С.В. СТОЯНОВ,
генеральний директор Української аграрної конфедерації,
радник Міністра економіки України,
консультант Комітету Верховної Ради України
з питань аграрної політики та земельних відносин
Д.С. АРТЮШИНА,
експерт Української аграрної конфедерації
з ринків олійних культур та продуктів олійно-жирового комплексу,
економіст-математик
Вплив світової продовольчої кризи на ринок соняшнику та соняшникової олії в Україні
Ключевые вопросы, которые рассматриваются:
Материал подготовлен на основании научного обобщения результатов отечественных и зарубежных исследований, национальных и международных статистических прогнозных данных, анализа действующей нормативно-правовой базы по проблемам, которые регулируют функционирование аграрного рынка, в частности рынка подсолнечника и подсолнечного масла.
Key issues are examined:
The article is prepared on the basis of scientific generalization of native and foreign researches’ results, statistical and predictive data, analysis of legal base which regulate functioning of agrarian market, in particular market of sunflower and sunflower-seed oil.
Вступ У 2007-2008 роках спостерігається суттєве посилення впливу процесів світового ринку продовольчої та сільськогосподарської продукції на функціонування національних ринків відповідних товарів. Особливо відчутним є вплив таких процесів на експортно-орієнтовані галузі агропромислового комплексу України, зокрема зернову і олійну. За даними Міністерства аграрної політики України станом на 23 травня 2008 року ціни на насіння соняшнику зросли за рік в 3,16 рази. Це призвело до підвищення цін на продукти його переробки та викликало серйозне занепокоєння органів державної влади з приводу соціально-економічних наслідків. Результатом таких процесів стало вжиття заборони на експорт насіння соняшнику та запровадження квот на експорт рослинної олії, які пізніше були скасовані.
У вітчизняній економічній літературі поки недостатньо розглянуті питання стану, перспектив та ефективності регулювання ринків насіння соняшнику та соняшникової олії в умовах світової продовольчої кризи. Це обмежує можливості щодо вироблення оптимальних рішень державного регулювання та зменшує достовірність прогнозування дальшого розвитку цих ринків.
Мета роботи полягає в аналізі основних причин та наслідків зростання цін на продовольство, у тому числі на насіння соняшнику та рослинної олії, а також - визначенні можливостей реагування держави на наслідки світової продовольчої кризи на ринках насіння соняшнику та соняшникової олії.
Фактори попиту на продовольство Протягом перших трьох місяців 2008 року номінальні світові ціни на більшість продовольчих товарів досягнули найвищого рівня за 50 років, а реальні світові ціни (з урахуванням інфляційних процесів) сягнули найвищого значення за 30 останніх років. Середній рівень цін на продовольство за три місяці 2008 року на 53% перевищує відповідний показник минулого року [1].
Глобальна тенденція зниження цін на сільськогосподарську продукцію, яку іноземні науковці іноді називають „біговою доріжкою” (Agricultural Treadmill) тривала з 1890 року і закінчилась приблизно у 2000 році. З початку нового тисячоліття світові ціни на сільськогосподарську продукцію почали поступово зростати. Очікується, що у наступні роки ціни продовжуватимуть рости. При цьому буде спостерігатися не тільки підвищення цін, але також посилюватимуться коливання цін на продукцію сільського господарства [2]. Причиною цього є випереджаючі темпи зростання світового попиту на продовольство у порівнянні з темпами зростання його пропозиції.
Основними факторами зростання попиту на продовольство більшість науковців називають (1) високі темпи зростання населення планети, (2) зростання доходів в країнах, що розвиваються, та (3) стрімке нарощування виробництва біопального.
1. За прогнозами світового Бюро з питань населення, високі темпи збільшення населення планети продовжуватимуться й надалі. Якщо в 2007 році населення планети становило 6,6 млрд. чоловік, прогнозується, що у 2050 році населення планети збільшиться до 9,3 млрд. чоловік, при цьому найсуттєвіше зростатиме чисельність населення у країнах, що розвиваються [3]. Приблизно такі ж самі прогнози для 2050 року (9,4 млрд. чоловік) оприлюднила Служби з питань населення США [4].
2. В окремих країнах економічні реформи створили умови для росту рівня доходів на душу населення, і очікується, що процес економічного росту доходів населення цих країн продовжуватимуться й надалі. Середні світові темпи приросту доходів населення у перші 15 років XXI століття у два рази перевищуватимуть темпи росту доходів у останні 15 років XX століття. Особливо високими темпи економічного росту будуть у країнах Азії та Східної Європи. Зростання доходів у країнах з перехідною економікою, - особливо з таким чисельним населенням як Китай та Індія, призводить до збільшення попиту на продовольство, зокрема на м’ясо-молочні продукти. Прогнозується, що споживання м’яса на душу населення у період з 2006 до 2015 року збільшиться в Китаї з 55 до 65 кг [6].
