УДК 336.77.067.21

В.І. Додусенко,

здобувач кафедри банківської справи

Київського національного економічного університету,

начальник департаменту ВАТ Банк „БІГ-Енергія”

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

·          Способность предприятия обеспечить постоянные денежные потоки определяет в большей мере его кредитоспособность, чем наличие прибыли на балансе на отчетную дату;

·          Исходя из этого, раскрывается механизм анализа денежных потоков, который должен осуществлять банк перед выдачей кредита заемщику.

 

Key questions which are considered:

·          Ability of the enterprise to provide constant monetary streams defines in the greater measure its credit status than presence of the profit on balance for accounting date;

·          Proceeding from this the mechanism of the analysis of monetary streams which should carry out bank before delivery of the credit to the borrower is opened. 

 

Для оцінки кредитоспроможності позичальника в короткостроковому періоді (до 1 року) найбільш істотним чинником є його здатність напрацювати грошові кошти, достатні для повернення кредиту і відсотків по ньому. Тому оцінка кредитоспроможності позичальника в короткостроковому періоді може проводитися «приблизно» – на основі оцінки достатності його грошових потоків. У довгостроковому періоді для банку найбільш важлива загальна оцінка позичальника на основі аналізу повної сукупності критеріїв кредитоспроможності. В цьому випадку оцінка величини грошового потоку позичальника повинна бути охарактеризована якісно (наприклад, по чотирьох градаціях: «слабий позитивний» або «близький до нульового», «позитивний», «істотно позитивний», «негативний»).

Аналіз і прогнозування грошових потоків дозволяє прораховувати наслідки рішень, що приймаються в короткостроковому періоді в частині достатності коштів для забезпечення поточної діяльності (поточної платоспроможності підприємства). Як показує практика, багато українських підприємств були ліквідовані через банкрутство не тому, що отримували недостатні прибутки, а внаслідок недостачі грошової готівки. Прибуток і грошова готівка не є синонімами, і увага повинна приділятися обом характеристикам діяльності підприємства. Криза ліквідності виникає, коли готівки грошових коштів недостатньо для погашення заборгованості компанії і її короткострокових зобов'язань. Звичайними причинами такої ситуації в вітчизняній практиці є: незадовільне фінансове планування, неадекватний менеджмент, нестача інформації.

З метою аналізу грошових потоків і їх впливу на кредитоспроможність, необхідно уточнити значення деяких ключових термінів. Будемо розуміти під виручкою обліковий прибуток від реалізації продукції або послуг за даний період, що відображає як грошові, так і негрошові форми прибутку; під прибутком – різницю між обліковими доходами від реалізації і нарахованими витратами на реалізовану продукцію; під потоком грошових коштів (cash flow) – різницю між всіма вилученими і виплаченими підприємством грошовими коштами за певний період часу.

Відмінності між прибутком і потоком грошових коштів витікають з наступних чотирьох аспектів фінансового обліку:

По-перше, через наявність тимчасових лагів між фактичними надходженнями або виплатами готівки і відображенням цих подій в обліку прибутків і збитків (фінансових результатів). Це означає відображення в обліку прибутків і збитків в періоді, коли вони реєструвалися, а не коли виникали реальні платежі і надходження.

По-друге, через вплив амортизації, яка не передбачає надходження грошових коштів, але впливає в розрахунках на величину грошового потоку. Позитивний потік грошових коштів в звітному періоді рівний сумі прибутку і амортизації, якщо не було фінансування і розширення виробництва.

По-третє, через вплив окремих бухгалтерських операцій, що відображаються в балансі, на грошовий потік, але які зачіпають фінансовий результат протягом тривалого періоду. Наприклад, операції придбання (поглинання) компаній можуть ускладнити фінансове положення підприємства, і звіт про рух грошових коштів може дати уявлення про наслідки придбань.

