УДК 657.1

І.М. Лепетан, асистент,

кафедра організації обліку та звітності,

Вінницький національний аграрний університет

 

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В КОНТРОЛІ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·      Рассмотрены этапы контроля разработанных или приобретенных нематериальных активов.

·      Разработанная модель контроля нематериальных активов.

 

Key issues are examined:

·      The stages of control of the created or purchased intangible assets are considered.

·      The model of control of intangible assets is developed.

 

Постановка проблеми. Нематеріальні активи є специфічними активами, володіння якими надає можливість отримання власником конкретних привілеїв щодо використання їх цінності. Цінність нематеріального активу переносить, зберігає і накопичує в собі результати інтелектуальної діяльності, що робить імовірним як збільшення вигод у часовому просторі, так і виникнення ситуацій їх знецінення. У зв’язку з цим розробка та пошук рішень із відображення нематеріальних активів в обліку сприятиме підвищенню ефективності управління шляхом формування достовірних інформаційних потоків та прогнозованих майбутніх прибутків.    

Метою статті є вивчення основних етапів та створення моделі контролю нематеріальних активів, основною ідеєю якої є систематизація операцій з ідентифікації  та обліку нематеріальних активів.

Виклад основного матеріалу. Системи підтримки та прийняття рішень облікових процесів нематеріальних активів передбачають формальне відображення справедливої оцінки на основі документованих дій у реальному часі. Це передбачає створення алгоритмів процесів та моделей, здатних найбільш адекватно висвітлити підходи до аналітичного вирішення проблемних питань, пов’язаних з обліком нематеріальних активів. 

  На нашу думку, процес прийняття рішень в сфері облікових процедур нематеріальних активів можна представити як комплекс дій, пов’язаних з імітацією наступних подій:

1.       Подія встановлення елемента відповідності існуючого об’єкта обліку до класу нематеріальних активів. Подія визнання об’єкта як нематеріального активу має засвідчити факт його незалежного існування у чітко встановленій фізичній або іншій формі, а також підтвердження витрат, що відносяться до нього. Формально нематеріальний актив може бути ідентифікований внаслідок проведення власних розробок, або ж бути отриманим зовні. У випадку проведення науково-дослідних робіт факт існування нематеріальних активів може бути підтвердженим відповідними документами, що засвідчують юридичне право на володіння ним: авторське право, патент, свідоцтво та ін. У випадку визнання нематеріального активу, що не є результатом власної розробки виникає питання підтвердження достовірності операції по його надходженню. В обох випадках, визнання активу має бути зафіксоване у реальному часі конкретною датою, що дасть змогу власнику більш точно визначити розмір можливої вигоди, отриманої від його цінності шляхом майбутніх операцій оренди, продажу, обміну, передачі прав на володіння та ін.

  Подія визнання нематеріальних активів безпосередньо пов’язана з фактичним визнанням витрат, пов’язаних з їх створенням та придбанням. Особливо це стосується тих активів, що створені працівниками господарства. При оцінці науково-дослідних робіт особливо важливим є процес акумулювання витрат під конкретний проект на виділеному рахунку, що у разі позитивного результату дозволить підтвердити їх належність до конкретного нематеріального активу, у протилежному ж випадку такі витрати будуть віднесені до витрат поточного періоду.

  Процес визнання витрат невід’ємно пов’язаний із процесом фінансування, який формально буде ототожнюватись з моментом надходження коштів для проведення науково-дослідних робіт у межах конкретного проекту.            

2.        Подія визначення справедливої вартості об’єкта віднесеного до класу нематеріальних активів з метою постановки і проведення обліку. Процес постановки на балансовий облік нематеріальних активів передбачає визначення первісної вартості, до суми якої входять основні витрати регламентовані П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Проте існує можливість переоцінки балансової вартості відповідно до справедливої вартісті нематеріальних активів. У такому разі виникають деякі ускладнення:

-       по-перше, процедура справедливої оцінки пов’язана з визначенням ринкової вартості конкретного нематеріального активу, що передбачає існування ринку активів і можливістю оцінити створений нематеріальний актив за попередніми аналогами;

-       по-друге, аналітично результати справедливої оцінки можуть бути отримані на будь-якому етапі науково-дослідних робіт.

