УДК: 657.471
А.А.Дацюк, здобувач
кафедри обліку і аудиту
Луцького національного технічного університету
ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДУ ДОПОМІЖНИХ ВИРОБНИЦТВ ЯК ОСНОВИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТАХ
Ключевые вопросы, которые рассматриваются:
- Обоснованы основные направления создания эффективной системы учета затрат с учетом особенностей и назначения вспомогательных производств на сельскохозяйственных предприятиях;
- Рассмотрены предложения по отнесению того или иного вида подразделений хозяйства к составу вспомогательных производств.
Key questions which are examined:
- The basic directions of creation of an effective system of the accounting of expenses with allowance for features and appointment of auxiliary manufactures at the agricultural enterprises are proved;
- Offers on reference of this or that kind of divisions of an economy to structure of auxiliary manufactures are considered.
Постановка проблеми. Інформаційною основою для управління підприємством та визначення ефективності його діяльності є бухгалтерський облік. Саме облік надає достовірну інформацію про випуск продукції та її реалізацію, про суми понесених витрат на виробництво та величину одержаних доходів.
Особливості сільськогосподарського виробництва зумовлюють ведення обліку виробничих витрат і виходу продукції окремо по кожному виробничому підрозділу підприємства.
Основне виробництво в сільському господарстві представлене галузями рослинництва та тваринництва, для обслуговування яких призначені допоміжні виробництва.
Допоміжне виробництво складається з ряду підрозділів, роботи та послуги яких необхідні для безперебійного функціонування підприємства. Для одержання оперативної та достовірної інформації про витрати цих підрозділів та правильного відображення їх в обліку, особливу увагу необхідно приділяти побудові відповідної структури допоміжних виробництв та їх взаємозв’язків з основним виробництвом, а також іншими підрозділами підприємства.
Чітка організація роботи та визначення функцій допоміжного виробництва забезпечать раціональну побудову обліку та контролю витрат виробничого процесу підприємства.
Стан вивчення проблеми. Результати дослідження проблем обліку витрат окремих галузей виробництва викладені в працях Ф.Ф.Бутинця, В.В.Сопка, Н.М.Ткаченко, В.П.Завгороднього та інших вчених. Значну увагу питанням обліку витрат допоміжних виробництв на сільськогосподарських підприємствах приділили Т.Г.Маренич, В.Г.Лінник, В.Я.Плаксієнко, М.Ф.Огійчук, Л.К.Сук та інші. Проте залишається ще багато дискусійних питань щодо особливостей та значення окремих галузей виробництва в діяльності сільськогосподарських підприємств, які потребують вивчення та вдосконалення.
Метою написання даної статті є окреслення напрямів створення ефективної системи обліку витрат з врахуванням особливостей та призначення допоміжних виробництв на сільськогосподарських підприємствах.
Виклад основного матеріалу. Для ефективного управління виробничим процесом важливе значення має інформація про хід виконання виробничих завдань в окремих підрозділах допоміжного виробництва підприємства.
Систематизація та аналіз існуючих наукових праць, літературних джерел свідчить про те, що на сьогодні не існує єдиної думки щодо призначення допоміжних виробництв на підприємстві.
Тому, для створення ефективної системи обліку виробничих витрат, необхідно з’ясувати склад допоміжних виробництв та їх витрат на підприємстві.
Відповідно до Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств до складу допоміжних виробництв сільськогосподарських підприємств відносяться газопостачання, теплопостачання, електропостачання, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, автомобільний транспорт, жива тяглова сила [1].
При визначенні суті допоміжних виробництв, Ткаченко Н.М. зазначає, що допоміжні виробництва на підприємствах різних галузей призначені для обслуговування виробництва основної продукції інструментами, пристосуваннями, штампами, моделями, транспортними послугами, запасними частинами для ремонту обладнання, інших основних засобів; різними видами енергії ( електроенергією, повітрям, парою, газом тощо) [2, с.638].
