УДК 620.925:58
В.А. Фостолович, к.с.г.н. доц.,
Вінницький національний аграрний університет
М.М. Мельник, студентка,
Вінницький національний аграрний університет
ВИКОРИСТАННЯ БІОПАЛИВА – СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ І АУДИТУ
Питання, які розглядаються:
· Розглянуто питання організації та функціонування системи екологічного менеджменту і аудиту.
· Проаналізовано основні переваги та недоліки використання дизельного біопалива.
Ключові слова: система екологічного менеджменту, інноваційні технології, екологічна безпека, біопалива, екологічний аудит, економічна ефективність.
Вопросы, которые рассматриваются:
· Рассмотрены вопросы организации и функционирования системы экологического менеджмента и аудита.
· Проанализированы основные преимущества и недостатки использования дизельного биотоплива.
Ключевые слова: система экологического менеджмента, инновационные технологии, экологическая безопасность, биотоплива, экологический аудит, эффективность.
Issues that are examined:
· The question of organization and operation of system of environmental management and audit is examined.
· The main advantages and disadvantages of using biodiesel were been analyzed.
Keywords: system of ecological management, innovative technologies, ecological safety, biopropellants, ecological audit, economic efficiency.
Постановка проблеми. Інтеграція України до Європейського Співтовариства вимагає дотримання та виконання умов поставлених перед всіма країнами-учасницями. Однією із таких умов є забезпечення екологічної безпеки як всередині країни, так і вплив її діяльності на екологічне благополуччя всього суспільства та біосфери світу. Дотримання таких умов чітко контролюється за допомогою систематичного періодичного проведення екологічного аудиту на підприємстві при впровадженні на ньому системи екологічного менеджменту. У стандарті ДСТУ ISO 14001 систему управління навколишнім середовищем визначено як частину загальної системи управління підприємства, яка включає організаційну структуру, діяльність з планування, обов'язки, відповідальність, досвід, методи, методики, процеси і ресурси для формування, здійснення, аналізу і актуалізації екологічної політики. Підприємство, яке впроваджує, або впровадило та функціонує у системі екологічного менеджменту має свої особливості, та зобов’язане керуватись певними принципами та правилами. У додатку до ДСТУ ISO 14001 п. А 4.1 зазначено, що успішне впровадження системи управління навколишнім середовищем вимагає участі всіх працівників підприємства у цьому процесі. Тому обов'язки в цій сфері не повинні розглядатись як такі, що обмежуються функціями, пов'язаними з суто екологічними аспектами діяльності підприємства. Вони можуть охоплювати також і інші сфери функціонування підприємства, такі як управління роботами або функції персоналу, не пов'язані безпосередньо з навколишнім середовищем.
Впровадження на підприємстві системи екологічного менеджменту потребує розробки такої екологічної політики, яка буде забезпечувати постійне поліпшення економічних та екологічних показників його діяльності, тобто необхідним є дотримання умови постійного поліпшення еколого-економічних показників діяльності підприємства. Забезпечити виконання таких умов можливо при використанні підприємством екологічно чистих безвідходних ресурсозберігаючих та енергозберігаючих економічно доцільних технологій виробництва. Одним із елементів такого роду технологій є використання у виробничому процесі екологічно чистого дизельного біопалива виробленого із відновлюваних джерел енергії – метилового ефіру ріпакової олії.
Аналіз останніх досліджень. Вивченню теоретичних та практичних питань вирішення проблеми екологічного та економічного благополуччя підприємств та держави в цілому вивчає багато науковців та практиків. Відмічено, що вирішити дане питання допоможе впровадження на підприємствах системи екологічного менеджменту, що спонукатиме виконувати умови розробленої підприємством екологічної політики та забезпечить виконання умови постійного поліпшення. Необхідним вважається використання інноваційних екологічно чистих енергоощадних технологій виробництва, зокрема, виробництво та використання у виробничому процесі біологічних видів палива. Вирішенню цієї проблеми приділяють увагу відомі дослідники: В.О.Дубровін, І.В.Масло, В.Г.Семенов, Г.Г.Гелнтуха та інші. Проте, дане питання вивчене не в повній мірі та вимагає подальшого наукового обґрунтування.
