УДК [316.422.44-043.2]:657.42-043.86
Т.Ю. КЛИМКО, к.е.н, доцент,
кафедра обліку і аудиту,
Закарпатський державний університет
ВПЛИВ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НА РОЗВИТОК ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Питання, які розглядаються:
Стаття присвячена розгляду специфіки обліку основних засобів в ХІХ ст. та роль науково-технічного прогресу в його розвитку.
Посилену увагу приділено появі фонду реновації та амортизації.
Доведено, що амортизація починає виконувати роль важеля впливу на величину прибутку з метою зменшення суми дивідендів.
Ключові слова: облік основних засобів, амортизація, знос, науково-технічна революція.
Вопросы, которые рассматриваются:
Статья посвящена изучению специфики учета основных средств в ХІХ в. и роли научно-технической революции в его развитии.
Усиленное внимание уделено возникновению фонду реновации и амортизации.
Доказано, что амортизация начинает исполнять роль инструмента влияния на величину прибыли для уменьшения суммы дивидендов.
Ключевые слова: учет основных средств, амортизация, износ, научно-техническая революция.
Issues that are examined:
The article is devoted to the study of the specifics of accounting of the fixed assets in the 19th century and the role of the scientific-technical revolution in its development.
Special attention is paid to the emergence of the fund renovation and depreciation.
It is proved that the amortization begins to perform the role of a tool of influence on the amount of income to reduce the amount of the dividends.
Keywords: accounting of fixed assets, amortization, depreciation, scientific-technical revolution.
Постановка проблеми. Англія – це перша країна, яка почала і завершила промисловий переворот, ставши "майстернею світу". На протязі всього одного людського життя з винаходом машин, що працюють від двигуна, будівництвом фабрик і міст, розподілом власності і управління (капіталізм) і розвитком великої промисловості й торгівлі Англія перетворилася із "славної зеленої країни" в країну "похмурих фабрик сатани" [5]. Вплив цих змін на бухгалтерський облік був надзвичайно потужним: з появою фабрик, залізних доріг, з концентрацією робочої сили і засобів виробництва, з новими концепціями виробництва, власності і управління, зносу проходив розвиток систем реєстрації фактів, оцінки (вимірювання) і розкриття інформації. Фабрична система призвела до появи в ХІХ столітті нових інформаційних потреб, які існуючий бухгалтерський облік задовольнити не міг. Діюча прибутково-видаткова система та купецький облік не відповідав вимогам сучасності і вимагав фундаментальних змін [1]. Концентрація капітального обладнання в умовах технічного розвитку породила задачі розрахунку зносу, обліку капітального та поточних ремонтів, визначення вартості основних засобів. Знання історії бухгалтерського обліку важливо для сприйняття його сучасного стану та оцінки можливих напрямків розвитку. Тобто, історична еволюція бухгалтерського обліку розглядається не заради неї самої, а для полегшення розуміння сучасних завдань і оцінки майбутнього.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вітчизняні та зарубіжні науковці такі як Ф.Ф. Бутинець, Т.М. Малькова, М.Я. Остапьюка. В.В. Сопко, В.Я. Соколов, М.Р. Метьюса і М.Х.Б. Перери та інші досліджували основні етапи розвитку бухгалтерського обліку в розрізі основних економічних формацій. Найбільш глибоким і змістовним дослідженнями в цьому напрямі є роботи Я.В. Соколова. Він сказав: "Треба вчити історію і теорію. Це значить вміти бачити проблему і розуміти, що вона може бути завжди вирішеною N способами"[9].
Невирішена раніше частина проблеми. Ще досі недостатньо вивченими залишаються питання історії бухгалтерського обліку основних засобів та визначення основних факторів, що спричиняли фундаментальні зміни у розвитку. Майже не досліджено роль науково-технічної революції на розвиток бухгалтерського обліку операцій з основними засобами.
Мета статті - дослідити зміни в методології і методиці бухгалтерського обліку викликані науково-технічною революцією ХІХ ст.
Виклад основного матеріалу дослідження. Промисловий переворот - загальноісторичне явище, що характеризує певний етап у розвитку капіталізму. Спочатку під промисловим переворотом розумілася серія технічних винаходів 1760-1830-х років, що змінили умови виробництва в багатьох галузях промисловості. У 1884 році англійський учений А. Тойнбі ввів в науковий обіг термін "промислова революція", позначаючи якісний стрибок у розвитку продуктивних сил. В. І. Ленін писав, що промисловою революцією називається "круте і різке перетворення всіх суспільних відносин під впливом машин" [4].
Вона починається в промисловому виробництві і поширюється на всі сфери праці та виробництва (у тому числі сільськогосподарського), викликаючи зростання міст і впливаючи на всі сторони життя і побуту суспільства. Почалися процеси урбанізації, спостерігався активний притік в міста сільського населення (якщо в 1811 році сільське населення Англії складало 35 %, то в 1817 році − 14,2 %) [2].