Козлова Є.П. під допоміжними виробництвами розуміє виробництва, які не пов’язані безпосередньо з виробництвом основної продукції, а обслуговують його своєю продукцією, роботами та послугами [3, с.340].
Ці автори, основну функцію допоміжних виробництв вбачають в обслуговуванні основного виробництва, а витрати допоміжних виробництв, в такому випадку, можна розглядати як витрати пов’язані з обслуговуванням основного виробництва.
Інші вчені, В.В.Сопко та О.В.Бойко вказують на те, що допоміжні виробництва призначені для обслуговування основного виробництва і всього підприємства та забезпечують умови, необхідні для їх нормальної роботи [4, с.384]. Цю думку поділяє М.Ф.Огійчук, який вважає, що допоміжні виробництва виконують роботи і надають послуги рослинництву, тваринництву, промисловим виробництвам, обслуговуючим господарствам, будівництву та іншим підприємствам і особам [5, с.568].
Професор Ф.Ф.Бутинець характеризує допоміжні виробництва як сукупність цехів та інших підрозділів підприємства, зайнятих обслуговуванням основного виробництва, виконанням робіт для нього і наданням йому послуг. Крім цього він зазначає, що допоміжними вважаються виробництва, які забезпечують інші підрозділи свого підприємства різними видами енергії, транспортними послугами, виконують ремонт основних засобів, виготовляють інструменти, штампи, запасні частини, будівельні матеріали, деталі, конструкції тощо. Деяка частина продукції, робіт або послуг допоміжних виробництв може бути реалізована стороннім споживачам (підприємствам, організаціям, установам, фізичним особам) [6 , с.185].
Тобто, крім функції обслуговування основного виробництва ці вчені допоміжним виробництвам додають функцію обслуговування всього підприємства. Відповідно, витрати допоміжних виробництв в цьому випадку можна трактувати як витрати, пов’язані з обслуговуванням господарської діяльності підприємства, які до виробництва продукції можуть не мати прямого відношення.
Постає питання: обслуговування яких підрозділів є визначальним в діяльності допоміжних виробництв і чи є такі галузі, господарства, від напрямків діяльності яких залежать основні завдання допоміжних виробництв, від чого залежить структура допоміжних виробництв на кожному окремому сільськогосподарському підприємстві?
Для обґрунтування складу допоміжних виробництв необхідно проаналізувати взаємозв’язок між окремими виробничими підрозділами на підприємстві.
Спільною рисою у визначеннях суті допоміжних виробництв різних вчених є те, що допоміжні виробництва призначені для обслуговування основного виробництва.
Крім того, В.В.Сопко та О.В.Бойко зазначають, що номенклатура продукції і робіт, що виконуються допоміжними виробництвами, залежить від організації технології основного виробництва [4, с.384]. Думку продовжує Ф.Ф.Бутинець, який погоджується з тим, що саме виходячи з потреб основного виробництва, встановлених норм і технічних нормативів споживання послуг, всім підрозділам допоміжних виробництв керівництвом підприємства встановлюються завдання (нормативи, замовлення) по виробництву виробів, робіт і послуг [6 , с.185].
Отже, можна зробити висновок, що структура допоміжних виробництв залежать саме від потреб основного виробництва підприємства і першочерговою умовою віднесення окремих виробництв до складу допоміжних є виконання завдань щодо обслуговування основного виробництва.
При вивченні галузевої структури сільськогосподарських підприємств Волинської області, ми з’ясували, що кліматичні та територіальні передумови даного регіону призвели до тощо, що більшість підприємств в процесі господарської діяльності займаються і вирощуванням продукції рослинництва і відгодівлею тварин. Тобто, господарства цих підприємств є багатогалузевими, відповідно ті підрозділи підприємства, які за своїм характером діяльності обслуговують обидві галузі основного виробництва, тобто задіяні у виконанні завдань усіх або більшості виробничих процесів, які відбуваються на підприємстві, справедливим буде вважати підрозділами допоміжного виробництва.