Оскільки виробництво одного кілограма м’яса або одного літра молока потребує більше ніж одного кілограма кормів, спостерігається непропорційне збільшення попиту на зерно та олійні культури [7].
На думку експертів, зростання попиту на олійні культури перевищуватиме зростання попиту на зернові культури, при цьому попит у період з 2006 до 2015 року збільшиться на насіння соняшнику на 19% і становитиме 37 млн. тонн, на насіння ріпаку – 21% до 63 млн. тонн, на пшеницю – на 11%, на ячмінь – на 6%, на рис – на 6% [6].
3. Зростання обсягів використання сільськогосподарської продукції для виробництва біопалива пов’язане, головним чином, із політикою окремих країн, яка в свою чергу пов’язана із питаннями енергетичної безпеки (зменшення залежності від країн-імпортерів вичерпних ресурсів) та спробами зменшити темпи глобального потепління.
Основними видами біопального, яке виробляється сьогодні, є біоетанол та біодизель. Біоетанол виробляється в основному з кукурудзи (в Сполучених Штатах) або з цукрової тростини (Бразилія). Основним виробником біодизелю є Європейський Союз, на який припадає 80-90% його світового виробництва. Поки біопаливо не є конкурентоспроможним по ціні з традиціями видами палива (крім біоетанолу в Бразилії), проте у зв’язку із субсидіями та з вимогами щодо мінімальної частки біопалива на ринку, зростання обсягів його виробництва є цілком імовірним. За прогнозами ОЕСР та ФАО, близько 20 мільйонів тонн насіння олійних буде використовуватися для виробництва біопалива в ЄС у 2013/2014 маркетинговому році.
Фактори пропозиції продовольства Основними чинниками, що впливатимуть на обсяги пропозиції сільськогосподарської продукції в світі, сьогодні називають (1) зміну клімату (глобальне потепління), (2) майже вичерпаний потенціал підвищення урожайності при сучасному рівні розвитку аграрних технологій, а також (3) обмеженість земельних і водних ресурсів.
1. На сьогоднішній день було проведено багато досліджень щодо впливу глобального потепління на обсяги виробництва сільськогосподарської продукції. Більшість з них показує, що зростання середньої температури на менше ніж 3 градуси Цельсія не матиме серйозного впливу на загальні обсяги світового виробництва, оскільки зменшення виробництва у південних широтах компенсуватиметься відповідним збільшенням виробництва аграрної продукції у північних широтах. Враховуючи, що у найближчі декади зростання температури за прогнозами Міжнародної ради з питань зміни клімату (IPCC) становитиме лише 0,2 градуса Цельсія, у найближчі роки коригування середнього рівня урожайності не прогнозується, проте очікуються більш суттєві температурні коливання, які можуть викликати зміни обсягів виробництва по роках та спровокувати цінові коливання.
2. У другій половині XX століття зростання виробництва сільськогосподарської продукції було обумовлене у більшій мірі зростанням ефективності використання ресурсів, ніж збільшенням земельних угідь в обробітку., так, наприклад, у проміжку часу між 1961 та 1999 роками приблизно на 80% зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції визначалось зростанням ефективності використання земельних ресурсів. Проте, останнім часом спостерігається зменшення темпів зростання продуктивності сільськогосподарського виробництва, і за відсутності нових революційних аграрних технологій така динаміка продовжуватиметься й надалі.
3. Існують різні прогнози відносно потенційних можливостей збільшення земель в обробітку в світі, проте як виявилося, темпи збільшення земель в обробітку виявилися дещо нижчими, ніж прогнозувалося більшістю науковців. Для залучення земель у сільськогосподарську діяльність потрібний певний проміжок часу. Крім того, землі, що залучаються, є як правило гіршими ніж ті, які вже використовуються. На розміри земельних ресурсів у сільськогосподарському виробництві також впливають державна політика (наприклад, виведення частини земель з обробітку в ЄС), процеси урбанізації та розбудова інфраструктури міст, тощо. Значний потенціал для збільшення обсягів використання земельних ресурсів мають Росія, Україна та Казахстан (за даними ФАО та ЄБРР після розпаду СРСР з сільськогосподарського обробітку в цих країнах було вилучено 23 млн. га), а також Аргентина та Бразилія, проте у країнах Південної Америки процес розширення сільськогосподарських угідь пов’язаний зокрема із вирубкою тропічних лісів. Прогнозується, що кліматичні зміни негативно вплинуть на земельні ресурси в Азії та Австралії, проте в Канаді розміри сільськогосподарських угідь імовірно збільшаться. Важливим також є обмеженість водних ресурсів. Приблизно 70% використання прісної води припадає на сільське господарство. Внаслідок скорочення запасів прісної води та її подорожчання, в країнах, що розвиваються, обмеженість водних ресурсів може призвести до скорочення врожайності сільськогосподарських культур на 10%.