Не можливо повністю усвідомити революційності аналізованих подій, якщо не зазирнути в глибини історії. В 1639 році відбувся судовий процес над Робертом Кейном проповідником, що звинувачувався в отримані прибутку у розмірі 6 пенсів з одного шилінгу. Суд вирішує відлучити звинувачуваного від церкви [6]. Свідомість громади під впливом церкви була сформована таким чином, що шукати вигоду заради вигоди значить опинитися у владі смертельного гріха – жадібності. Крім того, ризик та нововведення не були в пошані, реклама заборонена, думка про те, що один цеховий майстер може виробити якісніший продукт ніж інший вважалася зрадницькою. То ж не дивно, що перша майстерня, що налагодила масове виробництво текстилю зустріла шалений опір та була оголошена Його величністю поза законом. Ще сумніша доля спіткала спробу торгівлі набивним ситцем: за підрив національної швейної промисловості майже тисяча торгівців було страчено за рішенням суду.
Але економічна революція сталася, і сталася не скільки із-за великої кількості подій або доленосних авантюр, її спровокували не окремі закони або окремі, хай і впливові особистості. Процес перемін був повністю спонтанним та багатостороннім одночасно. Як сказав Роберт Л. Хайлбронер: "У всій історії людства не було менш зрозумілої, менш спланованої революції" [6]. Велика кількість робочої сили і винайдення двигунів з використанням спочатку енергії води, а потім пара дозволили фабрикам випускати величезні маси відносно стандартних товарів. Проте машини були дорогими, тобто потребували значних капіталовкладень. Першопочатковий капітал складався з внесків невеликої кількості заможних людей, однак згодом виникла необхідність залучення збережень менш заможних людей. Тому великого розповсюдження набувають акціонерні товариства. Численні махінації з акціями призвело до необхідності законодавчого регулювання діяльності компаній. Початок історії поклав Закон про "дуті підприємства" 1719 року. Згодом були прийняті Закон про реєстрацію акціонерних товариств (1844), Закони по компанії (1855 та 1862), які вимагали надання акціонерними товариствами повного та достовірного балансу, підтвердженого аудиторами та сплати дивідендів засновникам [5].
Ще однією суттєвою інновацією в економіці став поділ активів на основні (необоротні) й оборотні. Поділ прийшов у практику бухгалтерського обліку з економіки через судову сферу наприкінці XIX-го [3]. Вперше зазначені терміни з'явилися в Англії, у судових звітах, які торкалися методів оцінки фіксованих (необоротних) і оборотних активів. Великий вчений Адам Сміт в своїй праці "Добробут нації. Дослідження про причини та природу добробуту нації" поділив капітал на основний і оборотний. До основного (необоротного) капіталу вчений відносив:
- будь-якого роду корисні машини і знаряддя праці, що полегшують та зменшують працю;
- дохідні будівлі, такі як приміщення під крамниці, склади, майстерні, стайні, комори та інше;
- поліпшення земель, а саме те, що з вигодою витрачене на розчищення, осушення, огородження, удобрювання і приведення її до стану найпридатнішого для обробки та окультурення [8].
В цих нових умовах потрібні були інші форми бухгалтерського обліку.
Одним із об’єктів, що потребував тотальних змін в обліку були і основні засоби. Адже більшість господарюючих суб’єктів обліковувала даний об’єкт виключно в натуральному виразі. Щодо самого терміну "основні засоби" слід зазначити, що це чисто винахід радянських часів. Офіційно він виник в 1930 році. До цього в нашій країні воліли (а за кордоном воліють і до сих пір) говорити: будинки, споруди, обладнання. Об’єднує всі ці різноманітні об’єкти те, що вони підлягають амортизації [11]. Для кращого сприймання матеріалу, в даній статті буде вживатися більш звичний та узагальнюючий термін "основні засоби".
Концентрація основних засобів на підприємствах поставила задачу оцінки зносу. До цього часу бухгалтерам не доводилось мати справу з потужними капітальними активами, вартість яких змінювалась з часом, тобто систематичного нарахування зносу. Відсутність теорії зносу вплинула на розвиток залізничних доріг: організатори отримали можливість показувати надзвичайно високі прибутки в перші роки функціонування і за рахунок цього продавати більшу кількість акцій, які приносили, надалі, коли обладнання зношувалось, набагато менші доходи, ніж першопочатковий внесок. Але справжні господарі справи вважали за потрібне утримати частину виручки, створюючи так званий фонд оновлення (реновації). Передбачалося, що коли рухливий склад, дорога, будівлі, споруди і тому подібне будуть зношені, в управління залізниці будуть засоби для відновлення засобів, що ліквідуються [10]. Так виникло розуміння амортизації як фонду. Взагалі, амортизація - слово латинського походження і має декілька варіантів перекладу. Але, мабуть, самим вражаючим можна рахувати варіант а mort - заперечення смерті [11].
