УДК336.02:338.242

М.М. НАСТЕНКО, аспірантка,

ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН

 

ВДОСКОНАЛЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ НАДЗВИЧАЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·                    Актуальные проблемы усовершенствования контроля чрезвычайных доходов и затрат сельскохозяйственных предприятий Украины.

 

Key issues that are examined:

·                    Actual problem of the control of extraordinary income and expenses at enterprises of Ukraine are explored.

 

Постановка проблеми На сьогоднішній день в середовищі економічних відносин існують високі вимоги до якості внутрішнього контролю, які зумовлюють потребу його вдосконалення кращими фахівцями в цій сфері. Формування ринкових відносин потребує підвищення вимог до якості управління сільськогосподарськими підприємствами. В умовах суттєвого впливу на сільськогосподарське виробництво надзвичайних ситуацій природного характеру найважливішим напрямком підвищення ефективності систем управління є вдосконалення їх складової частини – контролю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій Регулювання внутрішнього контролю та аудиту в Україні досліджувалися такими науковцями, як: Шевчук В.О., Дрозд І. К., які притримуються  концепції контролю, що зводить його суть до перевірки дотримання законодавства, виявлення порушень і вад. Зарубіжні вчені Хорнгрен Ч.Т., Фостер Дж. виділяють в своїх працях адміністративний контроль на підприємстві, або інакше – управлінський і вважають, що нетиповість надзвичайних подій для підприємства створює сприятливі умови для підвищеного ризику допущення помилок та шахрайства в цій сфері.

Метою написання статті є проведення дослідження сучасного стану внутрішнього контролю надзвичайної діяльності сільськогосподарських підприємств України та розробка проведення постійного моніторингу в процесі провадження надзвичайної діяльності для якісної оцінки її результатів та забезпечення оперативного вжиття заходів за ними, що дозволить мінімізувати ризики діяльності підприємства у разі їх своєчасного і професійного використання.

Виклад основного матеріалу: В зв’язку з потребою вдосконалення системи внутрішнього контролю було проведено спільну роботу кращих фахівців в даній сфері.

Наслідком такої роботи стали опубліковані документи щодо побудови внутрішнього контролю, які ми пропонуємо використати у побудові підрозділів внутрішнього аудиту та контролю в міністерстві аграрної політики України [2]:

- Концепція COSO визначає основні положення побудови внутрішнього контролю, орієнтованого на відстеження економічних ризиків. На сьогодні ці положення покладені в основу більшості розробок у цій сфері на набули найширшого використання. 

-  Концепція SAC пропонує підтримку внутрішнім аудиторам у питаннях контролю та аудиту в умовах інформаційних систем, надає детальне керівниц-тво щодо вивчення впливу різних компонентів інформаційних технологій на систему внутрішнього контролю.

- У стандарті СobiТ сформульовано послідовність дій та критерії оцінки внутрішнього контролю інформаційної системи для управління (її конфіденцій-ності, цілісності, відповідності критеріям ефективності, продуктивності, без-пеки, узгодженості, надійності).

Стандарти SAS 55 та SAS 78 надають вказівки зовнішнім аудиторам стосовно вивчення впливу внутрішнього контролю на планування і проведення аудиту фінансової звітності установами, де адаптовано елементи внутрішнього контролю за концепцією  COSO. Ці документи містять багато спільних компонентів і орієнтовані на окремих користувачів. Концепція COSO – на керівництво для організації належної системи внутрішнього контролю, СobiТ використовується керівництвом, внутрішніми аудиторами, працівниками організацій, SAC розраховано на внутрішніх аудиторів, а SAS 55/78 – на зовнішніх.

Проте основні підходи щодо змісту, оцінки та побудови ефективного внутрішнього контролю в організації є спільними, вони ґрунтуються на кон-цептції COSO, розробленою наприкінці 90-х років професійними бухгалтерсь-кими та фінансовими організаціями США: Американського інституту сертифікованих громадських бухгалтерів (AICPA, American Institute of Certified Public Accountants); Американської Асоціації з обліку і звітності (ААА, American Accounting Association); Інституту фінансових керівників (FEI, Financial Executives Institute); Інституту внутрішніх аудиторів (ІІА, Institute of Internal Auditors); Інституту фахівців управлінського обліку (ІМА, Institute of Management Accountants).

Відомо, що з кожним видом діяльності пов'язані специфічні (властиві) ри-зики, повністю уникнути яких неможливо. Надзвичайна діяльність сільськогос-подарського підприємства поруч з економічними ризиками, властивими їй, міс-тить додаткові фактори ризику:

• недостатня чесність керівництва та відсутність чітких етичних прин-ципів;

• недостатнє прагнення керівництва забезпечити необхідну професійну компетентність персоналу та незадовільний розподіл повноважень та відповідальності;

• незадовільний нагляд з боку керівництва;

• неадекватні підходи керівництва до питань попередження та моніторингу порушень, а також реагування на порушення;

• недостатнє розуміння та рівень підтримки з боку керівництва на центральному рівні.

