельні ділянки, отримані у постійне користування, хоча згідно П(С)БО 8 „Нематеріальні активи” [4] їх варто відносити до групи нематеріальних активів „Права користування майном (право користування земельною ділянкою)”;

-        відсутній або не ведеться на належному рівні первинний і аналітичний облік земель, що призводить до неправильного відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій із земельними ділянками.

Крім того, останнім часом особливої гостроти набула проблема, пов’язана із випадками самовільного зайняття сторонніми особами земельних ділянок сільськогосподарських підприємств та їх використання без правовстановлюючих документів. Проведене анкетування серед головних бухгалтерів 62 крупних сільськогосподарських підприємств Волинської області (понад 13,0 % від їх загальної кількості) показує, що такі випадки мали місце на 14 із 62 досліджених підприємствах, що складає 22,6 % від їх загальної кількості. Найчастіше самовільне зайняття землі проводять фізичні особи, земельні ділянки яких мають спільні межі з ділянками сільськогосподарських підприємств. Ці факти також є свідченням про недоліки в організації і веденні обліку та контролю земельних ділянок, оскільки облікові дані про їх наявність не відповідають фактичним.

Таким чином, із господарського обороту сільськогосподарських підприємств в сукупності випадають значні площі земель, що призводить до:

-        зменшення обсягів виробленої сільськогосподарської продукції та виникнення фінансових втрат;

-        викривлення в сторону зменшення показників ефективності використання земель (наприклад, урожайності);

-        неправильного визначення собівартості виробленої сільгосппродукції, оскільки на собівартість культур, вирощених на фактично відсутніх в підприємства землях списуються витрати на посівні матеріали, добрива, паливо, зарплату робітникам по обробітку та інше. Така ситуація є прямим доказом можливих зловживань та розкрадань, пов’язаних із фіктивним списанням на виробництво ресурсів підприємства або ж їх неефективного використання.

Всі зазначені вище недоліки і проблеми можна було б значною мірою попередити та усунути за допомогою проведення інвентаризації землі.

Взагалі проблема інвентаризації землі знайшла висвітлення у дослідженнях та публікаціях багатьох відомих науковців, серед яких: Бардаш С.В., Білуха М.Т, Бутинець Ф.Ф., Дем’яненко М.Я., Калюга Є.В., Кужельний М.В., Сук Л.К. та інші. Однак, незважаючи на це, питання інвентаризації землі залишаються маловивченими і потребують більш глибокого дослідження.

Відсутність необхідних теоретичних напрацювань зумовлює труднощі при проведенні інвентаризації на практиці. Як свідчать дані анкетування, в сільськогосподарських підприємствах Волинської області склалася критична ситуація з інвентаризацією земельних ділянок, оскільки на 74,2 % з них вона не здійснюється взагалі. Це відбувається внаслідок впливу кількох причин, зокрема: недостатнього нормативного регламентування порядку здійснення інвентаризації земельних ділянок, відсутності розробленої методики та неналежного документального забезпечення інвентаризації землі.

Саме тому метою написання цієї статті є покращення методики проведення інвентаризації землі та розробка відповідних інвентаризаційних документів.

Варто відзначити, що в основному нормативному акті, який регулює порядок здійснення інвентаризації – Інструкції № 69 [3] – не згадується про інвентаризацію земельних ділянок, але в пункті 3 цього документу вказується на необхідність проведення інвентаризації нерухомих об’єктів основних фондів (до їх складу можемо віднести і земельні ділянки) не менше одного разу на три роки.

В підпункті 1.4 Методичних рекомендацій з інвентаризації [5] конкретизується перелік нерухомих об’єктів основних засобів, до яких включаються земельні ділянки, і визначається аналогічна періодичність їх інвентаризації – один раз на три роки. Підпунктом 2.16 даних рекомендацій передбачається необхідність перевірки при інвентаризації земельних угідь наявності установчих документів, договорів оренди, на право власності або сертифікатів та інших документів, що засвідчують право власності чи користування земельними ділянками. Тут же обумовлюється проведення інвентаризації земельних ділянок в розрізі видів сільськогосподарських угідь: рілля, пасовища, сіножаті, ліси, водойми, землі запасу тощо.

На нашу думку, таке нормативне регулювання інвентаризації землі не в достатній мірі розкриває порядок її здійснення. При цьому залишається поза увагою необхідність перевірки при інвентаризації кількісних і вартісних показників земельних ділянок як об’єкту обліку.

Перш за все при розробці методики здійснення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення необхідно з’ясувати, які саме угіддя включаються до їх складу, оскільки від їх характеристик і особливостей залежить порядок проведення перевірки.

Відповідно до Земельного кодексу України [1] землі сільськогосподарського призначення поділяються на дві категорії: 1) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), 2) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). При цьому не викликає сумнівів потреба в інвентаризації обох вказаних категорій земель.

Найважливішим і найбільш складним моментом, який є визначальним при розробці порядку проведення інвентаризації землі виступає визначення переліку показників, які необхідно, а головне можливо перевірити під час інвентаризації.

Земля виступає особливим об’єктом обліку з певними властивими тільки їй характеристиками, що вимірюються у кількісних і якісних показниках, а також має вартісну оцінку. І якщо цілком зрозумілою при проведенні інвентаризації є перевірка фактичної наявності земельних ділянок шляхом обміру їх площі та виявлення і дослідження документів, що підтверджують законність права власності чи права користування ними, то значно складнішою і не такою однозначною виглядає процедура перевірки грошової оцінки землі. Це насамперед пояснюється тим, що на вартість земельної ділянки впливає багато факторів, до яких відносяться: просторові, ринкові, правові, кількісні, якісні та економіко-технологічні [6, с.8]. При цьому вивчення і встановлення інвентаризаційною комісією ступеня впливу більшості із зазначених факторів на вартість земельної ділянки з метою перевірки правильності її визначення виглядає неможливим і тим більше нераціональним.