А як розглядати діяльність тих виробничих підрозділів, які обслуговують одну галузь основного виробництва: рослинництво або тваринництво, за яких умов такі підрозділи будуть вважатися допоміжними виробництвами підприємства?
Вимога щодо того, що завдання такого допоміжного виробництва підпорядковані потребам основного виробництва, виконується. Та чи достатньо виконання тільки однієї умови в таких випадках?
На нашу думку, якщо підрозділ обслуговує одну галузь основного виробництва або підприємство займається тільки вирощуванням продукції рослинництва або виробництвом продукції тваринництва, то важливою умовою віднесення такого підрозділу до складу допоміжного виробництва є обсяг його діяльності.
Якщо окремі виробництва, господарства виконують значні обсяги робіт в плані обслуговування основного виробництва (наприклад, вантажний автотранспорт), то їх слід відносити до складу допоміжних виробництв. Це забезпечить створення раціональної системи обліку діяльності окремих допоміжних виробництв та контролю за їх витратами.
Якщо ж обсяги робіт окремих підрозділів при обслуговуванні основного виробництва незначні, то витрати таких підрозділів, пропонуємо вважати загальновиробничими витратами основного виробництва і не виокремлювати такі виробництва як допоміжні.
Ті ж виробництва, які не займаються обслуговуванням основного виробництва, а виконують роботи та надають послуги іншим виробництвам, господарствам, підприємствам, фізичним особам, на нашу думку, не є допоміжними виробництвами підприємства вже тільки тому, що не виконують першочергового завдання допоміжних виробництв – обслуговування основного виробництва.
Виходячи з вищесказаного, пропонуємо окремі підрозділи сільськогосподарського підприємства відносити до складу допоміжних виробництв за таких умов:
- діяльність підрозділів обумовлена потребами основного виробництва підприємства;
- підрозділи обслуговують різні галузі основного виробництва підприємства;
- при обслуговуванні однієї галузі основного виробництва обсяг продукції, робіт та послуг достатньо значний, щоб діяльність такого підрозділу виділити в окремий вид допоміжного виробництва.
Визначення складу допоміжних виробництв на сільськогосподарських підприємствах надасть можливість правильно визначати та розподіляти витрати таких виробництв між окремими видами продукції, що виготовляються та забезпечить ефективне управління виробничим процесом на підприємстві.
Відповідно, під витратами допоміжних виробництв пропонуємо розуміти витрати, обумовлені потребами основного виробництва та пов’язані з витратою ресурсів на обслуговування виробництва продукції, товарів, робіт чи послуг, а також інших виробництв та господарств.
Висновки. Для побудови раціональної системи обліку витрат допоміжних виробництв та ефективного управління виробничим процесом важливе значення має чітко визначена структура допоміжних виробництв.
Зазначені умови віднесення окремих підрозділів до складу допоміжних виробництв нададуть змогу належним чином організувати облік витрат окремих ланок допоміжного виробництва та здійснювати ефективний контроль за виробничим процесом на підприємстві.
Уточнення поняття витрат допоміжних виробництв як об’єкта обліку надасть можливість продовжувати дослідження щодо вдосконалення обліку та контролю витрат допоміжних виробництв на сільськогосподарських підприємствах.
Список використаних джерел
1. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001р. № 132.
2. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. – К.: Алерта, 2006 . – 1080с.
3. Бухгалтерський учет в организациях / Е.П.Козлова, Т.Н.Бабченко, Е.Н.Галанина. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 720 с.
4. Бухгалтерський фінансовий та внутрішньогосподарський облік в галузях системи переробної промисловості АПК (на основі національних стандартів) / За ред. проф., д-ра екон. наук В.В.Сопка та О.В.Бойка. – К.: «Фенікс», 2001. – 468с.
5. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і допов. / М.Ф.Огійчук, В.Я.Плаксієнко, Л.Г.Панченко та ін.; За ред. проф. М.Ф.Огійчука. – К.: Вища освіта, 2003. – 800 с.
6. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608с.