Крім перелічених, факторами, які впливають на обсяги пропозиції, науковці називають підвищення цін на енергоносії. Воно призвело до зростання виробничих витрат (зокрема підвищення цін на тракторне пальне та добрива) і витрат, пов’язаних з торгівлею (наприклад, з перевезеннями).
Минулого року обсяги виробництва сільськогосподарської продукції були нижчими від очікуваних внаслідок несприятливих погодних умов, які спостерігалися у кількох ключових аграрних регіонах протягом останніх двох років. Крім того, одним з факторів, що негативно вплинув на обсяги світового виробництва сільськогосподарської продукції, називають великі пільги на сільське господарства в розвинутих країнах, що зробило недоцільним більш стрімке нарощування виробництва продукції у деяких світових регіонах.
Таким чином, зростання цін на сільськогосподарську та харчову продукцію не є тимчасовим явищем і, ймовірно, триватиме і в середньостроковій перспективі.
Очікується, що ціни залишатимуться високими у наступні роки (вищими, ніж, наприклад, у 2004 році), що підтверджують прогнози провідних міжнародних організацій (IFPRI, ФАО, ОЕСР, Світового Банку, ЄБРР, Міністерства сільського господарства США) [7], проте коливання попиту і пропозиції, разом з іншими чинниками, можуть періодично коригувати цінові тенденції.
Реакція уряду України на зростання цін на рослинну олію Основною реакцією українського уряду на зростання цін на харчові продукти стали обмежувальні заходи по відношенню до експорту зерна (пшениця, ячмінь, жито та кукурудза), насіння соняшнику та рослинної олії, а також посилення адміністративних заходів, спрямованих на недопущення необґрунтованого цінотворення на внутрішньому ринку. Постановою від 12 березня 2008 року № 189 (з урахуванням наступних змін) було затверджено обсяг квоти на олію соняшникову, експорт якої підлягає ліцензуванню до 1 вересня 2008 року, в розмірі 300 тис. тонн, а також на насіння соняшнику в розмірі 1 тис. тонн. Запровадження квот спричинило негативну реакцію більшості аграріїв.
Усередині травня Всеукраїнський союз сільськогосподарських підприємств, Асоціація фермерів і приватних землевласників України, Асоціація „УкрОліяПром”, Всеукраїнська асоціація пекарів, Українська Аграрна Конфедерація та Українська Зернова Асоціація звернулись до Президента України Віктора Ющенка щодо ситуації, що склалася на ринках зерна та соняшникової олії.. У листі професійних та громадських об’єднань повідомлялось, що втрати бюджету від обмеження експорту соняшникової олії складали приблизно 150 млн. гривень на місяць. Обмеження обсягів експорту призвело до вимушеної зупинки 12 основних олійно-добувних підприємств через відсутність у них місткостей для зберігання олії (галузь є експортно-орієнтованою, лише 20% продукції споживається на внутрішньому ринку). Це спричинило зменшення обсягів виробництва, яке могло призвести до вивільнення значної кількості працівників, зростання соціальної напруги у колективах цих підприємств.
Наслідком зустрічі Президента України з керівниками професійних і громадських об’єднань агропромислового комплексу та проведення аналітичної роботи щодо стану та перспектив ринку соняшнику та соняшникової олії стало підписання Указу № 481/2008 Про зупинення дії постанов Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 189, від 19 березня 2008 року № 229 та від 23 квітня 2008 року № 488, яким були скасовані обмежувальні заходи щодо експорту соняшникової олії та насіння соняшнику.
В Указі зокрема зазначалось, що рішення про запровадження квотування експорту соняшникової олії не враховувало ринкову ситуацію в Україні, оскільки, як свідчить баланс попиту та пропозиції олії соняшникової, на внутрішньому ринку накопичився значний надлишок олії. Так, за даними Міністерства аграрної політики України та експертів, наявні ресурси олії в Україні до кінця маркетингового року на час підписання Указу становили близько 750 тис. тонн. Щомісячна потреба в олії в Україні – близько 40 тис. тонн, тому до кінця маркетингового року для задоволення попиту внутрішнього ринку було потрібно 160 тис. тонн олії соняшникової. Для створення ж перехідних залишків необхідно 40 – 80 тис. тонн олії. Таким чином, як зазначалось, Україна може експортувати до кінця маркетингового року (до 31 серпня 2008 року) близько 500 тис. тонн олії [8].