3.       Подія визначення імовірності отримання майбутньої вигоди від нематеріальних активів. Подія, що пов’язує в собі виконання процедур визначення майбутнього доходу від володіння нематеріальними активами. У даному випадку мова йде не про вартість активу, а про той ефект, який буде мати власник у майбутні періоди.

Вигода, яку ми пов’язуємо з нематеріальними активами, може включати складові: 1) вигода, що отримується в результаті використання активу; 2) вигода, яка отримується від володіння активом, як частка або відсоток оціненої вартості. У першому випадку, вигода ототожнюється з доходами отриманими від цінності самого активу.

У другому випадку вигода обчислюється як платіж – відсоток від володіння правами на конкретний нематеріальний актив, що надає власнику право розробляти дієві механізми щодо гарантування внутрішньої економічної безпеки:

1. Зосередження в руках керівника прав власності надає вагомий інструмент контролю, а також дозволяє отримати додаткові доходи фізичної особи з урахуванням того, що платежі роялті сплачувані йому підприємством відносяться на поточні витрати. 

2. Право підприємства на нематеріальні активи створює умови для функціонування ефективної системи моніторингу та контролю за каналами реалізації.

4.       Подія виконання контрольних процедур над нематеріальними активами. Ця подія передбачає систему контролю за використанням нематеріальних активів, яка має включати етапи: 1) проведення інвентаризації всіх існуючих та постановку на облік неврахованих нематеріальних активів; 2) відслідковування платежів роялті з прогнозуванням витрат та доходів, що вони утворюють; 3) створення та підтримка патентної служби для забезпечення механізмів підтримки надання прав власності; 4) проведення ринкового оцінювання об’єктів, що можуть бути віднесені до нематеріальних активів, з можливим прогнозом доходу  від їх цінності. 

Розробка моделі, що буде імітувати основні етапи контролю операцій з нематеріальними активами, є одним із шляхів забезпечення системи ефективного менеджменту з гарантованою економічною безпекою бізнесу. Основною ідеєю такої моделі є систематизація операцій щодо ідентифікації і формування балансової вартості нематеріальних активів при встановлених параметрах часу та зміні грошового потоку. Структурна схема імітаційної моделі контролю нематеріальних активів зображено на рисунку 1.  

 

 

Рис. 1.Структурна схема моделі контролю нематеріальних активів

У першому блоці фіксуються початкові дані для проведення контролю. Встановлюється початкове значення поточного часу періоду контролю t_пот, який повинен співпадати з комп’ютерним часом t. Встановлюється початкове значення балансової вартості нематеріальних активів у комп’ютерний час обліку Б_НМАt, яке має співпадати з балансовою вартістю нематеріальних активів у реальний час надходження інформації Б_{НМАtпот.}

У другому блоці здійснюється розрахунок приросту поточних коштів розрахунковому рахунку, який обчислюється як різниця між попереднім та наступним станом після проведення конкретної операції.

У третьому блоці проводять перевірку стану розрахункового рахунку після проведення конкретної розрахункової операції. Якщо в результаті проведення операції зафіксовано прибуток коштів (приріст додатній) переходять до перевірки призначення платежу для виконання науково-дослідних робіт. У протилежному випадку фіксують перерахунок коштів з розрахункового рахунку і перевіряють призначення платежу для операцій із придбання нематеріальних активів у контрагента. Якщо платіж не відноситься до жодної із двох операцій, його відносять до інших операцій, що проводяться на підприємстві.

У четвертому блоці проводять контроль отриманих коштів для проведення науково-дослідних робіт за призначенням та термінами робіт. При цьому витрати по роках акумулюють на спеціальному рахунку, який у подальшому використовують для формування балансової вартості активу. 

У п’ятому блоці проводять контроль за перерахунками контрагенту для придбання нематеріальних активів. При цьому відбувається контроль суми зобов’язань та схеми оплати за термінами укладеного контракту.

У шостому блоці проводиться контроль нематеріальних активів, які створені в результаті проведення науково-дослідних робіт. При цьому аналізується факт юридичного права на актив, розраховується балансова вартість, проводиться початок нарахувань амортизації, визначається життєвий цикл та період експлуатації.

