УДК 657.05

В.Ф. Мервенецька,

аспірант ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана»

 

 

Вплив принципу обачності на фінансові результати

підприємства

 

Ключевые вопросы, которые рассматриваются:

            - Рассмотрены альтернативные методы оценки статей финансовой отчетности и их влияние на финансовые результаты предприятия;

            - Обоснованы преимущества и недостатки методов оценки активов и обязательств.

 

 

Key questions which are examined:

            - Alternative methods of valuation of articles of the financial reporting and their influence on enterprise fiscal effects are considered;

            - Advantages and lacks of methods of valuation of actives and obligations are proved.

 

Вступ. Основною тенденцією, яка характеризує розвиток СОТ, є всеохоплюючий процес глобалізації, що зумовив поширення та поглиблення світогосподарських взаємозв’язків, зростання фінансових ринків і загальне прискорення світового економічного розвитку. За словами американського консерватора Р. Зевіна «до двадцятого сторіччя вільний ринок перестав бути критерієм, відповідно до якого його прихильники визначали швидкість прогресу. Він перетворився на спосіб мислення і захисту статус-кво» [1, С.26]. В ринковому середовищі успішність роботи підприємства визначається прибутком, а ефективність його використання характеризується даними про його розподіл, тому фінансовий результат є тією категорією, яка в найбільшій мірі цікавить інвестора. Визначення фінансових результатів діяльності будь-якого підприємства залежить від методології їх формування та відображення у фінансовій звітності. З метою достовірного визначення даного показника слід керуватись вимогами принципу обачності, який передбачає застосування в процесі формування показників звітності методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства [2]. Альтернативні можливості регулювання облікових процедур, закладені в діючих нормативно-правових документах, дають можливість впливати на показники фінансових результатів діяльності підприємства, що наводяться у фінансовій звітності..

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам застосування принципу обачності присвячені дослідження відомих вітчизняних та іноземних вчених-економістів. Зокрема, російські дослідники Я.В. Соколов і С.М. Бичкова вважають, що “сутність консерватизму так чи інакше веде до неминучості виникнення прихованих резервів”. На їхню думку, для підприємця оцінка об’єкта за найменшою з оцінок “означає зменшення ризику при прийнятті управлінських рішень. Оскільки в основі розрахунків знаходяться свідомо занижені оцінки ресурсів, залучених до господарської діяльності, то всі негативні наслідки таких рішень можуть бути суттєво зменшені”[3, С. 55 – 59]. Ряд вітчизняних авторів стверджують, що застосування надмірної обережності при складанні звітності «може призвести до створених резервів, чим ввести в оману власників підприємства та інших користувачів інформації» [4, С. 38]. Відомі іноземні дослідники, такі як Е.С. Хендріксен та М.Ф. Ван Бред [5], Ж. Ришар [6], М.Р. Метью та М.Х.Б. Перера [7] і ін. стверджують, що застосування принципу позбавляє звітні дані порівнянності та може призвести до невдалих рішень.

Метою статті є дослідження альтернативних методів оцінки статей фінансової звітності та їх вплив на фінансові результати підприємства.

Виклад основного матеріалу. В сучасних умовах, коли прибуток є основним джерелом розширення виробництва, винагороди власників підприємства, преміювання трудового колективу, достовірність вирахування і розподілу позитивного фінансового результату стає одним з найважливіших завдань фінансової звітності. На думку Д. Заппа [8, С. 446] з бухгалтерської точки зору доходи очевидні, а витрати – сумнівні. Це зумовлено тим, що  доходи визначаються у документах  на реалізацію товарів, послуг, а величина витрат залежить  від облікової політики підприємства і вибору різноманітних методологічних прийомів. Тому доходи визначаються відносно об’єктивно, а витрати, з яких складається собівартість, завжди суб’єктивні.

Принцип  обачності  під час  складання фінансової звітності передбачає, передусім, зважений підхід до формування та застосування облікової політики. Змінними, що впливають на фінансові результати діяльності підприємства є практично всі елементи облікової політики  Зміна окремих елементів облікової політики підприємства призводить до зміни показників фінансової звітності (таблиця 1).

Таблиця 1

Вплив альтернативних методів оцінок активів та зобов’язань

на показники фінансової звітності

 

 

Розглянемо докладніше кожний із суттєвих моментів облікової політики, обґрунтувавши доцільність вибору та вплив на показник фінансового результату.