Завданням дослідження є вивчення особливостей діяльності підприємства в системі екологічного менеджменту із виконанням поставленої екологічної політики перед ним та дотримання умови постійного поліпшення еколого-економічних показників його діяльності. Виконання таких умов можливе при впровадженні на підприємствах еколого-інноваційних технологій. Одним із елементів інноваційних екологічно чистих технологій є виробництво та використання підприємствами дизельного біопалива з метилового ефіру ріпакової олії. Відомо, що важливою проблемою в Україні є її енергетичної безпеки. Залежність України від імпорту енергоресурсів, зокрема нафти, газу та інших, спонукає шукати нові альтернативні джерела енергії [5]. Підвищення цін на енергоносії та впевненість в стабільності і надійності постачальників нафти призвело до зростання інтересу до таких відновлюваних джерел енергії, як біопаливо, енергія вітру, сонячна енергія. Слід вивчити та науково обґрунтувати доцільність та ефективність їх впровадження.
Результати дослідження. В рамках міжнародного співробітництва необхідним є дотримання міжнародних програм формування екологічно чистого виробництва для забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення. Лише дотримання міжнародних вимог дасть можливість вітчизняній продукції просуватись на міжнародному ринку та конкурувати із світовими аналогами. Завдяки виробництву продукції різних видів із використанням у виробничому процесі енергоресурсів власного виробництва з відновлюваних джерел енергії можна здешевити виробництво продукції, знизити енергетичну залежність як підприємств так і держави в цілому від імпортних поставок. Використання біоресурсів та біоенергії є важливим елементом формування екологічно-безпечного виробництва в умовах зростання світових цін на енергоресурси.
За результатами наших досліджень відмічено, що вихід України з фінансової кризи можливий за умови власного виробництва енергоресурсів, що є найбільш затратними статтями у виробничому процесі підприємств із відновлюваних джерел енергії. Тютюнник І. відмічає, що Україна відноситься до енергодефіцитних країн (щорічно споживає біля 200 млн.т. енергетичних ресурсів), а власні потреби в енергоспоживанні покриває лише на 53% (в основному за рахунок кам’яного вугілля) та імпортує 75% необхідного обсягу природного газу та 85% сирої нафти і нафтопродуктів. Така структура паливно-енергетичного комплексу спричиняє значну залежність економіки України від країн-експортерів нафти і газу, що може бути загрозою для її енергетичної і національної безпеки. Варто відмітити, що використання сучасного пального має негативний вплив на навколишнє природне середовище. В результаті збільшення СО 2 в атмосфері, що є продуктом переробки пального, виникає парниковий ефект. Тому, світові спільноти ставлять вимогу пошуку альтернативних технологій виробництва, що мали б менш негативний вплив на стан навколишнього природного середовища. Саме використання біодизеля, як моторного палива, знижує викиди практично всіх шкідливих речовин, а саме: викиди вуглеводню у порівнянні з нафтовим аналогом скорочується на 56 %, твердих часток - на 55%, оксидів вуглецю - на 43 %, оксидів азоту - на 5-10 %, сажі - на 60 %. При цьому виділяється та ж кількість вуглекислого газу, що була спожита із атмосфери рослинами, які є похідною сировиною для виробництва олії. У чистому біодизельному паливі присутні не більше 15 ррт (проміле) сірки і воно, воно не містить у собі ароматичних сполук [2]. Завдяки природному походженню біодизельне паливо є менш токсичним, ніж нафтове, і при потраплянні в ґрунт чи воду не шкодить ні рослинам, ні тваринам. Окрім того, біопаливо схильне до практично повного біологічного розпаду: у ґрунті або у воді мікроорганізми за 28 днів переробляють 99% біодизеля, що дозволяє привести до мінімізації забруднення річок та озер [4]. Ефіри рослинних олій добре змішуються з нафтовим дизельним пальним, при цьому відсутнє розшарування навіть при наявності розчиненої води. Основні переваги використання екологічно чистого виду енергії – дизельного біопалива нами представлено на рисунку 1.