Наслідками неефективного внутрішнього фінансового контролю в сфері обліку надзвичайної діяльності, віднесення витрат до складу такої діяльності, оцінка реальних збитків від надзвичайних подій можуть бути:

• здійснення видатків не за цільовим призначенням;

•  незадовільне або недостовірне звітування;

• фінансові збитки;

• більша ймовірність здійснення порушень та корупції.

Тому реалії управління за умов того, що має місце надзвичайна діяльність потребують, по-перше, вчасної ідентифікації ризиків, а по-друге, створення таких управлінських механізмів (процесів), які б під час реалізації ризиків замортизували наслідки їх впливів до прийнятного рівня. Внутрішній контроль є тією складовою бізнес-процесу, що забезпечує прийнятний для бізнесу рівень контрольованого (або залишкового, residual) ризику.

Так, внутрішній контроль – це процес збереження активів та їх ефективного використання, відстеження та запобігання економічним ризикам для досягнення мети діяльності підприємства. Концептуальна модель ризик-орієнтованого контролю COSO визначає основні поняття і характеристики внутрішнього контролю та його ключові компоненти:

 - Внутрішній контроль – це засіб досягнення мети підприємства, а не самоціль.

 - Внутрішній контроль здійснюється персоналом, тому персонал є  важливою його ланкою, а не тільки правила, процедури й керівні документи.

 - Від внутрішнього контролю власники і керівництво підприємства можуть очікувати тільки обґрунтованого рівня забезпечення досягнення поставлених цілей, а не абсолютної гарантії безпомилкової роботи.

 - Внутрішній контроль забезпечує досягнення поставленої мети бізнесу або кількох цілей у суміжних сферах діяльності.

Система внутрішнього контролю – це організаційна структура, операцій-ні процедури, а також адміністративні методи, які застосовуються керівниками всіх рівнів з тим, щоб забезпечити ефективне виконання програм та адміністра-тивних заходів у відповідності до визначених цілей [5].

Система внутрішнього контролю, за концепцією COSO та стандартами Ін-ституту внутрішніх аудиторів, складається з п'яти взаємозалежних елементів: контрольне середовище і моральний клімат, інформаційні системи (збір і аналіз інформації і передача її за призначенням), процедури контролю, оцінка ризику, моніторинг і виправлення помилок.

Контрольне середовище і моральний клімат – характеризує загальне відношення, поінформованість і практичні дії керівництва підприємства, спрямовані на встановлення, підтримку та розвиток системи внутрішнього контролю в організації. Контрольне середовище складається з таких елементів, як  стиль і основні принципи управління організацією, організаційна структура організації, розподіл відповідальності та повноважень, кадрова політика і практика, порядок підготовки бухгалтерської звітності, порядок підготовки внутрішньої звітності для цілей управління, узгодження з вимогами, встановленими чинним законодавством і зовнішніми регуляторними органами.

 

Рис. 1. Система внутрішнього контролю, за концепцією COSO та стандартами Інституту внутрішніх аудиторів

Збір і аналіз інформації та передача її за призначенням (або інформація й інформаційний обмін) передбачає систему бухгалтерського обліку, яка послідовно відображує і записує операції підприємства, аналіз власної діяльності та основних тенденцій і проблем, інформаційно-комунікативну політику, спрямовану на отримання інформації  всіма співробітниками. Процедури контролю – правила, процедури, технічні прийоми та механізм виконання вказівок і доручень керівництва.

Оцінка ризиків є складовою системи внутрішнього контролю саме для виконання системою захисної функції мінімізації зовнішніх і внутрішніх ризиків, забезпечення такого порядку проведення операцій на підприємстві, який сприяє досягненню поставлених цілей його діяльності і виконання всіх вимог норм і правил. Ця складова системи внутрішнього контролю визначає необхідність виявляти й оцінювати на постійній основі ті фінансові ризики, що можуть негативно позначитися на досягненні підприємством поставлених цілей. При цьому час від часу виникатиме потреба у перегляді заходів внутрішнього контролю для належного врахування будь-яких нових, раніше не контрольованих ризиків. Внутрішній аудит також покликаний оцінювати ризики, властиві підприємству, проте ці оцінки не спрямовані на їх виявлення і попередження, а використовуються для планування аудиторської перевірки. Отже, внутрішній аудит є частиною внутрішнього контролю, але не може замінити його в частині оцінок ризиків.  

Моніторинг заходів контролю є обов’язковою складовою системи ризик-орієнтованого внутрішнього контролю, адже головна її функція – проводити моніторинг наявності та якості контрольних (антиризикових, антикризових) механізмів. Своєчасне і професійне їх використання підрозділами підприємства має мінімізувати ризики його діяльності. Систему внутрішнього контролю слід будувати таким чином, щоб забезпечити проведення постійного моніторингу в процесі провадження діяльності для якісної оцінки її результатів та забезпечення оперативного вжиття заходів за ними.  Важливою характеристикою концепції внутрішнього контролю, орієнтованого на ризик, стає постійна видозмінна елементів контролю.  Тільки з погляду мети конкретного бізнес-процесу стає важливим, які елементи контролю до нього включено, і тільки з цього погляду можна оцінити їх ефективність. Стандартом і нормою тут виступає рівень ризику, прийнятний для підприємства, а перевірка рівня залишкових ризиків відбувається постійно і невід'ємно від основної діяльності підприємства. У разі виявлення відхилень від стандартного рівня коригуванню підлягає саме той бізнес-процес, внутрішній контроль якого не забезпечує зменшення впливу ризику.