При виборі методу амортизації підприємства повинні враховувати те, що передбачені законодавством методи відрізняються один від одного величиною здійснюваних відрахувань, а також способом їх розподілу, що знаходять відображення у фінансовій звітності. Кожен з методів має свої переваги та недоліки (таблиця 2).

Амортизаційні відрахування впливають на розмір собівартості продукції (товарів, робіт, послуг). При  застосуванні прямолінійного методу сума амортизаційних відрахувань однакова в кожному звітному періоді експлуатації основних засобів, тобто нарахування амортизації при незмінних інших умовах на фінансові результати не впливає. У випадку використання метода зменшення залишкової вартості за сумою років експлуатації, нарахування амортизації в перші періоди експлуатації значно перевищує такі в останніх. Через це в перші періоди експлуатації буде збільшена і собівартість продукції (за інших рівних умов), а відтак буде спричинений вплив на фінансові результати. Враховуючи особливості сільськогосподарського та агропромислового виробництва, застосування прискорених методів нарахування амортизації (методу зменшення залишкової вартості, кумулятивного та прискореного зменшення залишкової вартості) впливає на  показники витрат, собівартості, прибутку та рентабельності. Зокрема, при нарахуванні амортизації за цими методами на протязі першого періоду експлуатації об’єктів основних засобів з мінімальними витратами на їх утримання показник прибутку, що наводить у фінансовій звітності, можна штучно занизити, в наступні періоди, особливо в другій половині строку експлуатації об’єктів, він буде штучно завищений, що дозволяє створити видимість приросту активів.

Таблиця 2

Переваги та недоліки застосування різних методів нарахування амортизації

 

 

У країнах з розвиненими ринковими відносинами основне призначення прискорених методів полягає в зниженні податкового навантаження в початковий період використання основних засобів. Адже податок на прибуток – це сума валового доходу скоригована на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань. Кошти, зекономлені в цей час на сплаті податку, можуть бути спрямовані на компенсацію витрат, пов’язаних з відновленням устаткування. Так, у США за період 1981 – 1984 рр. термін списання вартості виробничого обладнання скоротився в середньому з 8,6 до 5 років, а для будівель і споруд з 23,8 до 15 років. Економія на податках за рахунок прискореної амортизації в 1984 р. становила 20,8 млрд. дол.., в 1985 р. – 25,2 млрд. дол. [9, С. 4 – 6]. У Німеччині застосування методу прискореного зменшення   дозволяється вже в перший рік списати до 50% вартості обладнання, а в наступні три роки – до 80% [10, с. 157]. Прискорена амортизація є пільгою, яка надається платникові податку за його бажанням або вибором. Вона призводить до перенесення прибутку на більш пізні періоди i відстрочки сплати податків.  Іншою перевагою є можливість утримувати величину дивідендів на попередньому рівні, навіть у періоди погіршення кон’юнктури. В результаті сума прибутку, яка підлягає розподілу, перевищує суму доходів, які підлягають оподаткуванню.

Однак у вітчизняному обліку ця ідея принципу обачності на практиці не реалізується, так як при розрахунку прибутку для потреб оподаткування в Україні застосовують норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Керівник підприємства має право прийняти рішення про застосування податкових норм і методів нарахування амортизації. Проте ці норми не враховують фізичного та морального старіння об’єктів основних засобів і не відображають реального фінансового стану підприємства.

Наступним об’єктом, що підпадає під дію принципу обачності, є вибір методу оцінки вибуття запасів. Оцінка запасів впливає на валюту балансу, а також на собівартість готової продукції, і, як наслідок, на визначення фінансового результату діяльності. Згідно П(С)БО 9 “Запаси”, при вибутті (списанні у виробництво, продажі та іншому вибутті) запасів дозволяється використовувати наступні методи оцінки: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат, ціни продажу (таблиця 3).