Також в акті Президента України зазначено: „Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 189 (з наступними змінами, внесеними зазначеними вище постановами) не відповідає Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», створює умови для стримування експорту олії з України, викличе недоотримання сільськогосподарськими товаровиробниками прибутку, негативно вплине на оновлення виробничих фондів в агропромисловому комплексі, що знаходяться у незадовільному стані” [8].
Коментуючи зазначений Указ, перший заступник Глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак повідомив, що Президент звертався до Кабінету Міністрів з листом, в якому просив розглянути ситуацію на ринках зерна і олії і скасувати обмеження, що завдають шкоди українським товаровиробникам. Урядом було скасовано обмеження щодо зерна, водночас стосовно олії рішення прийнято не було. Тому, Президент був змушений підписати Указ про призупинення дії урядових постанов щодо олії. Перший заступник Глави Секретаріату Президента підкреслив, що ситуація, яка складається на зовнішніх ринках щодо цін на продовольство, непроста. „однак ми не можемо не скористатися цією ситуацією для того, щоб зробити український аграрний ринок ключовим і найбільш перспективним ринком розвитку української економіки”.
З іншого боку, обмеження на експорт зернових, насіння соняшнику та соняшникової олії певною мірою сприяло втриманню зростання внутрішніх споживчих цін, і тому неважко зрозуміти мотивацію Кабінету Міністрів України щодо запровадження таких обмежувальних заходів, які привели до штучного створення надлишку пропозиції на ринку. Ціни на харчові продукти в Україні сьогодні становлять істотну частку середніх споживчих видатків і мають визначальний вплив на динаміку індексу споживчих цін. Інфляція за цінами на харчові продукти у березні 2008 року досягла 42,2% порівняно з відповідним періодом попереднього року. Проте, на думку міжнародних експертів, причиною швидкої інфляції були не тільки високі світові ціни на продовольство, але у значній мірі випереджаючі темпи зростання внутрішнього споживання по відношенню до темпів економічного росту (зростання ВВП) [7].
Квотування експорту зерна та олії призвело до збільшення маржі між експортними цінами та внутрішніми цінами виробників, що призвело до недоотримання прибутку. Для прикладу, до запровадження у вересні 2006 року квот на експорт маржа між експортними цінами та цінами франко-завод на пшеницю в Україні у середньому складала 17,25 дол. США за тонну. Після запровадження квот ця маржа зросла у середньому до 85,36 дол. США за тонну. У липні 2007 року маржа сягнула 134 дол. США за тонну. З огляду на врожай пшениці на рівні 13, 5 млн. тонн, зростання маржі маже на 116 дол. США за тонну, призвело, за розрахунками фахівців Світового банку, до недоотримання прибутків виробниками пшениці на рівні 1,6 млрд. дол.США. Подібні розрахунки можуть бути проведені і по інших культурах, експорт яких обмежувався. Ці втрати виробників були часткового компенсовані зменшенням витрат споживачів, проте, враховуючи зменшення обсягів аграрного виробництва внаслідок запровадження обмежувальних щодо експорту заходів, загальний вплив обмеження експорту на економіку був негативним. Більш раціональним для економіки механізмом забезпечення соціальних гарантій на думку більшості експертів вважаються адресні соціальні трансферти.
Запровадження квот на експорт продукції, у виробництві та постачанні якої країна має серйозний потенціал, спричиняє є інші негативи:
- простоює без роботи транспортна та експортна інфраструктура;
- не надходить валютна виручка, що погіршує торгівельний баланс держави;
- втрачаються раніше завойовані ринки збуту на світовому ринку;
- заморожуються фінансові ресурси і не погашаються зобов’язання по кредитах.
Згідно вимог Світової організації торгівлі (СОТ), які Україна змушена виконувати, країна може тимчасово застосовувати заборони чи обмеження експорту лише з метою попередження чи послаблення критичного дефіциту харчових продуктів або інших товарів, що мають вагоме значення для експортуючої сторони. Тобто, в умовах надлишку товару, яке цього року мало місце на ринку насіння соняшнику та соняшникової олії, підстав для запровадження квот з точки зору СОТ не було.