У сьомому блоці перевіряють факт отримання нематеріальних активів від контрагента. При цьому контролюється наявність документів власності, суми боргів з оплати, оцінюються можливі ризики та претензії сторін. Імітація операцій по змінних, що визначають основні параметри процесу контролю: 

1.       t – час моделювання процесу.

2.       t_пот – поточний час, який є моментом надходження інформації про нематеріальні активи.

3.        Б_{НМАtпот} – балансова вартість нематеріальних активів в момент поточного часу t_пот надходження інформації.

4.               d – ознака ідентифікації грошових коштів за належністю до розрахунків у межах проектних науково-дослідних робіт.

5.               m – ознака ідентифікації грошових коштів за належністю до розрахунків по отриманих зовні нематеріальних активів.

6.               v – ознака ідентифікації наявності документального оформлення прав власності на нематеріальні активи.

Алгоритм процесу контролю стану розрахункового рахунку за операціями з нематеріальними активами відображує блок-схема, яка зображена на рисунку 2.

Перевірка стану розрахункового рахунку відбувається в поточний термін часу t_пот. Значення всіх параметрів процесу контролюється в поточний термін часу, який відповідає часу моделювання – терміну одного циклу розрахунку  моделі: t=t_пот. Перехід до наступного циклу розрахунку відбувається встановленням модельного часу:  t = t + 1.

Перевірка грошових коштів відбувається порівнянням стану розрахункового рахунку у моменти часу t (теперішній час) та t-1(минулий час) на основі величини поточного приросту, що обчислюється за

 

 

 

 

Рис. 2.  Блок-схема алгоритму процесу контролю стану розрахункового рахунку за операціями з нематеріальними активами

формулою 1:

 

ΔPPAXt = PPAXt – PPAXt-1,

(1)

де ΔPPAX_t  – приріст коштів, що відображують стан розрахункового рахунку в результаті змін грошового потоку у момент часу t;

PPAX_t  – розмір залишку на розрахунковому рахунку в результаті змін грошового потоку у момент часу t;

PPAX_t-1 – розмір залишку на розрахунковому рахунку в результаті змін грошового потоку у попередній момент часу t-1.

Якщо ΔPPAX_t  має ознаку "+", зміна стану на розрахунковому рахунку свідчить про прибуток грошових коштів. При цьому процес контролю фіксує надходження коштів і здійснює перехід до перевірки призначення отриманих коштів. Ідентифікатором коштів, що відносяться до здійснення науково-дослідних робіт є змінна d. Кошти з даним ідентифікатором акумулюються на спеціальному поточному рахунку, з метою полегшення подальших процедур із капіталізації витрат у разі створення нематеріального активу. Алгоритм процесу контролю створених нематеріальних активів у результаті проведення науково-дослідних робіт зображений блок-схемою на рисунку 3.     

Якщо ΔPPAX_t  має ознаку "-", зміна стану на розрахунковому рахунку підтверджує факт перерахунку коштів контрагенту. При цьому процес контролю фіксує зменшення коштів і здійснює перехід до перевірки призначення перерахованих коштів. Ідентифікатором коштів, що відносяться до операцій з нематеріальними активами є змінна m. Ці перераховані кошти за даним ідентифікатором відокремлюються з метою подальшого контролю загальної суми перерахунку та зобов’язань, що виникають. Алгоритм процесу контролю придбаних нематеріальних активів у контрагента зображений блок-схемою на рисунку 4. 

 

Рис. 3. Блок-схема алгоритму процесу контролю створених нематеріальних активів у результаті проведення науково-дослідних робіт

ΔPPAX_t⁺– поточна частка грошових надходжень на момент часу t;

 

Після зафіксованого факту отримання коштів (рис. 3) та їх належності до науково-дослідних робіт проводиться послідовність розрахунків по сумуванню отриманих коштів, формуванню податкових зобов’язань та  акумулюванню витрат у відповідності з формулами 2 – 5.  