Нарешті, по-четверте, через вплив змін умов розрахунків підприємства з покупцями і постачальниками на потребу підприємства в грошових коштах при тому, що ця зміна не відбивається на фінансовому результаті діяльності. Зміни в рівні запасів, дебіторській і кредиторській заборгованості зачіпають грошові потоки, однак міра і характер впливу їх на прибуток будуть вельми різнорідними. Наприклад, компанія отримує нові, більш вигідні умови оплати поставок комплектуючих (подовження терміну) – грошова вигода очевидна, оскільки по поставках не треба платити негайно, і підприємство забезпечує собі додаткове джерело фінансування, однак на величині прибутку це ніяк не відіб'ється.

Центральним моментом фінансового аналізу є відповідь на питання: що важливіше – прибуток або грошові кошти? Як правило, в періоди економічного зростання підприємства збільшуються розміри прибутку, і прибутковість акцій зростає, а в періоди спаду – самою складною і актуальною задачею стає генерування грошової готівки. Аналіз руху грошових коштів дає можливість отримати більш достовірну інформацію про стан бізнесу, ніж звіт про прибутки і збитки.

Аналіз грошових потоків клієнта перебуває в визначенні чистого сальдо різних його надходжень і витрат за певний період, тобто в зіставленні притоків і відтоків коштів. Притік коштів за період може включати в себе наступні компоненти: прибуток, амортизацію, зростання кредиторської заборгованості, отримання нових позик, вивільнення коштів із запасів, погашення дебіторської заборгованості, продаж основних фондів. Відтік коштів за той же період може складатися з додаткових вкладень коштів в запаси, дебіторську заборгованість, основні фонди, із зменшення кредиторської заборгованості, погашення позик. Різниця між притоком і відтоком коштів визначає величину загального грошового потоку.

Зміна розміру запасів, готової продукції, дебіторської і кредиторської заборгованості, основних фондів, власного і позикового капіталу по-різному впливає на загальний розмір грошового потоку. Для визначення цього впливу порівнюються залишки по відповідних статтях на початок і кінець періоду. Зростання залишку запасів, готової продукції, дебіторської заборгованості означає відтік коштів, а їх зменшення – притік. Одночасно зростання кредитів і інших статей пасиву розглядається як притік коштів, а їх зниження – як відтік. Зростання витрат на обладнання і незавершене будівництво означає відтік коштів, зменшення цих статей – притік. Є особливості в визначенні притоків і відтоків коштів в зв'язку із змінами в основних фондах. Враховується не тільки зростання (зниження) вартості їх залишку за період, але й результати реалізації частини основних фондів: перевищення ціни реалізації над балансовою оцінкою розглядається як притік, а зворотна ситуація – як відтік.

Основними документами для аналізу грошових потоків є баланс підприємства і звіт про рух грошових коштів, за допомогою яких можна контролювати поточну платоспроможність підприємства, приймати оперативні рішення по управлінню грошовими коштами і пояснювати розходження між фінансовим результатом і зміною потоку грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів – це фінансовий документ, що представляє в систематизованій формі на заданий інтервал часу фактичні (очікувані) значення надходжень і вибуття грошових коштів як по підприємству загалом, так і по виділених центрах відповідальності.

Основна задача аналізу грошових потоків полягає у виділенні причин нестачі (надлишку) грошових коштів, визначення джерел їх надходжень і напрямів використання. Аналіз руху грошових коштів дозволяє визначати загальну потребу компанії в коштах і її самодостатність в значенні генерування грошової готівки. Характер бізнесу і рівень менеджменту також повинні прийматися до уваги. Всі елементи аналізу, взяті разом, забезпечують інформацію про платоспроможність підприємства. Огляд загального положення компанії з готівкою необхідний, але не достатній для аналітичних цілей. Не менш важливо піддати аналізу грошовий потік підприємства окремо по кожній сфері діяльності: поточній (виробничій), інвестиційній, фінансовій.