Рис. 1. Позитивні сторони використання дизельного біопалива
При вирішенні питання економічного благополуччя, енергетичної незалежності та еколого-економічної ефективності виробництва потрібно зважено підходити до вирішення питання на рівні держави, потрібно порівнювати ринкові ціни або вартість альтернативної сільськогосподарської продукції й сировини, які використовують для виробництва відновлюваної енергії. Існують суперечливі думки стосовно доцільності використання площ та виробництва сільськогосподарської продукції, а саме метилового ефіру олії ріпаку для виробництва дизельного біопалива, оскільки існує загроза продовольчого голодування населення. Тому, біопаливо не завжди є найефективнішим способом використання сільськогосподарської продукції. Відомо, що використання дизельного біопалива крім позитивних сторін має і негативні. Основні недоліки використання дизельного біопалива нами представлено на рисунку 2.
Рис. 2. Основні недоліки використання дизельного біопалива
Зважаючи на недоліки використання дизельного біопалива, проблема радикального переходу на використання біопалива як повної альтернативи сучасному дизельному пальному чи бензину є дуже складною, оскільки забезпечення населення продовольством є пріоритетним завданням кожної держави, а енергетична незалежність держави є основою її незалежності. Отже, найбільш доцільним є використання поєднання різних методів подолання енергетичної кризи з урахуванням реальної ситуації, як з існуючими потребами в продуктах харчування, так і з існуючими джерелами забезпечення паливом. Відомо, що на сьогодні частка біомаси в енергопостачанні в Україні становить близько 0,5%.
В Україні розроблено Програму розвитку виробництва дизельного біопалива та Концепцію Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива. Відповідно до цієї програми передбачається стале збільшення обсягів вирощування насіння ріпаку з 3600 тис. т у 2008 році до 7500 тис. тонн у 2010 році. Насіння ріпаку є сировиною для виробництва метилового ефіру ріпакової олії.
Використання цього виду палива є не лише альтернативним джерелом енергії та методом подолання дефіциту енергоресурсів, але і забезпечує підвищення еколого-економічної ефективності інноваційних технологій, які є основою розвитку будь-якої держави. Зважений підхід до вирішення проблеми дефіциту екологічно чистих енергоресурсів сприятиме розвитку в країні «здорової» економіки та визнання її на міжнародному ринку.
Контролювати процес впровадження екологічно чистого виробництва продукції, його ефективності та прибутковості для підприємства можливо при впровадженні системи екологічного менеджменту, яка є частиною загальної системи управління підприємством. Ефективність функціонування будь-якої системи визначається рівнем її контролю, який можуть проводити як державні, так і незалежні контролюючі органи. Одним із видів такого незалежного контролю за виконанням підприємством умов функціонування системи екологічного менеджменту та дотримання розробленої ним екологічної політики є проведення екологічного аудиту [1]. Його проводять незалежні сертифіковані аудитори або еколого-аудитотрські фірми на вимогу замовника, за результатами якого формується аудиторський висновок.
Аудит системи управління навколишнім середовищем відповідно до стандарту ДСТУ ISO 14004 -97 «Системи управління навколишнім середовищем. Загальні керівні вказівки по принципах управління, системам і засобам забезпечення» повинен проводитись на підприємстві періодично, щоб встановити: чи узгоджується його функціонування із запланованими заходами; чи належним чином впроваджена система; чи належним чином підтримується її функціонування. Аудит системи управління навколишнім середовищем може проводитись персоналом підприємства (внутрішнім екологічним аудитором) і/або зовнішніми сторонами (еколого-аудиторською фірмою), яку або обрало підприємство, або має на це незалежні від нього повноваження. У будь-якому випадку, особи, що проводять еколого-аудиторську перевірку, повинні бути в змозі проводити його об'єктивно і неупереджено та мати належну фахову підготовку.