Слід зауважити, що там, де знос не нараховувався, затрати занижувались і дивіденди виплачувались із капіталу. Таким чином, знос дозволив регулювати фінансові результати суб’єктів господарювання.
Звичайно, відсутність загальноприйнятих норм, теорії нарахування та законодавчого регулювання призвели до зловживання зносом як важеля впливу на величину прибутку. Знос нараховували, як правило, коли прибуток покривав накладні витрати. При цьому вважалось, що до тих пір, поки працівники фірми діють сумлінно, вони мають право вирішувати питання про те, що і як розкривати у фінансових звітах, на свій розсуд. Інша теорія – це нарахування зносу по ціні заміщення, із якої слідувала, що якщо актив підтримувати в хорошому стані, то немає потреби нараховувати амортизацію [5]. Тобто, поява нового об’єкту обліку, що мав вирішити низку суттєвих питань, на перших порах свого існування породив більше питань аніж відповідей.
Для ефективного нарахування зносу на основні засоби на кожну одиницю відкривався окремий рахунок у спеціальній книзі, у ньому записувалося все, що було пов'язано з експлуатацією даного об'єкта, капітальні ремонти й амортизаційні нарахування.
Промислова революція ХІХ століття дала відчутний поштовх розвитку бухгалтерського обліку та облікової професії. Одним із «породжень» промислового перевороту можна вважати амортизацію. Історики обліку знаходять витоки амортизації у флорентійських фірмах XV століття. Деякі науковці ідуть ще далі, знаходячи їх в Стародавньому Римі. Архітектор Вітрувій (2-я пів. I ст. до н.е.) писав: "Коли запрошуються третейські оцінювачі стін загального користування, вони оцінюють їх не в ту суму, в яку обійшлася споруда, але, знаходячи по записах ціни підрядів їх будівництва, скидають на кожен рік, що минув, по 1/80 долі і проголошують свій вердикт: "З розрахунку залишкової суми зробити оплату за ці стіни", вважаючи, що дані стіни не зможуть проіснувати довше 80 років" [7]. Таким чином, рівномірний (прямолінійний) знос, по крайній мірі при реалізації мав місце. Проте до середини XIX століття це були приватні випадки. Широке визнання амортизація, як бухгалтерська категорія, отримала лише до середини XIX століття.
Висновки. Резюмуючи вище сказане, не можливо применшити роль науково-технічної революції, яка дала потужний поштовх для розвитку бухгалтерського обліку загалом та основних засобів зокрема. Вимоги часу викликали появу аналітичного та грошового обліку основних засобів, а створюваний амортизаційний фонд почав виконувати двоєдину роль: як фонд реновації та важіль впливу на фінансовий результат діяльності.
Важливе значення розглянутої теми вимагає подальших досліджень історії бухгалтерського обліку основних засобів для кращого розуміння та подальшого вдосконалення методики та методології бухгалтерського обліку операцій з основними засобами в майбутньому.
Список використаних джерел
1. Бутинець Ф.Ф. Історія бухгалтерського обліку: в 2 ч. Ч. І: Навчальний посібник / Ф.Ф. Бутинець. – [2-е вид., доп. і перероб.] - Житомир: ПП "Рута", 2001. – 512 с.
2. Зубарева Т.С. История экономики (часть 2) / Т.С. Зубарева. - Новосибирск: НГТУ, 2001. – 73 с.
3. Жарікова О.О. Історичні аспекти формування облікової категорії "необоротні активи" / О.О. Жарікова // Вісник СевНТУ. - Севастополь: Вид-во Севастоп. нац. техн. ун-ту, 2010. - Вип. 109: Економіка і фінанси. - С. 37-42.
4. Ленин В.И. Полное собрание сочинений в пятидесяти пяти томах / Ленин В.И. – [издание пятое]. - М.: Издательство политической литературы, 1967. - Т. 2. 1895 - 1897.
5. Метьюс М.Р. Теория бухгалтерского учета [Учебник] / Пер. с англ. под ред. Я.В. Соколова, И.А. Смирновой / М.Р. Метьюс, М.Х.Б. Перера. - М.: ЮНИТИ, 1999. – 663 с.
6. Роберт Л.Хайбронер Философы от мира сего. Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайбронер. - М.: Колибри, 2008. – 432 с.
7. Родина Л.Н. Этапы развития бухгалтерского учета: [учебное пособие] / Л.Н. Родина, Л.В. Пархоменко. - Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2007. – 100 с.
8. Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причину добробуту націй / А. Сміт. - К.: Port-Royal, 2001.
9. Соколов Я.В. История учета: зачем это? [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.buh.ru/document-1410.
10. Соколов Я.В. Амортизация: износ и фонд [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.buh.ru/document-1818.
11. Соколов Я.В. Основные средства: их учет, износ и амортизация [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.buh.ru/document-1360.
12. Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: [учебное пособие для вузов] / Я.В. Соколов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 638 с.