Крім того, неможливість визначення грошової оцінки земель під час проведення інвентаризації зумовлює той факт, що згідно з статтею 6 Закону України „Про оцінку земель” [2] оціночну діяльність в Україні у сфері оцінки земель можуть здійснювати лише ті фізичні і юридичні особи, які мають у своєму складі або ж самі є оцінювачами з експертної грошової оцінки земельних ділянок та отримали у встановленому законом порядку ліцензію на виконання землеоціночних робіт. На даний час жодне із сільськогосподарських підприємств Волинської області не володіє такими ліцензіями і не має у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, а залучення сторонніх оцінювачів є практично неможливим через високу вартість їх послуг.

Таким чином, ми вважаємо, що під час проведення інвентаризації перевірка оцінки землі має полягати в наступному: 1) встановлення наявності та правильності оформлення технічної документації з нормативної грошової оцінки і звіту з експертної грошової оцінки земель; 2) перевірка правильності відображення в бухгалтерському обліку і звітності підприємства земель у відповідності до їх експертної грошової оцінки; 3) перевірка правильності використання для розрахунку земельного податку нормативної грошової оцінки; 4) виявлення ознак невідповідності проведеної оцінки земель з їх фактичними характеристиками.

Взагалі, при проведенні інвентаризації земельних ділянок в сільськогосподарських підприємствах необхідно:

-        перевірити наявність і правильність оформлення документів, які підтверджують: право власності на земельні ділянки (державні акти на право власності на землю); право користування земельною ділянкою (держані акти на право постійного користування землею); законність оренди землі (договори оренди землі, земельного паю, виписки із земельно-кадастрової книги місцевих Рад народних депутатів);

-        перевірити правильність облікових даних щодо площі, розташування та стану земельних ділянок;

-        перевірити дотримання цільового призначення земельних ділянок;

-        по можливості виявити зміни якісних характеристик земель.

Багато в чому проведення інвентаризації землі ускладнюється також відсутністю затверджених у встановленому порядку відповідних інвентаризаційних документів. Заповнити цю прогалину в документальному забезпеченні інвентаризаційного процесу дозволяють розроблені форми Інвентаризаційного опису земельних ділянок, які перебувають у власності (постійному користуванні) (таблиця 1) та Інвентаризаційного опису орендованих земельних ділянок.

Таблиця 1

    СВК „Урожай”    з

  (назва підприємства)

Інвентаризаційний опис

земельних ділянок, які перебувають у власності (постійному користуванні)

№ 5 від 17 листопада 2005 р.

 

І. Перевірка документального оформлення права власності на землю (постійного користування землею)

ІІ. Перевірка документального оформлення грошової оцінки земельних ділянок

ІІІ. Фактична перевірка земельних ділянок

 

Голова інвентаризаційної комісії:       ____________     ____________________________    ___________

Члени інвентаризаційної комісії:        ____________     ____________________________    ___________

 

В загальному вигляді ці документи мають таку побудову: вступна частина, основна, яка складається з трьох розділів та заключна частина. При цьому різними в обох документах є лише перші розділи їх основних частин, пов’язані з перевіркою документального оформлення земельних ділянок. Такі відмінності випливають із чинного в Україні земельного законодавства, згідно з яким юридичні особи можуть мати: право власності на землю, право на постійне користування землею, право оренди землі. Всі ці права на володіння, користування, оренду земельних ділянок мають різну юридичну та економічну природу і відповідно різне документальне оформлення. Так право власності на землю та право на постійне користування землею оформляються відповідними державними актами, що дозволяє для інвентаризації таких земельних ділянок використовувати єдиний документ – Інвентаризаційний опис земельних ділянок, які перебувають у власності (постійному користуванні).

Що стосується першого розділу основної частини Інвентаризаційного опису орендованих земельних ділянок, то він відрізняється від аналогічного розділу попереднього опису через особливості документального оформлення оренди землі і містить такі специфічні реквізити, як вид оренди (земельної ділянки, земельного паю), назва (прізвище, ім’я, по-батькові) та категорія орендодавця, номер і дата договору оренди, наявність плану-схеми ділянки та термін оренди.

Висновки. Визначені у статті методичні підходи до проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення сприяють підвищенню раціональності та ефективності процесу інвентаризації землі, забезпеченню належного контролю за її використанням і правильністю відображення в обліку. Запропоновані форми інвентаризаційних описів земельних ділянок сільськогосподарського призначення дозволяють зафіксувати результати інвентаризації стосовно перевірки документального оформлення права власності на землю, постійного користування землею, оренди землі, грошової оцінки землі та фактичної перевірки земельних ділянок.

Важливість та актуальність розглянутої проблеми зумовлюють необхідність подальших наукових досліджень у цьому напрямку.

Список використаної літератури:

1.       Земельний кодекс України від 25 .10.2001 р. № 2768-ІІІ.

2.       Закон України „Про оцінку земель” від 11.12.2003 р. № 1378-IV.

3.       Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69.

4.       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242.

5.       Методичні рекомендацій з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва сільськогосподарських підприємств, викладені у Додатку до листа Міністерства аграрної політики України від 04.12.2003 р. № 37-27-12/14023.

6.       Методичні основи грошової оцінки земель в Україні: Наукове видання / Дехтяренко Ю.Ф., Лихогруд М.Г., Манцевич Ю.М., Палеха Ю.М. – Київ: Профі, 2002. – 256 с.

7.       Саблук П.Т. Розвитку АПК – надійність і стабільність // Економіка АПК. –  2005. –  № 4. – С. 11-16.