В цілому, квотування експорту насіння соняшнику та соняшникової олії є крайнім заходом, і його використання на постійній основі призводить до ряду довготривалих негативних наслідків, зокрема сталого скорочення виробництва до рівня внутрішнього споживання та як наслідок підвищення імовірності переключення ринку в імпортний режим у майбутні періоди. Тому, Україна повинна розробляти та використовувати нові більш ефективні механізми реагування на виклики, які спричиняє світова продовольча криза, демонструвати свою відкритість, високий ступень лібералізації і демократизації економіки.
Необхідно також відмітити, після вступу до СОТ Україна взяла на себе зобов’язання поступово скоротити ставку експортного мита на насіння соняшнику з 17% до 10% та скасувати індикативні ціни при експорті насіння соняшнику. Такі зміни відчутно посилюватимуть конкуренцію на внутрішньому ринку між переробними підприємствами та експортерами, що сприятиме підвищенню цін на насіння соняшнику. Через 17-відсоткове мито на експорт соняшникового насіння, за розрахунками експертів Світового Банку, сільськогосподарські виробники недоотримали у 2007/2008 маркетинговому році приблизно 660 млн. дол. США прибутку.
Можливості розвитку ринків соняшнику та соняшникової олії Стабільно високий попит і високий рівень цін на продукцію – два основних фактори, що впливали і впливають на формування ринку соняшнику останніми роками. Серед усіх культур сільськогосподарського призначення, що виробляються в Україні, виробництво олійних культур відрізняється стабільним високим рівнем прибутковості.
Споживачем сировини виступає вітчизняна потужна олійно-добувна галузь з її величезним експортним потенціалом, завдяки якому Україна займає місце в трійці світових лідерів по виробництву соняшникової олії. В останні роки потреби переробників у сировині почали стрімко збільшуватися, реагуючи на зростаючий попит і високі ціни світового ринку. Це стимулює виробників насіння соняшнику швидко розширювати посівні площі, незважаючи на те, що таке, іноді необґрунтоване збільшення площі олійних культур у сівозміні може виснажувати землю й погіршувати її родючість. Зазначена проблема буде вирішена з приходом довгострокових власників, для яких земля буде не засобом короткострокової наживи, а інструментом для стабільного й тривалого одержання прибутку.
Україна має серйозний потенціал для нарощування виробництва соняшнику не тільки через велику площу орних земель із родючими ґрунтами та сприятливими погодно-кліматичними умовами, але також через порівняно невисоку урожайність насіння соняшнику (зокрема, через недостатнє використання сучасних технологій та ефективного менеджменту), наявність необхідних людських ресурсів, інфраструктурних можливостей і високий ринковий попит, який гарантує прибутковість. Умова збереження такої високої прибутковості й конкурентоспроможності виробництва олійних культур у довгостроковій перспективі - перехід до прогресивних високоефективних технологій виробництва і менеджменту. Запорукою таких змін є ефективне та прогнозоване державне регулювання ринку соняшнику та соняшникової олії, мінімізація інвестиційних ризиків, підвищення конкурентоспроможності всіх складових ланцюга постачання продукції.
Також важливими питаннями, вирішення яких сприятиме розвитку ринків соняшнику та, відповідно, соняшникової олії є завершення земельної реформи, покращення доступу до інвестиційних та кредитних ресурсів, розвиток інформаційної підтримки, сприятливий та стабільний податковий режим, впровадження сучасних систем управління якістю та контролем безпечності продукції, посилення наукового забезпечення виробництва.
Враховуючи світові тенденції, реалізація високого аграрного потенціалу України, у тому числі щодо соняшнику, не тільки дозволить забезпечити високі доходи українським виробникам, але також зробить серйозний внесок у подолання голоду та злиднів у бідних країнах світу, засвідчуватиме повернення Україні почесної ролі країни-годувальниці.
Список використаних джерел
1. Soaring Food Prices: Facts, Perspective, Impacts and Actions Required, FAO, 2008.
2. Global agricultural market trends and their impacts on European Union agriculture, Harald von Witzke, Steffen Noleppa and Gerald Schwarz, Humboldt University of Berlin, Germany, May 2008.
3. World Population Data Sheet, Carl Haub, Richard Skolnik, and Linda Jacobsen, Population Reference Bureau, August 2007.
4. United States Census Bureau, 2008. http://www.census.gov/
5. OECD-FAO Agricultural Outlook 2007-2016, 2007.
6. FAPRI Searchable Outlook Database, 2008. www.fapri.iastate.edu/tools/outlook.aspx
7. Competitive agriculture or state control, World Bank, May 2008.
8. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 481/2008 Про зупинення дії постанов Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 189, від 19 березня 2008 року № 229 та від 23 квітня 2008 року № 488