При цьому вибір найбільш ефективних методів і технологій внутрішнього контролю визначається цілями й видами діяльності підприємства, навколишнім середовищем і відповідним набором властивих ризиків. Відмінною рисою ризик-орієнтованого внутрішнього контролю є те, що всі його види здійснюють різні відділи і підрозділи, за принципом так званого процесного підходу, а не окремий підрозділ внутрішнього аудиту. Особливість моделі внутрішнього контролю COSO полягає в тому, що головною метою нормативного регламентування підприємницької діяльності має бути спрямованість на зниження рівня системних ризиків фінансової системи країни, шляхом проектування ризик-орієнтованого внутрішнього контролю на кожному конкретному підприємстві. Зовнішній контроль не може гарантувати реального зниження впливів ризику в сучасних, досить мінливих умовах, якщо на підприємстві не існуватиме системи постійного реагування на зміни навколишнього середовища – системи внутрішнього контролю, орієнтованого на запобігання бізнес-ризикам.

Цим обґрунтовується вимога обов’язковості побудови системи внутрішнього контролю на підприємствах різних форм власності. Отже, виявлення недоліків або порушень під час відображення наслідків надзвичайної діяльності є сигналом про можливу проблему, пов'язану з відсутністю або неправильною роботою контролю, і цей сигнал потребує глибокого аналізу причин і розуміння. Результативність системи внутрішнього контролю полягає не стільки у переліку порушених законодавчих вимог, а скільки у кваліфікованій оцінці специфічних для певного підприємства системних ризиків, які впливатимуть на досягнення цілей підприємства. Однак це, в свою чергу, не виключає покарання винних та реагування на виявлені порушення [1].

Як правило, внутрішнім контролем реєструються два види порушень: помилки, які полягають у викривленні сум, кількості, суті господарських операцій через ненавмисні дії виконавців або обліковців та шахрайства, зміст якого так само викривлює інформацію, але через навмисні дії. Нетиповість надзвичайних подій для підприємства створює сприятливі умови для підвищеного ризику допущення помилок та шахрайства в цій сфері. Шахрайство доцільно розглядати за спільними ознаками відповідно до природи їх виникнення. Так,  Хорнгрен Ч.Т., Фостер Дж. виокремлюють чотири типи шахрайства: крадіжки коштів, привласнення сировини та матеріалів, фальсифікація або втрата платіжних документів, підміна результатів інвентаризації, укладання договорів з порушенням правил. Серед факторів впливу на дієвість системи внутрішнього контролю Хорнгрен Ч.Т., Фостер Дж. зазначають діяльність та рішення керівництва, критерії виконання та винагороди, кодекс поведінки та етики, внутрішній та зовнішній аудит, законодавство [6]. Дійсно, коригування управлінських дій внаслідок наданої керівництву інформації про порушення посилює ефективність контрольної системи підприємства.

Висновки У загальному вигляді доцільно нормативно на рівні сільськогосподарських підприємств закріпити систему заходів впливу та реалізації виявлених контрольних відхилень обліку надзвичайної діяльності:

1) виявлення відхилень;

2) оцінка порушень та виявлення винних осіб;

3) відшкодування збитків та контроль за повнотою реалізації зауважень;

4) заходи щодо запобігання порушенням, впровадження пропозицій контролюючих.

Під час оцінки стану внутрішнього державного фінансового контролю важливим має бути не самі факти помилок, шахрайства, що скоєні під час надзвичайної діяльності та її обліку на сільськогосподарських підприємствах, а запобігання таким випадкам в майбутньому.

 

Список використаних джерел

1. Дрозд І. К., Шевчук В. О. Державний фінансовий контроль. Навчальний посібник. – К.: ТОВ “ Імекс- ЛТД ” , 2007. – 304 с.

2. Р. Гініятов. "Ризик і контроль. Модель COSO", сайт Інституту внутрішніх аудиторів - http://www.iia-ru.ru/.

3. Концепцію розвитку державного внутрішнього фінансового контролю: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 травня 2005 р. N 158 // Офіційний вісник України. –  2005. –  N 22,  С. 3 – 8.

4. Про внесення змін до Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю та затвердження плану заходів щодо її реалізації на період до 2015 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від  22 жовтня 2008 р. N 1347-р Київ, С. 3 – 12.

5. Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою (Проблеми теорії, організації, методології): Монографія. – К.: Київ. держ. торг.-екон. Ун-т, 1998. –  371 с.

6.Хорнгрен Ч.Т., Фостер Дж. Бухгалтерский учет: управленческий аспект: Пер.с англ./ Под ред. Я.В. Соколова. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 416 с.