щодо віднесення на валові витрати підприємства витрат на відрядження працівників цього підприємства

 

Лист Державної податкової адміністрації України

від 8 грудня 2005 р. N 9146/н/15-0314

 

 

Державна податкова адміністрація України розглянула лист члена Громадської колегії Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Новікова С. Л. від 14.11.2005 N 13/13-702, надісланий народним депутатом України Герасимовим О. І. листом від 25.11.2005 N Н-459, щодо віднесення на валові витрати підприємства витрат на відрядження працівників цього підприємства та повідомляє.

1. Відповідно до пп 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) до валових витрат підприємства включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Разом з тим, у розділі "Загальні положення" Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59 (далі - Інструкція), визначено, що власник (або уповноважена ним особа) відповідно до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на наймання житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати. У цьому випадку до складу валових витрат підприємства включаються сума витрат відрядженого працівника на проживання в розмірі, що не перевищує встановлені власником (керівником) обмеження.

Таким чином, враховуючи викладене, у разі відсутності вищевказаних обмежень підприємство має право включити до складу валових витрат суму фактичних витрат на оплату вартості проживання у готелі, підтверджених відповідними рахунками з готелів (в оригіналі), виданих на ім'я відрядженого працівника.

2. Відповідно до розділу "Загальні положення" Інструкції днем прибуття із відрядження вважається день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника.

Також пунктом 1.3 розділу I Інструкції встановлено, що фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.

Згідно із пунктом 1.7 розділу I Інструкції витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі). А відповідно до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону фактичні витрати відрядженої особи на проїзд як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження включаються до складу валових витрат підприємства.

Що стосується витрат, понесених відрядженим працівником за час затримки у відрядженні (добові, витрати на проживання, збереження середнього заробітку), то віднесення їх на валові витрати згідно із пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону можливе лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат, та у разі наявності наказу керівника підприємства про продовження терміну відрядження у зв'язку із виробничою необхідністю.

 

Заступник Голови

Г. М. Горбанський

 

 

ВІД’ЄМНЕ ЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТА ОПОДАТКУВАННЯ

 

Лист Державної податкової адміністрації України

від 22 лютого 2006 р. N 1585/6/15-0316

 

Державна податкова адміністрація України розглянула лист <...> і повідомляє.

Відповідно до статті 86 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що значилася станом на 1 січня 2005 року і не була погашена протягом 2005 року, не враховується протягом 2006 року у складі валових витрат платника податку.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Балансові збитки підприємства, що значилися станом на 01.01.05 р. відображалися в рядку 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143, узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31 березня 2003 року N 06-10/239 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за N 271/7592.

Виходячи з цього, у рядку 04.9 декларації за звітні періоди 2006 року відображається зі знаком "+" від'ємне значення суми рядків 08 та 04.9 декларації за 2005 рік.

 

Директор Департаменту податку на прибуток та інших податків

зборів (обов'язкових платежів)

Н. В. Хоцянівська

 

 

ВИТРАТИ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЗАМІНОЮ НА ДТЗ ШИН, ТЕРМІН ВИКОРИСТАННЯ ЯКИХ ЗАКІНЧИВСЯ

 

Лист Державної податкової адміністрації у м. Києві

від 28 лютого 2006 р. N 124/10/31-106

 

Державна податкова адміністрація у м. Києві на виконання доручення ДПА України від 13.02.2006 р. N 2645/7/15-0317 розглянула лист бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит" від 03.02.2006 р. N ДК 02-152 щодо оподаткування і повідомляє.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР зі змінами та доповненнями) (далі - Закон N 334/94-ВР), витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням легкових автомобілів, включаються до складу валових витрат.

Згідно з п. 3.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р. N 102 (далі - наказ N 102), операції зі заміни на дорожніх транспортних засобах (далі - ДТЗ) шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.

Відповідно до п. 3.20 наказу N 102, норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин та порядок їх корегування, залежно від умов експлуатації, викладено у нормативному документі "Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин", затвердженому наказом Мінтрансу України від 12.12.97 р. N 420 (далі - наказ N 420). Характеристики категорій умов експлуатації ДТЗ наведено у ГОСТі 21624-81.

При цьому слід враховувати, що до технічного обслуговування належить тільки заміна автомобільних шин відповідно до норм експлуатаційного пробігу.

Таким чином, витрати, пов'язані зі заміною на ДТЗ шин, термін використання яких закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу, включаються, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334-94-ВР, до складу валових витрат за умови експлуатації ДТЗ у господарській діяльності (зокрема, за обставин, зазначених у запитанні).

Заміна автомобільних шин, що стали непридатними для експлуатації та пробіг яких не відповідає нормам наказу N 420, відноситься не до технічного обслуговування, а до поліпшення (ремонту) основних фондів.

Зазначене було повідомлено у статтях "Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин" ("Вісник податкової служби України", серпень 2003 р., N 32, с. 11) та "Заміна шин на автомобілі" ("Вісник податкової служби України", грудень 2002 р., N 46, с. 19).

 

Заступник голови

К. Силенко

 

 

Щодо віднесення до складу валових витрат втрат непродовольчих та продовольчих товарів у магазинах самообслуговування

 

Лист Державної податкової адміністрації України

від 31 березня 2006 р. N 6161/7/15-0317

 

(Витяг)

 

Державна податкова адміністрація України розглянула лист... щодо віднесення до складу валових витрат втрат непродовольчих та продовольчих товарів у магазинах самообслуговування і повідомляє.

Якщо товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), придбані для використання у господарській діяльності підприємства, втратили матеріальну цінність внаслідок природних процесів чи в результаті їх транспортування або збереження (леткість, усихання, утрушування), а також втрати товарів у магазинах (відділах, секціях) самообслуговування, і підприємство вже не зможе їх реалізувати, то такі ТМЦ більше не виступають активом і підлягають списанню з балансу. Списання товарів здійснюється за результатами проведеної інвентаризації або за ініціативою матеріально відповідальної особи.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Якщо нормативи та норми втрат у магазинах самообслуговування, встановлені наказами Міністерства торгівлі СРСР від 23.03.84 р. N 75 та від 02.04.87 р. N 88, не суперечать Конституції і законам України, то вони не втратили чинності і можуть застосовуватися у господарській діяльності підприємств.

Норми, встановлені наказами, є граничними та застосовуються лише у тому випадку, якщо при перевірці фактично наявної продукції виявиться недостача проти облікових даних, яка виявлена на підставі інвентаризації, відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. N 69.

Таким чином, втрати товарних запасів у магазинах (відділах, секціям) самообслуговування в межах норм, затверджених наказами Міністерства торгівлі СРСР від 23.03.84 р. N 75 та від 02.04.97 р. N 88, належать до складу валових витрат згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Вартість втрат ТМЦ, яка перевищує норму втрат у магазинах самообслуговування, до складу валових витрат не належить і компенсується за рахунок матеріально відповідальних осіб. При цьому такі ТМЦ відображаються у колонці 4 "Запаси, використані не у господарській діяльності" таблиці 1 додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003 р. N 143.

 

Перший заступник Голови

Г. М. Оперенко