Таблиця 3

Переваги та недоліки застосування різних методів оцінки вибуття запасів

 

 

 При виборі одного із вказаних методів необхідно керуватися цілями, які ставить перед собою кожне підприємство в конкретній ситуації. При застосуванні методу ФІФО оцінка запасів на дату Балансу наближена до їх реальної вартості, що справедливо в умовах інфляції (в Україні спостерігається постійне зростання вартості сировини, товарів та інших запасів). У свою чергу, при розрахунку прибутку будуть обліковуватись запаси, що надійшли раніше, вартість яких, як правило, нижча. У результаті цього показник прибутку буде завищеним. Собівартість запасів, розрахована за методом середньозваженої собівартості, буде залежати від купівлі запасів за вищою ціною в кінці місяця. За рахунок питомої ваги таких запасів у загальній сумі ціна одиниці буде вища, а, відповідно, і собівартість вибувших запасів збільшиться, що сприяє заниженню прибутку. Використання методу середньозваженої собівартості дає змогу уникнути різкого впливу зміни цін на вартість запасів, відображених в Балансі, та на фінансові результати.

Несвоєчасне та неповне отримання коштів від покупців зменшує платоспроможність, фінансову стійкість, конкурентоспроможність, інвестиційну привабливість підприємства. Недопущення завищення вартості  дебіторської заборгованості, відображеної в Балансі, шляхом коригування її на резерв сумнівних боргів є необхідною умовою дотримання принципу обачності з метою отримання в процесі аналізу достовірних даних про обсяг оборотних коштів та надійності боржників підприємства. Нарахований резерв за звітний період відображається у Звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

 

Рис. 1. Методи розрахунку резерву сумнівних боргів, передбачені П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, та їх характеристика

 

За вітчизняним законодавством оцінку ймовірності погашення дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги) підприємства можуть здійснювати за одним з наступних методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості та застосування коефіцієнта сумнівності. Методика розрахунку та характеристика методів розрахунку резерву сумнівних боргів подана на рисунку 1. Наведені способи розрахунку коефіцієнта сумнівності дають змогу визначити лише прогнозовану величину резерву сумнівних боргів на дату Балансу, яка підлягає коригуванню. На наш погляд, найбільш достовірним є метод застосування абсолютно суми безнадійної заборгованості, оскільки передбачає нарахування резерву по боргах, які є дійсно безнадійними на даний момент.

Доходи, пов’язані з наданням послуг, визнаються виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату Балансу, якщо можна достовірно оцінити фінансовий результат цієї операції. Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності таких умов: можливість достовірної оцінки доходу; імовірність одержання економічної вигоди від продажу послуг; можливість достовірної оцінки ступеня завершеності операції. Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг здійснюється: визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані; визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг у загальній очікуваній сумі витрат. Вказані методи визначення ступеня завершеності операції і доходу впливають на фінансовий результат звітного і майбутніх періодів, що необхідно враховувати при формуванні облікової політики.  

Висновки. В ринкових умовах господарювання важливе місце відводиться достовірності інформації, що наводиться у фінансовій звітності. Принцип обачності спрямовується на забезпечення точності та правдивості показника фінансових результатів діяльності, хоча його величина залежить від альтернативних оцінок окремих статей фінансової звітності. Від рівня їх обґрунтованості та адекватності реальним умовам функціонування підприємства залежить його фінансовий стан, результати діяльності та перспективи розвитку в конкретному ринковому середовищі.

 

Список використаних джерел

1.                Zevin R. The new economic Faith // The Atlantic Month. 1981. Apr.

2.                Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р № 996-XIV із змінами та доповненнями.

3.                Я.В. Соколов, С.М. Бычкова. Принцип осмотрительности (консерватизма) в бухгалтерском учете // Бухгалтерский учет. – 1999. - № 5. – С. 54 – 59

4.                Звітність підприємств. Навчальний посібник / За ред. професора Вериги Ю.А. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 656 с.

5.                Теория бухгалтерського учета: Пер. с англ. / Э.С. Хендриксен, М.В. Ван Бреда; Под ред. Соколова Я.В. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 576 с.        

6.                Бухгалтерський учет: теория и практика: Пер. с фр. / Ж. Ришар. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 160 с.

7.                Теория бухгалтерського учета: Ученик: Пер. с англ. / М.Р. Метью, М.Х.Б. Репера. – М.: Аудит, 1999. – 663 с.

8.                Соколов Я.В. Основы теории бухгалтерського учета. – М.: Финансы и статистика, 2000

9.                Караваева Н. Налоговое стимулирование инвестиций: опыт США // Налоги. – 1995. - № 7. – С. 4 – 6

10.            І.В. Капля. Прискорена амортизація як елемент облікової політики акціонерного товариства АПК // Облік і фінанси АПК. – 2005. - № 9 – 10. – С. 156 – 160