S_РРАХt = ΔPPAXt+,	(2)
PDV_РРАХt = rpdv ×ΔPPAXt+,	(3)
B_НДРt = S_PPAXt - PDV_РРАХt,	(4)
∑B_НДРt = B_НДРt + B_НДРt-1,	(5)

 

де S_РРАХ_t – загальна сума надходжень по операціях з нематеріальними активами у час t;

PDV_РРАХ_t – податок на додану вартість за операціями з нематеріальними активами  у момент часу t;

r_pdv – ставка податку на додану вартість;

B_НДР_t  – поточні витрати на науково-дослідні роботи у момент часу t;

B_НДР_t-1 – поточні витрати на науково-дослідні роботи у момент часу t-1.   

Після процедури акумулювання витрат здійснюється контроль термінів закінчення науково-дослідних робіт відповідно до проектної документації (формула 6):

 

t = Тпроект,

(6)

 

де t – час моделювання;

Т_проект – часовий період проведення проекту дослідних робіт, у результаті яких є можливість отримати нематеріальні активи.

  У разі закінчення терміну проектних робіт та отримання нематеріальних активів проводиться контроль підтвердження юридичних прав на даний актив, наявність яких ідентифікується ознакою v. При наявності ознаки v нематеріальний актив обліковується відповідно до суми витрат на науково-дослідні роботи та оформлення прав (формула 7):

 

Б_НМАt = ∑B_НДРt + B_ПАТt,

(7)

де Б_НМА_t  – балансова вартість нематеріальних активів у момент часу t;

 

 

 

 

Рис. 4. Блок-схема алгоритму процесу контролю придбаних нематеріальних активів у контрагента

де Z_POST_t – накопичена оплата контрагенту за нематеріальні активи

 

∑B_НДР_t  – сума поточних витрат на науково-дослідні роботи в час t;

B_ПАТ_t – поточні витрати на патентування (оформлення прав власності) в  момент часу t.

   У разі підтвердження перерахунку коштів відбувається процедура контролю можливості отримання нематеріального активу зовні (рис. 4).

У процесі контролю придбаних нематеріальних активів від контрагента проводиться перевірка суми придбання активу відповідно до контракту (формула 8):

Z_POSTt = S_KONTRACT,

(8)

 

У разі отримання нематеріальних активів проводиться постановка на облік відповідно до суми контракту, нарахування амортизації та обчислення залишкової вартості  (формули 10 – 12):

 

Б_НМАt = S_KONTRACT,	(10)
АМ_НМАt = ramort×Б_НМАt,	(11)
Z_НМАt = Б_НМАt - АМ_НМАt,	(12)

 

де Б_НМА_t – балансова вартість нематеріальних активів у момент часу t;

S_KONTRACT – сума контракту (договору) отриманих нематеріальних активів;

АМ_НМА_t  – сума амортизації нематеріальних активів у момент часу t;

r_amort – ставка нарахування амортизації на вартість нематеріальних активів;

Z_НМА_t – залишкова вартість нематеріальних активів у момент часу t.

Висновок. Таким чином, у результаті моделювання підприємство отримує алгоритм послідовних дій для виконання у реальному часі, які за встановленими ознаками дозволяють контролювати ідентифікацію та облік розроблених або отриманих нематеріальних активів.

 

Список використаних джерел

1.   Дамодаран Асват. Инвестиционная оценка. Инструменты и техника оценки любых активов / Дамодаран Асват; [пер. с англ.]. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 810-846 с.

2.   Стохастическое моделирование и прогнозирование / Под ред. А. Г. Гранберга. – М.: Финансы и статистика, 1990. – с. 110 -114.

3.   Управлінський облік / [Дон. Р.Хенсен, Меріен М.Моувен, Небіл С.Еліас, Девід У.Сєнков]; [пер. з англ. 5-го канад. вид. О.Григораша, О. Рабуховського, Н. Краснік та ін.]; Наук. ред. пер. Н.П.Краснік. – К.: Міленіум, 2002. – 315-320 с.

4.   Шеннон Р. Имитационное моделирование систем – искусство и нау­ка / . Шеннон Р. – М: Мир, 1978. – 50-56с.

5.   Экономико-математические методы и прикладные модели/ [В.В. Федосеев, А.Н. Гармаш, Д.М. Дайитбегов и др]; под ред. В.В. Федосеева. – М.: ЮНИТИ, 2002. –  с. 24-28.