Загальний грошовий потік складається з грошових потоків (притік мінус відтік), що отримуються від кожного виду діяльності. Визначення попередніх підсумків по кожному з компонентів потоків грошових коштів в різних сферах діяльності дозволяє очевидно продемонструвати:

1)      чи є основна (поточна) діяльність компанії самодостатньою в значенні грошових коштів;

2)      чи не є інвестиційна діяльність засобом дозволу проблем дефіциту грошових коштів для поточної діяльності (як відомо, продаж необоротних активів може істотно поповнити джерела грошових коштів, що накопичуються, однак дуже спірно цю ситуацію трактувати як позитивну, особливо якщо вона повторюється регулярно);

3)      чи вдається компанія до зовнішніх позичок: як часто, з яких джерел і на яких умовах; чи справляється вона з виникаючими  фінансовими зобов’язаннями по погашенню основної суми боргу і відсотків, яка частка прибутку (виручки) використовується на обслуговування боргу.

Якщо компанія спроможна забезпечувати більший притік грошових коштів в порівнянні з власними потребами, вона являє собою „генератор” грошової готівки („cash generator”).

Здатність генерувати грошову готівку саме за рахунок поточної діяльності представляється найбільш значущою. Це є перевіркою якості менеджменту компанії – розробити і здійснити стратегію, що дозволяє в максимальній мірі використати всі можливості, що випливають з конкурентного середовища.

Прибуток від поточної діяльності в поєднанні з позитивним потоком грошових коштів, свідчить про сприятливий стан справ. Навпаки, якщо із звітів слідує, що прибуток є, але компанія має негативний грошовий потік, виникає підозра, що прибутки завищені штучно. Хоч в довгостроковому аспекті прибуток і грошові потоки стають тотожними, в короткостроковому аспекті аналіз руху грошових потоків дає більш достовірне уявлення про фінансове положення компанії, ніж фінансовий результат.

Для аналізу грошового потоку беруться дані в динаміці на декілька звітних дат. Бажано провести аналіз показників як мінімум за 3 роки. Якщо позичальник має стійке перевищення притоку над відтоком коштів, то це свідчить про його фінансову стійкість – кредитоспроможність. Коливання величини загального грошового потоку говорять про більш низький рівень кредитоспроможності позичальника. Систематичне перевищення відтоку над притоком коштів характеризує позичальника  як некредитоспроможного. Середня величина загального грошового потоку (перевищення притоку коштів над відтоком), що склалася, може використовуватися як межа видачі нових позик, тобто вона показує, в якому розмірі клієнт може гасити свої боргові зобов’язання за певний період.

Для розв’язання питання про розмір позики на відносно тривалий термін кредитування, аналіз грошового потоку робиться не тільки на основі даних за минулі періоди, але й на основі прогнозних даних на період дії кредитного договору. „Історичні” дані застосовуються для оцінки прогнозних значень грошових потоків на основі темпів приросту продажу, що плануються і виручка від реалізації. Для багатьох підприємств обов’язковою процедурою є розробка бюджету або операційного плану на черговий фінансовий рік. План руху  грошових коштів повинен формуватися паралельно з планом по прибутку, відображаючи всі тимчасові інтервали (лаги) між рухом цінностей і рухом грошей.

Таким чином, наявність у позичальника аналітичних документів, в яких містяться відомості про прогноз грошових потоків, може непрямо свідчити про досить високий рівень якості менеджменту і прагнення підтримувати ділову репутацію.

Список використаної літератури:

1. Банківські операції: Підручник. За ред. д.е.н., проф. Мороза А.М. – К.: КНЕУ, 2002. – 160 c.

2. Гроші та кредит: Підручник. За ред. проф. Б.С.Івасіва. К: КНЕУ, 1999. – 254 c.

3. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. О.О.Терещенко.  Навчальний посібник. Київ. КНЕУ, 2003. – 333 c.