Періодичність проведення аудиту визначається характером діяльності підприємства з урахуванням екологічних аспектів і їх можливих впливів. При встановленні періодичності слід враховувати результати аудиторських перевірок, проведених раніше. Звіт про аудит системи управління навколишнім середовищем повинен надаватися замовнику згідно плану аудиту. У систему управління навколишнім середовищем підприємства повинен бути закладений механізм її постійного поліпшення, що передбачає постійне оцінювання його екологічних характеристик на відповідність розробленій ним екологічній політиці, цілям і завданням для визначення можливостей поліпшення.
Процес постійного поліпшення повинен включати:
- визначення тих сфер, де є сприятливі можливості для вдосконалення системи управління навколишнім середовищем, що веде до поліпшення екологічних характеристик;
- виявлення корінних причин невідповідностей або недоліків;
- розробка і впровадження плану корегуючих і застережливих дій, щодо цих корінних причин;
- перевірку ефективності корегуючих і застережливих дій;
- документальне оформлення будь-яких змін, що вносяться до процедур в процесі поліпшення;
- зіставлення результатів з цілями і завданнями.
Для виконання однієї із вимог постійного поліпшення показників діяльності підприємства, яке впровадило систему екологічного менеджменту є впровадження інноваційних екологічно чистих технологій та процесів, що покращить як екологічні, так і економічні показники діяльності підприємства. Власне, використання біопалива може бути одним із інноваційних елементів впровадження такої системи екологічного менеджменту та сприятиме виконанню умов функціонування підприємства в цій системі. Відновлювана енергетика пропонує цікаві можливості для українського сільського та лісового господарства. Ці галузі виявились одним із джерел отримання альтернативної, і, що найголовніше, поновлюваної екологічно чистої енергії. Пшениця, цукрова тростина, кукурудза, картопля, цукрові буряки, кокосова пальма, рослинна целюлоза (сіно та силос) й олійна група сільськогосподарських культур - це ще не повний перелік сировини для виробництва електроенергії, біобензинів та біодизелю. Сільське і лісове господарство пропонує й інші джерела виробництва біоенергії, які є досить дешевими і тому варті уваги [3]. Це можуть бути відходи рослинництва, як, наприклад, солома, гній, комунальні відходи, які використовуються для виробництва біогазу, а також деревина. Сільськогосподарський сектор має значний потенціал постачання сировини, потрібної для виробництва біоенергії.
Висновок. Отже, для виконання умов міжнародного співробітництва та підвищення рівня еколого-економічного благополуччя держави важливим є впровадження на підприємствах системи екологічного менеджменту. Особливістю функціонування підприємств у цій системі є забезпечення постійного поліпшення, що передбачає впровадження інноваційних екологічно чистих та економічно доцільних технологій виробництва. Одним із елементів таких технологій є використання біопалив. Розвиток альтернативних ресурсів енергії всередині країни підвищує інтерес з боку іноземних інвесторів. В Україні технології виробництва і використання біопалив лише починають розвиватися, проте це є перспективним напрямком еколого-економічного зростання країни. Інноваційні технології у галузі екологічно чистого енергозабезпечення сприятиме зниженню рівня залежності економіки України від країн-експортерів енергоресурсів.
Список використаних джерел
1. Гуцаленко Л.В. Необхідність проведення екологічного аудиту на підприємствах України / Л.В. Гуцаленко, В.А. Фостолович // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2007 р. – Випуск 4 - 5 (24 - 25). – С. 304 - 308
2. Калетник Г.М. Розвиток ринку біопалив в Україні / Г.М. Калетник; Вінницький нац. аграрний університет. – К.: Аграрна наука, 2008. – 464 с.
3. Концепція Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива: розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2009 р. № 276-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=276-2009-%F0
4. Програма «Етанол»: постанова Кабінету Міністрів України від 4 липня 2000 р. № 1044 // Офіційний вісник України. - 2000 р., № 27. - ст. 1126
5. Програма розвитку виробництва дизельного біопалива: постанова Кабінету Міністрів України № 1774 від 22 грудня 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua/page/?7206